Постанова

від 18.06.2015 по справі 825/4525/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2015 року Чернігів Справа № 825/4525/13-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

представника позивача - Бачурної Н.О.,

представника відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еталонмаш» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрконт» (далі - ТОВ «Укрконт») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 0005572200, що прийнято за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності декларування ТОВ «Укрконт» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, якою встановлені порушення Податкового кодексу України, про що складено акт від 06.11.2013 № 666/22/32480752.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

17.06.2015 протокольною ухвалою суду здійснено заміну неналежного позивача - ТОВ «Укрконт» на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еталонмаш» (далі - ТОВ Торговий дім «Еталонмаш») та здійснено заміну неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на належного - Державну податкову інспекцію у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, зазначені в акті перевірки від 06.11.2013 № 666/22/32480752 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а встановлені порушення не конкретизовані. Також позивач посилається на те, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення без належного правового обґрунтування, оскільки в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні зроблено висновок про порушення позивачем пп. 134.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, які не регулюють питання формування інших витрат та не стосуються виявлених порушень. Тому, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 0005572200 є необґрунтованим та прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких виклав свою позицію проти доводів позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укрконт» було зареєстроване як юридичну особу 21.05.2003 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ серії АА №040002, (а.с. 57) і взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА № 040002 видами діяльності ТОВ «Укрконт» за КВЕД є:

28.11.0 Виробництво будівельних металевих конструкцій.

28.21.0 Виробництво металевих резервуарів, цистерн та контейнерів.

28.51.0 Оброблення та нанесення покриттів на метали.

28.52.0 Загальні механічні операції.

34.30.0 Виробництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів.

52.48.9 Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.

Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності декларування ТОВ «Укрконт» від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, про що складено акт від 06.11.2013 № 666/22/32480752 (а.с.11-17).

Перевіркою правомірності декларування ТОВ «Укрконт» від'ємного значення з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 46 080,00 грн. за 2012 рік, в тому числі за 1 квартал 2012 року - 11 520,00 грн., півріччя 2012 року - 22 500,00 грн., три квартали 2012 року - 34 560,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом даного спору, від 22.11.2013 № 0005572200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 46 080,00 грн.(а.с.10).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року, як недолік попередніх судових рішень, вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки доводам підприємства, не вказали причини їх відхилення.

Також суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою посилання товариства про пов'язаність вказаних витрат із особливістю здійснення господарської діяльності товариства, не враховано доводи позивача про необхідність залучення послуг спірного контрагента через відсутність можливості охорони майна та збереження майна.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомлення-рішенні зазначено про порушення пп. 134.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України та визначено вказані норми підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, які не регулюють питання формування інших витрат.

З огляду на викладене, суд звертає увагу на наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Так, відповідно до акту перевірки ТОВ «Укрконт» включив до рядка 06.4 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» за період з 01.01.12 по 31.12.12 суми по відповідальному зберіганню майна, та витрати по оренді складського приміщення, які в господарській діяльності підприємством не використовувались, що на думку відповідача є порушенням п. 138.4 Податкового кодексу України.

Разом з тим, в акті не конкретизовано зміст правопорушення: які саме послуги із зберігання якого майна, та оренди якого складського приміщення, за яким договорами, за який період, а також на яку суму ці послуги надавалися, тощо.

Також перевіряючий не зазначив чітко жодних реквізитів господарської операції, в результаті якої було здійснено порушення податкового законодавства, не навів первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, або переліку цих документів.

З матеріалів справи вбачається, що у 2012 році ТОВ «Укрконт» мало господарські відносини з ТОВ «Український кардан» за договором зберігання від 01.07.2010 № 257 (а.с. 36), договором оренди приміщення від 01.07.2010 № 456 (а.с.38), а також додатковими угодами до нього №1 від 30.12.2010 та №2 від 07.01.2013 (а.с.40).

Так, в судовому засіданні встановлено, що оскільки станом на день звернення до суду ТОВ «Укрконт» не мало відповідних умов та персоналу, який би міг здійснювати функції із охорони майна товариства та серед основних засобів було відсутнє будь-яке складське приміщення, в якому можна б було зберігати майно підприємства, ТОВ «Укрконт» було вимушене звернутися за послугами по складському зберіганню та оренди складських приміщень до третьої особи. Контрагент позивача -ТОВ «Український кардан», знаходився за однією адресою з ТОВ «Укрконт», мав відповідний штат працівників, пристосовані приміщення, а також використовував послуги спеціалізованої охоронної фірми.

Реальність господарських відносин також підтверджуються актами прийому-передачі від 31.03.2011, від 01.07.2010 (а.с. 37, 39), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.41-52), оборотно-сальдовими відомостями за 2012 рік (а.с.69-73).

Отже, господарські правовідносини між ТОВ «Укрконт» та ТОВ «Український кардан» в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач посилається в тексті акту перевірки на порушення ТОВ «Укрконт» п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, а у висновках акту перевірки та у оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні також додатково посилається на порушення п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України віднесено до регламентації витрат саме операційної діяльності, в той час як порушення виявлено в запису рядку 06.4. «Інші витрати», що відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, визначаються іншими пунктами Податкового кодексу - пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомлення-рішенні зазначено про порушення позивачем пп. 134.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України та визначено вказані норми підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, які не регулюють питання формування інших витрат.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2013 року № 0005572200 прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, не добросовісно та не розсудливо.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що « ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Торговий дім «Еталонмаш» є обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких обставин, судові витрати у розмірі 1720 грн. 50 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еталонмаш» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 22 листопада 2013 року № 0005572200.

Повернути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України у Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398, отримувач платежу УК у м. Чернігові /м.Чернігів/ 22030001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еталонмаш» (14007, м. Чернігів, просп. Миру, 312, код ЄДРПОУ 32480752) судові витрати в розмірі 1720 грн. 50 коп., згідно платіжного доручення №78 від 05.12.2013.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення .

Суддя підпис В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков