Ухвала

від 20.08.2015 по справі 825/4525/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4525/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д»яков В.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Ганечко О.М.

Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еталонмаш» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області № 0005572200 від 22 листопада 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності декларування ТОВ «Укрконт» (замінено на ТОВ «Торговий дім «Еталонмаш») від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт № 666/22/32480752 від 06 листопада 2013 року.

Перевіркою правомірності декларування ТОВ «Укрконт» від'ємного значення з податку на прибуток встановлено порушення п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 ПК України внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 46 080, 00 грн. за 2012 рік, в тому числі за 1 квартал 2012 року - 11 520, 00 грн., півріччя 2012 року - 22 500, 00 грн., три квартали 2012 року - 34 560, 00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005572200 від 22 листопада 2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 46 080, 00 грн.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанції Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 28 квітня 2015 року зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою посилання товариства про пов'язаність вказаних витрат із особливістю здійснення господарської діяльності товариства, не враховано доводи позивача про необхідність залучення послуг спірного контрагента через відсутність можливості охорони майна та збереження майна.

Крім того, не враховано, що в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомлення-рішенні зазначено про порушення п. п. 134.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 ПК України та визначено вказані норми підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, які не регулюють питання формування інших витрат.

Відповідно до п. п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України - витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.5 ст. 138 ПК України встановлено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2012 році ТОВ «Укрконт» мало господарські відносини з ТОВ «Український кардан» за договором зберігання № 257 від 01 липня 2010 року, договором оренди приміщення № 456 від 01 липня 2010 року, а також додатковими угодами до нього №1 від 30 грудня 2010 року та № 2 від 07 січня 2013 року.

Укладення відповідних договорів було зумовлено тим, що ТОВ «Укрконт» не мало відповідних умов та персоналу, який би міг здійснювати функції із охорони майна товариства та серед основних засобів було відсутнє будь-яке складське приміщення, в якому можна б було зберігати майно підприємства, в зв»язку з чим ТОВ «Укрконт» було вимушене звернутися за послугами по складському зберіганню та оренди складських приміщень до ТОВ «Український кардан», яке знаходилося за однією адресою з ТОВ «Укрконт», мало відповідний штат працівників, пристосовані приміщення, а також використовував послуги спеціалізованої охоронної фірми.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується актами прийому-передачі від 31 березня 2011 року, від 01 липня 2010 року, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), оборотно-сальдовими відомостями за 2012 рік.

Отже, господарські правовідносини між ТОВ «Укрконт» та ТОВ «Український кардан» в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Відповідач також посилався на те, що ТОВ «Укрконт» порушено п. 138.4 ст.138 ПК України та п. 134.1 ст.134 ПК України.

Між тим, колегія суддів зазначені доводи апелянта до уваги не приймає, оскільки відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, п. 138.4 ст.138 ПК України віднесено до регламентації витрат саме операційної діяльності, в той час як порушення виявлено в запису рядку 06.4. «Інші витрати», що відповідно до п. 138.1 статті 138 ПК України, визначаються іншими пунктами ПК України.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи викладене, зазначені відповідачем порушення п. п. 134.1. п. 134.1 ст. 134, п. 138.4 ст. 138 ПК України не регулюють питання формування інших витрат.

Отже, висновок суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005572200 від 22 листопада 2013 року є законним та обґрунтованим.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст ухвали виготовлений 25 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Мєзєнцев Є.І.