Постанова

від 18.06.2015 по справі 910/21947/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 910/21947/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачаЧернякова О.С., представник, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Трейд-М" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 у справі№ 910/21947/14 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Трейд-М" доТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я", простягнення суми, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Трейд-М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" 67776 грн, з яких: 48000 грн - сума грошових коштів, яка не повернута і підлягає поверненню; 17376 грн - неустойка у розмірі 0,2% вартості непоставленого у строк товару та 2400 грн - штраф у розмірі 5% непоставленої частини товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 (судді Пригунова А.Б. - головуючий, Гулевець О.В., Демидов В.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь Приватного підприємства "Трейд-М" суму попередньої оплати, що становить 47000 грн, 3354,74 грн пені, 2400 грн штрафу та 1449,04 грн - судового збору; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі № 910/21947/14 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь Приватного підприємства "Трейд-М" неустойки в розмірі 17376 грн та штрафу в сумі 2400 грн; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Приватного підприємства "Трейд-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" 913 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки і штрафу, Приватне підприємство "Трейд-М" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в зазначеній частині скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" неустойку у розмірі 0,2% вартості непоставленого у строк товару в сумі 17376 грн та штраф у розмірі 5% непоставленої частини товару в сумі 2400 грн. В іншій частині рішення судів позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального права та невідповідністю висновків судів обставинам справи.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

18.05.2011 між Приватним підприємством "Трейд-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" укладено договір на поставку продукції №18/05, за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач - прийняти та оплатити в обумовлений договором строк продукцію, найменування, кількість та ціна якої вказується в рахунку та накладній.

Відповідно до п.2.1 договору відповідач здійснює поставку товару з 01.07.2011 до 18.11.2011 із врожаю 2011 року після отримання від позивача замовлення.

За умовами п.4.4 договору позивач здійснює передоплату за товар у розмірі 48000 грн на рахунок відповідача: 18.05.2011 - 23000 грн та 19.05.2011 - 25000 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного його виконання (п.9.1).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.07.2012 до договору № 18/05 від 18.05.2011 відповідач здійснює поставку товару з 01.07.2012 до 18.11.2013 та у разі непоставки товару зобов'язаний повернути грошові кошти на рахунок позивача протягом 7-ми банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто, не пізніше 27.11.2013.

На виконання умов договору 18.05.2014 та 19.05.2014 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 48000 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку Приватного підприємства "Трейд-М", засвідчену копію якого додано до матеріалів справи. Крім того, господарська операція з попередньої оплати позивачем продукції саме за договором №18/05 від 18.05.2011 відображена у податкових накладних, що містять посилання на вказаний договір.

За таких обставин, посилаючись на те, що відповідач взагалі не поставив позивачу продукцію і відповідно до умов п.2.1 Договору не повернув отримані за продукцію грошові кошти у строк до 28.11.2013, позивач в жовтні 2014 року звернувся до суду з позовом у даній справі.

Зобов'язанням, згідно ст.509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями ст.193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст.662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений цим договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на ті обставини, що поставка товару за договором від 18.05.2011 №18/05 не відбулась, відповідач кошти позивачеві не повернув, у останнього в силу ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України виникло право на повернення суми попередньої оплати від відповідача у розмірі 48000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 48000 грн.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Приватне підприємство "Трейд-М" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення неустойки та штрафу.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.7.2 Договору в разі порушення строків поставки товару та/або недопоставленої кількості товару визначених даним договором, Покупець має право отримати від Постачальника неустойку в розмірі 0,2 % від вартості непоставленого товару в строк за кожен день прострочки та/або штраф в розмірі 5% від вартості непоставленої частини товару.

Вирішуючи спір в частині заявленої до стягнення суми неустойки в розмірі 17376 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що за змістом договору та положень чинного законодавства зазначена сума за правовими ознаками є пенею. Водночас, здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням обмежень, встановлених Цивільним кодексом України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд першої інстанції встановив, що розмір пені за вказаний період становить 3354,74 грн.

Натомість апеляційний господарський суд не прийняв до уваги п.7.2 Договору і дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення неустойки та штрафу, посилаючись на неоднозначний зміст цього пункту та його різне тлумачення сторонами щодо стягнення неустойки та/або штрафу.

Колегія не погоджується з наведеними вище висновками судів, з огляду на наступне.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар. Зобов'язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов'язанням.

Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення товару, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

Відтак, у місцевого господарського суду при розрахунку пені були відсутні підстави для застосування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, перевіряючи розрахунок позивача в частині пені та штрафу, суд першої інстанції залишив поза увагою умови Розділу 4 договору від 18.05.2011 №18/05, якими визначено, що вказана у рахунку та накладній ціна товару включає в себе ПДВ, транспортні витрати та інші витрати (п.4.3). В матеріалах справи відсутні будь-які накладні чи рахунки, які б давали змогу визначити вартість непоставленого товару.

Також місцевим господарським судом залишено поза увагою ряд умов договору від 18.05.2011 №18/05, які мають суттєве значення для вирішення питання прострочення виконання зобов'язання.

Так, суд залишив поза увагою умови договору, за якими покупець самостійно визначає періодичність поставок, асортимент та кількість товару (п. 3.1). Сторони також погодили, що при прийомі товару покупець перевіряє його відповідність даним вказаним у транспортних та супровідних документах (включаючи цей договір та замовлення ) за найменуванням, кількістю та асортиментом (п.6.1).

Відтак, суд не з'ясував, який саме товар, в якій кількості та за якими цінами відповідач був зобов'язаний поставити позивачу, враховуючи той факт, що в договорі від 18.05.2011 №18/05 сторонами ці питання не були погоджені.

Отже, місцевий господарський суд припустився неправильного застосування приписів ч.1 ст.4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції на допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального та матеріального права уваги не звернув, обмежившись при прийнятті рішення щодо відмови у стягненні неустойки та штрафу лише посиланням на неоднозначний зміст п.7.2 Договору та його різне тлумачення сторонами.

Разом з тим, у випадках, якщо волевиявлення сторін правочину не дозволяє однозначно встановити їх намір, справжню волю, виражену при вчиненні правочину, останній може бути витлумачений сторонами або судом, в порядку, визначеному ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин різного тлумачення сторонами пункту 7.2 договору, а відповідачем наявності різного тлумачення не доводилося, тобто наявності спору між позивачем та відповідачем щодо тлумачення вказаного пункту договору не встановлено.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду щодо відмови у зазначеній частині позовних вимог з підстави неоднозначного змісту п.7.2 Договору та його різного тлумачення сторонами, без надання юридичного аналізу фактичним обставинам в контексті спірних правовідносин та предмету спору, колегія вважає необґрунтованим.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі в частині вирішення позовної вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" неустойки в сумі 17376 грн та штрафу в сумі 2400 грн підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір в зазначеній частині.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Трейд-М" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі №910/21947/14 в частині вирішення позовної вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" неустойки в сумі 17376 грн та штрафу в сумі 2400 грн скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі №910/21947/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда