Рішення

від 12.10.2015 по справі 910/21947/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015Справа № 910/21947/14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПриватного підприємства "Трейд-М" доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" простягнення 19 776 грн 00 коп. Представники: від позивача:Чернякова О.С. - представник за довіреністю від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Трейд-М" з вимогами до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" про стягнення 67 776 грн 00 коп. заборгованості за договором про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011, в тому числі: 48 000 грн 00 коп. основного боргу, 17 376 грн 00 коп. неустойки та 2 400 грн 00 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011, укладеного між сторонами, не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 48 000 грн 00 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано 17 376 грн 00 коп. пені та 2 400 грн 00 коп. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 позов задоволено частково; з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь Приватного підприємства "Трейд-М" стягнуто суму попередньої оплати у розмірі 48000 грн 00 коп., 3 354 грн 74 коп. пені, 2 400 грн 00 коп. штрафу та 1 449 грн 04 коп. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015, рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі № 910/21947/14 скасовано в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" на користь Приватного підприємства "Трейд-М" неустойки в розмірі 17 376 грн 00 коп. та штрафу в сумі 2 400 грн 00 коп., в іншій частині рішення залишено без змін; а також з Приватного підприємства "Трейд-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" стягнуто 913 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі № 910/21947/14 в частині вирішення позовної вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" неустойки в сумі 17 376 грн 00 коп. та штрафу в сумі 2 400 грн 00 коп. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі № 910/21947/14 залишено без змін.

Згідно з розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ № 04-23/773 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 910/21947/14 передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 справу № 910/21947/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є. та призначене до розгляду на 20.07.2015.

17.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та заява про перенесення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015, уз в'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладений на 10.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 виправлено описку, допущену в ухвалах Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 та від 20.07.2015 у справі № 910/21947/14.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 у зв'язку із тривалим лікарняним судді Літвінової М.Є., справу № 910/21947/14 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями (повторний розподіл) справу № 910/21947/14 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 справу № 910/14882/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 розгляд справи відкладено на 12.10.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 12.10.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 35405422.

У судове засідання 12.10.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 12.10.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011 між Приватним підприємством "Трейд-М" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" (постачальник) укладено договір на поставку продукції № 18/05, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а плокупець - прийняти та оплатити в обумовлений договором строк продукцію, найменування, кількість та ціна якої вказується в рахунку та накладній.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2011 до 18.11.2011 із врожаю 2011 року після отримання від покупця замовлення.

В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 01.06.2012 до договору на поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011, відповідно до умов якої виклали пункт 2.1. договору в наступній редакції: "Постачальник здійснює поставку товару з 01.07.2012 до 18.11.2013. В разі непоставки товару зобов'язаний повернути грошові кошти на рахунок позивача протягом 7-ми банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто, не пізніше 27.11.2013".

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2015 у справі № 910/21947/14 встановлено факт виконання позивачем умов договору № 18/05 від 18.05.2011 щодо перерахування на користь відповідача попередньої оплати у розмірі 48 000 грн 00 коп.18.05.2014 та 19.05.2014, та факт порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки оплаченого товару за договором про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При новому розгляді суд розглядає вимоги Приватного підприємства "Трейд-М" про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придніпров'я" пені у розмірі 17 376 грн 00 коп. та штрафу у розмірі 2 400 грн 00 коп. за невиконання відповідачем умов договору про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011 щодо поставки оплаченого товару.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Частиною 3 статті 220 Господарського кодексу України визначено, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідно до умов пункту 3.1 договору покупець самостійно визначає періодичність поставок, а також кількість та асортимент товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивачем не надано суду доказів виконання умов пункту 3.1. договору щодо визначення періодичності поставок, кількість та асортимент товару, що повинен був поставлений відповідачем за договором про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011, та доказів повідомлення про умови поставки відповідача, чи доказів існування між сторонами письмової угоди про відповідні умови поставки товару за договором. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач не виконав дій, що безпосередньо випливають із змісту договору про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011, щодо визначення істотних умов щодо періодичності поставок, кількість та асортимент товару, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого зобов'язання щодо поставки оплаченого товару, визначеного в пункті 2.1. договору.

З урахуванням вищевикладеного та норм частини 3 статті 220 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 17 376 грн 00 коп. та штрафу у розмірі 2 400 грн 00 коп. за невиконання умов договору про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011 щодо поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стосовно того, що якщо у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Еліта Придністров'я" (01024, м. Київ, пров. Чекістів, 1-А, кв. 2, ідентифікаційний код 30932551) на користь а користь Приватного підприємства "Трейд-М" (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 5, кв. 29, ідентифікаційний код 34827627) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.10.2015

Суддя Н.Б. Плотницька