Постанова

від 11.06.2015 по справі 5011-16/11461-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа№ 5011-16/11461-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача: Джаловян І.А., довіреність № 02-36/393 від 05.02.2015 р.,

відповідача 1 : не з'явився,

відповідача 2: Сиротенко О.О., директор,

Варес М.О., довіреність № 03/03/15-г від 03.03.2015 р.,

третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2014

у справі № 5011-16/11461-2012 (головуючий суддя Стасюк С.В., судді: Любченко М.О., Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1"

2. Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6

про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 6 368 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м., житловою площею 103,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006 року, укладеним позивачем з громадянкою ОСОБА_6, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_6 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року в сумі 6 368 000,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.10.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Остапенко О.М., Пономаренко Є.Ю.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2012 р. - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2013 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2012 р. у справі № 5011-16/11461-2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. позов задоволено повністю.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м., житловою площею 103,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, що згідно з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, станом на 23.10.2013 року, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" (62413, Харківськаа обл., Харківський район, село Лук'янці, проспект перемоги, буд. 4, кв. 4, код ЄДРПОУ 37263277) на праві приватної власності, ринковою вартістю 6 386 000 (шість мільйонів триста вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., шляхом визнання на нього права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019), в рахунок погашення заборгованості в сумі 6 386 000 (шість мільйонів триста вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп. за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) та громадянкою ОСОБА_6 (03028, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Визнано за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) право власності на нерухоме майно - чотирьохкімнатна квартира № 30, загальною площею 258,50 кв. м., житловою площею 103,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" (62413, Харківська обл., Харківський район, село Лук'янці, проспект перемоги, буд. 4, кв. 4, код ЄДРПОУ 37263277) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. у справі №5011-16/11461-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 6 368 000, 00 грн. та відмовити позивачу у задоволенні його первісних позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. у справі №5011-16/11461-2012 унеможливлює право апелянта на розпорядження, володіння та користування своєю власністю, а також зареєструвати майно у передбачений законом спосіб, що належить йому на праві приватної власності у відповідності до договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2012 р.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. по справі №5011-16/11461-2012 залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" - без задоволення.

Також, представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав письмову заяву про забезпечення позову, в якій просив її задовольнити, а саме вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м., житловою площею 103,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України одним із заходів до забезпечення позову є накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Однак, відповідачем у справі №5011-16/11461-2012, на момент розгляду вказаної заяви, є ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1", яка не володіє правом приватної власності на квартиру №30 загальною площею 258,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015 р., копія якої міститься в матеріалах справи.

11.06.2015 р. через відділ документального забезпечення суду Приватним підприємством "Агентство нерухомості Велика Хата" подано письмове клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати з архіву господарського суду Харківської області справу про банкрутство ФОП ОСОБА_6 №Б-24/205-09 в якості доказів у справі №5011-16/11461-2012.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки доказів наявних в матеріалах справи достатньо для вирішення спору по суті, а тому витребування вказаного доказу не впливає на суть вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата".

Також, 11.06.2015 р. через відділ документального забезпечення суду Приватним підприємством "Агентство нерухомості Велика Хата" подано письмове клопотання про призначення судової економічної (оціночної) експертизи у справі №5011-16/11461-2012 з метою визначення ринкової вартості нерухомого майна - чотирьохкімнатної квартири № 30, загальною площею 258,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки доказів в підтвердження наявності обставин для проведення економічної експертизи апелянтом не надано.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата".

11.06.2015 р. через відділ документального забезпечення суду ОСОБА_7 подано письмове клопотання в якому остання просить залучити її до участі у справі №5011-16/11461-2012 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішила його відхилити, оскільки залучення ОСОБА_7 до участі у справі №5011-16/11461-2012 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не впливає на суть вирішення спору у даній справі та не зачіпає її права та обов'язки щодо однієї із сторін.

Крім того, Приватним підприємством "Агентство нерухомості Велика Хата" через відділ документального забезпечення суду подано заяву про відвід складу суду: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В., яка обґрунтована тим, що, колегія суддів не приймає до уваги подані апелянтом докази та нормативне обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог, не досліджує в повній мірі обставини справи, досліджуючи лише питання іпотеки під час укладення договору купівлі-продажу квартири. Все перелічене, на думку заявника, свідчить про упередженість суддів по відношенню до апелянта та є грубим порушенням вимог чинного законодавства, а тому судді зазначеної колегії не можуть брати участь в розгляді даної справи.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Згідно з ч. 5 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у тому складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів.

Розглянувши доводи, викладені у заяві Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" про відвід складу суду: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В., колегія суддів дійшла висновку, що вони не підпадають під ознаки, наведені у ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Враховуючи наведене, заява Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" задоволенню не підлягає.

Крім того колегія суддів відзначає, що між Приватним підприємством "Агентство нерухомості Велика Хата" в особі директора Юрасова Дмитра Валерійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" в особі директора Донде Вадима було укладено договір купівлі-продажу квартири від 23.04.2012 р., відповідно до якого ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" зобов'язується передати чотирьохкімнатну квартиру № 30, що розташована у місті Київ, АДРЕСА_7, загальною площею 258,50 кв. м. у власність ПП "Агентство нерухомості Велика Хата", а ПП "Агентство нерухомості Велика Хата" зобов'язується прийняти у власність вище вказане майно та здійснити його оплату згідно п. 2 Договору. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чибісовою А.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 737. Оплата за договором була здійснена в повному обсязі та в установлені сторонами строки.

Належність предмету іпотеки на праві приватної власності Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата" підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухомей майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015 р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Враховуючи наведене, та беручи до уваги те, що предмет іпотеки на праві приватної власності належить Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015 р., колегія суддів дійшла висновку про необхідність залучити Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата" до участі у справі в якості відповідача.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, встановив наступне.

19.07.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", в особі начальника сектору підтримки корпоративного бізнесу відділу супроводження кредитних операцій Юридичного управління Виговського Олега Миколайовича, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. та зареєстрованої в реєстрі за № 5267, та громадянкою України - ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір (надалі по тексту - Іпотечний договір), згідно умов якого ОСОБА_6 (іпотекодавець) передає в іпотеку позивачу (іпотекодержатель) у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року (далі - Кредитний договір), укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 24.05.2004 року на підставі Наказу від 18.05.2004 року № 911-С/КІ, право власності на яке зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.05.2004 року і записано у реєстрову книгу № д. 729-110, за реєстровим № 8085 (далі - предмет іпотеки).

Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П. 19 липня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 5267 та цього ж дня вчинена заборона відчуження зазначеного в договорі майна.

21.05.2007 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 3218, за умовами якого сторони погодили новий графік змін максимального ліміту заборгованості за Кредитним договором.

В обгрунтування своїх вимог, позивач посилався на неналежне виконання громадянкою ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, та зазначає, що станом на 11.05.2012 року у неї виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 13 728 858,79 грн., а саме: сума заборгованості за кредитом - 8 767 923,82 грн.; сума заборгованості за відсотками - 4 527 277,34 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 118 782,66 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 314 874,97 грн.

Крім того, позивач зазначив, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_6, як позичальником, умов Кредитного договору Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" сформовано пакет документів для звернення до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення на предмет іпотеки у відповідності до чинного законодавства та умов укладеного іпотечного договору. Однак, при підготовці документів для звернення до суду з позовом, банку стало відомо про наявність судової справи № Б-24/205-09 про банкрутство фізичної особи підприємця ОСОБА_13, у якій відповідно до постанови Господарського суду Харківської області від 10.06.2010 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкової застави.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. у справі № Б-24/205-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2012 р., скасовано постанову господарського суду Харківської області від 10.06.2010 р. про визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, провадження у справі припинено. Підстави скасування вказаної постанови мотивовані тим, що господарський Харківської області в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не дослідив наявність всіх ознак неплатоспроможності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на час порушення провадження у справі про банкрутство та належним чином не перевірив надані документи у справі, що є передумовою порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця.

За твердженням позивача, Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк", яке не було учасником вказаної справи № Б-24/205-09, стало відомо, що в рамках ліквідаційної процедури нерухоме майно, передане в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи ОСОБА_6, у квітні 2011 року було відчужене ліквідатором фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 шляхом укладення договорів купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1".

Беручи до уваги вищенаведене, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006 року, укладеним позивачем з громадянкою ОСОБА_6, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_6 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року в сумі 6 368 000,00 грн.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання прийнятих на себе за умовами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року, надано громадянці ОСОБА_6 кредитні кошти шляхом перерахування траншів з позичкового рахунку зазначеного у вказаному договорі, в межах ліміту заборгованості.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням громадянкою ОСОБА_6 умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року та норм чинного законодавства щодо сплати кредиту та процентів за користування ним, у позичальника виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 728 858,79 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 8 767 923,82 грн.; сума заборгованості за відсотками - 4 527 277,34 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 118 782,66 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 314 874,97 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вже було зазначено, 19.07.2006 року між позивачем та громадянкою України - ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_6 передала в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року наступне нерухоме майно: чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 24.05.2004 року на підставі Наказу від 18.05.2004 року № 911-С/КІ, право власності на яке зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 26.05.2004 року і записано у реєстрову книгу № д. 729-110, за реєстровим № 8085.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, що є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним позивачем з громадянкою ОСОБА_6 19.07.2006 року, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_6 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року в сумі 6 368 000,00 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 10.06.2010 р. у справі № Б-24/205-09 фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника у тому числі податкової застави.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з Протоколом № 5 проведення аукціону від 07.12.2010 року (надалі по тексту - Протокол № 4), затвердженого президентом товарної біржі "Біржа з реалізації майна у процедурах банкрутства" Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" оголошено переможцем аукціону з реалізації майна, а саме, квартири № 30 , загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7.

На підставі Протоколу № 5 між арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В., що діяла на підставі постанови господарського суду Харківської області від 10.06.2010 р. у справі № Б-24/205-09 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" було укладено договір купівлі - продажу квартири від 12.04.2011 року, предметом якого є квартири № 30, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мартиросян І.Е., зареєстровано в реєстрі за № 677.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. у справі № Б-24/205-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2012 р., скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 10.06.2010 р. про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, провадження у справі припинено. Підстави скасування вказаної постанови мотивовані тим, що господарський Харківської області в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не дослідив наявність всіх ознак неплатоспроможності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на час порушення провадження у справі про банкрутство та належним чином не перевірив надані документи у справі, що є передумовою порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 590 Цивільного кодексу України).

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, виходячи із змісту статті 23 Закону України "Про іпотеку" предметом доказування в даній справі є факт переходу права власності на предмет іпотеки від третьої особи до відповідача.

Беручи до уваги те, що предмет іпотеки на праві приватної власності належить Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухомей майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015 р., а тому зазначене майно обтяжене іпотекою, яка у відповідності до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" не припинилась та є дійсною з усіма правами та обов'язками іпотекодавця для власника майна - Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата".

Посилання апелянта на те, що Іпотечний договір був припинений через реалізацію спірного майна в межах розгляду справи про банкрутство третьої особи, колегією суддів не береться до уваги, оскільки, по-перше: постанова Господарського суду Харківської області від 10.06.2010 р. про визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури була скасована та припинено провадження у справі через те, що господарський Харківської області в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не дослідив наявність всіх ознак неплатоспроможності фізичної особи- підприємця ОСОБА_6 на час порушення провадження у справі про банкрутство та належним чином не перевірив надані документи у справі, що є передумовою порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, по-друге: правовий порядок здійснення операцій з іпотечним майном регулюється спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про іпотеку", яким чітко визначена процедура, як реалізації іпотечного майна, так і припинення правовідносин, що виникли за іпотекою.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Приватним підприємством "Агентство нерухомості Велика Хата" в особі директора Юрасова Дмитра Валерійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" в особі директора Донде Вадима було укладено договір купівлі-продажу квартири від 23.04.2012 р., відповідно до якого ТОВ "Інвестиційна компанія "НКМ1" зобов'язується передати чотирьохкімнатну квартиру № 30, що розташована у місті Київ, АДРЕСА_7, загальною площею 258,50 кв. м. у власність ПП "Агентство нерухомості Велика Хата", а ПП "Агентство нерухомості Велика Хата" зобов'язується прийняти у власність вище вказане майно та здійснити його оплату згідно п. 2 Договору. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чибісовою А.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 737. Власником нерухомого майна - чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_4; та інформацію щодо підстав виникнення права власності на нерухоме майно чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7 є Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата", що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухомей майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015 р.

Таким чином, належність предмету іпотеки на праві приватної власності Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата" підтверджується вищезазначеним витягом.

Згідно з статтею 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Матеріалами справи (листи від 02.03.2012 року) підтверджується звернення позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" та громадянки ОСОБА_6 з вимогою погасити спірну заборгованість за Кредитним договором протягом тридцятиденного строку та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором у разі невиконання цієї вимоги.

За змістом статті 36 Закону України "Про іпотеку" в редакції, яка діяла на момент укладення Іпотечного договору, тобто станом на 19.07.2006 року, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень".

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі, іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.12.2011 року у справі №3-139гс11 та від 11.12.2013 року у справі № 6-124цс13, а тому в силу статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, який підтверджує або спростовує наявність у позивача права власності на спірне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції від 23.02.2006 року передбачена можливість укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто вільне волевиявлення сторін, а не диспозитивне зобов'язання на укладення такого договору. Крім того, слід зазначити, що цими статтями передбачено саме позасудовий порядок задоволення вимог іпотекодержателя, а в разі позовного провадження таке задоволення здійснюється на підставі застереження в договорі, з урахуванням норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 4.6. Іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів:

- 4.6.1. на підставі рішення суду, або

- 4.6.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса, або

- 4.6.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в разі невиконання забезпечених зобов'язань, в порядку встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або

- 4.6.4. шляхом продажу Предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі - продажу, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", або

- 4.6.5. шляхом організації іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі - продажу Предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону УКраїни "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Із змісту частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" та частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до Звіту № 07-03-12-02 від 30.03.2012 року про оцінку вартості квартири № 30, вартість об'єкту оцінки становить 6 386 000,00 грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості боржника перед позивачем за Кредитним договором.

Звіт № 07-03-12-02 від 30.03.2012 року виконаний Товариством з обмеженою діяльністю "Українська оціночна компанія" (сертифікат СОД № 11493/11 від 17.03.2011 року), оцінювач - Даниленко Я.В., право експерта-оцінювача на проведення оцінки підтверджується сертифікатом № 1805 від 30.09.2000 року за напрямами: оцінка об'єктів у матеріальній формі; оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності; МФ 4047-ПК від 14.07.2011 року.

Дослідивши висновки про вартість майна, викладені у Звітi № 07-03-12-02 від 30.03.2012 року, який складено Товариством з обмеженою діяльністю "Українська оціночна компанія" станом на 30.03.2012 року, судом встановлено, що метою оцінки було визначення оціночної вартості об'єктів оцінки для звернення стягнення на предмет оцінки шляхом набуття у власність, а тому, суд приймає вказаний Звіт, в якості належного та допустимого доказу у справі та застосовує його для встановлення ціни Предмету іпотеки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" визначені підстави, за наявності яких припиняється іпотека, а саме: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять підстав, як конкретно визначених вказаною нормою, так і інших підстав, передбачених цим Законом для визнання припиненою іпотеки за Іпотечним договором і, відповідно, для визнання припиненими правовідносин за цим договором.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, суд зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Окрім того, необхідно зазначити, що судом враховано, той факт, що відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 є обтяженим, а саме, знаходиться під арештом на підставі постанови про накладення арешту від 15.06.2012 року, винесеної слідчим Прокуратури міста Києва Підлісним О.А. в рамках кримінальної справи № 50-6423, проте, за висновками суду, прийняття рішення про задоволення позову за наявності даного обтяження не суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

03.02.2015 р. прокуратурою м. Києва було надано постанову про зняття арешту з майна (копія міститься в матеріалах справи). Відповіднодо вказаної постанови арешт квартири АДРЕСА_5 підлягає скасуванню у звязку з тим, що квартира перебуває у власності у добросовісних набувачів.

За приписами статті 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель не є ні власником іпотечного майна, ні його володільцем. Право володіння та користування іпотечним майном належить іпотекодавцю.

Як вже зазначалось судом вище, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухомей майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015 р. підтверджується належність предмету іпотеки на праві приватної власності Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата".

Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Розглянувши обставини справи, врахувавши те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. у справі № Б-24/205-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2012 р., скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 10.06.2010 р. про визнання фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, прийнявши до уваги той факт, що позивач та відповідач не є учасниками кримінального провадження в рамках кримінальної справи № 50-6423, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель майна, яким забезпечене виконання простроченого боржником кредитного зобов'язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року, має пріоритетне право перед іншими на майно, передане в іпотеку.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, те що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, факт наявності заборгованості позичальника за Кредитним договором у розмірі 13 728 858,79 грн., а саме: сума заборгованості за кредитом - 8 767 923,82 грн.; сума заборгованості за відсотками - 4 527 277,34 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 118 782,66 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 314 874,97 грн., позовні вимоги про звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м, житловою площею 103,90 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором від 19.07.2006 року, укладеним позивачем з громадянкою ОСОБА_6, в рахунок погашення частини боргу боржника ОСОБА_6 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року у розмірі 6 386 000,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м., житловою площею 103,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, на користь ПАТ "Укрсоцбанк" підлягає саме з Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата", оскільки вказане нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на праві приватної власності згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 10.04.2015 р. у відповідності до договору купівлі-продажу квартири від 23.04.2012 р. належить Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата", а відтак зобов'язання за іпотечним договором перед банком виникли у нового власника нерухомого майна Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата".

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" на рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. підлягає залишенню без задоволення. Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" залишити без задоволення.

2. Залучити Приватне підприємство "Агентство нерухомості Велика Хата" до участі у справі в якості відповідача.

3. Рішення господарського суду м. Києва від 28.01.2014 р. у справі №5011-16/11461-2012 змінити виклавши другий пункт рішення в наступній редакції:

"2. Звернути стягнення на предмет іпотеки - чотирьохкімнатну квартиру № 30, загальною площею 258,50 кв. м., житловою площею 103,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_7, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 10.04.2015 р., належить Приватному підприємству "Агентство нерухомості Велика Хата" (61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 36, кв. 4, код ЄДРПОУ 38158986) на праві приватної власності, ринковою вартістю 6 386 000 (шість мільйонів триста вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., шляхом визнання на нього права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019), в рахунок погашення заборгованості в сумі 6 386 000 (шість мільйонів триста вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп. за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 18/064-КФ від 19.07.2006 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) та громадянкою ОСОБА_6 (03028, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)."

4. В іншій частині рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "НКМ1" (62413, Харківська обл., Харківський район, село Лук'янці, проспект перемоги, буд. 4, кв. 4, код ЄДРПОУ 37263277) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Агентство нерухомості Велика Хата" (61002, м. Харків, вул. Артема, буд. 36, кв. 4, код ЄДРПОУ 38158986) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, код ЄДРПОУ 00039019) 32 190 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто) грн. 00 коп. судового збору.

7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

8. Матеріали справи №5011-16/11461-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран