Постанова

від 17.06.2015 по справі 815/251/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/251/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Лук'янчук О.В. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Трейд Плюс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Трейд Плюс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання неправомірними дій та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Полімер-Трейд Плюс» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - відповідач, Митниця) в якому просило:

- визнати протиправними дії Південної митниці щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.11.2014 року №500060804/2014/00132 та дії щодо визначення митної вартості товару, згідно з рішенням про коригування митної вартості товару від 05.11.2014 року №500060804/2014/000024/2;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.11.2014 року №500060804/2014/00132;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 05.11.2014 року №500060804/2014/000024/2.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачем шляхом подання до митного органу митної декларації задекларовано ввезення на митну територію України товару - полімерну продукцію, який було придбано позивачем за міжнародним контрактом №10/04/14 із нерезидентом Orsett Trading S.A., а асортимент, кількість та вартість ввезеної партії товару визначена Додатком №5 від 28.07.2014 року до контракту №10/04/14 від 10.04.2014 року, а саме: полівінілхлорид (ПВХ смола) марки ІП-5 виробництва XINJIANG ZHONGTAI CHEMICAL CO.LTD (Китай) у кількості 416000 кг, за ціною 1,034 доларів США за 1 кг на умовах CIF Одеса, України. Загальна вартість партії товару складає 430144,00 доларів США, яка і була задекларована у митній декларації із наданням документів, які її підтверджують, а саме: зовнішньоекономічний контракт, рахунок - проформу (інвойс) №14-1017 від 28.07.2014 року, прайс-лист від 31.08.2014 року та інші необхідні документи.

За результатами перевірки вищезазначеної митної декларації, відповідачем 05.11.2014 року винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №500060804/2014/00132 та прийнято рішення №500060804/2014/00024/2 від 05.11.2014 року про коригування митної вартості товарів, за результатом якої суму збільшено з 430144,00 доларів США до 574080,00 доларів США. Позивач провів митне оформлення партії товару під фінансову гарантію за визначеною митницею вартістю, з подальшим оскарженням 24.11.2014 року рішенням митного органу. Листом від 01.12.2014 року відповідач відмовив у перегляді рішення про коригування митної вартості. Не погоджуючись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, посилаючись на його незаконність та безпідставність.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року стягнуто з позивача решту судового збору в сумі 4384,00 грн..

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи полягають в наступному.

10.04.2014 року між позивачем (покупець) та компанією Orsett Trading S.A. (республіка Панама) (продавець) укладено контракт №10/04/14, за яким позивач придбає полівінілхлорид (ПВХ), поліетилен (ПЕ), поліпропилен (ПП), а ціна продукції, кількість, марка, країна походження, відвантаження та маркування зазначаються у додатках до контракту.

Відповідно до умов Додатку №5 від 28.07.2014 року до контракту №10/04/14 від 10.04.2014 року, позивач придбає у ТОВ «Полімер-Трейд Плюс» полівінілхлорид (ПВХ смола) марки ІП-5 виробництва XINJIANG ZHONGTAI CHEMICAL CO.LTD (Китай) у кількості 416000,00 кг, за ціною 1,034 доларів США за 1 кг на умовах CIF Одеса, України. Загальна вартість партії продукції складає 430144,00 доларів США.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару, що надійшов на адресу позивача за контрактом від №10/04/14 від 10.04.2014 року до Південної митниці Міндоходів декларантом 03.11.2014 року подана електронна митна декларація №500060804/2014/001736, в якій був заявлений наступний товар: полімери вінілхлориду у первинних формах; полівінілхлорид, не змішаний з іншими речовинами, без вмісту неорганічних барвників, наповнювачів, пластифікаторів та домішок; полівінілхлорид (ПВХ) марки SG-5 (молекулярна маса «константа Фінкетчера» - 68-66); кількість 416 тонн; упаковано в 16640 мішків по 25 кг; торгова марка - не має даних, виробник XINJIANG ZHONGTAI CHEMICAL CO. LTD; країна походження - Китай. Вартість ввезеної партії товару визначена позивачем в розмірі 430144,00 доларів США, тобто за ціною контракту - відповідно до умов Додатку №5 від 28.07.2014 року до контракту №10/04/14 від 10.04.2014 року.

На підтвердження митної вартості позивач додав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №10/04/14 від 10.04.2014, додаток №5 від 28.07.2014 року до контракту №10/04/14 від 10.04.2014 року, інвойс від 18.09.2014 року №14-1039, сертифікат про походження від 16.08.2014 року №ССPIT140831111 та інші документи.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем з посиланням на ч.3 ст.53 МК України було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення з перекладом, каталоги, специфікації виробника товару; інформацію біржових організацій про вартість товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

Така вимога обґрунтована тим, що подані декларантом позивача на підтвердження митної вартості товару документи містять розбіжності, а саме: в сертифікаті про походження від 16.08.2014 року №CCPIT140831111 інформація щодо інвойсу не співпадає з тим інвойсом, який було надано до митного оформлення; здійснення продавцем за свій рахунок страхування вантажу (CIF Odessa) потребує надання страхового полісу або іншого доказу страхового покриття.

Декларантом позивача ТОВ «Юніко Лоджистікс Україна» на адресу митного органу було надіслано електронне повідомлення та подані наступні документи: платіжне доручення про перерахування коштів, рахунок страхування вантажу (страховий поліс) PYIE201412010037002816, комерційний інвойс від 16.08.2014 року №ZTWM1408-DINVI та інші документи.

За результатами перевірки додатково наданих документів відповідачем було встановлено, що в поданих декларантом також містяться розбіжності, а саме: платіжне доручення про перерахування коштів містить посилання на неіснуючий інвойс; у комерційному інвойсі від 16.08.2014 року №ZTWM1408-DINVI відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір.

Відповідач відмовив позивачу в митному оформленні та пропуску товарів, склавши 05.11.2014 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500060804/2014/00132, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2014 року №500060804/2014/000024/2, в якому вартість ввезеного позивачем товару визначена на рівні 1,38 доларів США за кілограм, замість задекларованої позивачем вартості на 1,034 дол. США, що збільшило загальну ми митну вартість з 430144,00 доларів США до 574080,00 доларів США.

В рішенні про коригування митної вартості зазначено, що за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другий метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Позивач, будучи незгодним з рішенням Митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався визначеним у п.7 ст.55 МК України механізмом отримання товару у вільний обіг під фінансові гарантії, додатково сплативши митні платежі з визначеної відповідачем митної вартості товарів.

24.11.2014 року позивач подав до Південної митниці Міндоходів скаргу за вих.№197 на рішення про коригування митної вартості, до якої долучив 29 додаткових документів на 45 листах.

За результатом розгляду скарги позивача від 24.11.2014 року та долучених до неї документів, листом від 01.12.2014 року за №17211/15-70-52 (а/с 20-24) відповідач відмовив у перегляді рішення про коригування митної вартості від 05.11.2014 року №500060804/2014/000024/2, в якому навів причини для такого рішення.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначено вище, вимога про витребування у позивача додаткових документів обґрунтована тим, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи містять певні розбіжності, а саме: в сертифікаті про походження від 16.08.2014 року №CCPIT140831111 інформація щодо інвойсу не співпадає з тим інвойсом, який було надано до митного оформлення; здійснення продавцем за свій рахунок страхування вантажу (CIF Odessa) потребує надання страхового полісу або іншого доказу страхового покриття.

Позивач заперечує проти виявлених недоліків, зазначаючи, що у сертифікаті про походження від 16.08.2014 року №CCPIT140831111 зазначений той самий інвойс від 16.08.2014 року №ZTWM1408-DINVI та є посилання на контракт №10/04/14 та додаток №5 від 28.07.2014 року.

У сертифікаті про походження «CERTIFICATE OF ORIGIN OF THE PEOPLE S REBUBLIK OF CHINA CCPIT 140831111» (а.с.43), зазначений інвойс ZTWM1408-DINVI AUG.16.2014.

В той же час, як вже зазначено вище, позивачем під час подання 03.11.2014 року електронної митної декларації на підтвердження митної вартості товару декларантом позивача був наданий інвойс продавця - Orsett Trading S.A. від 18.09.2014 року №14-1039 (а.с.48).

Інвойс ZTWM1408-DINVI AUG.16.2014. (а.с.47) підготовлений не постачальником за контрактом №10/04/14, а товаровиробником - XINJIANG ZHONGTAI CHEMICAL CO.LTD (Китай).

При цьому, ціна, яка визначена в інвойсі ZTWM1408-DINVI AUG.16.2014 (а.с.47) відрізняється від ціни, яка зазначена в інвойсі 18.09.2014 року №14-1039 (а.с48).

Встановлені обставини колегія суддів вважає такими, що підтверджують висновок митного органу про виявлені розбіжності у наданих позивачем 03.11.2014 року документах до електронної митної декларації стосовно задекларованої митної вартості.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у Митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, що відповідно до ч.5 ст.54 МК України надавало Митниці підстави для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Додатково надані декларантом позивача на вимогу Митниці документи: платіжне доручення про перерахування коштів, рахунок страхування вантажу (страховий поліс) PYIE201412010037002816, комерційний інвойс від 16.08.2014 року №ZTWM1408-DINVI та інші документи виявлених Митницею розбіжностей не усунули.

Крім того, у додатково наданих документах відповідачем були виявлені інші недоліки, як-то: посилання у платіжному дорученні про перерахування коштів на неіснуючий інвойс та відсутності у комерційному інвойсі від 16.08.2014 року №ZTWM1408-DINVI посилання на зовнішньоекономічний договір.

Як вірно встановив суд першої інстанції, у комерційному інвойсі №ZTWM1408-DINVI від 16.08.2014 року (а.с.47) посилання на зовнішньоекономічний договір № 10/04/14 від 10.04.2014 року та на додатки до нього додатками дійсно відсутні, у зв'язку з чим пов'язати цей інвойс з контрактом та додатком №5 до нього не можливо.

Аналіз положень ч.3 ст.53 МК України та п.2 ч.6 ст.54 МК України свідчить про те, що за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товарів та неподанні декларантом протягом 10 днів додатково витребуваних документів на підтвердження такої вартості, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, та застосувати інші передбачені Митним кодексом України методи визначення митної вартості, ніж той метод, який застосував декларант.

Оскільки у визначений ч.3 ст.53 МК України строк документи на усунення виявлених розбіжностей надані не були, то Митниця на підставі ч.6 ст.54 та ч.1 ст.55 МК України правомірно прийняла рішення про відмову у митному оформленні товарів, склавши 05.11.2014 року картку відмови №500060804/2014/00132 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.11.2014 року, №500060804/2014/00132 та про скасування цієї картки відмови.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2014 року №500060804/2014/000024/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вже зазначено вище, за результатами проведеної консультації між Митницею та декларантом було обрано другий метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Позивач в своїх письмових поясненнях та в апеляційній скарзі заперечує проти проведення Митницею консультацій з декларантом щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких заперечень, оскільки належних доказів дотримання вимог ст.57 МК України щодо проведення Митницею процедури консультацій із декларантом з метою визначення митної вартості товарів відповідачем надано не було.

Посилання відповідача, а також суду першої інстанції на підпис представника декларанта на рішенні про коригування митної вартості не може вважатися підтвердженням проведення відповідачем процедури консультацій із декларантом позивача, оскільки рішення про коригування митної вартості повинно прийматися вже після проведення такої процедури, а не навпаки.

Тобто, підпис представника декларанта на рішенні про коригування митної вартості підтверджує лише факт ознайомлення з таким рішенням, а не факт проведення консультацій, які повинні проводитись до прийняття такого рішення.

Отже, наведене у спірному рішенні про коригування митної вартості твердження Митниці про проведення консультацій із декларантом позивача свого підтвердження належними доказами не знайшли.

Щодо правомірності застосування Митницею другорядного методу визначення митної вартості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що Митницею була використана інформація щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено згідно ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721, та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення якого вже здійснено, є більшим - 1,38 дол. США ніж рівень митної вартості, заявлений позивачем - 1,034 дол. США.

З цих підстав спірним рішенням про коригування митної вартості Митниця визначила митну вартість ввезених позивачем товарів за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Позивач в своїх письмових поясненнях та в апеляційній скарзі заперечує проти правомірності застосування відповідачем такого методу визначення митної вартості, оскільки митна вартість товарів за ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721, на яку у спірному рішенні вказує Митниця, також була відкоригована митним органом на підставі рішення про коригування митної вартості від 28.10.2014 року №500060804/2014/000022/1 (а.с.122), яке також оскаржується в судому порядку.

З аналізу ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721 (а.с.123), а також рішення про коригування митної вартості від 28.10.2014 року №500060804/2014/000022/1 (а.с.122) вбачається, що митна вартість товару за ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721 на рівні 1,38 дол. США була визначена самою Митницею за шостим резервним методом, про що зазначено у рядку 43 цієї ВМД та вказано у рішенні про коригування митної вартості від 28.10.2014 року.

Отже, митна вартість на рівні 1,38 дол. США не може вважатися митною вартістю за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки ця вартість не визначалась договором, а була визначена самою Митницею під час попереднього митного оформлення за ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721.

Слід також зазначити, що отримувачем товарів за ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721 - ТОВ «Полімерна компанія» було оскаржено в судовому порядку рішення про коригування митної вартості від 28.10.2014 року №500060804/2014/000022/1, і на даний час рішення по справі не прийнято.

На вказані обставини обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості посилався позивач у своїх письмових поясненнях, однак суд першої інстанції залишив їх поза увагою, не давши їм належної правової оцінки.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені нормативні положення, колегія суддів не може погодитися з правомірністю обраного Митницею другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів, які були ввезені на митну територію України ТОВ «Полімерна компанія» за ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721.

Оскільки Митницею не підтверджено належними доказами проведення із декларантом процедури консультацій при обранні методу визначення митної вартості, а також враховуючи необґрунтованість застосування другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів, які були ввезені на митну територію України ТОВ «Полімерна компанія» за ВМД від 30.10.2014 року №500060804/2014/001721, колегія суддів приходить до висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2014 року №500060804/2014/000024/2 не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій Митниці щодо визначення митної вартості товару, а також про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 05.11.2014 року №500060804/2014/000024/2 підлягають задоволенню.

За таких обстави апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

На користь позивача з державного бюджету підлягають відшкодуванню фактично понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Трейд Плюс» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року -скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Трейд Плюс» - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо визначення митної вартості товару, згідно з рішенням про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2014 року №500060804/2014/000024/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2014 року №500060804/2014/000024/2.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 37765087) фактично понесені судові витрати в сумі 1461(тисяча чотириста шістдесят одна) гривня 60 коп..

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 червня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський О.В. Лук'янчук