Ухвала

від 06.07.2017 по справі 815/251/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2017 року м. Київ К/800/30538/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Південної митниці Міністерства доходів та зборів

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року

у справі № 815/251/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полімер-Трейд Плюс

до Південної митниці Міністерства доходів та зборів

про визнання неправомірними дій та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Полімер-Трейд Плюс (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), в якому просило:

- визнати протиправними дії Митниці щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2014 року №500060804/2014/00132 та дії щодо визначення митної вартості товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/000024/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/00132;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/000024/2.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року та додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року про розподіл судових витрат скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Митниці щодо визначення митної вартості товару згідно з рішенням про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/000024/2. Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/000024/2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані правомірністю дій Митниці під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/000024/2 із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги відповідно до ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що 10 квітня 2014 року між Товариством (покупець) та компанією Orsett Trading S.A. (республіка Панама) (продавець) укладено контракт № 10/04/14, за яким позивач придбає полівінілхлорид (ПВХ), поліетилен (ПЕ), поліпропілен (ПП), а ціна продукції, кількість, марка, країна походження, відвантаження та маркування зазначаються у додатках до контракту.

Відповідно до умов додатку № 5 від 28 липня 2014 року до контракту № 10/04/14 від 10 квітня 2014 року позивач придбає у ТОВ Полімер-Трейд Плюс полівінілхлорид (ПВХ смола) марки ІП-5 виробництва XINJIANG ZHONGTAI CHEMICAL CO.LTD (Китай) у кількості 416000,00 кг., за ціною 1,034 доларів США за 1 кг. на умовах CIF Одеса, України. Загальна вартість партії продукції складає 430144,00 доларів США.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару, що надійшов на адресу позивача за контрактом від № 10/04/14 від 10 квітня 2014 року, до Митниці декларантом 03 листопада 2014 року подана електронна митна декларація № 500060804/2014/001736, в якій був заявлений наступний товар: полімери вінілхлориду у первинних формах; полівінілхлорид, не змішаний з іншими речовинами, без вмісту неорганічних барвників, наповнювачів, пластифікаторів та домішок; полівінілхлорид (ПВХ) марки SG-5 (молекулярна маса константа Фінкетчера - 68-66); кількість 416 тонн; упаковано в 16640 мішків по 25 кг.; торгова марка - не має даних, виробник XINJIANG ZHONGTAI CHEMICAL CO. LTD; країна походження - Китай. Вартість ввезеної партії товару визначена позивачем в розмірі 430144,00 доларів США, тобто за ціною контракту - відповідно до умов додатку № 5 від 28 липня 2014 року до контракту № 10/04/14 від 10 квітня 2014 року.

На підтвердження митної вартості позивач додав наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 10/04/14 від 10 квітня 2014 року, додаток № 5 від 28 липня 2014 року до контракту № 10/04/14 від 10 квітня 2014 року, інвойс від 18 вересня 2014 року № 14-1039, сертифікат про походження від 16 серпня 2014 року № ССPIT140831111 та інші документи.

За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем з посиланням на ч. 3 ст. 53 МК України було повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а саме: виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення з перекладом, каталоги, специфікації виробника товару; інформацію біржових організацій про вартість товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Така вимога обґрунтована тим, що подані декларантом позивача на підтвердження митної вартості товару документи містять розбіжності, а саме: в сертифікаті про походження від 16 серпня 2014 року № CCPIT140831111 інформація щодо інвойсу не співпадає з тим інвойсом, який було надано до митного оформлення; здійснення продавцем за свій рахунок страхування вантажу (CIF Odessa) потребує надання страхового полісу або іншого доказу страхового покриття.

Декларантом позивача ТОВ Юніко Лоджистікс Україна на адресу митного органу надіслано електронне повідомлення та подані наступні документи: платіжне доручення про перерахування коштів, рахунок страхування вантажу (страховий поліс) PYIE201412010037002816, комерційний інвойс від 16 серпня 2014 року № ZTWM1408-DINVI та інші документи.

За результатами перевірки додатково наданих документів відповідачем було встановлено, що в поданих декларантом також містяться розбіжності, а саме: платіжне доручення про перерахування коштів містить посилання на неіснуючий інвойс; у комерційному інвойсі від 16 серпня 2014 року № ZTWM1408-DINVI відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір.

Відповідач відмовив позивачу в митному оформленні та пропуску товарів, склавши 05 листопада 2014 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060804/2014/00132, а також прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2014 року №500060804/2014/000024/2, в якому вартість ввезеного позивачем товару визначена на рівні 1,38 доларів США за кілограм, замість задекларованої позивачем вартості на 1,034 дол. США, що збільшило загальну митну вартість з 430144,00 доларів США до 574080,00 доларів США.

У рішенні про коригування митної вартості зазначено, що за результатами проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано другий метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що Митниця використала інформацію щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено згідно ВМД від 30 жовтня 2014 року № 500060804/2014/001721, та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення якого вже здійснено, є більшим - 1,38 дол. США, ніж рівень митної вартості, заявлений позивачем 1,034 дол. США.

Позивач заперечує проти виявлених недоліків, зазначаючи, що у сертифікаті про походження від 16 серпня 2014 року № CCPIT140831111 зазначений той самий інвойс від 16 серпня 2014 року № ZTWM1408-DINVI та є посилання на контракт № 10/04/14 та додаток № 5 від 28 липня 2014 року.

У сертифікаті про походження CERTIFICATE OF ORIGIN OF THE PEOPLE S REBUBLIK OF CHINA CCPIT 140831111 зазначений інвойс ZTWM1408-DINVI AUG.16.2014.

Водночас, позивачем під час подання 03 листопада 2014 року електронної митної декларації на підтвердження митної вартості товару був наданий інвойс продавця - Orsett Trading S.A. від 18 вересня 2014 року № 14-1039. Інвойс ZTWM1408-DINVI AUG.16.2014. підготовлений не постачальником за контрактом № 10/04/14, а товаровиробником - XINJIANG ZHONGTAI CHEMICAL CO.LTD (Китай). При цьому, ціна, яка визначена в інвойсі ZTWM1408-DINVI AUG.16.2014, відрізняється від ціни, яка зазначена в інвойсі 18 вересня 2014 року № 14-1039.

Відмовляючи у позові в частині визнання протиправними дій Митниці щодо складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/00132 та скасування картки відмови, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виявлені розбіжності у наданих позивачем документах до електронної митної декларації стосовно задекларованої митної вартості викликали у Митниці обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. Додатково надані декларантом позивача на вимогу Митниці документи розбіжностей не усунули, що виключало можливість визнання відповідачем заявленої митної вартості товарів Товариством за першим (ціною договору) методом.

Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині визнання протиправними дій Митниці щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та скасування цього рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що митна вартість товару за ВМД від 30 жовтня 2014 року № 500060804/2014/001721 на рівні 1,38 дол. США була визначена самою Митницею за шостим резервним методом, про що зазначено у рядку 43 цієї ВМД та вказано у рішенні про коригування митної вартості від 28 жовтня 2014 року. Отже, митна вартість на рівні 1,38 дол. США не може вважатися митною вартістю за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки ця вартість не визначалась договором, а була визначена самою Митницею під час попереднього митного оформлення за ВМД від 30 жовтня 2014 року № 500060804/2014/001721.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, варто зазначити, що митний орган має право витребовувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Як установлено судами, під час митного оформлення ввезеного позивачем товару у Митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості Товариством за першим методом, оскільки надані документи мстили суттєві розбіжності, зокрема в сертифікаті про походження від 16 серпня 2014 року № CCPIT140831111 інформація щодо інвойсу не співпадає з тим інвойсом, який було надано до митного оформлення; платіжне доручення про перерахування коштів містить посилання на неіснуючий інвойс; у комерційному інвойсі від 16 серпня 2014 року № ZTWM1408-DINVI відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір. Під час перевірки наданих Товариством документів Митниця дійшла висновку про те, що у своїй сукупності документи не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації та виключають можливість визначення митної вартості товарів за першим методом, з яким обґрунтовано погодились суди попередніх інстанцій.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правильним рішення судів щодо визнання правомірними дій Митниці під час прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/00132 та законності цієї картки відмови, відповідно відмови у позові в цій частині.

Щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/000024/2 та дій відповідача в частині її прийняття суд виходить з такого.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 4 ст. 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналіз викладених положень ст. 59 МК України дає підстави для висновку про те, що під час застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо ідентичних товарів, Митниця зобов'язана брати за основу ціну договору щодо ідентичних товарів, тобто вартість раніше ввезеного ідентичного товару саме за ціною договору із застосуванням першого (основного) методу визначення митної вартості такого ідентичного товару.

Як установлено судом апеляційної інстанції, митна вартість товару за ВМД від 30 жовтня 2014 року № 500060804/2014/001721 на рівні 1,38 дол. США, яку взято відповідачем за основу у цьому спорі, була визначена самою Митницею за шостим резервним методом.

Таким чином, суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо ідентичних товарів) саме на підставі даних за ВМД від 30 жовтня 2014 року № 500060804/2014/001721.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2014 року № 500060804/2014/000024/2 та протиправності дій відповідача в частині його прийняття, наявності підстав для задоволення позову в цій частині.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Південної митниці Міністерства доходів та зборів залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: