Постанова

від 11.09.2006 по справі 17/40

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/40

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.06                                                                                            Справа №  17/40

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:                                 Рибченко А.О. суддів:                                 Ткаченка  Б.О.  

                                                                                                                               .

секретар судового засідання    Сувид О.В.,

представники сторін:

від позивача:          Коваль К.І. –дов. б/н від 10.02.2006 року, представник

від відповідача:    Бережна Ж.А. –дов. №9/10-016 від 08.09.2006р., представник

розглянув апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Селещинський елеватор” на постанову господарського суду Полтавської області від 18.05.2006р.

по справі № 17/40  (суддя  Коршенко Ю.О.)

за позовом          Закритого акціонерного товариства “Селещинський елеватор”, с. Селещина Полтавської області

до          Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Карлівка

про          скасування податкового повідомлення-рішення № 0000781500/0 від 07.07.2005р.

в с т а н о в и в:

          Закрите акціонерне товариство “Селещинський елеватор” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Карлівської МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000781500/0 від 07.07.2005р. Постановою господарського суду Полтавської області від 18.05.2006р. по справі № 17/40 в задоволенні позову відмовлено повністю.

          Постанова місцевого суду мотивована тим, що ЗАТ “Селещинський елеватор”, згідно п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР, безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, в результаті чого було занижено об'єкт оподаткування.

          Не погоджуючись із вказаною постановою господарського суду Полтавської області, позивач звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову місцевого суду.

Апеляційним господарським судом ухвалою від 05.07.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі № 17/40 та, відповідно до ухвал від 06.07.2006р. та 07.07.2006р., проведені підготовчі дії та призначено справу до апеляційного розгляду.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить залишити без змін постанову господарського суду Полтавської області від 18.05.2006р., а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача під час апеляційного провадження заперечував проти вимог апеляційної скарги та наполягав на її відхиленні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.

30.06.2005р. Карлівською МДПІ була проведена камеральна перевірка  податкової декларації з податку на прибуток підприємства ЗАТ “Селещинський елеватор” за період діяльності з 14.06.2004р. по 31.12.2004р.

За результатами перевірки складений акт від 30.06.2005р. (а.с.8), яким констатовано порушення позивачем п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР, а саме: включення підприємством до валових витрат, витрати на поліпшення основних фондів в сумі 114200,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки від 30.06.2005р., ЗАТ “Селещинський елеватор” зареєструвався з червня 2004 року і, відповідно на початок цього року не мало основних фондів, та не мало право користуватися п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Тобто, товариством неправомірно завищено валові витрати і, відповідно, занижено об'єкт оподаткування на суму 114200,00 грн., не дораховано податку на прибуток в сумі 28600,00 грн.

На підставі акту перевірки від 30.06.2005р., відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000781500/0 від 07.07.2005р., в якому визначив позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 30000,00 грн., в тому числі 28600,00 грн. по основному платежу та 1400,00 грн. штрафних санкцій (а.с. 10).

Позивач, не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням оскаржив їх до Карлівської МДПІ, ДПА в Полтавській області та ДПА України в порядку апеляційного оскарження. За наслідками апеляційного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення податковими органами винесені рішення, якими скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.11-35).

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає що постанова господарського суду Полтавської області від 18.05.2006р. у справі №17/40 має бути скасована, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підприємство ЗАТ “Селещинський елеватор” взято на податковий облік з 14.06.2006р. (а.с. 42).

Прямою інвестицією є внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою (п.п. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”). При внесенні майна учасниками (засновниками) господарського товаритсва до його статутного фонду відбувається передача прав власності на таке майно за компенсацією у вигляді корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді), емітованих такою юридичною особою. Основні засоби, внесенні до статутного фонду юридичної особи підлягають амортизації у разі, коли їх придбання відбулося в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

ЗАТ “Селещинський елеватор” отримав основні засоби від ВАТ “Селещинське хлібоприймальне підприємство” як внесок до статутного фонду в обмін на корпоративні права емітовані ЗАТ “Селещинський елеватор” в серпні 2004р., що підтверджується актом від 25.05.2004р. приймання-передачі майна на загальну суму 1233544,79 грн. в якості внеску до статутного фонду (а.с. 36-40).

ВАТ “Селещинське хлібоприймальне підприємство” в обмін на передані основні фонди отримало прості іменні акції ЗАТ “Селещинський елеватор” в кількості 123354 штук на загальну суму 1233544,00 грн., що підтверджується довідкою Полтавської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, який є реєстратором  ЗАТ “Селещинський елеватор” (а.с. 44).

Згідно акту від 02.06.2004р., наданому суду апеляційної інстанції, майно ВАТ “Селещинське хлібоприймальне підприємство”, яке передано ЗАТ “Селещинський елеватор” як внесок в статутний фонд перебувало в справному технічному стані і введено в експлуатацію.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача про те, що згідно акту приймання –передачі від 25.05.2004р. ВАТ “Селещинське хлібоприймальне підприємство” було передано, а ЗАТ “Селещинський елеватор” пройнято основні фонди на суму 1233544,79 грн. у якості внеску до статутного фонду, а отже безоплатно.

Пунктом 1.23 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до п.п 8.1.1. п.8.1 ст.8 цього Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно п.п. 8.4.11. п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Таким чином, основні фонди, внесені у статутний капітал, не вважаються безоплатно отриманими, а вважаються придбаними в обмін на корпоративні права, тому на основні фонди, внесені у статутний капітал, амортизація нараховується.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації: а саме 10%, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу (п.п.8.3.1. п.8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду (п.п.8.7.1. п.8.7 ст.8  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”)

Згідно деклараціям з податку на прибуток (а.с. 84-98), сума віднесена  ЗАТ “Селещинський елеватор” до складу валових витрат не перевищує 10% сукупної балансової вартості, а саме 123400,00 грн.

Відповідно до ст. 72 КАС України, підставами звільнення від доказування в адміністративному судочинстві є: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, а також вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджував, що позивачем до валових витрат було віднесено не 10%, а  20% балансової варості одних і тих же основних фондів а саме: згідно лекларації за 2004р. згадані основні фонди амортизувалися дічі в одному звітному році, спочатку ВАТ “Селещинське хлібоприймальне підприємство”, основні фонди якого передано позивачу, а потім і самим ЗАТ “Селещинський елеватор”, що є порушенням п.п 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ухвалою апеляційного суду від 14.08.2006р. відповідач був зобов'язаний надати письмове обгрунтування посилання на конкретні норми матеріального права: неприпустимість “подвійної” амортизації майна на протязі 2004р. та обгрунтування  “безоплатності” придбання позивачем основних фондів з огляду на п.п.8.4.11 п.8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія апеляційного суду вважає недоведеним твердження відповідача про те, що позивачем до валових витрат було віднесено не 10%, а  20% балансової варості одних і тих же основних фондів, оскільки відповідачем не надано доказів підтверджуючих це.

Також, законодавством не передбачено що позивач повинен нести відповідальність за дії попереднього амортизатора та контролювати його по питанням правильності проведення амортизації. Таким чином, позивач законодавства України не порушував.

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

У разі коли особа береться на облік податковим органом як платник цього податку всередині податкового періоду, то перший звітний податковий період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, та закінчується останнім календарним днем наступного податкового періоду.  

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що на момент проведення амортизації позивачем не була здійснена реєстрація акцій, що є доказом безоплатності передачі майна. Інвестиція за своєю суттю є договором, і тому не забороняється відстрочка платежу. Крім того, строки реєстрації акцій не були порушені, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, хоча на 14.06.2004р. –на момент постановлення позивача на податковий облік, основні фонди позивача не були оплачені, відсутні підстави вважати, що у позивача станом на 14.06.2004р. основних фондів взагалі було.

Відповідно до матеріалів справи, пояснень учасників процесу, висновки акту перевірки Карлівської МДПІ від 30.06.2005р. про донарахування прибуткового податку ЗАТ “Селещинський елеватор” за 2004р. документально не підтверджуються.

          Вимога про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000781500/0 від 07.07.2005р. щодо донарахування позивачу податку на прибуток, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 195, 202 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і скасовує постанову або ухвалу суду ухвалу суду першої інстанції, якщо при прийнятті оспорюванного рішення мало місце порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

          За наведених вище обставин, апеляційна скарга ЗАТ “Селещинський елеватор” підлягає задоволенню. Постанова господарського суду Полтавської області від 18.05.2006р. по справі №17/40 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,-

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Селещинський елеватор” задовольнити.

2. Постанову господарського суду Полтавської області від 18.05.2006р. у справі №17/40 скасувати повністю.

3. Прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги закритого акціонерного товариства “Селещинський елеватор” задовольнити.

4. Визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення №0000781500/0 від 07.07.2005р.

5. Стягнути з Державного бюджету на користь закритого акціонерного товариства “Селещинський елеватор” (39430, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Селещина, вул. Леніна, 3, р/р 26003710227190 в ПОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 331014, КОД ЄДРПОУ 32535033) 5,10 грн. державного мита.

6. Видачу виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.

7. Справу № 17/40 повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова апеляційного господарського суду, відповідно до ст.254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Постанова апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Шевченко  В. Ю.                                            Судді:                                                                                      Рибченко А.О.  Судді:                                                                                      Ткаченко  Б.О.