Постанова

від 06.10.2011 по справі 4-300/11

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

cpg1251

Дата документу06.10.2011

Справа № 4-300/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Якубіної В.Б.

при секретарі Тарадюк О.В.

за участю прокурора Кнута Ю.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Комунарського району м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими посадовими особами ЗДП «Радіоприлад»злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову, посилаючись на те, що кримінальна справа була порушена із порушенням норм КПК України та без достатніх підстав.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_2, доповнивши скаргу, просила постанову прокурора скасувати, пояснивши, що у постанові не зазначено конкретного приводу (заяви, рапорту, повідомлення, тощо) для порушення кримінальної справи, що є порушенням ст. 94 КПК України. При цьому, конкретні «матеріали перевірки»у постанові не зазначені (кількість аркушів справи, найменування документів, тощо), що є порушенням ст. ст. 94, 98 КПК України, оскільки прокурор зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи при наявності приводів та підстав, вказаних у статті 94 КПК України, вказавши їх у постанові.

В постанові про порушення кримінальної справи допущена логічна суперечність між її мотивувальною та результативною частинами, внаслідок чого кримінальну справу порушено помилково за ст. 191 КК України, кримінальну справу порушено по факту, в той час, як була реальна можливість встановлення конкретних осіб та кримінальну справу порушено відносно знеособленого суб'єкту - «службових осіб», що не передбачено кримінально-процесуальним законодавством.

Надані прокурором суду документи, в якості підстав для порушення кримінальної справи №991106-пр, не містять даних про замах на привласнення шляхом зловживання посадовими особами ЗДП «Радіоприлад»своїм службовим становищем державними грошовими коштами у сумі 1 950 687 гривень, службового підроблення документів, та визивають серйозні сумніви щодо їх достовірності, та отримання в порядку, передбаченому ст.66 КПК України, без проведення всебічної та об'єктивної перевірки.

Та окрім того самого бюджетного відшкодування не відбулося.

Прокурор в судовому засіданні просив у задоволенні скарги відмовити та пояснив, що у прокурора на момент порушення кримінальної справи було достатньо підстав, вважати що в діях посадових осіб ЗДП «Радіоприлад»є ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, а тому ним законно і обґрунтовано було порушено кримінальну справу.

Суд, вислухавши думку прокурора, адвоката та вивчивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, вважає, що скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова -скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Частиною першою статті 98 КПК України передбачено, що при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий або орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування .

Відповідно до ст. 236-7 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими посадовими особами ЗДП «Радіоприлад»злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України приводом послугувало безпосереднє виявлення прокурором за результатом проведеної перевірки ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Проте, частиною 2 ст. 98 КПК України передбачено, що якщо на момент порушення кримінальної справи встановлена особа, що скоїла злочин, кримінальна справа повинна бути порушена стосовно цієї особи.

Дана вимога прокурором дотримана не була, оскільки на момент порушення кримінальної справи прокурору достовірно було відомо, що директором ЗДП «Радіоприлад»є ОСОБА_2, яким і було підписано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року на яку посилається прокурор.

У зв'язку із чим суд вважає, що кримінальна справа була порушена фактично стосовно ОСОБА_2

Аналіз положень ч. 1 та ч. 2 ст. 94 КПК України, а також їх співвідношення із ч.1 ст. 98 КПК України дозволяє зробити висновок про те, що навіть при дотриманні вимог закону про наявність приводу для порушення кримінальної справи та компетентності особи, що прийняла таке рішення, кримінальна справа не може бути порушена без достатніх підстав, що вказують на наявність ознак злочину.

Суд вважає, що вимоги ч. 2 ст. 94 КПК України прокурором дотримані не були та виходить із наступного.

Так, як вбачається із оскаржуваної постанови прокурором встановлено, що 17.12.2010 року невстановлені посадові особи ЗГП «Радіоприлад», володіючи розпорядчо-господарськими функціями, знаючи, що підприємство не має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, підписали офіційний документ - декларацію податкової звітності, в яку були внесені завідомо неправдиві данні, а саме: в декларації по податку на додану вартість за жовтень 2010 року заявлена сума бюджетного відшкодування підприємству в розмірі 2 033 546 грн. Потім вказана декларація подана в ДПІ Комунарського району з метою отримання бюджетного відшкодування в розмірі 2 033 546 грн.

В подальшому, посадові особи ЗДП «Радіоприлад», маючи умисел на незаконне відшкодування податку на додану вартість із вказаної вище суми в розмірі 1 950 687 грн. та заволодіння цими грошовими коштами, діючи з корисливих мотивів, 17.12.2010 року ініціювали подання вищевказаної податкової декларації в якості податкової звітності. Своїми діями посадові особи скоїли закінчений замах на заволодіння бюджетними коштами у великих розмірах, але в силу причин, незалежних від волі, не змогли довести свій злочинний умисел до кінця, у зв'язку з тим, що посадовими особами податкової інспекції була проведена перевірка і встановлено, що підприємство не має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, посадові особи ЗДП «Радіоприлад»в грудні 2010 року, шляхом внесення завідомо неправдивих даних в офіційні документи здійснили закінчений замах на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах - бюджетними коштами в сумі 1950687 грн., оскільки вказана сума більше ніж в 600 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння злочину.

Далі у постанові зазначено, що підставою для порушення кримінальної справи є достатні данні, які містяться в матеріалах перевірки, що вказують на наявність в діях невстановлених посадових осіб ЗДП «Радіоприлад»ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України - закінчений замах на заволодіння майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, службове підроблення.

Суд не може погодитися із такими висновками та виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів, наданих прокурором, підставами для порушення кримінальної справи стали наступні документи: копії договору № 774/2009 від 25.10.2009 року, специфікації № 1 до нього, комплекту поставки радіостанцій Р-173М, додаткової угоди № 1 від 15.12.2009 року, додаткової угоди № 2 від 18.12.2009 року, декларації по ПДВ від 30.11.2010 року з додатками № № 2, 3, 4, 5, акту ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 30.03.10 року № 943/2302/14313317 без додатків, акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 02.03.2011 року № 32/23-508/33134515 без додатків, акту ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя від 22.02.2011 року № 99/2302/14313317 без додатків, вирок від 21.10.2010 року Ленінського районного суду м. Луганськ відносно ОСОБА_3, висновок експертного дослідження від 27.05.2011 року б/н.

З яких прокурор вбачає наявність ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України.

Однак, в оскаржуваній постанові про порушення кримінальної справи, ознаки складу злочину, передбачені передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України не конкретизовані та не описані, в постанові не конкретизовані, які саме документи з'явилися підставою для порушення кримінальної справи, оскільки в даній постанові вказано загальною фразою - декларація податкової звітності, а саме декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, яка декларує лише право на відшкодування податку, передбачене законом, та не містить прямих даних про наявність прямого умислу на незаконне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 950 687 грн. та заволодіння цими грошовими коштами.

Інші конкретні матеріали перевірки у постанові не зазначені, що є порушенням ст. ст. 94, 98 КПК України, оскільки прокурор зобов'язаний винести постанову про порушення кримінальної справи при наявності приводів та підстав, вказаних у статті 94 КПК України, вказавши їх у постанові.

Данні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства спричинили порушення вимог ст. 130 КПК України, яка передбачає, що постанова про порушення кримінальної справи повинна бути вмотивованою, оскільки тільки правильна та вмотивована постанова надає можливість учасникам процесу зрозуміти, які мотиви покладені в основу прийнятого рішення. Це також є суттєвою гарантією забезпечення прав та законних інтересів учасників процесу, надає їм реальні можливості для захисту прав, втому числі і право даної особи на захист.

Акти перевірок ДПІ жодним чином не підтверджують складу правопорушення, оскільки по результатам перевірки ЗДП «Радіоприлад»не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 1 950 687 грн., а висновки актів не є остаточним з питання достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість, а відповідно не містить ознаки об'єктивної сторони, а саме привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та не підтверджує неправомірність дій посадових осіб ЗДП «Радіоприлад» щодо складання та подання податкової декларації, а також заявлення бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаного злочину є привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Специфіка цієї форми в тому, що майно, яким винний заволодіває, не ввірене йому, не знаходиться в його безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб'єкт злочину має право оперативного управління цим майном.

Злочин передбачений ст. 191 КК України віднесено до злочинів проти власності і з суб'єктивної сторони він характеризується прямим умислом, корисливими мотивами та метою, тобто суб'єкт злочину усвідомлює, що вилучення чужого майна здійснюється всупереч волі його власника чи іншої особи, у володінні якої воно перебуває, але незважаючи на це він бажає обернути його на користь третіх осіб, причому винний прагне особисто отримати майнову вигоду від цього.

Разом із тим, із матеріалів перевірки не вбачається, що посадові особи ЗДП «Радіоприлад»мали право оперативного управління державними коштами сумі 1 950 687 гривень, мали право перевести їх на рахунок підприємства. Посадові особи ЗДП «Радіоприлад»лише подали до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя вказану декларацію, але ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, як орган, що розглядає питання та приймає рішення з питань відшкодування ПДВ, не надав висновок із зазначенням вказаної суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З матеріалів перевірки не вбачається, що посадові ЗДП «Радіоприлад»подаючи до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя вказану декларацію прагнули особисто отримати майнову вигоду від цього.

Крім того, суд враховує пункт 4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72, який встановлює, що відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

Окрім того, суд враховує, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2011 року по справі № 2а-0870/2070/11 визнано протиправним та скасоване у повному обсязі податкове повідомлення - рішення від 15.03.2011 року № НОМЕР_1, яким ЗДП «Радіоприлад»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 950 687 грн.

Відповідно до ст. 56.18 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду податкове зобов'язання вважається не узгодженим.

Викладені вище обставини свідчать, що висновок прокурора про замах на привласнення шляхом зловживання службовими особами ЗДП «Радіоприлад»своїм службовим становищем державними грошовими коштами у сумі 1 950 687 грн., безпідставний та не заходить свого підтвердження в матеріалах, на підставі яких була порушена кримінальна справа.

Оскаржуваною постановою порушена кримінальна справа, в тому числі, і за фактом службового підроблення за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Частиною 1 ст. 366 КК України передбачена кримінальна відповідальність за службове підроблення.

Відповідно до ст. 366 КК України, службове підроблення - це внесення посадовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання та видача завідомо неправдивих документів. Суб'єктивна сторона службового підроблення характеризується лише прямим умислом, тобто винний усвідомлює завідомо неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів чи міститься у виданому документі.

Порушуючи кримінальну справу в даній частині прокурор у мотивувальній частині зазначив, що посадові особи ЗДП «Радіоприлад»внесли в податкову декларацію з ПДВ, завідомо неправдиві відомості.

Але, на момент прийняття постанови про порушення кримінальної справи прокурор не мав достатніх даних про внесення у декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2010 р. завідомо неправдивих відомостей.

Однак це суперечить резолютивній частині оскаржуваної постанови, згідно якої кримінальна справа порушена за фактом складання посадовими особами ЗДП «Радіоприлад»завідомо неправдивого документу.

Також суд приймає до уваги, що порушуючи кримінальну справу за ч. 1ст. 366 КК України прокурор не вказав на те, у чому полягали наслідки службового підроблення, вчиненого посадовими особами ЗДП «Радіоприлад».

Викладене вище свідчить про відсутність у посадових осіб ЗДП «Радіоприлад»умислу на внесення до податкової декларації з ПДВ завідомо неправдивих відомостей.

Виходячи із викладеного, суд вважає, що прокурор, приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, не дав належної оцінки тим обставинам, які потягли за собою винесення оскаржуваної постанови, а саме, не провів належну дослідчу перевірку, та як наслідок, дійшов до безпідставного висновку про достатність підстав з точки зору ч. 2 ст. 94 КПК України.

За таких обставин оскаржувана постанова не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на постанову прокурора Комунарського району м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом скоєння невстановленими посадовими особами ЗДП «Радіоприлад»злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України - задовольнити.

Постанову прокурора Комунарського району м. Запоріжжя від 10 червня 2011 року про порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України скасувати.

На постанову суду протягом семи днів з дня її проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області.

Суддя: В.Б. Якубіна