Постанова

від 12.06.2015 по справі 826/2282/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2015 року 11:03 № 826/2282/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Петролеум» до 3-тя особаДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0039301504, -

за участю представників сторін:

від позивача - Валюшко Г.А.,

від відповідача - Хітька В.М.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Петролеум» (надалі - позивач, ТОВ «Енерджі Петролеум») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (надалі - третя особа або ПАТ «Брокбізнесбанк») про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0039301504.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на протиправність і безпідставність висновків акта камеральної перевірки від 03.10.2014 року № 245/26-59-15-04-94 про допущення підприємством випадку несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 235 576 грн. та, відповідно, винесеного на цій підставі податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0039301504 (форми «Ш»), оскільки, за твердженням останнього, ТОВ «Енерджі Петролеум», у відповідності до вимог норм Податкового кодексу України, надало 27 лютого 2014 року до обслуговуючого банку платіжне доручення від 27.02.2014 року № 32 про сплату названого податку за 2013 рік в сумі 235 576 грн. та дана операція була проведена Банком 28.02.2014 року. Таким чином, позивач вважає, що ним виконаний обов'язок по сплаті податку у законодавчо встановлені строки. Натомість, ті обставини, що кошти були повернуті за ініціативою Банку на рахунок Товариства з невідомих причин, про що позивач дізнався не одразу та повторно перерахував податок до державного бюджету через інший банк, виключають факт допущення податкового правопорушення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання 12.06.2015 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, явку свого представника не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду. При цьому, 26.05.2015 року від представника третьої особи через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останнього.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0039301504 є правомірним та таким, що прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, у зв'язку з виявленим під час камеральної перевірки ТОВ «Енерджі Петролеум» порушенням вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої наразі є ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, була проведена камеральна перевірка з питань своєчасності сплати ТОВ «Енерджі Петролеум» узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за звітний період 2013 рік, нарахованої згідно звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства податок за 2013 рік (реєстраційний № 9090706116 від 26.02.2014 року), за результатами якої складений Акт від 03.10.2014 року № 245/26-59-15-04-94, під час проведення якої працівником податкової інспекції встановлено порушення підприємством граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання податку в сумі 235 576 грн., передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати - 11.03.2014 року, дата фактичної сплати - 03.04.2014 року, що становить затримку на 23 дні.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав до канцелярії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві письмові заперечення від 13.10.2014 року за № 13-10-14 на висновки вказаного акта перевірки. Листом від 20.10.2014 року № 25865/10/26-59-15-04-66 канцелярії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомила позивача про залишення висновків акта перевірки без змін.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 14 жовтня 2014 року № 0039301504, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «Енерджі Петролеум» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 235 576 грн. з податку на прибуток всього на 23 календарних днів, нарахувало підприємству штраф у сумі 23 557, 60 грн. (що, складає 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач отримав рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.12.2014 року № 2720/10/26-15-10-06-15 та рішення Державної фіскальної служби України від 16.01.2015 року № 544/6/99-99-10-01-02-25, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг товариства, у відповідності до змісту яких податкове повідомлення-рішення 14.10.2014 року № 0039301504 було залишено без змін.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, податковим зобов'язанням, у розумінні пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5).

Одночасно, п. 152.1 ст. 152 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно п. 152.9 ст. 152 ПК України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011року № 2346-ІІІ (надалі - Закон № 2346-ІІІ), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів..

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (п. 8.3 ст. 8 Закону № 2346-ІІ).

Положенням п. 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей, у силу положень п. 1.29 ст. 1 Закону № 2346-III, є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону № 2346-ІІІ, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно абз. 2 п. 32.2 ст. 32 Закону № 2346-ІІІ, у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

З аналізу викладених вище правових норм вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 року № К/800/13275/13, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 року № 826/18885/14.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у справі матеріалів, 27.02.2014 року, тобто у строки встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем було подано до ПАТ «Брокбізнесбанк» платіжне доручення від 27.02.2014 року № 32 на перерахування коштів (податку на прибуток за 2013 рік) у сумі 235 576 грн., що підтверджується відповідними відмітками банку на вказаному дорученні про прийняття та проведення платежу 28.02.2014 року.

Також, зі змісту банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «Енерджі Петролеум» за 28.02.2014 року у ПАТ «Брокбізнесбанк» видно, що платіжне доручення від 27.02.2014 року № 32 було виконано банком 28.02.2014 року, та на момент проведення зазначеної операції на рахунку товариства обліковувався достатній для здійснення зазначеної операції залишок коштів.

Однак, за даними наданої позивачем виписки ПАТ «Брокбізнесбанк» по особовому рахунку ТОВ «Енерджі Петролеум» за 07.03.2014 року, що була сформована 07.04.2014 року, сума коштів у розмірі 235 576 грн. була Банком повернута 07.03.2014 року на розрахунковий рахунок підприємства (призначення платежу «возврат несписаного расхода: *101; Податок на прибуток за 2013 рік. Перерах.») без зазначення підстав для такого повернення коштів.

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених у позовній заяві та додаткових пояснень, про дану обставину ТОВ «Енерджі Петролеум» дізналося лише 04.04.2014 року, оскільки бухгалтер підприємства ОСОБА_4 перебувала на той час у щорічній відпустці (про що надано копію наказу Товариства від 28.02.2014 року № 01/2014-К). При цьому, жодних доручень на відкликання попередньо наданого розрахункового документу (платіжного доручення від 27.02.2014 року № 32) та повернення суми коштів за даним документом позивач Банку не надавав, а про причини повернення коштів за ініціативи Банку позивачу невідомо.

У зв'язку з цим, 04.04.2014 року, ТОВ «Енерджі Петролеум» повторно перерахувало через установу іншого банку (ПАТ «Перший український міжнародний банк») податок на прибуток за 2013 рік в сумі 235 576 грн., згідно платіжного документу від 04.04.2014 року № 21. Дана обставина засвідчується наявною у справі банківською випискою за 04.04.2014 року та не заперечується відповідачем.

На думку контролюючого органу, у період з 07.03.2014 року по 11.03.2014 року позивач у зв'язку з поверненням банком коштів на розрахунковий рахунок товариства мав можливість, але не сплатив податок до бюджету, що свідчить про порушення ним граничного строку сплати податкового зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону № 2346-ІІІ, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 21.1 ст. 21 цього Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - члена платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем спеціального платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні; 6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином оформленого доручення на договірне списання.

За результатами дослідження матеріалів справи (зокрема, банківських виписок, договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 30.09.2010 року № 5233, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» і ТОВ «Енерджі Петролеум»), судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що операція з повернення коштів в сумі 235 576 грн., переказ яких попередньо був ініційований позивачем, згідно платіжного доручення від 27.02.2014 року № 32 в оплату податку на прибуток, сталося за ініціативою та з відома ТОВ «Енерджі Петролеум».

Крім того, за даними офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua), на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 року № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 року було прийнято рішення за № 9 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в цьому Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на 3 місяці з 03.03.2014 року по 02.06.2014 року. Також, зазначено про те, що виплати за договорами банківського вкладу (депозит), строк дії яких закінчився, та договорами банківського рахунку здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, але не більше 200 тис. грн.

Надалі, Постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 року № 339 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк».

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про те, що подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 235 576 грн. було здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, та обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаній сумі припинився 28.02.2014 року, у зв'язку з чим у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача санкцій у вигляді штрафу, згідно ст. 126 ПК України, і відповідно - прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0039301504.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 року № 0039301504.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Петролеум» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.10.2014 року № 0039301504.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Петролеум» (ідентифікацій код: 36175072, адреса: 01034, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 42) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (ста вісімдесяти двох грн. 70 копійок) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок