Ухвала

від 22.07.2015 по справі 826/2282/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2282/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Петролеум» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Енерджі Петролеум» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа ПАТ «Брокбізнесбанк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.10.2014 року № 0039301504.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати ТОВ «Енерджі Петролеум» узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за звітний період 2013 рік, за результатами якої складений акт від 03.10.2014 року № 245/26-59-15-04-94.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено граничний строк сплати узгодженого грошового зобов'язання податку в сумі 235 576 грн., передбаченого п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: граничний термін сплати - 11.03.2014 року, дата фактичної сплати - 03.04.2014 року, що становить затримку на 23 дні.

Заперечення позивача на вищезазначений акт перевірки залишені без задоволення, висновки акту перевірки - без змін.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішенням форми «Ш» від 14 жовтня 2014 року № 0039301504, яким нараховано підприємству штраф у сумі 23 557, 60 грн. (що, складає 10 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить наступного.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (пп. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (пп. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5).

Одночасно, п. 152.1 ст. 152 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон), банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (п. 8.3 ст. 8 Закону № 2346-ІІ).

Положенням п. 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Проведення самого переказу грошей, у силу положень п. 1.29 ст. 1 Закону , є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Так, згідно абз. 2 п. 32.2 ст. 32 Закону у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

З аналізу викладених вище правових норм вбачається, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 року № К/800/13275/13.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 27.02.2014 року, тобто у строки встановлені п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем було подано до ПАТ «Брокбізнесбанк» платіжне доручення від 27.02.2014 року № 32 на перерахування коштів (податку на прибуток за 2013 рік) у сумі 235 576 грн., що підтверджується відповідними відмітками банку на вказаному дорученні про прийняття та проведення платежу 28.02.2014 року.

Також, зі змісту банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «Енерджі Петролеум» за 28.02.2014 року у ПАТ «Брокбізнесбанк» видно, що платіжне доручення від 27.02.2014 року № 32 було виконано банком 28.02.2014 року, та на момент проведення зазначеної операції на рахунку товариства обліковувався достатній для здійснення зазначеної операції залишок коштів.

Однак, за даними наданої позивачем виписки ПАТ «Брокбізнесбанк» по особовому рахунку ТОВ «Енерджі Петролеум» за 07.03.2014 року, що була сформована 07.04.2014 року, сума коштів у розмірі 235 576 грн. була банком повернута 07.03.2014 року на розрахунковий рахунок підприємства (призначення платежу «возврат несписаного расхода: *101; Податок на прибуток за 2013 рік. Перерах.») без зазначення підстав для такого повернення коштів.

04.04.2014 року, ТОВ «Енерджі Петролеум» дізнались про цю обставину та повторно перерахували через установу іншого банку (ПАТ «Перший український міжнародний банк») податок на прибуток за 2013 рік в сумі 235 576 грн., згідно платіжного документу № 21 від 04.04.2014 року. Дана обставина засвідчується наявною у справі банківською випискою за 04.04.2014 року та не заперечується відповідачем.

За таких обставин, оскільки платник податку своєчасно й у встановленому розмірі сплатив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік до Державного бюджету, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що операція з повернення коштів в сумі 235 576 грн., згідно платіжного доручення від 27.02.2014 року № 32 в оплату податку на прибуток, сталося за ініціативою та з відома ТОВ «Енерджі Петролеум».

Отже враховуючи, що апелянтом жодних доказів на спростування висновків суду першої інстанції не наведено, колегія суддів знаходить твердження податкового органу про порушення позивачем строків сплати грошового зобов'язання безпідставними.

Заст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.