Ухвала

від 26.05.2015 по справі 825/3333/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3333/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Коропського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Коропського районного центру зайнятості звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету суму незаконно виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг в загальному розмірі 11 463,65 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та закрито провадження у справі за адміністративним позовом Коропського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року касаційну скаргу Коропського районного центру зайнятості задоволено частково, скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі №825/3333/13-а та направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) в період з 09.06.2010 року по 13.10.2010 року, з 27.05.2011 року по 14.10.2011 року, з 02.07.2012 року по 11.10.2012 року, з 23.04.2013 року по 31.07.2013 року перебував на обліку в Коропському районному центрі зайнятості як безробітний та отримував соціальні послуги та забезпечення відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

У 2010 та 2012 р.р. позивач направлявся на підвищення кваліфікації за навчальною програмою „Оператор побутових газових котлів" у Комунальному підприємстві «Чернігівський обласний навчально-курсовий комбінат» на підставі договорів №66-10(66)12 від 01.09.2010 р. та №2566/78-12-18 від 16.08.2012 р., укладених між відповідачем та Коропським районним центром зайнятості.

Вартість навчання відповідача становить 174,81 грн., в тому числі за період з 02.09.2010 року по 07.09.2010 року - 90,49 грн. та з 17.08.12р. по 23.08.2012р. - 84,32 грн.

За згодою відповідача з 01 серпня 2011 року його було прийнято на оплачувані громадські роботи в Карильську сільську раду, що підтверджується договором № 256611072900044 від 29.07.2011р. про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, укладеним між Коропським районним центром зайнятості та Карильською сільською радою.

Фінансування оплачуваних громадських робіт відповідача на посаді підсобного робітника в Карильській сільській раді здійснювалось за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Коропського районного центру зайнятості.

З 01 червня 2013 року за згодою відповідача його було прийнято на громадські роботи в Карильську сільську раду, що також підтверджується договором № 256613053100001 від 31.05.13 про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, укладеним між Коропським районним центром зайнятості та Карильською сільською радою.

Фінансування громадських робіт відповідача на посаді підсобного робітника в Карильській сільській раді здійснювалось рівними частинами пропорційно сумі витрат на їх організацію за рахунок коштів місцевого бюджету Карильської сільської ради та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Коропського районного центру зайнятості.

На підставі рішення комісії по перевірці даних, які є підставою для надання статусу безробітним та виплати матеріального забезпечення, заступником директора Коропського районного центру зайнятості було видано наказ від 01.08.2013р. за №89 про повернення коштів на загальну суму 11463,65 грн., у тому числі виплачених як допомога по безробіттю та матеріальна допомога на період професійного навчання в сумі 9258 грн. 16 коп., з них 2553 грн. 50 коп. за період з 09.06.2010 р. по 13.10.2010 р., 3305 грн. 57 коп. за період з 27.05.2011р. по 14.10.2011р., 2818 грн. 83 коп. за період з 02.07.2012р. по 11.10.2012р., 580 грн. 26 коп. за період з 30.04.2013 р. по 01.06.2013 р., вартості навчання в сумі 174 грн. 81 коп. та вартості наданих соціальних послуг в сумі 2030 грн. 68 коп.

Листом Коропського районного центру зайнятості від 01.08.2013р. за №570 відповідачу було запропоновано повернути вищевказану суму заборгованості в добровільному порядку.

Станом на момент розгляду справи сума незаконно виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг в загальному розмірі 11 463,65 грн. відповідачем повернута не була.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю, визначаються Законом України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (із змінами і доповненнями).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно ст. 1 п. 3 пп. "б" Закону України „Про зайнятість населення", до зайнятого населення належать та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 зазначеного Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема, відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (із змінами і доповненнями).

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Розмір зазначеної допомоги визначається статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів повертаються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок зниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення із заявами від 09.06.10, від 27.05.11, від 02.07.12 та від 26.04.13 відповідач повідомив про те, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та не займається трудовою і іншими видами діяльності, визначеними Законом України «Про зайнятість населення».

Водночас, за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на запит Коропського районного центру зайнятості, станом на 12.09.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 02.07.2013 року про внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності та запис від 09.09.2013 року про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Крім того, за висновками акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 55 від 01.08.2013 року, відповідач з 09.06.2010 року по 13.10.2010 року, з 27.05.2011 року по 14.10.2011 року, з 02.07.2012 року по 11.10.2012 року, з 23.04.2013 року по 31.07.2013 року перебував на обліку та був зареєстрований як фізична особа-підприємець починаючи з 11.04.2001 року (а.с. 29-30).

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по справі докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету суми незаконно виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг в загальному розмірі 11 463,65 грн.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.