Ухвала

від 15.06.2015 по справі 2а-2866/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2015 р. м. Київ К/9991/33256/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Редько Н.В.

відповідача-2 Берегової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спільного підприємства «Спарта» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі №2а-2866/09/2670

за позовом Спільного підприємства «Спарта» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до 1) Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, 2) Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.11.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 16.07.2008 №370-23-7-23502170.

Перевіркою встановлено, що на підставі акту приймання-передачі від 17.09.2007, складеного між позивачем та ТОВ «Тимрет» про виконання договору підряду № 168 на виготовлення кошторисної документації від 06.08.2007, позивачем у III , IV кварталах 2007 року, віднесено до складу валових, витрати в розмірі 222250 грн. за роботи з виготовлення кошторисної документації для необхідності проведення подальшої реконструкції та нового будівництва об'єкту по вул. Іллінській, 12 на загальну суму 266700 грн., у т.ч. ПДВ 44450 грн., а до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 44450 грн., на підставі виписаних ТОВ «Тимрет» податкових накладних.

За висновками податкового органу послуги, які позивач відніс до складу валових в сумі 222250 грн. та сформував податковий кредит в сумі 44450 грн. не пов'язані з власною господарською діяльністю підприємства, оскільки під час перевірки встановлено, що фактично будівельні роботи з реконструкції адміністративно-офісної будівлі за адресою м.Київ, вул. Іллінська, 12, яка належить СП «Спарта» не проводились, дозвільна документація на реконструкцію не отримувалась; контрагенти для зносу та реконструкції будівлі не залучались, як і не залучались інвестори для реконструкції вказаної будівлі; кошторисів на будівельні роботи до перевірки не надано, будь-які будівельні роботи не проведено.

Таким чином, витрати з придбання вищезазначених послуг є надуманими, економічно необґрунтованими, а отже не можуть брати участь в оподаткуванні таких операцій. Такі доводи податковий орган обґрунтовує і тим, що в ході перевірки позивачем надавались документи з іншим змістом та обсягом господарських операцій, зокрема, по ТОВ «Тимрет» був наданий договір підряду на виготовлення кошторисної документації № 168 від 06.08.2007р. та акт здачі-приймання виконаних робіт за цим договором від 17.09.2007, тоді як в судовому засіданні позивач надав вже інший договір консалтингу з цим Товариством за цим же номером і від цієї ж дати та інший за змістом акт приймання-передачі виконаних робіт. На думку відповідача, такі дії додатково підтверджують факт лише документального оформлення придбання послуг у ТОВ «Тимрет», без наміру їх фактичного використання у власній господарській діяльності позивача.

На підставі викладено податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 44450,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 28.07.2008 № 0001852307/0, яким позивачу визначено податкове зобов?язання за платежем податок на додану вартість в сумі 66675,00 грн., з яких 44450,00 грн. основного платежу та 22225,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, обґрунтовував свої висновки тим, що перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу валових, витрати виготовлення кошторисної документації згідно акту від 17.09.2007 виконаних ТОВ «Тимрет» за Договором № 168 на виготовлення кошторисної документації від 06.08.2007 на суму 266700,0 грн., у тому числі: ПДВ 44450,0 грн., для проведення подальшої реконструкції та будівництва нової будівлі.

З вказаного акту вбачається, що ТОВ «Тимрет» виконав, а замовник (позивач) прийняв перелічені у акті роботи в форматі АВК-3 на електронному носії на загальну суму 266700 грн., в т.ч. ПДВ 44450 грн., а саме: дефектний, виконаний в АВК-3 1 примірник; локальний кошторис за формою №4 1 примірник; договірна ціна, виконана в АВК -3 1 примірник; зведений кошторисний розрахунок за формою №1 1 примірник; довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-3; відомість матеріалів за формою № 4-Б 1 примірник.

В Разом з тим, у судовому засіданні позивач надав суду інший договір, укладений ТОВ «Тимрет» за тим же номером і від тієї ж дати (договір консалтингу), предметом якого є зобов?язання виконавця ТОВ «Тимрет» надати послуги з проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника, а саме: з питань знесення будівлі за адресою вул. Іллінська,12, складання кошторисів витрат на знесення, збору інформації та консультування з питань пошуку контрагентів, які займаються знесенням будівель і споруд, консультування з питань витрат на оформлення дозвільних документів на знесення будівлі, з питань роботи контрагентів, які займаються вивезенням сміття, інших відходів, пов?язаних із знесенням будівлі; з питань приведення земельної ділянки у відповідність з вимогами діючого законодавства після знесення; прогнозування використання земельної ділянки після знесення будівлі.

Позивач наполягає, що саме за цим договором, а не за договором підряду відніс до складу валових спірні витрати, на підтвердження яких подав за цією ж датою акт від 17.09.2007 приймання-передачі послуг, в якому зазначено про надані ТОВ «Тимрет» вищеперелічені послуги на таку ж суму.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зміст та обсяг господарської операції, за наслідками якої позивач сформував валові витрати у сумі 222250 грн. у III кв., IV кв. 2007 року та податковий кредит в сумі 44450 грн. за серпень-грудень 2007 року, неможливо встановити, а тому доводами податкового органу про те, що операції з придбання вказаних послуг носять сумнівний характер, є вірними.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені у зв?язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку, право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

За висновками судів попередніх інстанцій, позивачем документально не підтверджено витрати з придбання таких послуг для фактичного їх використання у господарській діяльності.

Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі акта перевірки від 16.07.2008 №370-23-7-23502170, за наслідками якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов?язань з податку на додану вартість, відповідачем було прийнято і податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов?язань з податку на прибуток, внаслідок порушення позивачем вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при відображенні вищезазначених господарських операцій з ТОВ «Тимрет».

Податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов?язань з податку на прибуток оскаржені позивачем в судовому порядку, однак, рішення суду за наслідками такого перегляду, судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховувались.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, зважаючи, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення обмежився лише перевіркою дотримання податковим органом порядку проведення перевірки, рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спільного підприємства «Спарта» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун