Ухвала

від 17.12.2015 по справі 2а-2866/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2866/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Спільного підприємства «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне підприємство «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі за текстом - відповідач-1), Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі за текстом - відповідач-2) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001852307/0 від 28 липня 2008 року, № 00018522307/1 від 30 вересня 2008 року, № 0001852307/2 від 25 грудня 2008 року, прийнятих відповідачем-2 та податкового повідомлення-рішення № 0001852307/3 від 31 березня 2009 року, прийнятого відповідачем-1 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2015 року касаційну скаргу Спільного підприємства «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року скасовано, а справу № 2а-2866/09/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Спільного підприємства «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2007 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 44 450,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт № 370-23-7-23502170 від 16 липня 2008 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001852307/0 від 28 липня 2008 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66 675,00 грн., у тому числі: 44 450,00 грн. - основний платіж, 22 225,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, про що свідчать податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва № 00018522307/1 від 30 вересня 2008 року, № 0001852307/2 від 25 грудня 2008 року.

У зв'язку зі зміною місцезнаходження позивача та передачею облікової справи до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, відповідачем-1 з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, прийнято та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 0001852307/3 від 31 березня 2009 року з аналогічними сумами донарахованого податку на додану вартість та застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між Спільним підприємством «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тимрет» (виконавець) укладено договір консалтингу № 168 від 06 серпня 2007 року, за змістом якого виконавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується за завданням замовника надати йому за плату визначені цим договором послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 укладеного договору, виконавець за окремими вказівками замовника надає йому послуги з проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника, пов'язаного з господарською діяльністю замовника, а саме: консультування з питань знесення будівлі за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, 12; консультування замовника з питань складання кошторисів витрат на знесення будівлі; консультування замовника з питань врахування всіх видів і форм витрат на знесення будівлі; збір інформації та консультування з питань пошуку контрагентів, які займаються знесенням будівель і споруд; визначення основних характеристик контрагентів на ринку знесення будівель і споруд; консультування з питань витрат на оформлення дозвільних документів на знесення будівлі; консультування з основних умов роботи контрагентів, які займаються вивезенням будівельного сміття, інших відходів, пов'язаних із знесенням будівлі; консультування з питань витрат на приведення земельної ділянки у відповідність з вимогами діючого законодавства після знесення будівлі; прогнозування можливого використання вивільненої земельної ділянки.

На підтвердження реального виконання укладеного договору у матеріалах справи наявні копії: акту приймання-передачі результатів наданих послуг, податкових накладних, висновку про технічний стан будинку, звіту про науково-технічну роботу, висновку про конструктивні рішення і технічного стану будівель навколишньої забудови зі схемами, звіту про оцінку майна, історико-архітектурної довідки, інформаційних матеріалів з питань знесення будівель, оформлення дозвільних документів та складання кошторисних витрат за договором консалтингу № 168 від 06 серпня 2007 року.

Крім того, згідно з показаннями допитаного в якості свідка директора спільного підприємства «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3, підтверджено, що договір консалтингу № 168 від 06 серпня 2007 року виконаний контрагентом у повному обсязі, та зазначено, що доцільність укладення такого договору полягала в тому, що на той час Товариство з обмеженою відповідальністю «Тимрет» було єдиною організацією, яка змогла надати консультації з питань доцільності реконструкції/знесення будівлі, підрахунку кошторису, тощо. Також, консультації надавались протягом року як у письмовій, так і в усній формі, та завдяки таким консультаціям, товариство отримало компенсацію за нанесений збиток будівництвом на сусідній ділянці.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2011 року у справі № 2а-8850/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, адміністративний позов Спільного підприємства «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001842307/0 від 28 липня 2008 року, № 0001842307/1 від 30 вересня 2008 року, № 0001842307/2 від 25 грудня 2008 року, прийняті Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001842307/3 від 31 березня 2009 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2014 року № К/9991/32477/12 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2011 року у справі № 2а-8850/11/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, залишено без змін.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки позивача № 370-23-7-23502170 від 16 липня 2008 року.

Судами під час розгляду та вирішення справи № 2а-8850/11/2670 встановлено, що витрати СП «Спарта» у формі ТОВ на підставі, зокрема, договору № 168 від 06 серпня 2007 року з ТОВ «Тимрет» безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів ураховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, оскільки взаємовідносини позивача з контрагентом оформлені договором, який не було визнано в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, у тому числі податковими накладними.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачами неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0001852307/0 від 28 липня 2008 року, № 00018522307/1 від 30 вересня 2008 року, № 0001852307/2 від 25 грудня 2008 року, № 0001852307/3 від 31 березня 2009 року, оскільки суми податкового кредиту за відповідний період підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, враховуючи також обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 2а-8850/11/2670.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Спільного підприємства «Спарта» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянтів спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.