Постанова

від 19.06.2015 по справі 2а-2331/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2015 року 15:40 № 2а-2331/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гопак" до Державної податкової інспекціії у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві,- про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Гопак" з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0000962305 від 03.11.2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 168 460 грн. за основним платежем та на 32 884 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року, у задоволені позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гопак" задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ухвали від 02.03.2015 р. справу прийнято до провадження судді Скочок Т.О. та справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, викладені в акті перевірки та на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, ґрунтуються на тому, що позивач, начебто, безпідставно включив до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, які видані не у звітному періоді, а у минулих податкових періодах.

Посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний у період формування спірних сум податкових вигод, позивач вважає таку позицію помилковою та наполягає, що чинним на той час законодавством не заборонено включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, які виписані у минулих періодах, але надійшли позивача поштовим зв'язком у поточному (звітному) періоді.

Крім того, позивач вважає безпідставними доводи ДПІ, викладені в акті перевірки щодо не пов'язаності придбаних у контрагентів - торгових мереж послуг щодо реклами та просування продукції, зазначаючи, що фактично послуги надані, роботи виконані, що підтверджується сукупністю відповідних документів, у зв'язку з чим спірне рішення, яке ґрунтується на таких висновках вважає протиправним.

Відповідач, з підстав, викладених в Акті перевірки, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Під час нового розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, правонаступником якої є ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гопак» (код з ЄДР 30312864) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р.

Під час перевірки встановлено, що товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 26.04.1999 р., на податковий облік взято 18.05.1999 р., платником ПДВ є згідно свідоцтва від 11.03.2004 р.

Між тим, за результатами перевірки складено акт від 19.10.2011 р. № 6246/23-522-30312864 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено завищення в розмірі 171 688 грн., у т.ч.: за квітень 2010 р. - 62629 грн., травень 2010 - 3181 грн., червень 2010 р. - 1763 грн., липень 2010 р. - 15113 грн., серпень 2010 р. - 1884 грн., вересень 2010 р. - 3107 грн., жовтень 2010 р. - 38561 грн., листопад 2010 р. - 5286 грн., грудень 2010 р. - 4044 грн., січень 2011 р. - 5658 грн., лютий 2011 р. - 3940 грн., березень 2011 р. - 5355 грн., квітень 2011 р. - 12379 грн., травень 2011 р. - 5560 грн., червень 2011 р. - 3228 грн.

Загалом, за висновками Акту перевірки ДПІ зазначає, що за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р. ТОВ «Гопак» задекларувало ПДВ до сплати у сумі 25919 грн. Перевіркою повноти нарахування ПДВ за вказаний період, встановлено заниження ПДВ на суму 168 460 грн., у т.ч. за листопад 2010 р. - 131 524 грн., лютий 2011 р. - 13 642 грн., квітень 2011 - 5383 грн., травень 2011 р. - 17 911 грн. та завищення р. 19 (від'ємне значення) за червень 2011 р. - 3228 грн.

В контексті наведеного в Акті перевірки зазначається (надалі - «перший епізод»), що згідно бази співставлень податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Гопак» віднесло до складу податкового кредиту податкові накладні за період, який був охоплений перевіркою ДПІ у Дніпровському районі м. Києва акт № 2263/23-322-30312864 від 23.06.2010 р. (в акті перевірки відсутня інформація щодо не відображення нижченаведених податкових накладних в складі податкового кредиту), а саме: в квітні 2010р. відображена п/н від ПАТ «Могилів-Подільський консервний завод», яка датована березнем 2010 р. на суму ПДВ 54 216,00 грн.; в липні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Фоззі-Фуд», яка датована січнем 2010р. на суму ПДВ 8 337,00 грн.; в липні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Адвентіс», яка датована січнем 2010р. на суму ПДВ 1 782,00 грн.; в липні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Реалтранс», яка датована січнем 2010р. на суму ПДВ 2 000,00 грн.; в жовтні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Фоззі-Фуд», яка датована лютим 2010р. на суму ПДВ 2 136,00 грн.; в жовтні 2010р. відображена п/н від ТОВ «Адвентіс», яка датована лютим 2010р. на суму ПДВ 2 737,00 грн.; в жовтні 2010р. відображена п/н від ПАТ «Могилів-Подільський консервний завод», яка датована лютим 2010р. на суму ПДВ 28 125,00 грн.

В Акті перевірки у зв'язку з цим зазначається, що в порушення п/п. 7.2.7., п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» товариством сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ 99 333 грн., на підставі податкових накладних, виписаних в минулі періоди.

ДПІ зазначає в Акті перевірки, що виходячи з цих норм у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах, а надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, та за умови виконання норм п/п. 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з ПДВ в поточному періоді. При цьому, ДПІ наполягає, що податкові накладні мають надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Між тим, як надалі зазначає ДПІ в Акті перевірки, в ході перевірки встановлено, що визначені податкові накладні включені до реєстрів та складу податкового кредиту без документального підтвердження про отримання їх у період внесення до податкового кредиту.

Водночас, мотивуючи висновки за вказаним епізодом виявлених, на думку ДПІ, порушень, відповідач посилається на положення п/п. 7.2.6. Закону про ПДВ щодо дій платника податку відносно надсилання до ДПІ разом із декларацією заяви у випадку відмови постачальника видати податкову накладну та вказує в Акті перевірки на те, що жодних заяв до цього питання від ТОВ «Гопак» до ДПІ протягом 2010 року не надходило.

Таким чином, як зазначає ДПІ, вищевказані податкові накладні, які були виписані в період з 01.04.2010 р. по 31.10.2010 р. та включені до складу податкового кредиту в наступних періодах, не можуть бути включені до реєстру отриманих податкових накладних за відповідні періоди.

Вирішуючи спір в цій частині, тобто в частині, що стосується висновків ДПІ за першим епізодом, суд виходить з наступного.

За змістом п.п. 7.3.1 Закону про ПДВ (в редакції на час виникнення спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань (далі - ПЗ) вважається або дата зарахування коштів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, податкові зобов'язання у платника податку виникають незалежно від факту видачі податкової накладної - або в момент зарахування коштів, або на дату відвантаження товару, в залежності від того, що настало раніше.

В свою чергу, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом про ПДВ (п. 1.7. ст. 1).

За загальним правилом п.п. 7.4.1. Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, що стало раніше.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У той же час, п/п. 7.4.5 Закону про ПДВ визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, можливість реалізації належного покупцю права на податковий кредит (декларування) залежить від наявності у покупця ПН у зв'язку з чим, періоди виникнення ПК та ПЗ можуть не збігатися, що пов'язано з тим, що не дозволяється включення до ПК витрат зі сплати податку, не підтверджених ПН, які є підставою для формування ПК.

Правовий аналіз згаданих норм Закону в контексті спірних взаємовідносин дає підстави для наступних висновків.

Закон про ПДВ не встановлює будь-яких строків, протягом яких платник податків-покупець може отримати податкову накладну (за виключенням випадків відмови від видачі ПН, що регулюється за окремим правилами). Закон не передбачає, що платник податків, який не відобразив податковий кредит у період виникнення податкових зобов'язань у продавця, втрачає право на такий кредит в майбутньому на підставі отриманої ПН (з урахуванням строків давності). Платник податків не втрачає право на податковий кредит у випадку, якщо він буде відображений на підставі податкової накладної не в періоді виникнення податкових зобов'язань у продавця. На підставі п/п. 7.2.6. Закону платник податку має право включити суму ПДВ в податкову декларацію у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Як зазначено у постанові Верхового Суду України від 26 березня 2012 року в контексті застосування наведених вище норм законодавства (справа 21-245а11; номер рішення в ЄДРСР 24236727) у разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

В даному випадку , сторонами не спростовується та підтверджується факт видачі податкових накладних. Водночас, ДПІ не спростовує та жодним чином не заперечує фактичне виконання операцій, за якими були сформовані вищезгадані податкові накладні (за першим епізодом) та власне не спростовує наявність підстав для видачі податкових накладних. Як вже зазначалося, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на тому, що позивач не мав підстав для формування сум податкового кредиту поточного (звітного) податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, зазначених в податкових накладних, виданих у минулих податкових періодах відносно чого вище зазначена правова позиція суду.

У той же час, в контексті викладеної вище судом правової позиції в контексті спірних відносин, суд зазначає, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не спростував того, що суми ПДВ за вищезгаданими податковими накладними були включені до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони були отримані позивачем. ДПІ не доведено отримання позивачем вищезгаданих податкових накладних в інший період, ніж період їх включення до складу податкового кредиту позивача.

Врахування цих сум ПДВ раніше дати отримання податкових накладних суперечило б вимогам п/п. 7.4.5., 7.2.6. Закону про ПДВ.

При цьому, в контексті приписів абзацу другого п. 7.2.6. Закону, на які посилається відповідач обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивач міг включити відповідні суми ПДВ до складу податкового кредиту за умови подання разом з декларацією скарги на постачальника, суд відзначає, що ці умови можуть бути застосовані лише у випадку відмови постачальника від видачі податкової накладної, доказів чого в даному випадку відповідач не надав.

З огляду на вищенаведене, за цим епізодом Акту перевірки, суд не вбачає в діях позивача порушень при включенні до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками у минулих податкових періодах. Виходячи з вищенаведеного, висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки за даним епізодом є безпідставними, не відповідають вищевказаним приписам законодавства та не можуть бути підставою прийняття оскаржуваного рішення, в частині, що стосується на наведених вище висновках Акту перевірки, а отже спірне рішення в цій частині є протиправним.

Окрім того (надалі - «другий епізод»), в Акті перевірки зазначається, що на порушення п/п. 7.4.1. Закону про ПДВ та п. 198.1., п. 198.3. ПК України підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості послуг (маркетингові, рекламні та інші) по договорам, що описані в п. 3.1.2. Акту перевірки та по яким, як зазначає ДПІ, ТОВ «Гопак» не довело, що витрати пов'язані з господарською діяльністю товариства. В контексті наведеного ДПІ наведено таблицю з найменуванням контрагентів, найменування послуг, дат та номерів податкових накладних, сум ПДВ.

Зокрема, йдеться про таких контрагентів позивача як: ДП «Мережа Трейд», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Край», ТОВ «Адвентіс» відносно взаємовідносин із позивачем за період квітня - грудень 2010 р., січень - червень 2011 р.

ДПІ зазначила у зв'язку з наведеним, що в порушення вищенаведеного ТОВ «Гопак» зависило податковий кредит за квітень 2010 р. - 8413 грн., травень 2010 р. - 3181 грн., червень 2010 р. - 1763 грн., липень 2010 р. - 2994 грн., серпень 2010 р. - 1884 грн., вересень 2010 р. - 3107 грн., жовтень 2010 р. - 5563 грн., листопад 2010 р. - 5286 грн., грудень 2010 р. - 4044 грн., січень 2011 р. - 5658 грн., лютий 2011 р. - 3940 грн., червень 2011 р. - 3228 грн.

Відносно операцій, які на думку ДПІ не пов'язані із господарською діяльністю позивача, ДПІ у п. 3.1.2. Акту перевірки посилається на наступні операції:

- позивачем отримані маркетингові послуги від ДП "Продмережа" згідно договору від 01 березня 2010 року № ВЗ204; в актах зазначено лише про маркетингові послуги; не надано звітів та інших документів щодо виконання маркетингових послуг; не можливо встановити які саме послуги були отримані та чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача;

- позивачем отримані маркетингові послуги за договором від 01 березня 2010 року № В3206 щодо придбання позивачем маркетингових послуг у ДП «Мережа-Трейд»; немає звітів та інших документів щодо виконання маркетингових послуг, які ДП "Мережа-Трейд" здійснювала для позивача;

- позивачем отримані рекламні послуги на підставі договору рекламних послуг № РМТ003028 від 01 січня 2011 року, укладеного позивачем з ДП «Мережа-Трейд» та додатків до нього, та при відсутності звітів та інших документів, відповідач не може встановити які саме рекламні заходи були здійснені та чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача;

- позивачем отримані рекламні послуги від ДП «Мережа-Трейд» згідно договору № МТБР 38 від 01.10.2010 р., однак, не надано звітів у зв'язку з чим неможливо встановити які послуги надавались та чи пов'язані вони з господарською діяльністю;

- позивачем отримані маркетингові послуги від ТОВ "Край", про що свідчать рахунки-фактури № 2329 від 10 березня 2010 року, № 490171 від 26 липня 2010 року, № 490355 від 30 липня 2010 року, але звітів та інших документів щодо отриманих маркетингових послуг не надано, в актах виконаних робіт зазначено за маркетингові послуги, тому не можливо встановити які саме маркетингові послуги були отримані та пов'язані з господарською діяльністю позивача;

- позивачем отримано маркетингові послуги від ТОВ "Край-2" про що свідчать рахунки-фактури № 869894 від 29 вересня 2010 року, № 485752 від 20 вересня 2010 року, № 485753 від 20 жовтня 2010 року, № 270 від 11 січня 2011 року, № 3773 від 01 квітня 2011 року, № 941763 від 30 червня 2011 року, але звітів та інших документів щодо отриманих маркетингових послуг не надано, в актах виконаних робіт зазначено за маркетингові послуги, отже не можливо встановити які саме маркетингові послуги були отримані та чи пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Гопак";

- отримані передпродажні послуги, послуги з централізації поставок, послуги з просування торгової марки від ТОВ "Адвентіс" згідно договору від 01 лютого 2010 року за № 1718 та додатків до угоди, але звітів та інших документів щодо надання логістичних послуг (маршрути з зазначенням транспортування та зберігання товарів) не надано, отже на момент написання акту перевірки не можливо було встановити, які саме ТОВ "Адвентіс" надавало послуги з централізації поставки та не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;

- отримані передпродажні послуги, послуги з централізації поставок, послуги з просування торгової марки від ТОВ "Адвентіс" згідно договору від 01 лютого 2011 року за № 11046 відповідно до пункту 2.1. даного договору Позивач зобов'язується здійснити поставку товару на умовах DDP за адресою яка вказана в замовлені. Пунктом 2.10 вищезазначеного договору передбачено, що право на власність на товар переходить з моменту підписання відповідної накладної. У відповідності до п.1.1 додатку № 2 від 01 лютого 2011 року до договору поставки № 11046 від 01 лютого 2011 року передбачено, що оскільки ТОВ "Адвентіс" надає позивачеві послуги з централізації поставок (це сукупність заходів, що надають можливість постачальнику не передавати товар безпосередньо у кожну торгівельну точку покупця, а поставляти на розподільчий центр покупця). Враховуючи вищезазначене, позивач здійснює компенсацію не власних витрат (транспортування, зберігання та інше по мережам магазинів), а ТОВ "Адвентіс", так як право на даний товар уже було передано. Звітів та інших документів щодо надання логістичних послуг (маршрути з зазначенням транспортування та зберігання товарів) не надано. Таким чином, на момент написання акту перевірки не можливо встановити, які саме ТОВ "Адвентіс" надавало послуги з централізації поставки та не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;

- отримані логістичні послуги від ТОВ "Фоззі-Фуд" згідно договору про надання логістичних послуг № 8 від 02 жовтня 2009 року; в актах зазначено лише про надання логістичних послуг; відповідач не може встановити, які саме ТОВ "Фоззі-Фуд" надавало логістичні послуги та зазначає, що не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;

- отримані логістичні послуги від ТОВ "Фоззі-Фуд" згідно договору про надання логістичних послуг № 271 від 01 березня 2010 року; за відсутності звітів та інших документів якими, на думку Відповідача, є маршрути з зазначенням транспортування та зберігання товарів, останній не може встановити які саме логістичні послуги були надані та чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача;

- отримані логістичні послуги від ТОВ "Фоззі-Фуд" згідно договору про надання логістичних послуг від 01 квітня 2011 року за № 943; на підставі актів виконаних робіт, відповідач не може встановити, які саме ТОВ «Фоззі-Фуд» надавало логістичні послуги та зазначає, що не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;

Слід зазначити, що у всіх випадках вбачається надання ДПІ копій договорів та актів, на які містяться посилання в Акті перевірки та, крім наведеного, ДПІ посилається на факт виконання операцій (надання послуг/виконання робіт), тобто по суті ДПІ у всіх випадках підтверджує фактичне виконання операцій.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті в частині, що ґрунтується висновків ДПІ за другим епізодом, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним зазначені вище норми Закону України «Про податок на додану вартість», а також положення ПК України (в редакції на час проведення операцій та формування показників податкової звітності), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту (стосовно придбання або виготовлення товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють її видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті в цій частині, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку наведені вище контрагенти позивача, які надавали йому вищезгадані послуги, належали у відповідні періоди взаємовідносин з позивачем до відомих торгівельних мереж магазинів торгових марок «Караван», «Фуршет», «Fozzi», «Сільпо», «Фора», інформація про що розміщена у відкритих джерелах інформації, що відповідно свідчить про наявність у вказаних контрагентів відповідних торгівельних площ, необхідних для розміщення споживчих товарів та продукції повсякденного попиту та, крім того, про наявність можливостей для надання послуг, обумовлених угодами з позивачем.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, до основних видів діяльності ТОВ «Гопак» відносяться: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами, оптова торгівля паливом, інші види оптової торгівлі, виробництво фруктових та овочевих соків, перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань.

Відповідно, провадження вказаних видів діяльності пов'язано із необхідністю просування товарів, їх реклами та розміщення у торгових мережах.

В даному випадку, як вже зазначалося вище та вказується в Акті перевірки, ДПІ визнає факт надання послуг за відносинами із зазначеними контрагентами.

Між тим, в порядку виконання обов'язку,визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ не доведено придбання позивачем вказаних вище послуг без мети їх використання у власній господарській діяльності. Як вже зазначалося, формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ пов'язується з придбання робіт/послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності платника податків. ДПІ в даному випадку зворотного не доведено.

Більш того, враховуючи сфери діяльності позивача та вказаних торгових мереж, вбачається прямий зв'язок придбаних робіт/послуг з господарською діяльністю позивача.

Між тим, на підтвердження фактичного виконання спірних операцій за другим епізодом та зв'язку цих операцій з господарською діяльністю позивача, позивачем укладено угоди щодо надання послуг та взаємопов'язані з ними угоди щодо поставки позивачем на адресу торгових мереж (контрагентів) продукції, первинні документи, податкові накладні, платіжні документи за якими у достатній мірі деталізують зміст виконаних операцій та не дають підстав для сумніву щодо здійснення спірних операцій.

Крім того, як зазначено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 р., якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2012 року у справі № 2а-2330/12/2670 (щодо оскарження ППР від 03 листопада 2011 року № 0000952305 з податку на прибуток, яке прийнято за результатами оцінки тих самих операцій ), відповідач не довів, що відомості, закріплені в наданих позивачем первинних документах, якими зафіксовано здійснення господарських операцій з ДП «Продмережа», ДП «Мережа-Трейд», ТОВ «Край», ТОВ «Край-2», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Фоззі-Фуд», не відповідають реальним взаємовідносинам сторін. Колегія суддів погодилась з обґрунтуванням окружним судом свого рішення тим, що платники податків при формуванні показників податкової звітності повинні опиратися на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчислення податків та зборів, ведення яких передбачено діючим законодавством.

У вказаних судових рішеннях судами зазначено та встановлено, що на підтвердження товарності операцій з контрагентами, в матеріалах справи містяться копії рахунків - фактур, актів прийму-передачі виконаних робіт, зокрема: копія Договору поставки № 8 від 02 жовтня 2009 року, № 943 від 01 квітня 2011 року, укладеного між позивачем (Постачальник) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар ТМ «Повна чаша» відповідно до умов Договору, у відповідності до Замовлення, супровідної документації і прийнятих Сторонами змін і доповнень до Договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до Додатку № 2а до Договору № 8 від 02 жовтня 2009 року Постачальник постачає стерилізоване повидло. Крім цього, в матеріалах справи містяться копії актів здачі прийняття робіт, в яких зазначено, що замовник (ТОВ «Гопак») та виконавець (ТОВ «Фоззі-Фуд») складеними актами підтверджують проведення робіт за Договором № 73-Р/10 від 01 березня 2010 року з надання послуг з мерчендайзинга, логістики на суму 916, 67 грн., 1250,00 грн., 18 165, 40 грн. відповідно. В свою чергу, відповідно до умов Ліцензійного договору № 215-Т3 про право використання знаку для товарів і послуг від 01 березня 2010 року, укладеного між ЗАТ «Фоззі» (Ліцензіар) та ТОВ «Гопак»(Ліцензіат), Ліцензіар надає Ліцензіатові на строк дії цього Договору дозвіл (невиключну ліцензію) на користування Знаком, вказаним в свідоцтві на знак для товарів і послуг № 79222, виключно для маркування Товарів, для яких заявлено Знак, що постачаються Ліцензіатом відповідно до Договору № 8 від 02 жовтня 2009 року. На підтвердження товарності господарських операцій позивача із ТОВ «Адвентіс» колегією суддів КААС встановлено, що 01 лютого 2010 року між ТОВ «Гопак» (Постачальник) та ТОВ «Адвентіс» укладено Договір поставки № 1718/13, річну угоду на 2010 рік, Договір поставки № 11046 від 01 лютого 2011 року, надано копії актів приймання - передачі виконаних робіт № УК-АПУ-00014926 від 31 грудня 2010 року, № УК-АПУ-00012328 від 30 листопада 2010 року, № УК-АПУ-00010600 від 31 жовтня 2010 року тощо та рахунків-фактур № УК-АПУ-00014926 від 31 грудня 2010 року, № УК-АПУ-00012328 від 30 листопада 2010 року, № УК-АПУ-00010600 від 31 жовтня 2010 року за змістом яких ТОВ «Адвентіс» (Постачальник) надало ТОВ «Гопак» (Замовнику) послуги (передпродажні послуги, послуги з централізації поставок, послуги з просування торгової марки, особливе розміщення товару) на загальні суми 10 504, 17 грн., 9 919, 95 грн., 6689,80 грн. відповідно. Також, як зазначено судами у вказаних судових рішеннях, в матеріалах справи наявні копії графіків поставок, специфікації товарів, додаткові угоди, що складались та підписувались протягом 2010-2011 років. На підтвердження товарності господарських операцій позивача із ТОВ «Край-2» в матеріалах справи міститься копія акту прийому-передачі робіт № 285 від 20 жовтня 2010 року, за яким позивачу надано маркетингові послуги на загальну суму 2083,33 грн. Відповідно до копій актів прийому - передачі ДП «Мережа-Трейд» надає позивачу рекламі послуги згідно договору МТБР38 від 01 січня 2010 року. Відповідно до Договору поставки № 35 від 08 вересня 2003 року, позивач надає послуги ТОВ «Край»з постачання та передачі у власність товарів, зазначених у додатках до Договору. При цьому, на підтвердження періодичності здійснюваних господарських операцій, в матеріалах справи наявні копії листків замовлень (Додаток 1 до Договорів поставок), паспортів артикулів, специфікацій товарів, додаткових угод. Крім того, на підтвердження оплати вищезазначених рахунків-фактур вказують банківські виписки за 2010-2011 роки з ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк», з яких вбачається рух коштів на рахунках позивача, як наслідок перерахування коштів, зокрема, ДП «Продмережа», ДП «Мережа-Трейд», ТОВ «Край», ТОВ «Край-2», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Фоззі-Фуд» за надання послуг, тощо відповідно до умов вищезазначених договорів.

Тобто, як встановлено судами, укладені позивачем з контрагентами договори потягнули за собою зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тому підстави не брати до уваги наявні первинні документи - відсутні. Наявні матеріали справи вказують на те, що при укладенні договорів з контрагентами позивач мав всі документальні підтвердження правосуб'єктності цих контрагентів, які відповідно до витягу з ЄДРПОУ були належним чином зареєстровані. Діюче ж законодавство не зобов'язує та не наділяє юридичних осіб правом перевірки на відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Таким чином, як зазначив суд апеляційної інстанції, за своїм змістом, норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати не підтверджені будь-яким документом ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом. Як встановлено судом першої інстанції у вказаній справі, під час перевірки позивачем були надані відповідні документи.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваною операцією за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарської операції з поставки були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання укладених з контрагентами правочинів недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів , які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки також і в частині, що стосуються висновків за другим епізодом.

Відповідачем під час розгляду справи не спростовано наведене та не доведено зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення за обома наведеними вище епізодами, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення в цілому з урахуванням висновків суду за обома наведеними вище епізодами. У позові позивач не наполягав на відшкодуванні судового збору.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000962305 від 03.11.2011 року, прийняте ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок