Рішення
від 11.06.2015 по справі 922/1007/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р.Справа № 922/1007/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шарко Л.В.

судді: Лаврова Л.С. , Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до ТОВ "Вереск", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ФОП Алієв А.О., м. Харків проповернення майна та відшкодування доходів за участю представників:

позивача - Михайлов Є.Б., довіреність № 08-11/4840/2-14 від 29.12.14р.;

відповідача - Сукачов В.О., довіреність № б/н від 29.04.15р.;

3-я особа (ФОП Алієв А.О. огли) - Кравченко С.М., довіреність № б/н від 14.05.15р.;

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов'язати ТОВ "Вереск" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові та стягнути з ТОВ "Вереск" на користь Харківської міської ради доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 141496, 24 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

17.04.15р. представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.04.15р. та на підставі протоколу автоматичного розподілу справ (повторний розподіл) від 30.04.15р. для розгляду справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Шарко Л.В., судді: Лаврова Л.С., Прохоров С.А.

30.04.15р. представник позивача надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради розрахований дохід, одержаний ТОВ "Вереск" від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) як розмір орендної плати за землю, яка є регульованою та звичайною ціною плати за землю державної та комунальної власності.

30.04.15р. представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ФОП Алієва А.О.

03.06.15р. представник відповідача надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову.

03.06.15р. представник відповідача надав клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу підприємця Алієва Алисалама Охтай огли.

Ухвалою суду від 03.06.15р. за клопотанням представника відповідача залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця Алієва Алисалама Охтай огли.

09.06.15р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12:00 години до 11.06.15р.

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.15р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.15р. проти позову заперечував.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні 11.06.15р. проти позову заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вереск" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові на підставі договору купівлі- продажу № 342 від 21.11.95, посвідченого 21.11.1995р. 2-ю ХДНК № 2-14350 та свідоцтва про право власності від 19.12.1995р. № 372, що підтверджується зазначеним свідоцтвом та інформацією з КП "Харківське міське БТІ" № 9410 від 09.12.2014.

Головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради у присутності інженера - геодезиста та інженера землевпорядника було проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ "Вереск" з 19.12.95р. використовує земельну ділянку площею 0,0376 га по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (кафе з прибудовою), що підтверджується актом обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради від 12.12.2014.

Речові права Відповідача на земельну ділянку не зареєстровані, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта від 20.11.2014 № 29794469, листами Управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області від 13.10.2014 № 4588/08 та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 30.10.2014 № 11486/0/225-14.

Відповідно до листа ДПІ у Московському районі м. Харкова від 13.10.2014 № 6948/9/20-34-15-03-38 Відповідач перебуває на обліку в ДПІ як землекористувач на земельну ділянку по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові. Плата за землю протягом 2011-2014 років підприємством не здійснювалась.

Позивач здійснив розрахунок доходу, одержаного відповідачем та зазначає, що розмір доходу (реального набуття відповідача) від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 141496,24 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю.

Таким чином, на думку позивача, не здійснення відповідачем оплати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки, а саме несплата орендної плати, призвело до фактичного безоплатного отримання відповідачем послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Позивач наполягає на безпідставному користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом та просить суд зобов'язати відповідача звільнити відповідну ділянку та стягнути з відповідача суму несплаченої плати за користування земельною ділянкою, як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Встановлені судом обставини справи свідчать, що на спірній земельній ділянці відповідачу на праві приватної власності належать нежитлової будівлі літ. "А-1" по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові у м. Харкові.

Таким чином, будь-яке переміщення вказаної нерухомості є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення.

Крім того, частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою (Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою.

Так, у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правових угод. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином відповідачем не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості на користування нерухомістю та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Отже, зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття (Лист Вищого господарського суду від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

З огляду на наведене, господарський суд Харківської області прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача доходи, від безпідставно набутого майна, в розмірі 141496,24 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж саме вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

Таким чином, відповідач правомірно володіє лише нежитловими приміщеннями загальною площею 196,0 кв.м. в будівлі літ. "А-1" по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, проте, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею.

Безпідставне набуття відповідачем спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме придбання відповідачем у власність будівлі, яка безпосередньо пов'язана із земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.201 1 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".

Набувши право на земельну ділянку у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості, відповідач не звільняється від необхідності зареєструвати речові права на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Таким чином, речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому він використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

З викладеного вбачається, що відповідач використовував земельну ділянку площею 0,0722 га по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові без достатніх правових підстав, оскільки речові права на вказану земельну ділянку за останнім у встановленому законом порядку не реєструвались.

Отже, у зв'язку з тим, що правова підстава для набуття (збереження) майна (земельної ділянки площею 0,0376 га по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові) у відповідача відсутня, у Харківської міської ради правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, що підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02.10.2013 р. у справі №6-88цс13.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 р. у справі № 6-88цс13, яка стосується подібних спірних правовідносин, застосування норм глави 83 ЦК України можливе тільки у випадку наявності між сторонами позадоговірних правовідносин. За наявності між сторонами зобов'язальних договірних правовідносин, відсутні підстави для застосування норм ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене, відсутність у відповідача правової підстави для набуття земельної ділянки площею 0,0376 га по пр. Тракторобудівників, 160-Б у м. Харкові є підставою для застосування ст. 1212 ЦК України.

Також, зазначені обставини підтверджуються науково-консультативним висновком щодо застосування статті 1212 ЦК України у сфері земельних правовідносин (№ 106 від 23.03.2015 р.) НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також, положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також, згідно ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Отже, відповідно до ст.ст. 1212 та 1214 Цивільного кодексу України відповідач повинен відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від цього майна.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 141496,24 грн. є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в решті позову необхідно відмовити.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 16, 179, 181, 182, 316, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вереск" (юридична адреса: 61129, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 160-Б, поштова адреса: м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, 63, кв. 99; код ЄДРПОУ 22616109) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 141496,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вереск" (юридична адреса: 61129, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 160-Б, поштова адреса: м. Харків, пр. 50 років ВЛКСМ, 63, кв. 99; код ЄДРПОУ 22616109) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 35417005032986, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, призначення платежу: відшкодування витрат зі сплати судового збору) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2829,92 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Л.В. Шарко С.А. Прохоров Л.С. Лаврова

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення11.06.2015
Оприлюднено25.06.2015
Номер документу45367105
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/1007/15

Ухвала від 18.11.2015

Господарське

Вищий господарський суд України

Костенко Т.Ф.

Постанова від 18.08.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Івакіна В.О.

Ухвала від 27.07.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Івакіна В.О.

Ухвала від 06.07.2015

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Гончар Т. В.

Ухвала від 30.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Рішення від 11.06.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 03.06.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 30.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 20.04.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

Ухвала від 23.03.2015

Господарське

Господарський суд Харківської області

Шарко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні