Постанова

від 09.06.2015 по справі 910/20168/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/20168/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від скаржника: Єфремова А.Ю.

від позивача: Панишин С.С.

від відповідача: Красько О.В.

розглянувши апеляційні скарги ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КиївЗНДІЕП» та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі № 910/20168/14 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом ТОВ «Група компаній «Бар'єр. Безпека бізнесу»

до ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КиївЗНДІЕП»

про стягнення боргу у розмірі 135311,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про стягнення 135311,75 грн., з яких 122366,46 грн. основний борг та 12945,29 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва №910/20168/14 від 27.11.2014р. позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що Відповідачем порушено зобов'язання щодо оплати отриманих послуг за спірним договором, що доведено Позивачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано умови договору щодо порядку оплати послуг, а саме оплата на підставі рахунків, разом з тим Відповідач оплатив отримані рахунки, а решту рахунків не отримував.

Місцевим судом не враховано сплив позовної давності, про що було заявлено Відповідачем у справі. Суд при вирішенні спору прийняв до уваги акти надання послуг, які не можуть бути належними доказами оскільки підписані не уповноваженими особами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014р. прийнято апеляційну скаргу у справі №910/20168/14 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 11.02.2015р.

11.02.2015р. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення місцевого суду без змін.

В судовому засіданні 11.02.2015р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 25.02.2015р.

25.02.2015р. розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду справу №910/20168/14 за апеляційною скаргою Відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі Ільєнок Т.В. (головуючий суддя), Авдеєва П.В., Яковлева М.Л.

В судових засіданнях відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 31.03.2015р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Відповідач мав право укладати спірний договір лише після проведення процедури закупівлі, а тому у керівника Відповідача були відсутні повноваження для укладення відповідного договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015р. прийнято апеляційну скаргу у справі №910/20168/14 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 31.03.2015р.

31.03.2015р. розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу №910/20168/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Власова Ю.Л. (головуючий), Станіка С.Р., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. прийнято апеляційні скарги у справі №910/20168/14 до свого провадження, призначено розгляд справи на 28.04.2015р.

28.04.2015р. Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України, в якому останній просив залишити рішення місцевого суду без змін.

В судових засіданнях відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 09.06.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Скаржника та сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

06.08.2010р. наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №373-«ОС» Шахнову В.М. - голову правління Відповідача переведено на посаду генерального директора Відповідача.

23.09.2010р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання послуг з охорони об'єкту №33/10, за умовами якого Відповідач зобов'язався передати, а Позивач зобов'язався прийняти під охорону до 15.11.2010р. об'єкти, які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (КПП - вхід в будівлю, забезпечення контрольно-пропускного режиму, спостереження за станом охоронно-пожежної сигналізації, підтримання громадського порядку; прийом та здача приміщення з/під охорони/ну). Пости № 1 та № 2 добові з режимом роботи з 8.00- 8.00. Місце дислокації постів: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (додаток №4 до договору) та м. Київ, вул. Командарма Каменєва 6-А (забезпечення контрольно-перепускного режиму; підтримання громадського порядку; патрулювання об'єкту шляхом спостереження). Пост №3 з режимом роботи 20.0 до 8.00. Місце дислокації поста: м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 6А (додаток № 4 до договору). З 15.11.2010р. Позивач зобов'язався прийняти під охорону лише об'єкт, що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 (КПП - вхід в будівлю, забезпечення контрольно - пропускного режиму, спостереження за станом охоронно - пожежної сигналізації, підтримання громадського порядку; прийом та здача приміщення під охорону. Пост №1 з добовим режимом роботи з 8.00- 8.00. Місце дислокації постів: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, що обумовлюється додатковою угодою №1 до договору та додатком №2 до додаткової угоди до даного договору від 23.09.2010р.) Під визначенням «об'єкт» приймаються нежитлові приміщення з розташованими в них офісною технікою, меблями та іншими матеріальними цінностями.

Згідно з п.3.1 договору вартість послуг за договором визначається «Протоколом узгодження договірної ціни» (додаток №2), який є невід'ємною частиною договору та з 15.11.2010р. вартість послуг за договором визначається «Проколом узгодження договірної ціни» (додаток №1 до додаткової угоди №1 до договору від 23.09.2010р.).

Відповідно до п.3.4. договору оплата за договором здійснюється Відповідачем передоплатою щомісячно до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування Відповідачем коштів на рахунок Позивача.

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни за надання послуг охорони, а саме додатку №2 від 23.09.2010р. вартість послуг складає 30360,00 грн. за один календарний місяць.

23.09.2010р. між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору про надання послуг охорони об'єкту, відповідно до якої сторони внесли змін до об'єктів, що передаються під охорону з 15.11.2010р.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 сторони погодили з 15.11.2010р. внести зміни до договору виклавши п.3.1. розділу 3 договору в наступній редакції: «з 15.11.2010р. вартість послуг за договором визначається «протоколом узгодження договірної ціни» (додаток №2 до додаткової угоди №1 до договору).

Згідно з протоколом узгодження договірної ціни за надання послуг охорони, а саме додатку №1 до додаткової угоди №1 від 23.09.2010р. вартість послуг складає 11351,40 грн.

На виконання умов договору Позивач надав Відповідачеві послуги з охорони об'єкту на загальну суму 219399,33 грн., проте Відповідачем отримані послуги були оплачені частково, внаслідок чого утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 122366,46 грн. (станом на 16.10.2012р.), що підтверджується рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт, банківськими виписками.

04.10.2012р. між Позивачем та Відповідачем була укладена угода про розірвання договору №33/10 про надання послуг з охорони об'єкту від 23.09.2010р., відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про розірвання спірного договору з 11.10.2012р. за домовленістю сторін.

11.10.2012р. між сторонами був підписаний акт зняття об'єкт з під охорони, за яким Позивач передав, а Відповідач прийняв з під охорони об'єкт Відповідача, який розташований за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26

19.10.2012р. Відповідач звернувся до Позивача з листом №21-619, в якому просив дозволити сплачувати заборгованість, загальна сума якої станом на 11.10.2012р. складає 126088,23 грн. частинами, згідно з плановим графіком реструктуризації. До даного листа Відповідачем був доданий плановий графік реструктуризації заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційні скарги Відповідача та Скаржника не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.09.2010р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір про надання послуг з охорони об'єкту, за яким Позивач з березня 2011р. по жовтень 2012р. надав Відповідачеві послуги з охорони об'єкту на загальну суму 219399,33 грн. Відповідач отримані послуги оплатив частково та має заборгованість перед Позивачем в сумі 122366,46 грн.

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги Позивача про стягнення основного боргу в сумі 122366,46 грн. підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги доводи Відповідача про правомірну несплату наданих послуг через ненадання Позивачем рахунків для оплати цих послуг, оскільки виходячи з вимог ст.530 Цивільного кодексу України та п.3.4. укладеного договору оплату за договором Відповідач зобов'язався здійснювати передоплату щомісячно до 5 числа поточного місяця шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача, а не після отримання від Позивача рахунку.

Судом не можуть бути прийняті до уваги твердження Відповідача про сплив позовної давності.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно з п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи листом №21-619 від 19.10.2012р. Відповідач визнавав борг перед Позивачем в сумі 126088,23 грн., внаслідок чого перебіг позовної давності перервався, тому на момент звернення Позивача з відповідним позовом строк позовної давності не сплив.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Відповідача, що акти надання послуг не можуть бути належними доказами, оскільки підписані не уповноваженими особами.

Як вбачається з матеріалів справи на даних актах міститься печатка Відповідача, останній щодо підписання цих актів та надання послуг за цими актами жодного разу не заперечував, ніяких звернень з цього приводу Позивачу не направляв, обставини надання послуг за договором підтверджуються крім актів, також додатковою угодою про розірвання договору з 11.10.2012р., частковою оплатою Відповідачем наданих послуг та визнанням останнім спірної заборгованості.

Апеляційним судом не приймається до уваги доводи Скаржника, що Відповідач мав право укладати спірний договір лише після проведення процедури закупівлі, а тому у керівника Відповідача були відсутні повноваження для укладення відповідного договору.

Згідно з ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст.42 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

З наведених норм вбачається, що укладений Позивачем та Відповідачем договір не є нікчемним, а може бути оспорюваним. За таких умов Відповідач або Скаржник мають право звернутись до суду з позовом про визнання даного договору недійсним. Проте, вказані особи доказів звернення до суду з відповідним позовом та визнання судом даного договору недійсним не подали. Враховуючи вищенаведену презумпцію зазначений договір є правомірним. Предметом же спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором, наявність якої підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А тому місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 12945,29 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - ПАТ «КиївЗНДІЕП» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі №910/20168/14 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового-комунального господарства України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі №910/20168/14 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2014р. у справі №910/20168/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.06.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.Р. Станік

О.О. Хрипун