Ухвала

від 16.06.2015 по справі 826/624/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/624/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажно-транспортна компанія», про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» (далі - Позивач, ТОВ «Промбудмеханізація») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач, ДПІ у Печерському районі) про:

- визнання протиправними дій Відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Позивача, оформленої актом від 04.12.2014 pоку № 1163/26-55-22-07/37702089 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПРОМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37702089) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код 38926718) за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014p.»;

- визнання протиправними висновки Відповідача, які викладені в акті від 04.12.2014 року № 1163/26-55-22-07/37702089 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПРОМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37702089) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код 38926718) за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014p.»;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 року № 178426552201;

- зобов'язання Відповідача утриматись від вчинення певних дій, а саме: використання та поширення іншим органам Міністерства доходів і зборів України та/або Державної фіскальної служби України акта від 04.12.2014 року № 1163/26-55-22-07/37702089 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37702089) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код 38926718) за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014p.»;

- зобов'язання Відповідача вилучити з АІС «Податковий блок» та інших інформаційних баз органів доходів і зборів акт від 04.12.2014 року № 1163/26-55-22-07/37702089 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37702089) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код 38926718) за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014p.»;

- зобов'язання Відповідача відновити в АІС «Податковий блок» та інших інформаційних баз органів доходів і зборів показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «ПРОМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37702089), які були змінені відповідачем на підставі акту від 04.12.2014 року № 1163/26-55-22-07/37702089 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМБУДМЕХАНІЗАЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37702089) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВАНТАЖНО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» (код 38926718) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014p.».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2015 року залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажна транспортна компанія» (далі - Третя особа, ТОВ «ВТК»).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 року №178426552201. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтованими. Крім того, суд зауважив, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем договорів, на підставі яких ТОВ «Промбудмеханізація» було сформовано податковий кредит. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд зауважив, що оскільки задоволенню підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи, підстави для визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту, а також висновків акту перевірки та вилучення з АІС «Податковий блок» інформації відсутні, адже не спрямовані на захист порушених прав особи.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибула.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2014 року працівниками ДПІ у Печерському районі на підставі наказу від 12.11.2014 року №3307 та направлення на перевірку від 14.11.2014 року №2431/26-55-2201 згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промбудмеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ВТК» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: пп. пп. 14.1.231, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, за липень 2014 року на суму 211 869,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 04.12.2014 року №1163/26-55-22-07/37702089. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 19.12.2014 року винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» №178426552201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 264 836,00 грн., у тому числі за основним платежем - 211 869,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 52 967,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції встановив, що у період, що перевірявся, Позивачем до складу податкового кредиту було включено, зокрема, 211 869,00 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ «ВТК».

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та вказаним контрагентом договорів, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Промбудмеханізація» (Замовник) та ТОВ «ВТК» (Виконавець) укладено договір №01/11-1 від 01.11.2013 року на надання послуг транспортними засобами та механізмами (далі - Договір №01/11-1), за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги транспортними засобами та будівельними механізмами, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги.

Пунктом 3.1 Договору №01/11-1 передбачено, що вартість наданих послуг визначається згідно акту виконаних робіт (наданих послуг), який оформляється відповідно до ДБН.

Як зазначив суд першої інстанції, реальність виконання зобов'язань за вказаним Договором підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 83-84); податкових накладних (т. 1 а.с. 85-86); змінних рапортів (т. 1 а.с. 87-90, 92-99); журналу роботи (змінного рапорту) будівельних машин за травень 2014 року (т. 1 а.с. 91); платіжних доручень (т. 1 а.с. 100-101).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між Позивачем (Замовник) та Третьою особою (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу №01/11-2 від 01.11.2013 року (далі - Договір №01/11-2), за умовами якого Замовник доручає, а Перевізник зобов'язується власними силами та засобами надати Замовнику послуги з перевезення автомобільним транспортом товарно-матеріальних цінностей, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги з перевезення згідно умов Договору.

Пунктом 2.2 Договору №01/11-2 передбачено, що вартість перевезення 1 тони вантажу з місця відправлення до місця доставки визначається згідно акту виконаних робіт (наданих послуг), який оформляється відповідно до ДБН.

Факт товарності господарської операції за вищенаведеним договором, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 104); акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 105-107); товарно-транспортних накладених (т. 1 а.с. 109-206); платіжних доручень (т. 1 а.с. 207-209); банківських виписок (т. 1 а.с. 210).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними укладених Позивачем з ТОВ «ВТК» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента. Крім того, доказів визнання нікчемними угод суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, доказів наявності у сторін договорів мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, Відповідачем надано не було.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, оскільки висновки останнього ґрунтуються виключно відомостях наявної в органах ДПС інформації про «фіктивність» ТОВ «ВТК» у зв'язку з взаємовідносинами з компаніями, які мають ознаки «фіктивності», а також про відсутність матеріально-технічних можливостей Третьої особи на виконання взятих за Договором №01/11-1 та Договором №01/11-2 зобов'язань.

Водночас, судовою колегією враховується, що, по-перше, як вже зазначив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи документи мають всі необхідні ознаки первинних, по-друге, в матеріалах справи наявні копії: штатного розпису ТОВ «ВТК» з 03.10.2013 року (т. 2 а.с. 64, 65); звітності форми №Д4 за червень 2014 року (т. 2 а.с. 67-70); платіжних доручень зі сплати єдиного внеску (т. 2 а.с. 71-72); наказів про прийняття на роботу (т. 2 а.с. 73, 75, 77, 79, 81, 83), якими спростовується твердження ДПІ у Печерському районі про одну працюючу на ТОВ «ВТК» особу.

Крім іншого, наявні у матеріалах справи копії договору підряду від 26.04.2013 року №26/04/2013 на виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції, укладеного між ТОВ «ШДСУ» (Субпідрядник) та ТОВ «Промбудмеханізація» (Виконавець), та первинних документів, складених на його виконання, свідчать про зв'язок спірних договорів з господарською діяльністю Позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують реальність виконання укладених Позивачем договорів.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу контрагент останнього був зареєстрований у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Промбудмеханізація», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Щодо решти висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції в ході перегляду оскаржуваної постанови не було встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення Окружного адміністративного суду м. Києва переглядалось в межах апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Вантажно-транспортна компанія», про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.