Ухвала

від 15.06.2015 по справі 5002-3/1385-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

У Х В А Л А

"15" червня 2015 р. Справа № 5002-3/1385-2012

За заявою боржника Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» (ідентифікаційний код - 16502169)

про банкрутство

Суддя Лутак Т.В.

Представники: не викликалися

Обставини справи:

Державний концерн «Укроборонпром» звернувся до господарського суду Київської області з клопотанням вих. № UОР-3.01-5882 від 09.06.2015 (вх. № 13649/15 від 10.06.2015), у якому, посилаючись на статті 3, 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та лист Вищого господарського суду України № 01-06/615/14 від 15.05.2014, просить суд прийняти справу № 5002-3/1385-2012 про банкрутство Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» до свого провадження.

Дослідивши надані Державним концерном «Укроборонпром» матеріали справи № 5002-3/1385-2012, суд дійшов висновку, що зазначена справа не може бути прийнята судом до провадження з підстав непідсудності її господарському суду Київської області, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції до 19.01.2013) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з ст. 15 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Проте, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи, матеріали яких містять державну таємницю, мають виключну підсудність та розглядаються господарським судом міста Києва.

Статтею 34 Закону України «Про державну таємницю» встановлено особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею. Державні органи, в тому числі правоохоронні, державного фінансового контролю та суди, з метою охорони державної таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України встановлювати порядок здійснення своїх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою; віднесення інформації до державної таємниці - це процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленням ступеня їх секретності шляхом обгрунтування та визначення можливої шкоди національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, включенням цієї інформації до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, та з опублікуванням цього Зводу, змін до нього.

Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджено наказом голови Служби безпеки України № 440 від 12.08.2005. Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» Звід відомостей, що становлять державну таємницю (далі - ЗВДТ), є єдиною формою реєстрації цих відомостей в Україні. З моменту опублікування ЗВДТ держава забезпечує захист і правову охорону відомостей, які зареєстровані в ньому. ЗВДТ формується Службою безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць, а у випадках передбачених ст. 12 Закону України «Про державну таємницю» - на виконання рішень суду.

Судді, які розглядають справи, що містять державну таємницю, а також представники сторін та третіх осіб, повинні мати доступ до державної таємниці згідно зі ст. 27 Закону України «Про державну таємницю».

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим було видано боржнику - Державному підприємству «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, строк дії якого неодноразово продовжувався, будь-яких доказів призупинення або скасування вказаного дозволу до суду не надано.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2013 у даній справі, на підставі листа Головним управлінням Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, зобов'язано розпорядника майна боржника Пустовалову Л.Є. отримати допуск до державної таємниці та надати суду доказ отримання такого допуску.

При цьому, суд звертає увагу, що при розгляді справ про банкрутство розпорядник майна боржника та суд повинні аналізувати фінансово-господарську діяльність боржника, документи щодо якої можуть містити державну таємницю відповідно до письмових пояснень Державного концерну «Укроборонпром» вих. № UОР-3.0113-1228 від 09.07.2012, вих. № UОР-3.01-1047 від 25.06.2012, вих. № UОР-3.013-1167 від 04.07.2012, № UОР-3.013-2513 від 10.04.2013, вих. № UОР-3.021-3301 від 15.05.2013 і ухвал господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 та від 22.10.2013 у справі № 5002-3/1385-2012, які додані до клопотання Державного концерну «Укроборонпром» вих. № UОР-3.01-5882 від 09.06.2015 (вх. № 13649/15 від 10.06.2015), а згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України такі справи віднесені до виключної підсудності господарського суду міста Києва.

Враховуючи наведене, суд вважає, що матеріали справи № 5002-3/1385-2012 можуть містити державну таємницю, а тому клопотання про прийняття вказаної справи до свого провадження має вирішуватись господарським судом міста Києва.

Відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

За таких обставин, керуючись положеннями статей 16, 17 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність надсилання клопотання Державного концерну «Укроборонпром» вих. № UОР-3.01-5882 від 09.06.2015 (вх. № 13649/15 від 10.06.2015) про прийняття справи № 5002-3/1385-2012 про банкрутство Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» до свого провадження за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Разом з тим, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено можливості спору між господарськими судами з приводу підсудності справи, а ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути змінено чи скасовано виключно за результатами її перегляду в апеляційному або касаційному порядку. Тому господарський суд, який одержав справу на підставі винесеної в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України ухвали, і в разі незгоди з останньою має розглянути справу по суті, якщо відповідну ухвалу не було змінено чи скасовано.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 16, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Державного концерну «Укроборонпром» вих. № UОР-3.01-5882 від 09.06.2015 (вх. № 13649/15 від 10.06.2015) про прийняття справи № 5002-3/1385-2012 про банкрутство Державного підприємства «Науково-дослідний інститут аеропружних систем» до свого провадження надіслати за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

2. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Суддя Т.В. Лутак