Рішення

від 09.10.2008 по справі 8/213пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.20 р. Справа № 8/213пд

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого Підченко Ю.О.

Суддів Склярук О.І.

Джарти В.В.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Курорт-Інвест", м. Ясинувата

до першого відповідача дочірнього підприємства "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", м. Слов'яногірськ

до другого відповідача закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ

про розірвання договору та стягнення 13 694 150 грн. 61 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача Яворський А.М. - представник по дов., Тітенко С.І.-юрисконсульт

від першого відповідача Власник С.М. - в.о. головного бухгалтера, Мосейко В.М. - головний лікар

від другого відповідача не з'явився

У судовому засіданні був присутній директор комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янськ Бондаренко В.В.

Суть спору:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Курорт-Інвест", звернувся до господарського суду з альтернативними вимогами до: першого відповідача - дочірнього підприємства "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", та другого відповідача - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про розірвання договору № 1407072-2003/12 від 25.03.2003р. про сумісну діяльність; стягнення з першого відповідача грошових коштів в сумі 9 135 000 грн., внесених позивачем за договором №1407072-2003/12 від 25.03.2003р.; стягнення з першого відповідача збитків в сумі 4 559 150 грн. 61 коп.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання другого відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Склад колегій неодноразово змінювався у зв'язку із складністю справи, що відповідає вимогам ст.4-6 ГПК України, а тому спір було вирішено у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України.

З метою витребування від сторін додаткових матеріалів, усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні відповідно до вимог ч. 4 ст. 77 ГПК України з 24.09.08р. до 02.10.08р. та з 02.10.10.08р. до 09.10.08р. були оголошені перерви, без винесення процесуальних документів, що знайшло своє відображення у протоколах судового засіданні згідно вимог ст. 81-1 ГПК України.

На час розгляду спору провадження у справі зупинялося відповідно до вимог ст. 79 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи представника позивача, першого відповідача, інших осіб, присутніх у судовому засіданні, суд встановив:

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.07р. по справі №8/213пд постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.07р. та рішення господарського суду Донецької області від 30.05.07р. по справі №8/213пд було скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Судом прийнято до уваги, що вказівки які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи відповідно до вимог ст. 111-12 ГПК України.

З урахуванням вказівок зазначених у постанові ВГС України від 25.09.07р. судом надана належна правова кваліфікація правовідносин сторін, а також з'ясовано наступне:

У позові заявлені альтернативні вимоги про:

- розірвання договору №1407070-2003/12 від 25.03.2003р. про сумісну діяльність, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Курорт-Інвест" та дочірнім підприємством "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" у зв'язку з суттєвими порушеннями останнім його умов;

- стягнення з першого відповідача - дочірнього підприємства "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Курорт-Інвест" грошових коштів в сумі 9 135 000 грн., внесених останнім за договором № 1407070-2003/12 від 25.03.2003р. про спільну діяльність;

- стягнення з першого відповідача дочірнього підприємства "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Курорт -Інвест " збитків в сумі 4 559 150 грн. 61коп.

На час судового процесу позивачем неодноразово уточнювались та змінювались позовні вимоги і відповідно до ст. 22 ГПК України він залишив за собою право:

- визнати недійсним договір №1407070-2003/12 від 25.03.2003р. про спільну діяльність, укладений між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Курорт-Інвест та першим відповідачем - дочірнім підприємством "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на підставі вимог ст. ст. 48, 59 ЦК України 1963р., ст. ст. 1212, 1213 ЦК України 2003р.;

- стягнути з другого відповідача у справі - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" грошові кошти в сумі 9 135 000 грн.

У відповідності з принципом змагальності сторонам, які беруть участь в справі, надається достатній об'єм процесуальних прав, які забезпечують кожній з них реальність і дійсність судового захисту. Даний принцип є невід'ємним від процесуальної рівності сторін, яка є основою першого, оскільки саме наділення рівними правами і обов'язками дає сторонам можливість змагатись перед судом. Принцип змагальності забезпечує повноту фактичного і доказового матеріалу, наявність яких є важливою умовою встановлення обставин по справі.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено таке право позивача, як право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Зміна предмету позову фактично означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. При цьому, матеріально-правова вимога може бути змінена позивачем в силу різних обставин (юридична необізнаність сторін, яка не дала змоги на момент звернення в суд правильно визначити елементи позову; виявлення нових обставин справи в ході судового розгляду, тощо). Зміна предмету позову можлива у формі трансформації первісного зазначеного предмету, причини, ціни. Тобто, змінюючи предмет позову, позивач по новому визначає об'єм і форму захисту свого суб'єктивного права, змешуючи чи розширюючи кордони досліджуваних обставин справи, змінюючи характер витребуваного у суда рішення.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Так, основа позову видозмінюється шляхом посилок на нові обставиниі додаткового пред'явлення нових доказів в підтвердження наведених фактів.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги з урахуванням всіх уточнень та змін стосувались укладеного між сторонами договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р., а також грошових коштів в сумі 9135000,00 грн., внесених позивачем до сумісної діяльності за вказаним договором, з метою забезпечення гарантованого ст.55 Конституції України права на судовий захист, судом розглянуті вимоги про визнання недійсним договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. про сумісну діяльність, про стягнення з відповідача 2 грошових коштів в сумі 9135000,00 грн.

Свої уточнення, позивач обґрунтовує тим, що спірна угода про сумісну діяльність не відповідає та прямо суперечить вимогам закону, які містяться у статтях 2, 4 Закону України "Про власність", статтях 48, 59 ЦК України 1963р. ст.ст. 1212, 1213 ЦК України 2003р. Зокрема, як вказує позивач, Дочірнє підприємство "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" не мало ніяких правових підстав розпоряджатись майном, яке фактично належить на праві власності закритому акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця", у тому числі шляхом передачі цього майна за договором про сумісну діяльність, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Курорт -Інвест".

Згідно свідоцтва про право власності на майно від 20.01.03р., п. 1.2 Статуту дочірнього підприємства "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", власником майна переданого у якості внеску до договору про сумісну діяльність №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. є другий відповідач.

Так, статтею 4 Закону України "Про власність" (в редакції, яка діяла на момент підписання сторонами договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р.) встановлено, що на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном має право власник. Саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

Таким чином, за твердженням позивача, передача у сумісну діяльність першим відповідачем майна, яке належить на праві власності другому відповідачеві, не відповідає вимогам ст.4 Закону України "Про власність".

Крім того, як вказує позивач, передача майна другого відповідача, у сумісну діяльність першим відповідачем, позбавляє права другого відповідача, володіти, користуватися та розпоряджатися майном особисто.

Правові наслідки укладення угоди, яка суперечить закону, знайшло своє відображення у ст. 48 ЦК України 1963р. Внесок до договору про сумісну здійснено особою, яка не є власником спірного майна, тому існують всі підстави за законом для визнання такого договору про сумісну діяльність недійсним, з урахуванням вимог ст. 4 Закону України „ Про власність" та п.1 ст. 83 ГПК України.

У травні 2003р. між дочірнім підприємством "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" та Ясиноватським підприємством „Агроспецмонтажник" було укладено контракт №24 на виконання ремонтно-будівельних робіт. Предмет цього договору - проведення робіт у санаторно-лікувальних корпусах та об'єктах санаторію Шахтар.

Сума наданих послуг, відображена у актах виконаних робіт та платіжних документах та сплачувалася за рахунок фактичного внеску позивача до договору сумісної діяльності.

У випадку неможливості повернути безпідставно набуте майно в натурі потерпілому відшкодовується його вартість згідно вимог ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 ЦК України 2003р.

На підставі вказаного, за твердженням позивача, існують всі правові підстави для стягнення з другого відповідача грошових коштів сумі 9 135 000 грн.

До прийняття рішення у справі, другим відповідачем заявлено клопотання про застосування судом строків позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсним договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р.

Перший відповідач позов не визнав посилаючись на відсутність правових підстав для визнання договору про сумісну діяльність недійсним.

Другий відповідач позовні вимоги також не визнав, посилаючись на те, предмет позову не співпадає із способом захисту порушеного права. Крім того зазначив, що він є неналежним відповідачем.

Викликаний до судового засідання відповідно до вимог ст. 30, п. 8 ст. 65 ГПК України директор комунального підприємства „ Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янськ Бондаренко В.В. надав суду пояснення за наступним змістом:

- 18.09.2000р. згідно листа Слов'янського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" було оформлено право власності на будівлі санаторію Шахтар, які розташовані у м. Слов"яногірськ (Святогорськ);

- згідно свідоцтва про право власності від 30.10.2000р., яке було видане Слов'янською міською радою, на підставі рішення Слов'янської міської ради від 18.10.2000р. за №463, увійшло 7 будівель, зокрема: спальні корпуса за №№2 та 3, адміністративний корпус №1, клуб-їдальня, котельна, гараж-склад ПММ та матеріальний склад;

- рішенням виконкому Слов'янської міської ради від 20.01.03р. за №54 були внесені зміни до рішення виконкому від 18.10.2000р. за № 463, у частині найменування власника, а саме - оформити право власності закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" на будівлі санаторію Шахтар, які розташовані у м. Слов"яногірськ та видати свідоцтво про право власності;

- на підставі цього рішення закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" було видане свідоцтво про право власності від 20.01.03р., та проведено інвентаризацію будівель та споруд санаторію Шахтар;

За умовами договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. позивач та перший відповідач зобов'язались об'єднати свої внески для здійснення сумісної інвестиційної діяльності на території санаторію "Шахтар" м. Слов'яногірськ, та спільно діяти без створення юридичної особи з метою отримання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та обладнаних об'єктів. Вказаний договір затверджений головою правління другого відповідача.

Сумісна діяльність учасників договору повинна була здійснюватися у два етапи:

- перший -ремонт будівель, споруд та їх обладнання;

- другий -спільна експлуатація об'єктів для надання санаторно -курортних та інших послуг, отримання прибутку від спільної діяльності.

Відповідно до п.п 2.1.1 п. 2.1 договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. передбачено, що внеском першого відповідача є об'єкти, розташовані на території першого відповідача - дочірнього підприємства "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", м. Слов'яногірськ, балансовою вартістю 3 756 800 грн. згідно додатку №4 до договору.

Внеском позивача у сумісну діяльність є грошові кошти у розмірі 11110550 грн. з урахуванням конкретних показників кошторисів за кожним об'єктом, перераховані на рахунок сумісної діяльності згідно з графіком фінансування.

Виходячи зі змісту додатку №4 до договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. визначено перелік основних фондів, які підлягали внесенню першим відповідачем: будівлі (як-то клуб-їдальня, гараж, спальний корпус, насосні, однокімнатні житлові будинки тощо), споруди (асфальтові доріжки, оранжерея, автозупинка та т.д.), передаточні пристрії, автотранспорт, машини й обладнання, медичне обладнання, господарський інвентар.

За наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі основних фондів до договору про сумісну діяльність №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. перший відповідач передав у сумісну діяльність з позивачем вказане вище майно.

Згідно з наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності від 20.01.2003р., будівлі санаторію "Шахтар" (у т.ч. що вказано в додатку №4 договору про сумісну діяльність №1407072-2003/12 від 25.03.2003р.), на праві колективної власності належать другому відповідачу.

Ці будівлі розташовано на земельної ділянки площею 27,74 гектарів, у т.ч. лісів 25,112 , інших угідь 2,6237 гектарів. На підставі договору на право тимчасового користування землею (у т.ч. на умовах оренди) укладеного 26.12.1998р. між Слов'яногірською міською радою та Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" Слов'янське відділення санаторій „Шахтар" , вказану земельну ділянку надано відповідачу 1 на умовах довгострокового користування строком на 25 років для обслуговування санаторію „Шахтар". Вказаний договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 30.03.1999р. за №22/1.

Факт належності другому відповідачу майна, яке підлягало внесенню першим відповідачем до сумісної діяльності за договором №1407072-2003/12 від 25.03.2003р., з боку сторін підтверджено.

Виходячи зі змісту позовної заяви, фактичним власником переліченого вище нерухомого майна, є другий відповідач.

Таким чином, на думку позивача, згідно п. 2.3 договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. внески учасників до сумісної діяльності стають спільною власністю учасників такої діяльності, і передача першим відповідачем до спільної діяльності з позивачем майна, власником якого є другий відповідач, протирічить вимогам закону.

З урахуванням викладеного, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. про сумісну діяльність.

Крім того, позивач наполягає на тому, що ним в якості внеску до сумісної діяльності за договором №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. було перераховано грошові кошти в сумі 9 135 000 грн.00 коп.

За умовами п.1.2.1 договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. вказані грошові кошти були використані для ремонту будівель, споруд, інженерних систем, обладнання та оснастки будівель згідно переліку робіт.

Мета договору знайшла своє відображення у п.п. 1.2.2 п. 2.1, де вказано, що сумісна експлуатація об'єктів влаштована для отримання прибутку від сумісної інвестиційної діяльності.

Укладаючи договір про сумісну діяльність сторони вирішили питання про порядок ведення спільних справ. Так, згідно пункту 3.4 договору на першого відповідача покладено обов'язок управління сумісними справами та керівництво сумісною діяльністю.

Виходячи з того, що власником майна, на ремонт якого фактично позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 9135000 грн., є другий відповідач, враховуючи відсутність будь-яких договірних відносин між позивачем та другим відповідачем, за твердженням позивача, відсутні будь-які правові підстави отримання другим відповідачем матеріальної вигоди в результаті виконаних за рахунок позивача робіт, внаслідок чого позивачем також заявлені вимоги про стягнення з другого відповідача грошових коштів в сумі 9135000 грн.

Відносно заяви другого відповідача щодо пропуску строку позовної давності позивачем та застосування його до спірних правовідносин, то вона необґрунтована за наступним:

Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р. правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р. до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. А при визнанні причин пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

З введенням нового ЦК України 2003р. суд може застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною.

По старому ЦК України 1963р. суд був зобов'язаний застосувати строк позовної давності незалежно від заяв сторін.

Суд вважає, що строк позовної давності на звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки в даному випадку цей строк відповідно до вимог ст. 257 ЦК України 2003р. повинен відраховуватись з 13.11.2006р., тобто з дати коли товариство з обмеженою відповідальністю "Курорт - Інвест" дізналося про те, що будівлі дочірнього підприємства "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" належать на праві колективної власності закритому акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця".

Дослідивши доводи сторін, надані ними докази у справі, суд вважає доводи позивача хибними та такими, що спростовуються наступними обставинами, а позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке:

Відповідно до статті 48 ЦК України 1963р. недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону. За приписами статті 59 ЦК України 1963р. угода, яка визнана судом недійсною, вважається недійсною з моменту її вчинення.

Згідно пункту 4 Перехідних та прикінцевих положень Цивільний кодекс України 2003р. застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Імперативна норма, яка зазначена у частині 1 ст. 215 ЦК України 2003р. підтверджує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги, які встановлені частиною першою - третьої, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Згідно до частини 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як вказувалось вище, 25.03.2003р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір №1407072-2003/12 про сумісну діяльність, тобто, договір, який є підставою для виникнення певних цивільних прав та обов'язків у сторін.

Взаємовідносини сторін за договором про сумісну діяльність, регулювалися главою 38 ЦК України 1963р., яка була чинною на час укладення спірного договору.

Відповідно до статті 430 ЦК України 1963р., за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, зокрема, як-то будівництво і експлуатація майна.

За приписами статті 432 ЦК України 1963р. передбачено, що для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.

Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Взаємовідносини сторін за договором про спільну діяльність регулюються главою 77 ЦК України та загальними положеннями про зобов'язання, договір.

На підставі вказаного вище договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. позивач та відповідач 1 зобов'язались об'єднати свої внески для здійснення сумісної інвестиційної діяльності на території санаторію "Шахтар" (м.Слов'яногірськ, Україна) та спільно діяти без створення юридичної особи з метою отримання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих та обладнаних об'єктів.

В п.п.2.1, 2.2 договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. (з урахуванням додаткової угоди) позивачем та відповідачем 1 було узгоджено, що для здійснення сумісної діяльності позивач та відповідач 1 зобов'язуються зробити наступні внески:

- внеском відповідача 1 є об'єкти, розташовані на території відповідача 1 - ДП "Санаторій "Шахтар" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", м.Слов'яногірськ, балансовою вартістю 3756800,00 грн. згідно додатку №4 до договору;

- внеском позивача у сумісну діяльність є грошові кошти у розмірі 9135000,00 грн. з урахуванням конкретних показників кошторисів за кожним об'єктом, перераховані на рахунок сумісної діяльності згідно з графіком фінансування (з урахуванням умов протоколу розбіжностей від 07.05.2003р. та додаткової угоди до договору).

Виходячи зі змісту додатку №4 до договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. визначено перелік основних фондів, які підлягали внесенню відповідачем 1: будівлі (як-то клуб-їдальня, гараж, спальний корпус, насосні, однокімнатні житлові будинки тощо), споруди (асфальтові доріжки, оранжерея, автозупинка та т.д.), передаточні пристрії, автотранспорт, машини й обладнання, медичне обладнання, господарський інвентар.

Згідно з наданим до матеріалів справи актом приймання-передачі основних фондів до договору про сумісну діяльність №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. відповідач 1 передав у сумісну діяльність з позивачем вказане вище майно. Цей акт затверджено власником майна - другим відповідачем.

Одночасно, як вказувалось вище, згідно з п.2.2 договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. (з урахуванням додаткової угоди до нього) встановлений обов'язок позивача зробити внесок у сумісну діяльність в сумі 9135000,00 грн.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями №60 від 30.09.2004р., №59 від 28.09.2004р., №28 від 17.06.2004р., №54 від 06.09.2004р., №18 від 13.05.2004р., №19 від 17.05.2004р., №6 від 01.04.2004р., №9 від 21.04.2004р., №6 від 18.11.2003р., №9 від 05.12.2003р., №1 від 07.08.2003р., №2 від 08.10.2003р., №5 від 19.08.2003р., №10 від 06.10.2003р., №88 від 15.12.2004р., №90 від 20.12.2004р. позивачем на виконання умов договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. було перераховано на вказаний вище рахунок грошові кошти в сумі 9135000,00 грн.

Таким чином фактично Дочірнім підприємством «Санаторій «Шахтар» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» внесено в сумісну діяльність майно, що було закріпленим за нею Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на праві господарського ведення вартістю 3756800,00 грн. В свою чергу, ТОВ «Курорт-Інвест» внесено в сумісну діяльність власні грошові кошті на суму 9135000,00 грн. Разом сторонами було внесено в сумісну діяльність майна та грошей на суму 12891800,00 грн. при цьому частки внесків сторін в сумісну діяльність в процентному відношенні становить 29,14% та 70,86 % відповідно.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту договору №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. внески позивача мали бути використані для ремонту будівель, споруд, інженерних систем, обладнання та оснастки будівель, які були внесені відповідачем 1 до сумісної діяльності.

В матеріалах справи містяться контракт №7ПД-2003\4 від 05.01.2004р., який був підписаний між сумісною діяльністю ДП "Санаторій "Шахтар" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", м.Слов'яногірськ та ТОВ "Монтажне управління-2 Електропівденмонтаж", про виконання електроремонтних робіт по санаторно-лікувальним корпусам та об'єктам санаторію "Шахтар".

Крім цього, до справи також додано контракт №24, підписаний у травні 2003р. між відповідачем 1 та підприємством "Агроспецмонтажнік" на виконання ремонтних робіт за програмою сумісної діяльності.

При цьому, в матеріалах справи також наявні відповідні акти приймання виконаних за вказаними вище договорами робіт, які свідчать про виконання ремонтних робіт на об'єктах санаторію "Шахтар" на суму 9135000,00 грн., яка була перерахована позивачем в якості внеску до сумісної діяльності за договором №1407072-2003/12 від 25.03.2003р.

Згідно п.4.3 Статуту другого відповідача власником майна підприємства є закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", а підприємство яке володіє і користується ним без права прийняття рішення про відчуження його основних фондів, тобто майно фактично є таким що закріплено за відповідачем 1 його засновником -відповідачем 2 на праві повного господарського ведення, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до рішення наглядової ради закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 16.04.03р., як уповноваженого Статутом та органом господарського товариства, було узгоджено питання щодо укладеного спірного договору про сумісну діяльність від 25.03.03р. за № 1407072-2003/12.

Таким чином, за висновками суду, передача майна до сумісної діяльності першим відповідачем мала місце за волевиявленням та згодою власника майна - другого відповідача, який затверджував договір та акт передання власного майна до сумісної діяльності.

Укладання угод щодо розпорядження та використання майна особою, яка має майно, за згодою власника цього майна відповідає нормам законодавства України.

Ці дії першого відповідача щодо розпорядження майна за згодою власника майна зроблено у відповідності до законодавства України та приписами статутів відповідачів.

Таким чином суд дійшов висновку, що договір №1407070-2003/12 від 25.03.2003р. укладено в належній простій письмової формі, містить в собі усі істотні умови правочину такого виду, які не суперечать інтересам держави, суспільства або встановленими цілями діяльності позивача та відповідачів. Цей договір підписано належними представниками сторін без перевищень їх повноважень, що встановлено законодавством, статутами та внутрішніми нормативними актами сторін; усі дії щодо майна та грошових коштів, передбачені умовами договору погоджені з власниками цього майна. За таких обставин, суд встановлює, що договір про сумісну діяльність № 1407072-2003/12 №1407070-2003/12 від 25.03.2003р. є таким, що за всіма ознаками відповідає вимогам закону та не має підстав для визнання його недійсним.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Курорт -Інвест" про визнання недійсним договору №1407070-2003/12 від 25.03.2003р. про спільну діяльність, укладеного між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Курорт-Інвест" та першим відповідачем - дочірнім підприємством "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Предмет спору щодо стягнення з другого відповідача у справі - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" грошових коштів в сумі 9 135 000 грн., за висновками суду, не відповідає засобам захисту порушеного права за законом, а саме, позивач помилково застосовує до спірних правовідносин приписи статей 1212 та 1213 ЦК України 2003р., замість норми права, передбаченої у ст.216 ЦК України 2003р.

Згідно до вимог ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаними усім своїм майном, а учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Статутом дочірнього підприємства „Санаторій Шахтар" встановлені положення, які відповідають вимогам ст.96 ЦК України 2003р., де вказано, що засновник (закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця") юридичної особи (дочірнього підприємства „Санаторій Шахтар") не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа (дочірнє підприємство „Санаторій Шахтар") не відповідає за зобов'язаннями її засновника - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця.

На час розгляду спору бухгалтерською службою підприємства першого відповідача було надано висновок, за змістом якого вбачається, що по спільній діяльності вівся окремий бухгалтерський облік, що відповідає приписам Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Приписи ст. 190 ЦК України 2003р., вказано, що під майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, які фактично і були внеском дочірнього підприємства "Санаторій Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" до сумісної діяльності і відносно котрих і виникло право спільної (часткової) власності учасників договору про сумісну діяльність.

Посилання позивача на приписи ст. ст. 1212, 1213 ЦК України 2003р., щодо стягнення грошових коштів в сумі 9135000 грн. також необґрунтовано. Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як було встановлено судом вище, грошові кошти, які позивач перерахував на відповідний окремий банківський рахунок як внесок в сумісну діяльність за спірним договором, було витрачено у відповідності з цим договором, а саме на сплату виконаних робіт, метою яких було ремонт будівель, споруд, інженерних систем, обладнання майна, яке перший відповідач передав до сумісної діяльності.

Вказане майно є інвентарне визначеним, його перелік вказано в додатку №4 до договору та в акті приймання-передачі основних фондів до договору про сумісну діяльність №1407072-2003/12 від 25.03.2003р., саме це майно сторони за договором планували використовувати для діяльності за спірним договором.

Власником майна на момент його передання до сумісної діяльності було Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", яке за власним волевиявленням розпорядилось цим майном шляхом погодження радою товариства договору про сумісну діяльність №1407072-2003/12 від 25.03.2003р. та затвердження керівником товариства акту про передачу майна.

Тобто, враховуючи викладене, усі сторони по справі, зокрема, Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" (як власник майна, що було передано до сумісної діяльності), дочірнє підприємство „Санаторій Шахтар" та позивач як сторони спірного договору усвідомлювали, що передання майна у сумісну діяльність призведе до наслідків, визначених ст.ст.432, 433 Цивільного кодексу УРСР.

За висновками суду, на момент укладення договору про сумісну діяльність №1407072-2003/12 позивач був обізнаний з переліком майна, яке підлягало ремонту та поліпшенню за договором про сумісну діяльність.

Звертаючи увагу на те, що майно було передано до спільної діяльності на законних підставах, а договір про спільну діяльність є дійсним та діючим на момент ухвалення рішення суду по цій справі, для сторін, їх майна та грошових коштів, що були внесками в спільну діяльність до цього часу розповсюджуються приписи ст.431-432 Цивільного кодексу УРСР, внаслідок чого суд вважає, що у позивача відсутні підстави витребувати внесені ним грошові кошти, як відшкодування вартості безпідставно набутого відповідачем 2 майна згідно вимог ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 ЦК України 2003р.

Статті 469 ЦК України 1963р. та 1212 ЦК України 2003 р. передбачають позадоговірні правовідносини, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна за рахунок іншої особи без достатньої умови.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При цьому, умовами виникнення зобов'язання внаслідок безпідставного набуття майна є:

- збільшення майна у однієї особи;

- втрата майна іншою особою;

- причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;

- відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

Вимоги цих правових норм можуть бути застосовані до вимог:

1) повернення виконаного за недійсною угодою;

2) витребування майна володільця із чужого незаконного володіння(віндикація);

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Виходячи з того, що позивачем до матеріалів справи всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів припинення дії договору №1407070-2003/12 від 25.03.2003р. про сумісну діяльність, вимоги про стягнення з відповідача 2 як безпідставно набутих грошових коштів в сумі 9 135 000 грн. є необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 47, 49 ГПК України.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору, як це зазначено у статті 49 ГПК України.

Витрати по державному миту за подання позову немайнового характеру в сумі 85 грн. відносяться на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Курорт - Інвест".

Витрати по державному миту за подання позову майнового характеру в сумі 25 500 грн. відносяться на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Курорт - Інвест".

Витрати по забезпеченню судового процесу за подання позову в сумі 118 грн. відносяться на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Курорт - Інвест".

Витрати по державному миту в частині немайнових позовних вимог в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку відносяться на другого відповідача - закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Витрати по державному миту в частині майнових вимог в сумі 12 750 грн. за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку відносяться на другого відповідача - закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Витрати по державному миту в частині немайнових позовних вимог в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку - до Вищого господарського суду України покладаються на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Курорт - Інвест".

Витрати по державному миту в частині майнових позовних вимог в сумі 12 750 грн. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку - до Вищого господарського суду України покладаються на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Курорт - Інвест".

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою позивача, першого відповідача та, присутніх у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 4-2 ,4-3, 22 , 30, 33, 35, 36, 43, 44, 49, п. 8 ст. 65, 69, ст. 79, п. 82, 84, ч. 3 ст. 85, 111-12 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Курорт -Інвест" про визнання недійсним договору №1407070-2003/12 від 25.03.2003р. про спільну діяльність, укладеного між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Курорт-Інвест" та першим відповідачем - дочірнім підприємством "Санаторій "Шахтар" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" відмовити.

2. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Курорт - Інвест" щодо стягнення з другого відповідача - закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця грошових коштів в сумі 9 135 000 грн. відмовити.

3. Витрати по державному миту за подання позову немайнового характеру в сумі 85 грн. відносяться на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю" Курорт - Інвест".

4. Витрати по державному миту за подання позову майнового характеру в сумі 25 500 грн. відносяться на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю" Курорт - Інвест".

5. Витрати по забезпеченню судового процесу за подання позову в сумі 118 грн. відносяться на позивача - товариство з обмеженою відповідальністю „Курорт - Інвест".

6. Витрати по державному миту в частині немайнових позовних вимог в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку відносяться на другого відповідача - закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

7. Витрати по державному миту в частині майнових вимог в сумі 12 750 грн. за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку покладаються на другого відповідача - закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю" Курорт - Інвест", 86000, м. Ясинувата, Донецької області, вул. Орджонікідзе, 179, р/р 260083015202525 у АК ПІБ м. Ясинувата, МФО 334420, ід. код. 32221135 на користь:

- закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 01033, м. Київ, вул.. Шоста Руставелі, 39-41, витрати по державному миту в частині немайнових позовних вимог в сумі 42 грн. 50 коп. та майнового характеру в сумі 12 750 грн. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку - до Вищого господарського суду України, видавши наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання

Головуючий суддя Підченко Ю.О.

судді Склярук О.І.

Джарти В.В.