Постанова

від 18.06.2015 по справі 5016/1531/2012(14/68)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 5016/1531/2012(14/68) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів Ліпчанської Н.В. Мацюри П.Ф., Лисенко В.А. При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник Н.Ю. довіреність від відповідача: від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Іллічов С.А. довіреність, Іванова Л.М. довіреність не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоідустрія", м. Миколаїв на рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2015р. у справі№ 5016/1531/2012(14/68), (склад суду: головуючий суддя - Мавродієва М.В., суддя - Коваль Ю.М., суддя - Семенчук Н.О.), порушеній за позовом:Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоідустрія", м. Миколаїв Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТ-СЕРВІС", м. Миколаїв про: - часткове стягнення заборгованості за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р. у сумі 20506567,08 грн., яка складається 19964750,0 грн. - заборгованість за кредитом, 532900,12 грн. - заборгованість за відсотками, 8916,96 грн. - пені за відсотками, шляхом визнання за ПАТ "Банк Кредит Дніпро" права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011р.; - визнання за ПАТ "Банк Кредит Дніпро" права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011, а саме: нежитлову будівлю автосервісного центру за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4 та земельну ділянку загальною площею 3231 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4, кадастровий №4810136300:02:006:0009; - передання предмету іпотеки в управління ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на період до реєстрації права власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно; - стягнення штрафу за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011р. у розмірі 1966181,10 грн. ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ (далі - «Позивач») звернувся до господарського суду Миколаївської області про часткове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоідустрія", м. Миколаїв (далі - «Відповідач») заборгованості за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р. у сумі 14977283,0 грн. (загальний розмір заборгованості 20924956,6 грн.), шляхом визнання за ПАТ "Банк Кредит Дніпро" права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011; визнання за ПАТ "Банк Кредит Дніпро" права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011, а саме: нежитлову будівлю автосервісного центру за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4; передача предмету іпотеки в управління ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на період до реєстрації права власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно; стягнення штрафу за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011 у розмірі 1966181,10 грн., з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТ-СЕРВІС", м. Миколаїв.

Заявою про уточнення позовних вимог від 29.09.2014р., позивач звернувся до суду з проханням про: часткове стягнення заборгованості за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р. у сумі 20506567,08 грн., яка складається з 19964750,0 грн. - заборгованість за кредитом, 532900,12 грн. - заборгованість за відсотками, 8916,96 грн. - пені за відсотками, шляхом визнання за ПАТ "Банк Кредит Дніпро" права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011р.; визнання за ПАТ "Банк Кредит Дніпро" права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011, а саме: нежитлову будівлю автосервісного центру за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4 та земельну ділянку загальною площею 3231 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4, кадастровий №4810136300:02:006:0009; передання предмету іпотеки в управління ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на період до реєстрації права власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно; стягнення штрафу за договором іпотеки №030611-I від 03.06.2011р. у розмірі 1966181,10 грн..

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, зазначена заява була прийнята судом першої інстанції, як зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим у подальшому справа розглядалася у межах заявлених сум, що не суперечить приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.п.3 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

У відповідності до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України, ухвалами суду провадження у справі неодноразово зупинялось, та у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення, поновлювалось.

Ухвалою від 01.10.2013р. господарським судом була призначена повторна будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.04.2015р. у справі № 5016/1531/2012(14/68) позовні вимоги задоволені частково:

1. звернуто стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р. у сумі 20506567,08 грн., у т.ч. 19964750,0 грн. заборгованості за кредитом, 532900,12 грн. заборгованості за відсотками, 8916,96 грн. пені за відсотками, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" права власності на предмет іпотечного договору №030611-I від 03.06.2011, загальною оціночною вартістю 17922600,0 грн., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія" , а саме:

- нежитлову будівлю автосервісного центру у складі літ.Д-3 (нежитлова будівля автосервісного центру, загальною площею 2700 кв.м), №7, №8, №9, №10 - огорожа; І - споруда, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія" на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.01.2009 бланк серії САС №230998, виданого 10.01.2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2441 від 26.12.2008 та зареєстрованого у КП "Миколаївське бюро технічної інвентаризації" згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21507854 від 10.01.2009 за реєстраційним №13349520 у книзі 21 під №2448; вартістю 16387907,0 грн. (з урахуванням ПДВ);

- земельну ділянку (кадастровий №4810136300:02:006:0009), загальною площею 3231 кв.м, розташовану за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4, з цільовим призначенням - для обслуговування майнового комплексу заводу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯГ №615220 виданого 25.06.2007 Миколаївською міською радою та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі на №020700100021; оціночною вартістю 1534693,0 грн.

2. до моменту реєстрації права власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно передано в управління Публічному акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" :

- нежитлову будівлю автосервісного центру у складі літ.Д-3 (нежитлова будівля автосервісного центру, загальною площею 2700 кв.м), №7, №8, №9, №10 - огорожа; І - споруда, розташованого за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія" ( 54030,м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 9, кв.10, код ЄДРПОУ 34033641) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.01.2009 бланк серії САС №230998, виданого 10.01.2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №2441 від 26.12.2008 та зареєстрованого у КП "Миколаївське бюро технічної інвентаризації" згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21507854 від 10.01.2009 за реєстраційним №13349520 у книзі 21 під №2448; оціночною вартістю 16387907,0 грн. (з урахуванням ПДВ);

- земельну ділянку (кадастровий №4810136300:02:006:0009), загальною площею 3231 кв.м, розташовану за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4, з цільовим призначенням - для обслуговування майнового комплексу заводу, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія" на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №615220 виданого 25.06.2007 Миколаївською міською радою та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі на №020700100021; вартістю 1534693,0 грн.

3. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" 1966,0 грн. штрафу , 16356,17 грн. судового збору та 11776,0 грн. вартості експертизи.

В решті позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір штрафу в сумі 1966181,10 грн. є надмірно великим, з урахуванням відсутності доказів понесення позивачем будь-яких збитків, у зв'язку з порушенням п.4.1 Договору іпотеки.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2015р. у справі № 5016/1531/2012(14/68) змінити в частині визначення ринкової ціни предмета іпотеки та вирішити питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, наполягає на тому, що судом надана неправильна оцінка доказам зібраним у справі.

Стверджує, що суд першої інстанції не з'ясував реальну вартість предмету іпотеки, адже вважає висновок судової експертизи від 19.05.2014р. сумнівним, недостатньо обґрунтованим, адже задовольняючи вимоги про визнання права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, суд повинен також встановити наявність обов'язку іпотекодержателя відшкодувати перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя.

Сторони та тертя особа були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. У судовому засіданні звернувся до суду з клопотаннями щодо призначення повторної експертизи та витребування відомостей Державної виконавчої служби України про стан виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих листів виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.02.2013р.

У задоволенні обох клопотань суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник Позивача надав відзив, у якому звернувся до суду з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, поважність не явки не повідомила, пояснень по суті апеляційної скарги не надала.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін та третьої особи у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника третьої особи.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України, фіксація судового процесу технічними засобами здійснена не була, складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ, що іменується у подальшому «Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРТ-СЕРВІС", м. Миколаїв , що іменується у подальшому «Позичальник» укладений кредитний договір за №030611-КЛВ (далі - договір 1).

Предмет договору передбачає, що Банк, на умовах цього договору, відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 2500000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути кредити відповідно до графіку погашення кредитів (додаток №1 до цього договору), але не пізніше 03 грудня 2012р. та сплатити проценти за користування кредитами, умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.5 розділу 2 договору, процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 11,5% річних та з урахуванням п.п.п. 3.4.18.1 п.п.3.4.18 п. 3.4 розділу 3 договору збільшується на 2 відсотка річних.

За п.п.3.4.13 п. 3.4 розділ 3 договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та /або процентами за користування ними, Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування Банком.

Розділ 4 договору встановлює, що основним забезпеченням своєчасного повернення кредитів, наданих за цим договором, сплати процентів та пені є: повторна іпотека нерухомого майна - нежитлової будівлі, авто сервісного центру,що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.. Декабристів, буд. 41/4, згідно договору іпотеки №030611-I від 03 червня 2011р., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія", м. Миколаїв; повна застава обладнання, згідно договору застави №030611-З від 03 червня 2011р. та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія", м. Миколаїв; порука Морозової Світлани Миколаївни, згідно договору поруки №030611-П/1 від 03.06.2011р.; порука Трубянова Юрія Валентиновича, згідно договору поруки №030611-П/2 від 03.06.2011р..

Позичальник відповідає перед Банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, майном, грошовими коштами та майновими правами, на які може бути звернено стягнення відповідно до вимог чинного законодавства (п.4.2 розділ 4 договору).

Згідно розділу 5 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань Сторонами за даним Договором. Строком дії цього Договору є час, впродовж якого існують зобов'язання Сторін, що виникли на основі цього Договору. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору.

03.06.2011р. між сторонами укладений та підписаний додаток №1 до кредитного договору щодо строку погашення кредиту.

В забезпечення належного виконання зобов'язань по Кредитному договору, 03.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ, як іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоіндустрія", м.Микалаїв, як іпотекодавцем було укладено Іпотечний договір №030611-I (далі - договір 2).

Предмет договору 2 передбачає, що іпотекою за цим договором забезпечуються кожна та всі з вимог Іпотекодержателя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс», далі «Боржника», що виникають з Кредитного договору №030611-КЛВ від 03 червня 2011р., з всіма змінами та доповненнями до нього, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, укладеного між Боржником та Іпотекодержателем.

Відповідно до п.п.1.3 п.1 договору 2, предметом іпотеки, що є забезпечення викладених у Кредитному договорі зобов'язань Боржника, є нерухоме майно, а саме - нежитлова будівлю автосервісного центру за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4 та земельна ділянку загальною площею 3231 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4, кадастровий №4810136300:02:006:0009.

Сторонами погоджено, що вартість Предмету іпотеки є приблизною вартістю Предмета іпотеки на момент передачі його в іпотеку. Реалізація Предмета іпотеки у будь-якому випадку буде здійснюватися за цінами, що реально склалися на ринку на момент його реалізації та є реальними щодо його відчуження за грошові кошти, в порядку, передбаченому цим Договором та чинним на момент реалізації законодавством України.

Підпункт 3.1.8.1 пункту 3 договору 2 зазначає, що з метою задоволення своїх вимог, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

У разі звернення стягнення на Предмет іпотеки, згідно з п.п.3.1.8 п.3 цього договору, Іпотекодержавтель має право задовольнити за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання Предмету іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог (п.п.3.1.10 п.3 договору).

Відповідно до п.п.3.2.2 п.3 договору 2, у разі порушення зобов'язань за Кредитним договором та/або умов цього Договору, Іпотекодержатель зобов'язаний надіслати Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначити стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення (в тому числі дострокове) на Предмет іпотеки у разі невиконанні цієї вимоги.

Згідно з п.п.3.4.16 п.3 договору 2, у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого з зобов'язань, передбачених п.п.3.4.5, 3.4.7, 3.4.9, 4.1 цього договору, він сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 30% від вартості Предмету іпотеки, зазначеної в п.1.3 цього Договору.

За п.п.4.1 п.4 договору 2, на період дії цього договору Іпотекодавець зобов'язаний за свій рахунок застрахувати Предмет іпотеки на його повну вартість на користь Іпотекодержателя (Вигодонабувач) від ризиків (випадкового знищення, пошкодження, псування, пожежі, стихійних явищ тощо) та дати Іпотекодержателю оригінал договору страхування (страхового полісу) у строк не пізніше 10 робочих днів з дати укладання цього Договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором та виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором (п.п.8.1п.8договору 2).

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" обов'язку по поверненню кредиту у відповідності до графіку погашення, Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" направив на адресу позичальника та іпотекодавця вимоги щодо дострокового повернення отриманого кредиту та відсотків за його користування (т.1 а.с.50-65), які залишені позичальником без відповіді та задовлення.

Вище наведене зумовило Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернутись з позовом до суду про стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс" та майнових поручителів останнього - Трубянова Ю.В., Котлярової С.М., Морозової С.М. суми заборгованості за Кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №412/6107/12 від 25.02.2013р. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт-Сервіс", Морозової С.М., Трубянова Ю.В. та Котлярової О.О. на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" стягнуто в солідарному порядку 20506567,08 грн., у т.ч. 19964750,0 грн. - заборгованість за кредитом, 532900,12 грн. - заборгованість за відсотками та 8916,96 грн. пені за відсотками (т.3 а.с.243-247).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання позичальником та іпотекодавцем договірних зобов'язань, що призводе до зростання заборгованості за кредитним договором, і як наслідок є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №030611-КЛВ від 03.06.2011р. - є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст.550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського кодексу України, факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, обставини, встановлені у рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №412/6107/12 від 25.02.2013р. - є преюдиціальними.

З висновку експерта від 19.05.2014р. №11111/11112/13-42 вбачається, що ринкова вартість нежитлової будівлі автосервісного центру у складі літ.Д-3 (нежитлова будівля автосервісного центру, загальною площею 2700 кв.м), №7, №8, №9, №10 - огорожа; І - споруда, розташованого за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4 становить 16387907,0 грн., а ринкова вартість земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:02:006:0009), площею 3231 кв.м становить 1534693,0 грн. (т.3 а.с.24-43).

Проведення повторної експертизи було спричинено з поданими запереченнями позивача щодо необґрунтованості та необ'єктивності висновку експерта №9112 від 05.08.2013р., яким встановлено, що: ринкова вартість об'єкта нерухомості: нежитлової будівлі автосервісного центру у складі літ.Д-3 (нежитлова будівля автосервісного центру, загальною площею 2700 кв.м), №7, №8, №9, №10 - огорожа; І - споруда, розташованого за адресою Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Декабристів, 41/4 становить 17695800,0 грн., а ринкова вартість земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:02:006:0009), площею 3231 кв.м становить 4005180,0 грн. (т.2 а.с.46-82).

Відповідно до п.15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Отже, призначена ухвалою суду від 01.10.2013р. повторна судова експертиза є достатнім та обґрунтованим доказом щодо вартості об'єктів дослідження та була призначена і ініційована стороною у справі для уникнення сумнівів, які виникли щодо висновку експерта №9112 від 05.08.2013р.

Матеріалами справи доводиться, що станом на 29.09.2014р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» за договором кредитної лінії №030611-КЛВ від 03.06.2011р. становить 20506567,08 грн., у т.ч. 19964750,0 грн. - заборгованість за кредитом, 532900,12 грн. - заборгованість за відсотками, 8916,96 грн. - пені за відсотками.

Ані місцевому господарському суду, ані на стадії апеляційного провадження до матеріалів справи не представлено доказів належного, повного та своєчасного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р. або доказів на спростування наявності невиконаних зобов'язань та розміру заборгованості, що заявлена позивачем.

Правовідносини, що випливають з договору іпотеки, регулюються параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку».

Згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотека - є окремим видом застав. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону «Про іпотеку»).

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням ( ст.11 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

За приписами ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідачем не надано доказів належного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р. стосовно повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплати пені; матеріалами справи підтверджується порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» зобов'язань за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р., тому позивач набув право звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №030611-I від 03.06.2011р. для задоволення вимог за кредитним договором №030611-КЛВ від 03.06.2011р., що визначені на момент фактичного задоволення, з вартості майна, що є предметом іпотеки.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1966,00 грн..

За п.п.п.3.17 п.п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. За вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи наведене, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, є не обґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 07.04.2015р. у справі №5016/1531/2012(14/68).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікоавтоідустрія", м. Миколаїв - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2015р. у справі №5016/1531/2012(14/68) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Ліпчанська Н.В. Судді: Мацюра П.Ф. Лисенко В.А.