Ухвала

від 18.06.2015 по справі 816/5/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 р.Справа № 816/5/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виробничо-комерційного підприємства "Ватра" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2015р. по справі № 816/5/15-а

за позовом Виробничо-комерційного підприємства "Ватра"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

05 січня 2015 року Виробничо-комерційне підприємство "Ватра" (далі по тексту - ВКП "Ватра", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003992202/1682, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у розмірі 462 440,82 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. № 816/5/15-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства "Ватра" на користь Державного бюджету України (р/р №31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, 22030001, код отримувача за ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, код банку отримувача (МФО): 831019, код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: судовий збір, Полтавський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35521510)) залишок належної до сплати суми судового збору у розмірі 4 409 (чотири тисячі чотириста дев'ять) грн. 56 коп.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 р. № 816/5/15-а скасувати, винести нове рішення про задоволення позовних вимог ВКП «Ватра» у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що господарські відносини між позивачем та ПП «Троян-СВ», ТОВ «Акрос-Україна», ТОВ «Бруно-Плюс», ТОВ «ТД «Дана-Дніпро», ТОВ «Маре Аззуро», ТОВ «Тотнес», ТОВ «Ріком» повністю підтверджено первинними документами, а результати даних господарських операцій використані позивачем у власній господарській діяльності. Зазначив, що окремі недоліки в оформленні актів виконаних робіт не позбавляють їх правового значення та не є свідченням відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Пояснив, що податкові накладні, виписані ПП «Троян-СВ» за березень 2012 року, ТОВ «Акрос-Україна» за листопад 2013 року, ТОВ «Бруно-Плюс за травень 2013 року, на відсутність яких вказав суд першої інстанції, надавались позивачем під час перевірки і не викликали зауважень з боку перевіряючих. Однак, з огляду на відсутність зв'язку з відокремленим підрозділом ВКП «Ватра» на даний час і відсутністю частини фінансово-господарської документації, в тому числі витребуваної судом, на момент винесення судом рішення у позивача не було можливості вчасно надати вказані податкові накладні до суду. При цьому, судом першої інстанції не було надано позивачеві для цього достатнього часу та не витребувано вказані податкові накладні у відповідача, який мав у розпорядженні ці докази. Вказує, що платіжні доручення щодо руху грошових коштів по спірним господарським операціям не було надано позивачем до суду, оскільки такі документи не надійшли вчасно на запит ВКП «Ватра». Враховуючи викладене, вважає безпідставним висновок відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вказаними контрагентами.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вказує, що позивачем не надано на перевірку товарно-транспортних накладних щодо транспортування ТМЦ від постачальників ТОВ «ТД «Дана-Дніпро», ТОВ «Ріком», ПП «Троян-СВ» а також на неналежне оформлення товарно-транспортих накладних щодо транспортування товару від постачальників ТОВ «Акрос-Україна», ТОВ «Маре Аззуро» (відсутність точної адреси місць навантаження і розвантаження, реквізитів осіб, відповідальних за відпуск товару). З посиланням на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Дана-Дніпро», ТОВ «Акрос-Україна», ТОВ «Бруно-Плюс», ТОВ «Маре Аззуро», акт про проведення зустрічної звірки ТОВ «Ріком», акти документальної перевірки ПП «Троян-СВ», ТОВ «Тотнес» (попередня назва - ТОВ «Сатурн-Інвест»), якими зафіксовано неможливість здійснення вказаними підприємствами господарських операцій, зокрема, у зв'язку з відсутністю необхідних ресурсів, відсутність ТОВ «ТД «Дана-Дніпро», ПП «Троян-СВ», ТОВ «Тотнес» за податковою адресою, стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами. Зазначив про неналежне оформлення первинних документів по господарським операціям із ПП «Троян-СВ» (відсутність у виписаних ним видаткових накладних прізвищ та посад осіб, які підписали накладні), ТОВ «Маре Аззуро», ТОВ «Бруно-Плюс», ТОВ «Акрос-Україна» (узагальнене зазначення в актах здачі-прийняття робіт з вказаними контрагентами змісту та обсягу господарських операцій, з якого неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт). Відмітив, що у наданих позивачем до перевірки сертифікатах якості ТМЦ (трансформаторів), придбаних у ТОВ «Тотнес», ТОВ «ТД «Дана-Дніпро», ТОВ «Маре Аззуро», ПП «Троян-СВ», ТОВ «Ріком» виробником товару зазначено ВКП «Ватра», отже, вказані товари були вироблені самостійно позивачем, а не придбані у вказаних контрагентів. Крім того, стверджує, що оскільки позивач має дозволи ТУ Держгірпромнагляду у Полтавській області та ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, у нього була відсутня потреба у залученні послуг контрагентів ТОВ «Акрос-Україна» та ТОВ «Бруно-Плюс», а відтак, ці послуги позивачем не придбавались, відповідні роботи проводились позивачем самостійно. З огляду на викладене, вважає правомірним висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за результатами відносин із вищевказаними контрагентами та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що юридична особа ВКП "Ватра" (ідентифікаційний код 24392915; місцезнаходження: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 31) зареєстроване 01.08.1996 р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 584 120 0000 000180 (т. 2 а.с. 95). ВКП "Ватра" перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 06.08.1996 р. за №698, де зареєстроване платником ПДВ з 05.07.2004 р. (т. 2 а.с. 99-100).

У зв'язку з отриманням інформації про можливі порушення платником податків податкового законодавства за наслідками проведених перевірок ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Тотнес", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "Маре Аззуро", ПП "Троян-СВ", ТОВ "Ріком", а також у зв'язку з відсутністю вичерпної відповіді на письмові запити щодо надання пояснень та документального підтвердження, 25.07.2014 р. в.о. начальника Кременчуцької ОДПІ винесено наказ №2296 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" (т. 2 а.с. 140), на підставі якого та згідно з пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України головним державним ревізором-інспектором в період з 28.07.2014 р. по 01.08.2014 р. була проведена відповідна перевірка ВКП "Ватра".

Результати проведеної перевірки оформлено актом Кременчуцької ОДПІ від 08.08.2014 р. №1997/16-03-22-02-12/24392915 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ВКП "Ватра" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Акрос-Україна" за період вересень-листопад 2013 року, ТОВ "Тотнес" за період березень 2013 року, ТОВ "Бруно-Плюс" за період травень 2013 року, ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" за період червень 2013 року, ТОВ "Маре Аззуро" за період квітень 2013 року, ПП "Троян-СВ" за період березень 2012 року, ТОВ "Ріком" за період вересень 2013 року" (т. 4 а.с. 15-24).

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ВКП «Ватра» вимог п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 308 293,88 грн., в т.ч. за березень 2012 року - 9 000,00 грн., березень 2013 року - 15 232,06 грн., квітень 2013 року - 43 000,00 грн., травень 2013 року - 737,57 грн., червень 2013 року - 2 923,00 грн., серпень 2013 року - 20 429,10 грн., вересень 2013 року - 50 059,50 грн., жовтень 2013 року - 71 837,82 грн., листопад 2013 року - 95 074,83 грн..

Не погодившись із висновками вказаного акту, позивач подав письмові заперечення до відповідача на акт перевірки від 08.08.2014 №1997/16-03-22-02-12/24392915, які за наслідками їх розгляду Кременчуцькою ОДПІ залишені без змін (т. 4 а.с. 81-86).

На підставі наведених висновків зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 05.09.2014 р. було винесене податкове повідомлення-рішення (форма "Р") №0003992202/1682 (т. 4 а.с. 25), яким ВКП "Ватра" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 462 440,82 грн., у тому числі: 308 293,88 грн.. - за основним платежем та 154 146,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, оскаржив вищезазначене податкове повідомлення-рішення до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки наданими позивачем первинними документами не підтверджено належним чином права на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Тотнес", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "Маре Аззуро", ПП "Троян-СВ", ТОВ "Ріком".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 ПК України є твердження про безтоварність господарських операцій з придбання позивачем товарів і послуг у контрагентів - ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Тотнес", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "Маре Аззуро", ПП "Троян-СВ", ТОВ "Ріком".

Колегія суддів вважає вірним такий висновок відповідача, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням статті 1 цього ж Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ВКП "Ватра", як покупець, протягом 2013 року укладав ряд однотипних договорів купівлі-продажу із продавцями, зокрема, з ТОВ "Акрос-Україна" 02.09.2013 р. за № 78 (т. 2 а.с. 208), із ТОВ "Тотнес" (попередня назва "ТОВ "Сатурн-Інвест") 01.03.2013 р. за № 39 (т. 3 а.с. 88), з ТОВ "Бруно-Плюс" 13.05.2013 р. за № 97 (т. 3 а.с. 114), з ТОВ "Маре Аззуро" 01.04.2013 р. (т. 3 а.с. 139), з ТОВ "Ріком" 02.09.2013 р. № 62 (т. 3 а.с. 192).

За умовами вказаних договорів продавець бере на себе зобов'язання передати у власність покупця продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти його від продавця та здійснити оплату в строки і порядок передбачений цим договором. Доставка товару зі складу продавця здійснюється силами та за рахунок покупця. У випадку здійснення доставки товару силами та транспортом продавця, вартість доставки зазначається у розрахунково-платіжних документах продавця. Загальна сума договору складається з суми вартості товару, поставленого продавцем протягом строку дії цього договору та вказаного у накладних на такий товар. Розрахунки між сторонами за цим договором здійснюються шляхом переказу покупцем 100%-ї попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця та на підставі виставлених рахунків. Датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної).

На підтвердження свого права на формування податкового кредиту позивачем надано до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних ТОВ "Акрос-Україна" (т 1 а.с. 17-19), ТОВ "Тотнес" (т. 2 а.с. 80-81), ТОВ "Бруно-Плюс" (т. 1 а.с. 83-84), ТОВ "Маре Аззуро" (т. 1 а.с. 177, зв. бік а.с. 178 - зв. бік а.с. 180, зв. бік а.с. 200), ТОВ "Ріком" (т. 1 а.с. 53-54), зі змісту яких вбачається, що товарами є трансформатори та комплектуючі.

Крім того, позивачем на підтвердження факту поставки товарів надано також копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, банківських виписок на оплату товарів.

Всього за наслідками господарських операцій щодо поставки трансформаторів та комплектуючих від продавців - ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Тотнес", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Маре Аззуро", ТОВ "Ріком" позивач відніс до складу податкового кредиту за березень 2013 року - 15 232,06 грн., квітень 2013 року - 42 833,33 грн., серпень 2013 року - 20 429,10 грн., вересень 2013 року - 50 059,50 грн., жовтень 2013 року - 71 837,82 грн., листопад 2013 року - 65074,83 грн.

26.06.2013 р. між ВКП "Ватра" (продавець) та ТОВ ТД "Дана-Дніпро" (покупець) укладено договір №589 купівлі-продажу товару (т. 3 а.с. 128-129), за умовами якого продавець зобов'язується передати належний йому товар (трансформатори) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплати за нього на умовах договору. Продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 5 днів з моменту оплати, забезпечити покупця такими документами щодо товару: видаткова накладна, договір купівлі-продажу товару, податкова накладна, товарно-транспортна накладна. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною. Попередня оплата в розмірі 100% від ціни договору має бути перерахована продавцю протягом 3 днів з моменту підписання договору.

На підтвердження реальності даної господарської операції позивачем надано копії податкової накладної (т. 1 а.с. 48), видаткової накладної (т. 3 а.с. 130), рахунку-фактури (т. 1 а.с. 50).

За наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "ТД "Дана-Дніпро" позивач відніс до складу податкового кредиту за червень 2013 року - 2 923,00 грн..

У березні 2012 року на основі усної домовленості з ПП "Троян-СВ" позивач здійснив придбання трансформаторів та комплектуючих.

На підтвердження факту зазначеної операції позивачем надано до матеріалів справи копію видаткової накладно №12/03 від 12.03.2012 р. (т. 3 а.с. 204). Податкову накладну позивач на вимогу суду першої інстанції до матеріалів справи не надав.

За наслідками взаємовідносин із ПП "Троян-СВ" позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2012 року суму ПДВ 9 000,00 грн..

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 01.11.2013 р. між ВКП "Ватра" (замовник) та ТОВ "Акрос-Україна" (виконавець) укладено договір № 96 про надання послуг (т. 2 а.с. 236), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки по ремонту, монтажу, ревізії та випробування обладнання, що належить замовнику, а також надання послуг машин та механізмів, на умовах та в терміни, передбачені даним договором. Вартість виконуваних робіт встановлюється згідно калькуляцій, затверджених виконавцем. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, за згодою сторін можливі інші форми розрахунку. По завершенню робіт виконавець передає замовнику в 5-ти денний термін акт прийому-передачі виконаних робіт.

На підтвердження факту та обсягів отриманих послуг від ТОВ "Акрос-Україна" позивачем надано копії підписаних учасниками договору актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000197 від 29.11.2013 р. з номенклатурою - ремонт ТМ 110 вКа - 1 грн. - 50 000,00 грн. (без ПДВ) та № ОУ-0000085 від 27.11.2013 р. з номенклатурою - верстат ізолювальний - 50 000,00 грн. без ПДВ 20 % (т. 2 а.с. 237-238) всього на суму 120 000,00 грн., з яких ПДВ - 20 000,00 грн. позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2013 року.

13.05.2013 р. між ВКП "Ватра" (замовник) та ТОВ "Бруно-Плюс" (виконавець) укладено договір №96 про надання послуг (т. 1 а.с. 74-75), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по роботі машин і механізмів, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги. Термін виконання послуг - з 13.05.2013 р. по 31.12.2013 р. Виконавець має право надати послуги достроково. Послуги вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі послуг замовником або його уповноваженим представником. Замовник зобов'язаний оплатити надані виконавцем послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, згідно з виставленими рахунками.

На підтвердження факту та обсягу отриманих від ТОВ "Бруно-Плюс" послуг позивач надав акт №66 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.05.2013 р. з номенклатурою - установка пересувної вакуумної обробки трансформаторної оливи - 48 маш-ч - 3 687,84 грн. без ПДВ (т. 1 а.с. 81) всього на суму 4 425,41 грн., з яких 737,57 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за травень 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано на вимогу суду першої інстанції податкові накладні, якими б підтверджувалось право позивача на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту за двома вищевказаними договорами про надання послуг.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта в обґрунтування твердження про неможливість вчасного надання податкових накладних по відносинам із ТОВ «Бруно-Плюс» та ТОВ «Акрос-Україна» на відсутність зв'язку з відокремленим підрозділом ВКП «Ватра», оскільки позивачем ці податкові накладні надавались до перевірки.

01.04.2013 р. між ВКП "Ватра" (замовник) та ТОВ "Маре Аззуро" (виконавець) укладений договір №24 про надання автопослуг (т. 3 а.с. 147), за умовами якого виконавець зобов'язався надати автопослуги з перевезення робітників власними атестованими екіпажами. Оплата послуг виконавця здійснюється згідно з тарифами виконавця на умовах передоплати. Всі розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Документом, що підтверджує факт надання послуг є акт прийому-передачі робіт (надання послуг).

На підтвердження реальності виконання умов договору ВКП "Ватра" надано копії акту №1175 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.04.2013 р. з номенклатурою - транспортні послуги на суму 833,33 грн. без ПДВ (т. 3 а.с. 148) та податкової накладної від 29.04.2013 р. №1175 (т. 1 а.с. 178) на загальну суму 1 000,00 грн., на підставі якої позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суму ПДВ - 166,67 грн.

За приписами ст.ст.526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ст.181 ГК України).

Слід відмітити, що у договорах з ТОВ "Акрос-Україна" від 02.09.2013 р. № 78, ТОВ "Тотнес" (попередня назва "ТОВ "Сатурн-Інвест") від 01.03.2013 р. № 39, ТОВ "Бруно-Плюс" від 13.05.2013 р. № 97, ТОВ "Маре Аззуро" від 01.04.2013 р., з ТОВ "Ріком" від 02.09.2013 р. № 62, ТОВ "Акрос-Україна" від 01.11.2013 р. № 96, ТОВ "Бруно-Плюс" від 13.05.2013 р. №96 відсутнє зазначення номенклатури ТМЦ або конкретний перелік робіт (послуг), поставка (виконання, надання) яких є предметом договору.

Крім того, зі змісту договорів неможливо встановити, яким чином визначається ціна за одиницю товару та вартість поставки в цілому, з якого розрахунку визначається вартість виконаних робіт (наданих послуг).

Слід також відмітити, що у договорах про надання послуг відсутня вказівка на те, що конкретний зміст та обсяг послуг визначається за усною заявкою Замовника.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає про неможливість вважати вищевказані договори поставки товарів та надання послуг укладеними, а відтак, первинні документи, складені на виконання цих договорів, не є належним свідченням реальності господарських операцій та підставами для формування податкового кредиту.

Колегія суддів зауважує, що на вимогу суду першої інстанції позивачем на підтвердження якості придбаних у контрагентів трансформаторів та комплектуючих надано сертифікати відповідності серії ВГ №UA1.182.0015684-13 на продукцію - підстанції блочні комплектні трансформаторні на напругу 6 (10) кВ: - з сендвіч панелей, типу (БКТП) 2 БКТП; (КТПБ) 2 КТПБ - металеві, типів: КТПМ, КТПЗ, КТПН, КТПК, КТПГС, 2КТПГС, № UA1.182.0045582-13 на продукцію - трансформатори силові масляні ТМ, ТМГ, ТМЗ, ТМФ потужністю від 25 до 2 500 кВА класу напруги до 10 кВ включно (асортимент згідно додатку, 39 типів), видані виробнику продукції - ВКП "Ватра" (т. 3 а.с. 227-229).

Зазначене, на думку колегії суддів, спростовує твердження позивача про придбання вказаних ТМЦ у постачальників ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Тотнес", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "Маре Аззуро", ТОВ "Ріком", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ПП "Троян-СВ", та свідчить про те, що вказані ТМЦ є продукцією власного виробництва ВКП «Ватра».

При цьому, позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів наявності будь-якої дозвільної документації у контрагентів на виготовлення електрообладнання або даних про виробника продукції.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, у вищеперелічених актах виконаних робіт у реквізиті "зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції" з ТОВ "Маре Аззуро" зазначено "транспортні послуги", із ТОВ "Бруно-Плюс" - установка пересувної вакуумної обробки трансформаторної оливи", із ТОВ "Акрос-Україна" - "ремонт ТМ 110 кВа", "верстат ізолювальний".

З даних документів неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, оскільки вказівка на вид наданих послуг носить загальний характер і фактично відтворює умови договору про надання цих послуг, які містять лише загальний, а не конкретний опис наданих послуг.

Інших документів, якими б чітко окреслювалися надані послуги та відомості, які б дали змогу відстежити, що є результатом замовлених послуг та які б містили інформацію про обґрунтування вартості послуг, осіб, які безпосередньо приймали участь у наданні послуг та спосіб вчинення ними дій або свідчили б про те, що виконавець в процесі надання послуг проводив певну роботу, ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи позивач не надав.

Слід також вказати, що позивачем по господарським операціям з придбання транспортних послуг із ТОВ «Маре Аззуро» не спростовано факту наявності окремих неточностей у заповненні товарно-транспортних накладних вказаним перевізником, в той час як якісне оформлення товарно-транспортної документації є необхідною умовою для формування позивачем податкового кредиту з вартості транспортних послуг.

Отже, первинні документи по господарським операціям з вказаними контрагентами не відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не є відображенням реально проведених господарських операцій, а виписані цими контрагентами податкові накладні не є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Слід відмітити, що за змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Стверджуючи про факт придбання трансформаторів, комплектуючих у ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Тотнес", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "Маре Аззуро", ТОВ "Ріком", ПП "Троян-СВ", послуг з ремонту, монтажу, ревізії та випробування обладнання, а також надання послуг машин та механізмів ТОВ "Акрос-Україна" та ТОВ "Бруно-Плюс", позивач зазначив, що вказані товари і послуги в подальшому реалізовувалися іншим контрагентам. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано до матеріалів справи копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Слід зауважити, що до зареєстрованих видів економічної діяльності позивача за КВЕД-2010 відносяться: виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, неспеціалізована оптова торгівля, установлення та монтаж машин і устаткування, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (т. 2 а.с. 96-97).

Для використання у власній діяльності придбаних у ТОВ "Акрос-Україна" та ТОВ "Бруно-Плюс" товарів, послуг з ремонту, монтажу, ревізії та випробування обладнання, а також надання послуг машин та механізмів підприємство позивача має ряд дозвільних документів, а саме:

- ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатками) серії АЕ № 260520, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 11.03.2013, строком дії з 06.03.2013 по 06.03.2016 (т. 2 а.с. 225-226);

- дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду у Полтавській області №542.12.53-31.10.2 від 05.12.2012 зі строком дії з 05.12.2012 по 05.12.2017 на виконання робіт підвищеної небезпеки: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку; електричне устаткування електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В (до 35 кВ включно); зберігання балонів із стисненим, зрідженим газом; роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В (до 35 кВ включно); роботи, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею ґрунту, з перекриття або робочого настилу, та роботи, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колисок, механічих підіймачів та будівельних підйомників; зварювальні, газополум'яні роботи; та експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки: електричне устаткування електричних станцій та мереж, технологічне електрообладнання напругою понад 1000 В; силовий трансформатор ТМЗ 630 кВА, 6/0,4 кВ, зав. № 369972, 1972 року, СРСР; силовий трансформатор ТМ 250 кВА, 6/04 кВА, 6/0,4 кВ. зав. № 802998, 1974 року, СРСР; посудини, що працюють під тиском (балони ЗВГ) (т. 3 а.с. 230);

- дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду у Полтавській області №150.13.53-27.11 від 09.04.2013 зі строком дії з 09.04.2013 по 09.04.2018 на виконання робіт підвищеної небезпеки: монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку; технологічне електрообладання напругою понад 1000 В; зберігання балонів із стисненим, зрідженим газом (кисень, пропан-бутан, ацетилен); роботи в траншеях; роботи, що виконуються за допомогою механічних підіймачів; зварювальні, газополум'яні роботи (т. 3 а.с. 231).

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на наявність у позивача можливості самостійно здійснювати роботи, які є предметом договорів про надання послуг із ТОВ "Акрос-Україна" та ТОВ "Бруно-Плюс", що, з урахуванням відсутності належного документального підтвердження реальності господарських операцій, ставить під сумнів наявність зв'язку вказаних договорів із господарською діяльністю ВКП «Ватра».

Не заперечуючи тієї обставини, що акти податкових органів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Акрос-Україна», ТОВ «Бруно-Плюс», ТОВ «Маре Аззуро» самі по собі не є належною підставою для визнання безтоварними господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, колегія суддів констатує, що позивачем не надано жодних доказів на спростування даних цих актів щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних матеріальних ресурсів, у т.ч. машин і механізмів, транспортних засобів, що давали б їм можливість надавати позивачеві послуги, обумовлені договорами.

Так зокрема, позивачем до матеріалів справи не надано доказів реєстрації за вказаними підприємствами або їх посадовими особами транспортних засобів, машин і механізмів, використання вказаними підприємствами транспортних засобів машин і механізмів на умовах власності або оренди.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за договорами про надання послуг, які фактично надані не були, з ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Бруно-Плюс", транспортних послуг з ТОВ "Маре Аззуро", а також придбання трансформаторів та комплектуючих у ТОВ "Акрос-Україна", ТОВ "Тотнес", ТОВ "Бруно-Плюс", ТОВ "ТД "Дана-Дніпро", ТОВ "Маре Аззуро", ТОВ "Ріком", ПП "Троян-СВ", які насправді були виготовлені ВКП "Ватра".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. №0003992202/1682 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 462 440,82 грн., у тому числі: 308 293,88 грн. - за основним платежем та 154 146,94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства "Ватра" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2015р. по справі № 816/5/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.06.2015 р.