Постанова

від 24.06.2015 по справі 826/4581/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2015 року 09:22 № 826/4581/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «ОНІС» з позовом до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2015 року № 0001262204, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах» на 225 620 грн. за основним платежем та на 56 405 грн. за штрафними санкціями.

Позивач в обґрунтування позову по суті зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення, сформовані виходячи з того, що контрагент позивача за спірними операціями не знаходиться за місцезнаходженням, в ЄДР не підтверджено відомості щодо нього, ним не надано відповідь на запит ДПІ, неможливо провести зустрічну звірку, засновника визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва відповідно до вироку від 04.12.2014 р.

Однак, як зазначає позивач, контрагент (ТОВ Інтербуд-центр») виконував функції субпідрядника при виконанні позивачем на користь замовників робіт із монтажу електричних мереж, робіт з монтажу систем безпеки, будівельно-монтажних робіт з ремонту офісного приміщення тощо. Позивач наполягає, що роботи контрагентом виконані, що у свою чергу належним чином документально оформлено, видані податкові накладні, що у сукупності є підставою для правомірного формування спірних сум податкових вигод. При цьому, відносно наявності у контрагента ресурсів, позивач посилається на наявність у нього відповідної ліцензії. Окремо позивач звертає увагу на те, що вирок, на який посилається ДПІ прийнято не відносно посадових осіб товариства, а відносно засновника товариства.

Відтак, позивач вважає висновки ДПІ необґрунтованими та безпідставними, просить позов задовольнити.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в акті перевірки, зазначаючи про те, що спірні операції фактично не здійснювались, а також посилаючись наявність вироку суду, в якому суд дійшов до висновку про фіктивну діяльність контрагента.

Під час розгляду справи на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши під час судового засідання пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ОНІС» (код з ЄДР 32069791) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтербуд-Центр» (код з ЄДР 38950646; зареєстровано 25.10.2013 р.) за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2015 р. № 874/26-51-22-04/32069791 (далі - Акт перевірки).

Товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 01.08.2002 р., взято на податковий облік 06.08.2002 р., платником ПДВ зареєстровано згідно свідоцтва від 22.02.2012 р. Станом на 31.12.2014 р. реєстрацію товариства платником ПДВ анульовано.

До основного виду діяльності відноситься - електромонтажні роботи.

В Акті перевірки за матеріалами кримінального провадження № 32014000000000118 від 01.10.2014 р. зазначається, що невстановлені слідством особи, використовуючи реквізити ТОВ «Салком-2012», ТОВ «Інтербуд-Центр», ТОВ «Будресурс-К», ТОВ «Санжарк» в період 2012 - 2014 р. сприяли ухиленню від сплати податків в особливо великому розмірі на суму більше ніж 438 млн.грн. ряду підприємств реального сектору економіки., чим скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Зазначається також про отримання вироку Автозаводського районного суду м. Кременчук відносно ОСОБА_2, який своїми умисними діями, які виразились у повторному фіктивному підприємництві, вчиненому за попередньою змовою з групою осіб, тобто повторній реєстрації СПД, зокрема, ТОВ «Інтербуд-Центр», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

У взаємозв'язку з наведеним зазначається, що позивачем за січень - лютий 2014 року за взаємовідносинами із зазначеним контрагентом до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено 225 620,02 грн.

В контексті наведеного зазначається, що між вказаними контрагентами укладено договори, які з боку ТОВ «Антербуд-Центр» підписані директором ОСОБА_2:

- № 18-12/13 від 18.12.2013 р. щодо виконання ТОВ «Інтербуд-Центр» монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 30-12/13 від 30.12.2013 р. щодо виконання ТОВ «Інтербуд-Центр» монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 15-11/13 від 15.11.2013 р. щодо виконання ТОВ «Інтербуд-Центр» проектних робіт (стадія - робочий проект) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрімайданчикові мережі на об'єкті «Київська область, Броварський район, с. Требухів» - згідно з вихідними даними, наданими замовником;

- № 27-12/13 від 27.12.2013 р. щодо виконання ТОВ «Інтербуд-Центр» проектних робіт (коригування робочого проекту) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрімайданчикові мережі на об'єкті «Київська область, Броварський район, с. Требухів» - згідно з вихідними даними, наданими замовником;

- № 30-01/14 від 30.01.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 28-01/14 від 28.01.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 03-02/14 від 03.02.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 04-02/14 від 04.02.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 10-02/14 від 10.02.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на обкатах замовника.

В період 31.01.2014 р. та 28.02.2014 р. сторонами складено акти виконаних робіт та контрагентом оформлено податкові накладні (за підписом директора ТОВ «Інтербуд-Центр» - ОСОБА_2.) на загальну суму 1 128 100,09 грн. (без ПДВ), ПДВ - 225 620,03 грн. Номенклатура поставки: монтажні роботи, проектні роботи, можуть контролю доступом АРСП, зчитувач безконтактних карт, блок бесп. живл. для двох акумуляторів, доводчик для двері, пусконалагоджувальні роботи, монтаж систем безпеки, монтажний комплект, замок ригельний врізний, корпус металевий, сповіщувач димовий СПД-3, кабель ПСВВ 4х0,4, сповіщувач ручний СРП-1, розподільча коробка, гучномовець 6АС100, гучномовець 3АС100, сповіщувач тепловий ТПТ-3, кабель ВВГ на 3х1,5, кабель ВВГ над 3х2,5.

Відносно контрагента в Акті перевірки також зазначається про отримання від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві акту від 27.05.2014 р. № 530/26-58-22-07-17/38950646 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербуд-Центр» за період з 01.01.2014 р. - 28.02.2014 р. Згідно із зазначеним актом контрагент відсутній за зареєстрованою в ЄДР адресою м. Київ, пр.. Повітрянофлотський, 54. Зазначається, що загалом за період січня - лютого 2014 р. контрагентом завищено податкових зобов'язань з ПДВ на 58 348 524 грн. та завищення податкового кредиту на 58 350 991 грн.

Між тим, зазначено, що засновником та директором ТОВ «Інтербуд-Центр» є ОСОБА_2 (керівник з 25.10.2013), що відповідає загальнодоступній інформації з ЄДР. Статус відомостей щодо юридичної особи - не підтверджено. Щодо засновника та керівника контрагента надалі в Акті перевірки також міститься посилання на вищезгаданий вирок суду.

ДПІ за Актом перевірки приходить до висновку, що вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом відсутнє, а відтак, оскільки наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «ОНІС» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Таким чином, ДПІ приходить до висновку, що враховуючи положення п. 22.1., п. 185.1., 198.3., п. 198.6., п. 201.4., п. 201.6., п. 201.10 ПК України, податковий кредит у розмірі 225 620,02 грн. сформований неправомірно та не підтверджено за результатами перевірки. Відтак, ДПІ дійшла до висновку, що позивачем занижено ПДВ до сплати у січні 2014 р. - на 93 413,50 грн., у лютому 2014 р. - 132 206,52 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийняті оскаржувані рішення.

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією , повинні мати всі обов'язкові реквізити , містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій , та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування згаданих податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій , які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього, про юридичну дефектність первинних документів та відсутність у зв'язку з цим підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 р. у справі № 524/10551/14-к, який набрав законної сили 06.01.2015 р., ОСОБА_2 (керівника та засновника ТОВ Ігтербуд-Центр» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 38 250 грн.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою у групі з невстановленими особами, не маючи наміру здійснювати діяльність , пов'язану з виробництвом, продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності , упродовж листопада 2011 - жовтня 2013 років, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, зареєстрував суб'єкти підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ «Салкон-2012» (код 37996449), ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646), ТОВ «Будресурс-К» (код 38688468), ТОВ «Санжарк» (код 38317325) за наступних обставинах.

Так, упродовж листопада 2011 - жовтня 2013 років ОСОБА_2 на пропозицію невстановленими слідством особами, за грошову винагороду, погодився на участь у реєстрації підприємств, для чого знаходячись в м. Києві у нотаріуса та банківській установі підписав документи, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів. Невстановлені слідством особи склали документи, необхідні для реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в державних органах, з метою прикриття незаконної діяльності , тобто створення видимості законності і невикриття для правоохоронних органів осіб, які фактично її проводили на підставі підроблених документів .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 22.10.2013, повторно, достовірно знаючи про відсутність у нього майна, а також фінансових можливостей для проведення господарської діяльності (придбання товару, оренди офісного та складського приміщень тощо), діючи згідно раніше досягнутої домовленості, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами виконуючи відведену йому роль у реєстрації підприємства з метою прикриття незаконної діяльності , на прохання невстановленої особи, за грошову винагороду, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори, яка розташована за адресою: м. Кременчук, вул. Гвардійська, 1/71, в присутності приватного нотаріуса, який не був обізнаний про незаконність його дій, з метою реєстрації підписав, як засновник, статут ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646), відповідно до якого став засновником та власником суб'єкта підприємницької діяльності, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний статут ОСОБА_2 в той же день за грошову винагороду передав невстановленим слідством особам для подальшої реєстрації підприємства в державних органах.

Статут ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646) та інші необхідні для реєстрації документи (довіреності, протоколи загальних зборів учасників) були подані невстановленою слідством особою до виконавчого комітету Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, на підставі яких 25 жовтня 2013 року проведено державну реєстрацію зазначеного товариства.

Після реєстрації ТОВ «Салкон-2012» (код 37996449),ТОВ «Санжарк» (код 38317325), ТОВ «Будресурс-К» (код 38688468) та ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646) ОСОБА_2 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював , угод фінансового характеру не складав , печатками підприємств не користувався , а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств передав невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність , а саме: складати від імені ОСОБА_2, як директора , зокрема , ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646) необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи) , звітні документи зазначених підприємств по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності , та надало змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій , тобто в подальшому невстановлені слідством особи використали печатки, статутні документи та реквізити ТОВ «Салкон-2012» (код 37996449), ТОВ «Санжарк» (код 38317325), ТОВ «Будресурс-К» (код 38688468) та ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646) для здійснення удаваних (безтоварних) операцій та незаконного одержання доходів.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у повторному фіктивному підприємництві , вчиненому за попередньою змовою з групою осіб, тобто повторній реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.28, ч. 2 ст.205 КК України.

У вироку також зазначено, що 26 вересня 2014 року між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Демяненком А.В. та підозрюваним ОСОБА_2 укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь-яких операцій від імені вказаного контрагента, свої повноваження як керівник вказаний громадянин не реалізовував, договори та первинні документи не складав та не підписував, при цьому, як вбачається з вироку - за весь період від реєстрації на себе вказаного товариства.

В даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства, тобто не видавав довіреностей, та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством.

Виходячи з наведеного спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Слід додати , що із змісту договорів, так і з актів виконаних робіт (крім договорів № 15-11/13, 27-12/13), з кошторисів взагалі не вбачається відомостей, які б ідентифікували об'єкти, де обумовлювалось виконання операцій, та адреси цих об'єктів.

Між тим, трудомісткість робіт складає 2707 люд./год., 4664,54 люд./год., 1802 люд./год.

Однак, під час розгляду справи не надано жодних доказів наявності у контрагента трудових і матеріальних ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій. При цьому, суд зазначає, що сама по собі наявність у контрагента ліцензії не є свідченням того, що в обумовлений період виконання субпідрядних робіт контрагент мав у наявності трудові ресурси відповідної кваліфікації та матеріали, інструменти, механізми, необхідні для виконання робіт.

Слід зазначити, що виконання робіт обумовлювалось на об'єктах інших осіб, які є замовниками робіт у позивача. За відносинами із вказаними особами позивачем надано первинні документи і, хоча форма цих документів передбачає визначення осіб, які виконували певні роботи, однак, вказані первинні документи не містять жодної згадки щодо участі контрагента позивача у виконанні вказаних операцій на об'єктах замовників. В контексті наведеного не надано і будь-яких доказів щодо наявності у працівників контрагента пропусків на об'єкти замовників, доказів ознайомлення працівників контрагента з правилами техніки безпеки. Наявна проектна документація також не містить жодної згадки про участь у її складанні контрагента позивача. Відсутні докази передачі контрагенту проектної документації для цілей виконання робіт. Власне відсутні і будь-які докази переміщення (транспортування) контрагентом матеріалів, пов'язаних з виконанням робіт, докази наявності у контрагента власного чи залученого транспорту. Відсутні і документи про призначення з боку контрагента відповідальних осіб на об'єктах, опис майна контрагента, що знаходилось на об'єктах, відомості щодо чого та обізнаність позивача щодо чого обумовлена особливостями операцій та статусом позивача як підрядника, яким було залучено субпідрядника - контрагента позивача.

Під час розгляду справи не надано з боку замовників робіт і будь-яких інших підтверджень виконання робіт субпідрядником (контрагентом позивача). У той же час, наприклад, п. 4.2.3. договорів № 11-12/13 від 11.12.2013 р., № 19-12/13 від 19.12.2013 р., які укладені між позивачем та ТОВ «ТРК» (замовник), залучення субпідрядника має погоджуватись із замовником .

Слід зазначити, що обізнаність позивача відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій), умовами відповідальності перед замовниками щодо дотримання строків виконання та якості робіт.

Однак, під час розгляду справи не встановлено наявності у контрагента ресурсів та можливостей, необхідних для здійснення господарської діяльності та спірних операцій зокрема. По суті, як вбачається з матеріалів справи, роботи виконувались безпосередньо позивачем.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод , наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Наведене у сукупності із обставинами встановленими у вироку суду, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод, що, у свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваного рішення.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного. Зокрема, надані позивачем матеріали щодо виконання позивачем робіт на користь замовників, самі по собі не є підтвердженням того, що ці роботи виконувались контрагентом позивача, за відносинами з яким власне і сформовано спірні суми податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено лише 487,20 грн. (10 відсотків максимального розміру ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, враховуючи розмір вимог за оскаржуваним рішенням (282025 грн.) та виходячи з положень зазначеного закону, розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872,00 грн. (максимальний розмір ставки судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНІС» (код з ЄДР 32069791; адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корп. 57) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Т.О. Скочок