Ухвала

від 24.09.2015 по справі 826/4581/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4581/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т. О. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губська О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Оніс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2015 року № 0001262204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "ОНІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інтербуд-Центр" за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2015 р. № 874/26-51-22-04/32069791, яким встановлено порушення п. 22.1., п. 185.1., 198.3., п. 198.6., п. 201.4., п. 201.6., п. 201.10 ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ у січні 2014 р. - на 93413,50 грн., та у лютому 2014 р. на 132206,52 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість і зменшення, таким чином, розміру податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, вирішуючи питання про правомірність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем та ТОВ «Інтербуд-Центр» укладено наступні договори:

- № 18-12/13 від 18.12.2013 р. щодо виконання ТОВ "Інтербуд-Центр" монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 30-12/13 від 30.12.2013 р. щодо виконання ТОВ "Інтербуд-Центр" монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 15-11/13 від 15.11.2013 р. щодо виконання ТОВ "Інтербуд-Центр" проектних робіт (стадія - робочий проект) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрімайданчикові мережі на об'єкті "Київська область, Броварський район, с. Требухів" - згідно з вихідними даними, наданими замовником;

- № 27-12/13 від 27.12.2013 р. щодо виконання ТОВ "Інтербуд-Центр" проектних робіт (коригування робочого проекту) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрімайданчикові мережі на об'єкті "Київська область, Броварський район, с. Требухів" - згідно з вихідними даними, наданими замовником;

- № 30-01/14 від 30.01.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 28-01/14 від 28.01.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 03-02/14 від 03.02.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 04-02/14 від 04.02.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника;

- № 10-02/14 від 10.02.2014 р. щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об'єктах замовника.

Всі договори містять підпис з ініціалами: ОСОБА_2 та печаткою ТОВ «Інтербуд-Центр».

Також, матеріали справи містять договірні ціни, локальні кошториси та акти приймання виконаних монтажних робіт за договором № 18-12/13 від 18.12.2013 р., втім, без зазначення адреси об'єкта будівництва, що позбавляє колегію суддів можливості вважати наявні в матеріалах справи первинні документи належними доказами.

Акт приймання виконаних робіт за січень 2014 року не містить дати його підписання, однак, повинен свідчити про дату виконання робіт (а. с. 37 - 41 Т. 1).

Аналогічно, не містять істотної умови щодо адреси об'єкту виконання робіт наступні договори та похідні від них документи (кошториси та акти виконаних робіт): № 30-12/13 від 30.12.2013 р. (а. с. 63 - 70 Т. 1); № 28-01/14 від 28.01.2014 р. (а. с. 71 - 76 Т. 1); № 30-01/14 від 30.01.2014 р. (а. с. 78 - 82 Т. 1), № 03-02/14 від 03.02.2014 р. (а. с. 84 - 96 Т. 1), № 04-02/14 від 04.02.2014 р. (а. с. 98 - 110 Т. 1), № 10-02/14 від 10.02.2014 р. (а. с. 112 - 116 Т. 1).

В свою чергу, договори № 15-11/13 від 15.11.2013 р. та № 27-12/13 від 27.12.2013 р. конкретизують адресу об'єкта будівництва: Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Броварська та назву об'єкта: цех по виробництву фасованої продукції з чаю та кави та логістичний центр ТОП «Продпак ЛТД».

В той же час, в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт за договором № 27-12/13 від 27.12.2013 р. (натомість, в матеріалах справи наявні два однакові акти з посиланням на договір № 15-11/13 від 15.11.2013 р. (а. с. 48, 61 Т. 1)), що не може бути залишено колегією суддів поза увагою.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що за умовами договору № 30-12/13 від 30.12.2013 р., контрагент виконав роботи, пов'язані з ремонтом офісного приміщення, за адресою Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 78.

Вартість монтажних робіт склала 130422, 49 грн.

В свою чергу, позивачем до матеріалів справи долучено договір купівлі - продажу від 07.08.2013 р., за умовами якого позивач придбав у власність нежитлове приміщення № 28, в будинку № 89 по вул. Головатого у м. Бориспіль Київської області за 408600, 00 грн. (а. с. 153 - 156 Т. 1).

Відомостей про наявність у позивача приміщення за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 78, матеріали справи не містять.

В той же час, навіть за умови допущення колегією суддів описки позивачем у додаткових поясненнях номеру будинку, де знаходилось офісне приміщення позивача, суд апеляційної інстанції не може визнати реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом за договором № 30-12/13 від 30.12.2013 р. з огляду на наступне.

Позивач стверджує, що вказане нежитлове приміщення було придбане останнім з метою продажу, відремонтоване та 07.02.2014 р. продане за договором купівлі - продажу (а. с. 157 - 160 Т. 1).

Натомість, колегією суддів встановлено, що у зазначених операціях позивача з нежитловим приміщенням відсутня складова економічної вигоди.

Це обумовлено тим, що позивач придбав нежитлове приміщення за 408600, 00 грн., відремонтував за 130422, 49 грн., а потім продав за 408600, 00 грн. собі в збиток у розмірі вартості ремонту, що суперечить цілям господарської діяльності.

Стосовно наданих позивачем договорів з третіми особами на виконання певних будівельно - монтажних робіт, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази перебування цих третіх осіб у взаємозв'язку з контрагентом.

Крім того, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 р. у справі № 524/10551/14-к, який набрав законної сили 06.01.2015 р., ОСОБА_2 (керівника та засновника ТОВ Інтербуд-Центр") визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що після реєстрації ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646) ОСОБА_2 самостійно підприємницьку дяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств передав невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність, а саме: складати від імені ОСОБА_2, як директора ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646), необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи), звітні документи зазначених підприємств по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності, та надало змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто в подальшому невстановлені слідством особи використали печатки, статутні документи та реквізити ТОВ «Інтербуд-Центр» (код 38950646) для здійснення удаваних (безтоварних) операцій та незаконного одержання доходів.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість судом першої інстанції відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оніс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.