Постанова

від 18.02.2020 по справі 826/4581/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року

Київ

справа №826/4581/15

касаційне провадження №К/9901/5256/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оніс (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2015 (суддя - Скочок Т.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оніс до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015 № 0001262204.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що: висновки Інспекції, покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сформовані на підставі того, що контрагент позивача - ТОВ Інтербуд-Центр не знаходиться за місцезнаходженням, в ЄДР не підтверджено відомості щодо нього, ним не надано відповідь на запит податкового органу, неможливо провести зустрічну звірку, засновника ТОВ Інтербуд-Центр - ОСОБА_1 визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва відповідно до вироку Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі № 524/10551/14-к, проте незважаючи на викладене, ТОВ Інтербуд-Центр виконувало функції субпідрядника при виконанні Товариством на користь замовників робіт із монтажу електричних мереж, робіт з монтажу систем безпеки, будівельно-монтажних робіт з ремонту офісного приміщення тощо, для здійснення яких у ТОВ Інтербуд-Центр наявна відповідна ліцензія; роботи контрагентом виконані, що у свою чергу належним чином документально оформлено, видані податкові накладні, що у сукупності є підставою для правомірного формування податкового кредиту.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 24.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Інтербуд-Центр згідно договорів № 18-12/13 від 18.12.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр монтажних робіт на об`єктах замовника), № 30-12/13 від 30.12.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр монтажних робіт на об`єктах замовника), № 15-11/13 від 15.11.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр проектних робіт (стадія - робочий проект) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрішньомайданчикові мережі на об`єкті Київська область, Броварський район, с. Требухів - згідно з вихідними даними, наданими замовником), № 27-12/13 від 27.12.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр проектних робіт (коригування робочого проекту) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрішньомайданчикові мережі на об`єкті Київська область, Броварський район, с. Требухів - згідно з вихідними даними, наданими замовником), № 30-01/14 від 30.01.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 28-01/14 від 28.01.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 03-02/14 від 03.02.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 04-02/14 від 04.02.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 10-02/14 від 10.02.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), підписаних від імені ТОВ Інтербуд-Центр ОСОБА_1 та скріплених печаткою ТОВ Інтербуд-Центр , не підтверджуються представленими документами, оскільки згідно вироку Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі № 524/10551/14-к, який набрав законної сили 06.01.2015, ОСОБА_1 (керівника та засновника ТОВ Інтербуд-Центр ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в мотивувальній частині якого було встановлено, після реєстрації низки підприємств, у тому числі ТОВ Інтербуд-Центр , ОСОБА_1 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств, у тому числі ТОВ Інтербуд-Центр , передав невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність, а саме: складати від імені ОСОБА_1 як директора ТОВ Інтербуд-Центр необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи), звітні документи зазначених підприємств по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності, та надало змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто в подальшому невстановлені слідством особи використали печатки, статутні документи та реквізити, зокрема ТОВ Інтербуд-Центр , для здійснення удаваних (безтоварних) операцій та незаконного одержання доходів.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.10.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про них за умови, що покупець не знав про це; первинні бухгалтерські документи, складені на підтвердження господарських операцій між Товариством та ТОВ Інтербуд-Центр відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; прийняття органом ДФС податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної па підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, є не незаконним незалежно від того, проведена вона відносно юридичної особи, стосовно посадових осіб якої порушено кримінальне провадження, чи будь-кого з її контрагентів, стосовно посадових осіб котрих кримінальних проваджень немає; акт про неможливість проведення зустрічної звірки не породжує для платника податків негативних наслідків.

Інспекція не скористалась своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.02.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 18.02.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС 6-го відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 19.12.2014 та на підставі наказу № 108-П від 04.02.2015 Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Інтербуд-Центр за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, результати якої оформлені актом № 874/26-51-22-04/320697914 від 13.02.2015, за висновками якого встановлено порушення Товариством, зокрема, вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 225620,02 грн. (у тому числі: за січень 2014 року - 93413,50 грн., за лютий 2014 року - 132206,52 грн.).

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ТОВ Інтербуд-Центр згідно договорів № 18-12/13 від 18.12.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр монтажних робіт на об`єктах замовника), № 30-12/13 від 30.12.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр монтажних робіт на об`єктах замовника), № 15-11/13 від 15.11.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр проектних робіт (стадія - робочий проект) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрішньомайданчикові мережі на об`єкті Київська область, Броварський район, с. Требухів - згідно з вихідними даними, наданими замовником), № 27-12/13 від 27.12.2013 (щодо виконання ТОВ Інтербуд-Центр проектних робіт (коригування робочого проекту) комплексу систем: внутрішні електричні мережі та електроосвітлення, зовнішнє освітлення і внутрішньомайданчикові мережі на об`єкті Київська область, Броварський район, с. Требухів - згідно з вихідними даними, наданими замовником), № 30-01/14 від 30.01.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 28-01/14 від 28.01.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 03-02/14 від 03.02.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 04-02/14 від 04.02.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), № 10-02/14 від 10.02.2014 (щодо виконання контрагентом монтажних робіт на об`єктах замовника), підписаних від імені ТОВ Інтербуд-Центр ОСОБА_1 та скріплених печаткою ТОВ Інтербуд-Центр , оскільки фінансово-господарська діяльність зазначеного суб`єкта господарювання здійснюється поза межами правового поля, з огляду на те, що: відповідно до акта ДПІ у Солом`янськомй районі ГУ ДФС у м. Києві №530/26-58-22-07-17/38950646 від 27.05.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Інтербуд-Центр щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 ТОВ Інтербуд-Центр відсутнє за адресою реєстрації, відповідно до ІС Податковий блок стан ТОВ Інтербуд-Центр - 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей , директором та засновником ТОВ Інтербуд-Центр значиться громадянин ОСОБА_1 , якого було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, згідно вироку Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі № 524/10551/14-к.

На підставі вказаного акта перевірки Інспекція 25.02.2015 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001262204, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 282025,00 грн., з яких 225620,00 грн. - за основним платежем, 56405,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення валових витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем по господарських операціях з ТОВ Інтербуд-Центр (складені та підписані від імені ТОВ Інтербуд-Центр ОСОБА_1 ), не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не являються такими, що підтверджують факт придбання робіт (послуг) у ТОВ Інтербуд-Центр , оскільки оскільки згідно вироку Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі № 524/10551/14-к, який набрав законної сили 06.01.2015, ОСОБА_1 (керівника та засновника ТОВ Інтербуд-Центр ) було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в мотивувальній частині якого було встановлено, після реєстрації низки підприємств, у тому числі ТОВ Інтербуд-Центр , ОСОБА_1 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні і установчі документи зазначених підприємств, у тому числі ТОВ Інтербуд-Центр , передав невстановленим досудовим слідством особам, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність, а саме: складати від імені ОСОБА_1 як директора ТОВ Інтербуд-Центр необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи), звітні документи зазначених підприємств по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідали дійсності, та надало змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто в подальшому невстановлені слідством особи використали печатки, статутні документи та реквізити, зокрема ТОВ Інтербуд-Центр , для здійснення удаваних (безтоварних) операцій та незаконного одержання доходів.

Ці обставини були правомірно враховані судами попередніх інстанцій, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

З установлених судами фактів видно, що фінансово-господарська діяльність ТОВ Інтербуд-Центр здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту виписані від імені ТОВ Інтербуд-Центр ОСОБА_1, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2015 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Посилання Товариства на передчасність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з огляду на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є безпідставними, оскільки на дату прийняття наказу № 108-П від 04.02.2015 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства вирок Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 у справі № 524/10551/14-к набрав законної сили, з урахуванням того, що зазначене перевірка була проведена у рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню, порушеному за фактом створення фіктивного суб`єкта господарювання - контрагента позивача - ТОВ Інтербуд-Центр , а не відносно посадових осіб Товариства, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для поширення на спірні правовідносини обмежень, установлених пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оніс залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду