Рішення

від 30.01.2015 по справі 343/1929/14-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1929/14-ц

Провадження №: 2/0343/19/15

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С. М.,

секретаря - Менделяк А. І.,

з участю адвоката - ОСОБА_1,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Белеївська сільська рада Долинського району, про усунення перешкод в користуванні під"їзною дорогою та встановлення сервітуту по наявному раніше проїзду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, вимоги якого збільшила, та просила зобов'язати відповідачку усунути перешкоди в користуванні дорогою загального використання, шляхом зобов'язання не чинити перешкод у користуванні під'їзною дорогою повз її господарство з вулиці Центральної в с. Белеїв Долинського району Івано-Франківської області у праві проходу та проїзду різними транспортними засобами: автомобілем, трактором, грузовим транспортом, в різний спосіб: облаштування загороджувальних воріт, канав, фізичним перешкоджанням, на належну їй земельну ділянку, площею 0,0771 га, для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Вище хати" в с. Белеїв Долинського району Івано-Франківської області; встановити безоплатний постійний земельний сервітут на право поперечного проїзду (проходу) через належну їй земельну ділянку в урочищі "Вище хати" шириною 3 метри на віддалі 25 м від її крайньої господарської будівлі у відповідності до складеної виконавцем ПП "ГеоУкрПроект" експлікації в 2014 році; стягнути з відповідачки судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що у відповідності до рішення сесії Белеївської сільської ради Долинського району від 30.11.1996 року їй була передана у приватну власність, зокрема, земельна ділянка, площею 0,0771 га, для ведення особистого селянського господарства по вул. Центральній в с. Белеїв. Дана земельна ділянка розташована в урочищі «Вище хати». До цієї земельної ділянки вона добиралася по дорозі загального користування, повз господарство ОСОБА_3, однак остання почала чинити їй в цьому перешкоди, блокуючи доступ до її поля, вказуючи, що дорога загального користування належить їй. З весни 2014 року вона намагається приватизувати земельну ділянку, площею 0,0771 га, яка межує із ділянкою ОСОБА_3, проте не може цього зробити через небажання відповідачки надати проїзд до цієї ділянки через свою земельну ділянку. Вона запропонувала ОСОБА_3 встановити земельний сервітут, але остання відмовилась підписати відповідний договір, що змусило її звернутись до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні позивачка та її представники - адвокат ОСОБА_1 і ОСОБА_4 позов підтримали, просили задоволити, зіславшись на вищевикладені обставини. Додатково представники позивачки пояснили, що ОСОБА_2 рішенням сесії сільської ради було надано земельну ділянку, площею 0,0771 га, для ведення особистого селянського господарства. Перед даною земельною ділянкою розташована земельна ділянка відповідачки. Щоб дістатися до своєї ділянки, позивачка завжди проходила через земельну діняку ОСОБА_3 Однак з 2013 року остання не пропускає ОСОБА_2 через свою ділянку. З того часу вона не може потрапити на поле, яким користувалися ще її батьки. З метою врегулювання даного спору, вона розробила проект договору земельного сервітуту, проте ОСОБА_3 відмовилася його підписувати. Також вказали, що позивачка не ставить під сумнів право власності відповідачки на її земельну ділянку, а тільки хоче мати дорогу до свого поля, оскільки іншої дороги до її земельної ділянки не має. Крім того, ОСОБА_3 завжди дозволяла проходити їй до поля через свою земельну ділянку, тому вона ніколи не піднімала питання про облаштування іншої дороги. Вказуючи як в договорі сервітуту, так і в експлікації, виготовленій ПП "ГеоУкрПроект", проїзд через земельну ділянку відповідачки, ОСОБА_2 виходила з того, що саме в цьому місці вона завжди проходила чи проїжджала до свого поля, крім того вона є похилого віку, хворіє, а тому їй буде важко та незручно їхати дальше, завозити картоплю, добриво. Згодом відповідачка закрила воротами і проїзд загального користування, яким позивачка користувалася для заїзду до свого поля. Вона кричить, не пускає їхати по ньому. Тому просили зобов"язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні під`їзною дорогою, яка прокладена з вулиці Центральної повз господарство відповідачки, та встановити безоплатний сервітут на право поперечного проходу (проїзду) через належну ОСОБА_3 земельну ділянку.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що земельна ділянка, через яку просить проїзд позивачка, належить відповідачці на праві приватної власності, тому саме вона має право нею розпоряджатися на свій розсуд. До виготовлення технічної документації відповідачкою, ОСОБА_2 мала право подавати будь-які пропозиції, однак вона відмовилася погоджувати межові знаки, внаслідок чого між ними виник спір. На підставі цього був складений відповідний акт та затверджені межі земельної ділянки ОСОБА_6 Вказівка позивачки на те, що іншої дороги до її земельної ділянки не має, спростовується планом доріг, згідно якого до земельної ділянки останньої можна проїхати іншою дорогою, яка прокладена вище ділянки відповідачки та якою користуються інші землекористувачі. Крім того вказав, що позивачка з договором про встановлення сервітуту до ОСОБА_3 не зверталася, остання його не отримувала та не ознайомлювалася з ним. Проїзд через її ділянку в місці, в якому вказує позивачка, порушує її права та не дає можливості раціонально використовути землю, яка належить їй на праві власності. Щодо проїзду загального користування пояснив, що ОСОБА_3 є особою похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає сама, тому в силу свого фізичну стану не може чинити ніяких перешкод, тим більше не пропускати проїхати певний транспорт, як на це вказують представники позивачки. Ворота вона забрала, на даний час проїзд вільний. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - голова Белеївської сільської ради ОСОБА_7 в судовому засіданні вказала на те, що ОСОБА_3 оформила право власності на свою земельну ділянку. При виготовлені державного акту вона відступила частину ділянки, якою користувалася, щоб зробити більш зручний заїзд до інших земельних ділянок. Та частина ділянки, яку відступила ОСОБА_3, знаходиться на балансі сільської ради та нею можна вільно проходити чи проїжджати, в тому числі до земельної ділянки ОСОБА_2 Крім того, з дороги громадського користування до ділянки позивачки веде поперечна дорога, якою користуються всі люди та яка знаходиться чуть дальше того заїзду, з приводу якого виник спір, а вже після неї, на значній відстані від ділянок сторін, - яр. Земельна ділянка ОСОБА_3 розташована трошки вище, ніж ділянка ОСОБА_2, тому там є невеликий спад, однак це не має ніякого відношення до заїзду. До тих пір, поки позивачка не ображала відповідачку, остання дозволяла їй їздити до її земельної ділянки через своє господарство. В даний час відповідачка обробляє частину городу, куди їздила позивачка, посадила там картоплю. Вона, як сільський голова, не має права зобов"язати ОСОБА_3 використовувати належну їй ділянку для ОСГ за іншим призначенням, в тому числі і вирішити питання про укладення сервітуту, про що було роз"яснено позивачці після звернення в сільську раду із відповідною заявою. У генеральному плані села проїзд, на який вказує позивачка, відсутній.

Щодо загородження проїзду загального користування, який проходить повз господарство ОСОБА_3, вказала, що перешкод у користуванні ним немає. ОСОБА_3 дійсно ставила там старенькі ворота, щоб не виходили з подвір"я її домашні птиці, оскільки вона вже дуже похилого віку, живе саме, а тому обгородити свою ділянку до кінця не має можливості. Однак, дані ворота вільно відкриваються, а тому нема складності у користуванні даним проїздом. ОСОБА_2, вказуючи на те, що ОСОБА_3 не дозволяє користуватися їй заїздом, посилається на акт, який підписаний сусідами, які підтвердили даний факт, однак останнім не було повідомлено, про який саме заїзд ідеться.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, свідків, спеціаліста, давши аналіз та оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку , що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується рішенням Белеївської сільської ради "Про передачу земель у приватну власність" від 30.11.1996 року, ОСОБА_2 було передано у приватну власність, зокрема, земельну ділянку № 6, площею 0,0771 га (а.с. 7).

На підставі вищевказаного рішення був виданий план з погодженням меж земельних ділянок ОСОБА_2, з якого вбачається, що її межівником, є, в тому числі, і ОСОБА_8, яка погодила встановлені межі, про що свідчать її підписи (а.с. 8-9).

Про те, що ОСОБА_3 належать на праві власності земельні ділянки в с. Белеїв по вул. Центральна, 173, та в урочищі "Вище хати", а також домоволодіння № 173 по вул. Центральній в с. Белеїв Долинського району свідчать:

- рішення Белеївської сільської ради В«Про передачу земель у приватну власністьВ» від 30.11.1996 року, яке вказує на те, що ОСОБА_8 було передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,6821 га (а.с. 15, 48). З плану меж земельних ділянок ОСОБА_8 вбачається, що межі земельних ділянок №№ 4, 5 в той час були погоджені з ОСОБА_2, про що свідчать підписи останньої (а.с. 16, 17, 49, 50);

- рішення Белеївської сільської ради "Про внесення змін до рішення сесії сільської ради від 30.11.1996 року про передачу земель у приватну власність ОСОБА_8О." № 163-20/2014 від 14.06.2014 року, яким було внесено зміни в рішення сільської ради від 30.11.1996 року та передано у приватну власність ОСОБА_3, зокрема, земельні ділянки: площею 0,0821 га - для будівництва житлового будинку, господарський будівель і споруд в с. Белеїв, вул. Центральна, 173; площею 0,1709 га - для ведення ОСГ в с. Белеїв в урочищі "Вище хати" (а.с. 18). Посилання представників позивачки на те, що площа земельної ділянки відповідачки збільшилась за рахунок захоплення дороги загального користування не заслуговують на увагу, оскільки голова Белеївської сільської ради вказала, що площі земельних ділянок були збільшені внаслідок того, що при первинній передачі земель у власність обміри проводилися сантиметровими стрічками, а при геодезичній зйомці - розміри точні, тому і змінилася площа, однак межі не порушені, а навпаки, частина ділянки, якою користувалася відповідачка, залишилася не приватизованою та по ній можна вільно проходити чи проїжджати;

- копія свідоцтва про право власності серії САК № 755673 від 10.07.2014 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2014 року вказують на те, що земельна ділянка в с. Белеїв, кадастровий номер якої № 2622080101:01:001:0500, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0821 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 51, 52);

- копія свідоцтва про право власності серії САК № 755674 від 10.07.2014 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2014 року свідчать про те, що земельна ділянка в с. Белеїв, кадастровий номер якої 2622080101:01:001:0501, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1709 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 54, 53). Кадастрові номера даних земельних ділянок свідчать про те, що вони межують між собою;

- копія свідоцтва про право власності серії САК № 755752 від 04.08.2014 року та копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.08.2014 року підтверджують, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в с. Белеїв, вул. Центральна, 173 (а.с. 55, 56). Згідно копії технічного паспорта від 07.03.2014 року домоволодіння № 173 по вул. Центральна в с. Белеїв складається з житлового будинку, стайні, 4 шоп, стодоли, криниці (а.с. 57-60).

Як встановлено в судовому засіданні, до належної ОСОБА_2 земельної ділянки веде під'їзна дорога, яка пролягає з вул. Центральної в с. Белеїв повз господарство ОСОБА_3 Однак остання на вказаній дорозі встановила ворота, які час від часу знімає. Наявність цих воріт створює перешкоди позивачці у під"їзді до свого поля.

Як вбачається з повідомлення Белеївської сільської ради № 88/02-29 від 07.07.2014 року, сільська рада попереджала ОСОБА_3, що проїзд по дорозі біля її земельної ділянки не є заборонений, дорога є громадського значення (а.с. 14).

В судовому засіданні голова Белеївської сільської ради підтвердила, що дійсно відповідачка на дорозі громадського користування встановила ворота, які з обох сторін прив'язані шнурками, для того, щоб її кури не покидали господарства.

Водночас акт від 30.01.2015 року вказує те, що громадська дорога, яка проходить між землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на даний час дійсно відкрита (ворота забрані) і перешкод для проїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 немає (а.с. 76). Даний акт підтверджує, що на час звернення позивачки з позовом до суду ворота все ж були встановлені. Крім того, в ньому йдеться про дорогу між землекористувачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4Б, а в судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки сторін межують між собою (дороги між ними не має), а проїзд мається повз господарство ОСОБА_3, що свідчить про неповноту вивчення даного питання комісією, яка складала акт.

Суду долучено також акт від 05.06.2015 року (а.с. 126), складений комісією, до складу якої входив депутат Белеївської сільської ради ОСОБА_9 та сусіди, в якому зазначено, що дорога, яка веде з центральної дороги в поле, загороджена ОСОБА_3О воротами, які прив"язані дротами. Даний акт не погоджений та не затверджений у встановленому законом порядку головою вказаного органу місцевого самоврядування. Сільський голова пояснила в судовому засіданні, що їй відомо, що даний депутат складав акт, однак достовірність його вона не перевіряла.

Я вбачається з роз`яснень, викладених в п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 В«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових правВ» від 07.02.2014 року, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення сільської ради володіє земельною ділянкою, площею 0,0771 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в урочищі В«Вище хатиВ» в с. Белеїв, та яку на даний час вона приватизовує. До цієї земельної ділянки веде під'їзна дорога, яка проходить з вул. Центральної в с. Белеїв повз господарство ОСОБА_3 На даній дорозі відповідачка ставить ворота, ускладнюючи проїзд позивачки до належного їй поля. Враховуючи те, що ОСОБА_3 чинить дії, які порушують право позивачки на користування належною їй ділянкою, не позбавляючи при цьому її права володіння нею, тому суд вважає, що слід зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні під'їзною дорогою, яка веде до належної їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Вище хати" в с. Белеїв Долинського району і проходить з вул. Центральної в с. Белеїв повз господарство ОСОБА_3, та забрати з проїзду загального користування ворота та інші перешкоди, які його загороджують, а позов в цій частині задоволити.

При вирішенні питання про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до положення ст.ст. 98-102 Земельного кодексу України право земельного сервітуту є правом власника земельної ділянки чи землекористувача на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. За цими нормами закону власник земельної ділянки або землекористувач вправі вимагати передбаченого законом виду земельного сервітуту і останній повинен здійснюватися способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, а суд, відповідно до ст. 10 ЦПК України, повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню, чи можуть бути наведені позивачем обставини достатніми для встановлення зазначеного ним сервітуту, та враховувати обгрунтовані заперечення власника земельної ділянки проти встановлення сервітуту, його обсягу та тривалості.

Ст. 402 Цивільного кодексу України та ст. 100 Земельного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно ч. 1 ст. 404 Цивільного кодексу України, ст. 99 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку тощо.

Виходячи зі змісту вказаних статей, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а особа, яка бажає користуватися чужою земельною ділянкою, має право вимагати встановлення земельного сервітуту.

Підставою для встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Таким чином, позивачка повинна довести, що нормальне господарське використання її земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема земельної ділянки, яка належить відповідачці.

Як роз'яснено в п. 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 В«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових правВ» від 07.02.2014 року, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК саме позивач має довести, що повноцінне використання своєї земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити в інший спосіб; що відповідно до ч. 3 ст. 402 ЦК він не досяг з відповідачем домовленості про встановлення сервітуту та про його умови.

Тобто, виходячи з наведеного, обов'язковою умовою встановлення сервітуту є певна потреба у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 хоче встановити безоплатний постійний сервітут на право поперечного проїзду та проходу через належну ОСОБА_3 земельну ділянку в урочищі В«Вище хатиВ» .

Як вбачається з світлокопії кадастрового плану земельної ділянки, який виготовлений ПП "ГеоУкрПроект" від 2014 року та погоджений у встановленому законом порядку (а.с. 61) у ньому відсутні відомості про дорогу (сервітут). Крім того, як вказали в судовому засіданні голова та спеціаліст по землевпорядкуванню Белеївської сільської ради, спеціаліст ПП "ГеоУкрПроект", у кінці ділянки відповідачки, позначеної відрізком В-Г мається дорога, якою може користуватися позивачка для проїзду до своєї земельної ділянки.

Кадастровий план земельної ділянки, виготовлений ПП "ГеоУкрПроект" від 2014 року, на якому вказаний сервітут на проїзд (а.с. 10), не може бути взятий судом до уваги, оскільки він виготовлений на замовлення ОСОБА_2 та не погожений у встановленому законом порядку. В акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 02.04.2014 року та акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельних ділянок, передачі на збереження довгострокових межових знаків також відсутні підписи і погодження меж з ОСОБА_8, головою Белеївської сільської ради ОСОБА_7, спеціалістом по землеупорядкуванню сільської ради ОСОБА_10 (а.с. 11, 12).

З відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі № К-04-045 від 05.11.2014 року вбачається, що актом комісії Белеївської сільської ради від 31.07.2014 року було встановлено, що в технічній документації із землеустрою на кадастровому плані земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення ОСГ, площею 0,0771 га., складеному землевпорядною організацією ПП "Геоукрпроект" вказано дорогу (сервітут), а згідно матеріалів інвентеризації від 30.11.1996 року та генерального плану населеного пункту через земельну ділянку ОСОБА_3 дороги не має. Тому земельна комісія не погодила кадастровий план та акт встановлення меж земельної ділянки (а.с. 68).

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що вона є дочкою позивачки. 40 років вона проживає в селі Белеїв, тому з народження пам'ятає як мама водила її до їхнього поля через земельну ділянку ОСОБА_3 А.О. Іншої дороги до тієї земельної ділянки не має. Дорога в документах не вказана, оскільки під час інвентеризації, земельні ділянки належали іншим особам. У 2013 році вони не змогли завезти гній на своє поле, оскільки ОСОБА_3 загородила проїзд. Дорога в кінці земельної ділянки ОСОБА_3 сходить у яр, тому в кінці неї не можна заїхати на їхнє поле. Вони зверталися в сільську раду, в міліцію, але все безрезультатно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що восени 2013 року віз на поле ОСОБА_2 гній. Він їхав трактором по тій дорозі, по якій неодноразово відвозив гній до поля позивачки, однак того разу ОСОБА_3 стояла на дорозі, не даючи можливості йому проїхати. Тоді він змушений був проїхати декілька кілометрів дальше, і звернути на поперечну дорогу, яка сходить в яр. Таким чином він дістався до земельної ділянки ОСОБА_2 Раніше ОСОБА_3 не забороняла проїжджати через її земельну ділянку, але просила це робити тільки в суху погоду.

Свідок ОСОБА_10, яка є спеціалістом по землевпорядкуванню Белеївської сільської ради, в судовому засіданні пояснила, що вона працює землевпорядником 14 років. Всі роки ОСОБА_3 користувлася своєю земельною ділянкою, а до того нею користувалася її мама. У 1996 році вказана земельна ділянка була передана їй у приватну власність, на яку було виготовлено державний акт. Разом з тим, коли ОСОБА_3 виготовляла державний акт, була створена комісія, до якої входив, зокрема, представник Держземагенства. Було прийнято рішення залишити між яром і земельною ділянкою відповідачки велику частину земельної ділянки, через яку, зокрема, може проїхати до своєї земельної діляки ОСОБА_2 У планчиках інвентеризації від 1996 року дороги через ділянку відповідачки, на яку вказує позивачка, не має. Поперечна дорога, яка веде до її земельної ділянки знаходиться на 30-40 м вище, ніж вона того хоче. Тобто, ОСОБА_2 не позбавлена можливості дістатися до своєї земельної ділянки, оскільки до неї від центральної дороги є під'їздна поперечна дорога. На сесії Белеївської сільської ради був ОСОБА_9, який підтвердив, що саме по ній він вільно проїхав до земельної ділянки ОСОБА_2 У відповіді Белеївської сільської ради від 07.07.2014 року йшлося саме про дорогу з вул. Центральної повз господарство відповідачки, а не проїзд через земельну ділянку ОСОБА_3 Крім того, як з'ясувалось остання не заперечує щодо проїзду по дорозі громадського користування, вона проти того, що проїжджали саме через її земельну ділянку в місці, на яке вказує позивачка. Технічну документацію для сторін виготовляє ПП "ГеоУкрПроект". ОСОБА_2 на свою земльну ділянку не має державного акта, тому що у її документації вказаний сервітут, однак у технічній документації ОСОБА_3, яка погоджена у відповідному порядку, сервітут не вказаний.

Таким чином, свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в судовому засіданні підтверджено, що останній таки проїхав на земельну ділянку ОСОБА_2, не переїжджаючи земельну ділянку ОСОБА_3, що знову ж таки вказує на існування іншої дороги, яка дозволяє позивачці дістатися до належної їй земельної ділянки, і на відсутність потреби перетинати земельну ділянку відповідачки, та спростовано пояснення свідка ОСОБА_4, яка після дачі показань вступила у справу як представник позивачки, підтвердивши свою зацікавлоеність у результатах її розгляду.

Спеціаліст ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є інженер-землеупорядник ПП "ГеоУкрПроект" та виготовляла на замовлення сторін технічну документацію на їхні земельні ділянки. До матеріалів справи нею були долучені ортофотоплан (а.с. 131) та план меж земельної ділянки (а.с. 132), в яких земельна ділянка ОСОБА_3 позначена синім і зеленим кольорами, а ОСОБА_2 - червоним. З однієї сторони повз земельну ділянку ОСОБА_3 проходить центральна дорога, з іншої сторони - дорога загального користування. Земельна ділянка ОСОБА_2 виходить за межі земельної ділянки ОСОБА_3 Крім того, в кінці земельної ділянки відповідачки є значна частина не приватизованої землі, на якій ОСОБА_12 проводить косовицю, однак через яку можна проїжджати до земельної ділянки позивачки. Після даного клаптика землі мається поперечна дорога, якою також можна проїхати до земельної ділянки ОСОБА_2, а вже на краю цієї поперечної дороги є яр. Також вказала, що акт за ухвалою суду не був складений, оскільки позивачка не виконала вимоги ухвали щодо оплати, не з"являлась в їхню організацію, що унеможливило проведення додаткових переобмірів земельних ділянок.

Згідно архівного витягу № 50/04-02/П-7 "З рішення 6 сесії 2 скликання Белеївської сільської ради народних депутатів від 30 листопада 1995 року" від 22.04.2014 року сесія вирішила дозволити ОСОБА_2 проїзд до присадибної земельної ділянки дорогою, якою користувалася раніше, біля ОСОБА_8 (а.с. 90). Суд звертає увагу на те, що у даному витягу йдеться про проїзд до земельної ділянки позивачки біля відповідачки, а не через земельну ділянку останньої.

До матеріалів справи долучений договір про встановлення земельного сервітуту від 16.07.2014 року (а.с. 13), однак не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що до звернення до суду ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір сервітуту, не підтверджено чи вчинялися інші конкретні дії стосовно досудового врегулювання відносин з укладення договору сервітуту, як це слідує з вимог ст. 402 Цивільного кодексу України. Позивачка також не обґрунтувала, чому саме в тому місці бажає встановити безоплатний сервітут, не враховувала, що сервітут має бути найменш обтяжливим для власника, не довела, що задоволення її потреб неможливо здійснити в інший спосіб.

Суд критично відноситься до дослідження експерта від 16.03.2015 року, виконаного Творчою майстернею - п/п ОСОБА_13 на звернення ОСОБА_2 (а.с. 93-98), який долучений до метеріалів справи стороною позивачки, оскільки він наданий експертом, який уповноважений проводити роботи (послуги) пов'язані з технічним обстеженням будівель і споруд. Крім того, не зрозуміло, на підставі яких документів проводилося таке дослідження, які вихідні дані бралися до уваги, чому не були залучені законні власники земельних ділянок і як у їх від відсутності проводилися обстеження належних їм земельних ділянок. З долучених до нього фотосвітлин взагалі не можна встановити про яку дорогу, проїзд чи яр іде мова та де вони знаходяться.

Таким чином, ОСОБА_2 за допомогою належних та допустимих доказів не було доведено, що повноцінне господарське використання її земельної ділянки неможливе без обтяження земельної ділянки ОСОБА_3; що використання її земельної ділянки не можливо здійснити в інший спосіб; що вона не змогла досягти домовленості з відповідачкою про встановлення сервітуту та про його умови. Водночас з матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду вбачається можливість нормального господарського використання позивачкою своєї земельної ділянки, оскільки до неї веде поперечна польова дорога, крім того є можливість проїзду повз земельну ділянку ОСОБА_3, по частині неприватизованої землі, проти чого остання не заперечує. З урахуванням того, що відповідно до ст. 1 Цивільно-процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на право поперечного проїзду та проходу шириною три метри через належну ОСОБА_3 земельну ділянку в урочищі "Вище хати" слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 321, 401-403 Цивільного кодексу України, ст.ст. 98-100, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 10, 60, 212 Цивільно-процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 213, 215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

РІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Белеївська сільська рада Долинського району, про усунення перешкод в користуванні під"їзною дорогою та встановлення сервітуту по наявному раніше проїзду задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні під'їзною дорогою, яка веде до належної їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Вище хати" в с. Белеїв Долинського району і проходить з вулиці Центральної в с. Белеїв повз господарство ОСОБА_3, та забрати з проїзду загального користування ворота та інші перешкоди, які його загороджують.

У задоволенні позовних вимог про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на право поперечного проїзду та проходу шириною три метри через належну ОСОБА_3 земельну ділянку в урочищі "Вище хати" відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 121 (сто двадцять одну) гривню 80 копійок сплаченого судового збору та 400,00 (чотириста) гривень за надання правової допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя:

Зміст повного рішення виготовлено 23.06.2015 року.