Ухвала

від 08.09.2015 по справі 343/1929/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 343/1929/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1811/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представників: ОСОБА_1.- ОСОБА_2., ОСОБА_3.;

ОСОБА_4.,ОСОБА_5.; Белеївської сільської ради - ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-Белеївська сільська рада Долинського району про усунення перешкод в користуванні під'їзною дорогою та встановлення сервітут по наявному раніше проїзду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 18 червня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Долинського районного суду від 18 червня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Белеївська сільська рада Долинського району про усунення перешкод в користуванні під'їзною дорогою та встановлення сервітут по наявному раніше проїзду -задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_4. не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні під'їзною дорогою, яка веде до належної їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 і проходить з АДРЕСА_2 повз господарство ОСОБА_4. та забрати з проїзду загального користування ворота та інші перешкоди, які його загороджують.

В задоволенні позовних вимог про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на право поперечного проїзду та проходу шириною три метри через належну ОСОБА_4. земельну ділянку в урочищі Вище хати відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_1. 121 грн. 80 коп. сплаченого судового збору та 400 грн. за надання правової допомоги.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні вимог про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на право поперечного проїзду та проходу шириною три метри через належну ОСОБА_4. земельну ділянку в урочищі Вище хати , ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що на підставі рішення сесії Белеївської сільської ради Долинського району від 30.11.1996 року вона володіє земельною ділянкою площею 0,0771 га в АДРЕСА_1. Добратись до своєї земельної ділянки через під'їзну дорогу , яка проходить по вул. Центральна не є можливим, оскільки така дорога проходить повз земельну ділянку відповідача. В той час як її земельна ділянка знаходиться позаду земельної ділянки ОСОБА_4., по відношенню до під'їзної дороги.

Судом першої інстанції не взято до уваги рішення сесії Белеївської сільської ради від 30.11.1995 року, в пункті 8 якого зазначено про дозвіл проїзду до присадибної ділянки дорогою,якою ОСОБА_1 користувалася раніше, біля ОСОБА_4. Вважає, що вказане рішення фактично підтверджує наявність проїзду від вул. Центральна до її земельної ділянки.

Висновок суду першої інстанції на наявність польової дороги для проїзду до її ділянки не відповідає дійсності, оскільки на місцевості фактично існує яр, і жодним транспортним засобом через нього добратись до земельної ділянки неможливо.

Що ж стосується факту відсутності погодження меж земельних ділянок з відповідачем, то на думку апелянта такий не може бути підставою для відмови в задоволенні позову в частині встановлення сервітуту.

З цих підстав рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог апелянт просила скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1. доводи апеляційної скарги підтримали, просили про її задоволення.

Представник ОСОБА_4. доводи апеляційної скарги заперечив, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Белеївський сільський голова доводів апеляційної скарги не визнала, вказуючи на те, що на 50 м далі від запропонованого місця встановлення сервітуту, позивач має можливість заїзду до своєї ділянки, не обтяжуючи прав інших землевласників.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, пояснення третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зважаючи на те, що рішення суду ОСОБА_1 оскаржується лише в частині відмови їй у вимозі про встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на право поперечного проїзду та проходу шириною три метри через належну ОСОБА_4. земельну ділянку в урочищі Вище хати , то воно переглядається судом апеляційної інстанції виключно у цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо встановлення безоплатного постійного земельного сервітуту на право поперечного проїзду та проходу шириною три метри через належну ОСОБА_4. земельну ділянку в АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що повноцінне господарське використання її земельної ділянки неможливе без обтяження земельної ділянки ОСОБА_4.

Крім того, на підставі матеріалів справи, та пояснень учасників судового розгляду, судом встановлено, що по частині не приватизованої землі повз земельну ділянку ОСОБА_4. проходить поперечна польова дорога, через яку можливо добратись до земельної ділянки позивача.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Відповідно до положення ст.98-102 ЗК України право земельного сервітуту є правом власника земельної ділянки чи землекористувача на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. За цими нормами закону власник земельної ділянки або землекористувач вправі вимагати передбаченого законом виду земельного сервітуту і останній повинен здійснюватись способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки , щодо якої він встановлений, а суд , відповідно до ст.10 ЦПК України, повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню, чи можуть бути наведені позивачем обставини достатніми для встановлення зазначеного ним сервітуту, та враховувати обґрунтовані заперечення власника земельної ділянки проти встановлення сервітуту, його обсягу та тривалості.

Виходячи зі змісту вказаних статей, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а особа, яка бажає користуватися чужою земельною ділянкою, має право вимагати встановлення земельного сервітуту.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.

Статтею 404 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено правові підстави права користування чужою земельною ділянкою, а саме, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Таким чином, позивач має довести, що нормальне господарське використання його земельної ділянки або іншої нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки якою користується ОСОБА_4.

Доводи ОСОБА_1. якими вона обгрунтовувала свої позовні вимоги у цій частини, спростовуються, зокрема, наданими у суді першої інстанції показаннями спеціаліста ОСОБА_7 ( інженера-землевпорядника), яка пояснила що повз обидві сторони земельної ділянки ОСОБА_4. проходять дороги, з однієї сторони - центральна дорога, а з іншої - дорога загального користування; архівним витягом № 50/04-02/П-7 рішення 6 сесії 2 скликання Белеївської сільської ради народних депутатів від 30 листопада 1995 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було дозволено проїзд до присадибної ділянки, біля земельної ділянки ОСОБА_4.

Як пояснила в судовому засіданні апеляційної інстанції Белеївський сільський голова, в згаданому рішенні мова йде саме про дорогу загального користування яка проходить в кінці земельної ділянки ОСОБА_4., і де є частина не приватизованої земельної ділянки ( т.з. невжитки) по якій можна здійснювати проїзд до земельної ділянки позивача.

Зазначене підтверджується також експлікацією земельної ділянки ОСОБА_4. ( а..с 61) та ситуативним планом, що виготовлений ПП ГеоУкрПроект вже під час розгляду даної справи ( а.с. 132).

За таких обставин колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1. про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту.

Що ж стосується посилання представника позивача на висновок з цього приводу експертом ОСОБА_8., то судом обґрунтовано поставлено під сумнів допустимість такого у якості доказу, оскільки дослідження проведені особою, що отримала кваліфікаційний сертифікат на технічне обстеження будівель і споруд, однак не атестована на здійснення досліджень, пов'язаних з вирішенням земельних спорів.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не вбачається .

Керуючись ст.ст.218,307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити..

Рішення Долинського районного суду від 18 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевського

А.Ю. Малєєв