Рішення

від 19.06.2015 по справі 753/11898/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11898/14-ц

провадження № 2/753/329/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ЦИМБАЛ І.К.

при секретарях - ЄФРЕМОВУ В.В., ЧЕРЛЕНЮК В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до садівничого товариства «Дніпровський», про визнання не дійсним рішення загальних зборів -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про визнання не дійсним рішення загальних зборів посилаючись на те, що під час проведення відповідачем чергових загальних зборів, не було кворуму, а тому прийняті рішення є не дійсними.

В судовому засіданні позивач та представники останнього позов підтримали, просили задовольнити та пояснили, що в реєстраційних документах відповідача визначена кількість членів товариства, що відповідно до законодавства має бути взято за основу при підрахунку присутніх членів товариства на загальних зборах. В свою чергу, на загальних зборах не була присутня достатня кількість членів товариства для прийняття рішень, частина осіб приймали участь у зборах товариства за довіреністю, що також є порушенням законодавства.

Представники відповідача, позовні вимог не визнали, просили відмовити у задоволенні останніх, посилаючись на те, що при прийнятті оспорюваних рішень, мав місце кворум, оскільки членів товариства менше ніж у реєстраційних документах. Так, частина членів товариства померли, деякі члени товариства мають по дві земельні ділянки, деякі члени товариства, які через зайнятість не мали змоги бути присутніми на загальних зборах, надали доручення представникам, що не суперечить цивільному законодавству та статуту товариства.

Крім того, у позові позивачем не наведено обставин, що оспорювані останнім рішення, прийняті на загальних зборах, порушили його права та інтереси, порушують на даний час, або можуть порушити у майбутньому і вимоги позову, в разі задоволення останніх, забезпечать відновлення прав та законних інтересів позивача та забезпечить їх дотримання у майбутньому.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

08.06.2014 року згідно копії протоколу у садівничому товаристві «Дніпровський» (далі - СТ «Дніпровський»/товариство) відбулись загальні збори, для участі в яких зареєструвалися 82 особи, з яких 33 особи представники членів товариства за довіреністю (далі - протокол) /а.с. 24 - 28, 60 - 64/.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб - підприємців СТ «Дніпровський» засновниками (учасниками) товариства є 176 осіб /а.с. 8/.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про кооперацію», кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників.

Засновник це фізична або юридична особа, яка створює нове підприємство або фонд. В якості засновника може виступати одна людина, а можуть виступати співзасновники (група осіб). Вони створюють новий об'єкт господарської діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про кооперацію», членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Враховуючи наведене вбачається, засновник та член садового товариства (кооперативу) не є тотожними поняттями, адже членом садового товариства (кооперативу) може бути особа, яка не приймала участь у його заснуванні, а набула такого права шляхом вступу вже у створений кооператив.

Таким чином, посилання представника позивача на ст. 18 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», зокрема на те, що при визначені кількості членів товариства, необхідно брати за основу дані зазначені у витягу з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб - підприємців СТ «Дніпровський» є помилковими, оскільки у вказаному витягу містяться відомості не щодо кількості членів товариства, а щодо кількості засновників (учасників) товариства, які приймали участь у заснуванні кооперативу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за неповідомлення орган реєстрації юридичної особи, про зміну кількості членів кооперативу, законом та статутом товариства не встановлена і не тягне за собою будь яких юридичних наслідків. Законом встановлено виключно обов'язок кооперативу вести облік членів останнього.

Так, згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про кооперацію», кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Згідно списку членів кооперативу станом на 08.06.2014 рік, протоколу, копій свідоцтв про смерть зазначено, що 15 членів товариства померли /а.с. 24, 60 - 77/.

Згідно п. ІІ статут товариства членство у товаристві припиняється у випадку смерті члена товариства /а.с. 13/.

Згідно п. IV статуту товариства загальні збори мають право вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини всіх членів товариства /а.с. 16/.

Отже, виходячи з загальної кількості членів товариства 176 осіб, що не оспорювалось учасникам процесу, 15 членів товариства померли, що також не оспорювалось в судовому засіданні учасниками процесу, кількість членів кооперативу станом на 08.06.2014 рік складала 161 особа.

Як зазначено вище, для участі у загальних зборах було зареєстровано 82 особи, 33 особи за довіреністю від членів кооперативу.

Згідно ст. 100 ЦК України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.

Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Згідно ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.

Згідно ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Згідно ст. 271 ЦК України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Згідно ст. 272 ЦК України, фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. В інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники.

Фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.

Отже, під поняттям особистих немайнових прав слід розуміти юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній особі за законом, є немайновими та особистісними.

Для характеристики особистих немайнових прав особи слід використовувати такі основні ознаки: ці права належать кожній особі - це означає, що вони належать усім без винятку фізичним особам і всі вони рівні в можливості реалізації та охорони цих прав; ці права належать особі за законом - це означає, що підставою їх виникнення є юридичний факт (подія або дія), який передбачено в законі; ці права належать особі довічно - це означає, що вони належать фізичній особі до моменту смерті. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження, наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність, ім'я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виникати в осіб і з іншого моменту, що передбачено в законі, наприклад, право на донорство має лише особа з моменту досягнення повноліття; ці права є немайновими - це означає, що в них немає майнового (економічного) змісту, тобто фактично неможливо визначити вартість цих прав, а відповідно і блага, що є його об'єктом, в грошовому еквіваленті; ці права є особистісними - це означає, що їх не може бути відчужено (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи носія цих прав та/або передано іншим особам.

Додаткове правове регулювання особистих немайнових прав здійснюється низкою міжнародних нормативно-правових актів, зокрема, Загальною декларацією прав людини (1948 p.), Європейською конвенцією захисту прав і основних свобод людини (1950 p.), Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.) та ін.

Згідно ст. 15 Закону України «Про кооперацію», у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу.

Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Згідно п. IV статуту товариства, передбачена можливість скликання зборів уповноважених /а.с. 16/, проте кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених, статутом не визначено і в протоколі зазначено, що загальні збори були членів кооперативу, а не збори уповноважених.

Враховуючи наведене, вбачається, що представництво інтересів членів кооперативу за довіреністю законодавством не передбачено, оскільки членство у кооперативі є особистим немайновим правом, що визначено ст. 100 ЦК України, а відповідно до ст. 272 ЦК України таке право здійснюється самостійно. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України, викладеної в постанові від 05.03.2014 року.

Таким чином вбачається, що на загальних зборах товариства, які були проведені 08.06.2014 року особисто були присутніми 49 осіб, тоді як товариство налічує 161 членів, що є меншим за половину від кількісного складу членів товариства, що не узгоджується із вимогами статуту кооперативу та цивільного законодавства.

Посилання представників відповідача на висновок правової експертизи щодо можливості використання довіреності під час голосування на загальних зборах товариства /а.с. 132 - 144/, суд вважає неспроможними, оскільки висновки останньої не узгоджуються із вимогами законодавства наведеного вище, яке регулює дані правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З позовної заяви позивача не вбачається, що проведенням загальних зборів і прийнятими на останніх рішеннями порушені немайнові або майнові права та інтереси позивача. Крім того, і в судовому засіданні позивач не зазначив суду, які немайнові або майнові права та інтереси було порушено відповідачем проведенням загальних зборів 08.06.2015 року та прийнятими на них рішеннями, пояснивши, що особисто його права відповідачем порушені не були, останнім було порушено вимоги статуту та закону щодо кворуму.

За таких обставин, судом не встановлено, що відповідач порушив, не визнав або не визнає, оспорював або оспорює права позивача, шляхом проведення 08.06.2014 року загальних зборів та прийнятими на них рішеннями, що підлягають судовому захисту і в разі задоволення позову будуть відновлені.

Суд вважає, що вимоги та обґрунтування позову носять формальний характер і пов'язані із внутрішніми суперечками членів кооперативу, зокрема позивача із органами управління товариством, права позивача порушені не були, у зв'язку з чим судовому захисту не підлягають.

Згідно ч. 1ст. 88 ЦК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представником відповідача не надано належних розрахунків витрат на правову допомогу, у яких би був зазначений час який було витрачено на участь представника у судовому засіданні, або на вчинення інших процесуальних дій, пов'язаний із розглядом даної справи, що позбавляє можливості перевірити розрахунок правильності таких витрат. За таких обставин, суд вважає що представником відповідача не доведено наявність витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61,79, 88, 209, 212-218 ЦПК України,

ст. ст. 7, 10, 15, Закону України «Про кооперацію», ст.ст. 3, 15, 16, 100, 269-272 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до садівничого товариства «Дніпровський», про визнання не дійсним рішення загальних зборів залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: