Постанова

від 25.06.2015 по справі 820/5206/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"25" червня 2015 р. № 820/5206/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з Обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_1 та від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_2.

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з Обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, та проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з Обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів при проведенні перевірки Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" були встановлені порушення дотримання вимог податкового законодавства. Таким чином податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 19.12.2014 року та є винесеними в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (в подальшому також - «Відповідач», або «СДПІ», або «Контролюючий орган») була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «ФМУ» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з такими контрагентами: ТОВ «Укрпапір» (код ЄДРПОУ 32152800) з податку на прибуток за 2013 р. та з податку на додану вартість за період квітень, травень, серпень 2013 р.; ТОВ «ОСОБА_1 Україна» (код ЄДРПОУ 37270061) з податку на додану вартість за період лютий 2014 р.

За результатами вищезазначеної документальної позапланової виїзної перевірки було складено ОСОБА_2 від 09 грудня 2014 р. № 372/28-09-42-10/00383231 яким встановлені порушення позивачем вимог:

1. п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198,6 cm. 198, п/201.4, п.201.6. ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме завищення суми податкового кредиту у розмірі 423 357,0 грн., а саме:

за квітень 2013 р. - 59 225,0 грн.;

за травень 2013 р. -13 605,0 грн.;

за серпень 2013 р. - 9 072,0 грн.;

лютий 2014 р., на суму 341 455,0 грн., що призвело до порушення п. 200.2 cm. 200 Податкового Кодексу України, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 423 357,0 грн., а саме:

за квітень 2013 р. - 59225,0 грн.;

за травень 2013 р. -13605,0 грн.;

за серпень 2013 р. - 9 072,0 грн.;

лютий 2014 р. на суму 341455,0 грн. та підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 423 357,0 грн., а саме:

за квітень 2013 р. - 59225,0 грн.;

за травень 2013 р. -13 605,0 грн.;

за серпень 2013 р. - 9 072,0 грн.;

лютий 2014 р. на суму 341 455,0 грн.

2. п.п.134.1.1 п.134.1 cm.134, п. п.138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями за 2013 рік на 73606,0 грн.»

На підставі вище зазначеного акту перевірки відповідачем відносно ПрАТ «ФМУ» були винесені податкові повідомлення-рішення, :

Податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_1 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким Позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 423 357,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 211 680,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_2 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким Позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 73 606,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 36 803,00 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку відповідно до вимог ст. ст. 55, 56 Податкового кодексу України. Так, не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Контролюючого органу, ПрАТ «ФМУ» в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, звернулося зі Скаргою до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, проте Рішенням Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про результати розгляду скарги від 27 лютого 2015 р. № 4474/10/28-10-10-4-33, податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишено без змін.

12 березня 2015 р. Позивач направив в порядку адміністративного оскарження Скаргу до Державної фіскальної служби України, проте Рішенням Державної фіскальної служби України від 08 травня 2015 р. № 9815/6/99-99-10-00-04-25 про результати розгляду скарги, оскаржувані податкові повідомлення-рішення теж були залишені без змін.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до наведеного в ОСОБА_2 перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновки Відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на даних перевірок інших платників податків, які є постачальниками товарів для позивача. На підставі цих даних, відповідач не визнав право ПрАТ «ФМУ» на формування витрат для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з ПДВ.

Зокрема, за результатами податкових перевірок, проведених щодо контрагентів - постачальників Позивача, а саме: ТОВ «ОСОБА_1 Україна» (код ЄДРПОУ 37270061) та ТОВ «Укрпапір» (код ЄДРПОУ 32152800), посадовими особами органів державної фіскальної служби було встановлено порушення такими контрагентами норм чинного законодавства, а також встановлено, що угоди, які укладені ПрАТ «ФМУ» із вище вказаними контрагентами та виконувались протягом перевіряємого періоду, визнані такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують публічний порядок та не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ОСОБА_1 Україна» судом встановлено, що між ПрАТ «ФМУ» та ТОВ «ОСОБА_1 Україна» було укладено Договір поставки № PMU/12-042 від 07 травня 2012 року (в подальшому також - «Договір № PMU/12-042»), відповідно до якого Продавець (тобто ТОВ «Атътер ОСОБА_1 Україна») зобов'язався поставляти Покупцю товар, на підставі та у відповідності до замовлення Покупця (тобто ПрАТ «ФМУ»), а Покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну. Таким чином, між сторонами цього договору мали місце господарські правовідносини щодо поставки (купівлі-продажу) товару.

В лютому 2014 р., в рамках проведення заходів з інформування повнолітніх споживачів продукції, що виробляється або імпортується Позивачем, ПрАТ «ФМУ» замовило та придбало у ТОВ «ОСОБА_1 Україна» зокрема Рукавички BLUETOOTH (жіночі та чоловічі), Шарфи чоловічі «Буковель», сувенірні мали світу, Рукавички TOUCH SCREEN, флеш-накопичувачі та інше на загальну суму 2 048 727, 72 грн., в тому числі ПДВ -341454,62 грн.

Весь вищезазначений товар був доставлений Позивачу транспортом ТОВ «ОСОБА_1 Україна» (автомобіль НОМЕР_3) і приймався на основний склад ПрАТ «ФМУ» старшим комірником ОСОБА_2, та комірником ОСОБА_3, які є матеріально відповідальними особами. ПрАТ «ФМУ» здійснювало оплату даного товару в безготівковій формі на рахунок ТОВ «ОСОБА_1 Україна» у визначені Договором № PMU/12-042 порядку і строки.

Факт отримання товару та сплата за нього підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжні доручення про оплату товару.

Також судом встановлено, що товари, що були придбані ПрАТ «ФМУ» у ТОВ «ОСОБА_1 Україна», використовувалися ПрАТ «ФМУ» в господарській діяльності, а саме використовувалися як подарунки в маркетингових промоакціях ПрАТ «ФМУ» з метою просування продукції (тютюнових виробів) ПрАТ «ФМУ».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрпапір», судом встановлено, що між ПрАТ «ФМУ» та ТОВ «Укрпапір» було укладено Договір поставки № PMU/12-051 від 19 червня 2012 року (в подальшому також - «Договір № PMU/12-051»), відповідно до якого Продавець (тобто ТОВ «Укрпапір») зобов'язався поставляти Покупцю товар, на підставі та у відповідності до замовлення Покупця (тобто ПрАТ «ФМУ»), а Покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.

В квітні, травні та серпні 2013 р. р. в рамках проведення маркетингових акцій та промоакцій щодо продукції (тютюнових виробів) Позивача, ПрАТ «ФМУ» замовило та придбало у ТОВ «Укрпапір», зокрема сукні жіночі, піджаки, сорочки та штани чоловічі, комбінезони, куртки, шапки, пояси, жилетки, футболки з нанесенням логотипів трогових марок Позивача (для використання в заходах з інформування повнолітніх споживачів продукції під торговою маркою Parliament ПрАТ «ФМУ»), на загальну суму 491 412,00 грн., в тому числі ПДВ -81902,00 грн.

Весь вищезазначений товар був доставлений Позивачу транспортом ТОВ «Укрпапір» (автомобіль Міцубісі, д.н. АІ 0013 MM) і приймався матеріально відповідальними особами Позивача. ПрАТ «ФМУ» здійснювало оплату даного товару в безготівковій формі на рахунок ТОВ «Укрпапір» у визначені Договором № PMU/12-051 порядку і строки.

Факт поставки товару підтверджується прибутковими ордерами, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, платіжними доручення про оплату товару.

Товари, що були придбані ПрАТ «ФМУ» у ТОВ «Укрпапір», використовувалися ПрАТ «ФМУ» в господарській діяльності, а саме використовувалися з нанесенням логотипів (для використання заходах з інформування повнолітніх споживачів продукції під торговою маркою Parliament).

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в УкраїніВ» і п.2.4. ст.2 В«Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському облікуВ» .

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ОСОБА_1 Україна» та ТОВ «Укрпапір» не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_1 та від 19 грудня 2014 року № НОМЕР_2 винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, є незаконними та підлягають скасуванню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 19.12.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджетуУкраїни на користь Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна", сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 червня 2015 року.

Суддя Спірідонов М.О.