Ухвала

від 17.11.2016 по справі 820/5206/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В.,- розглянувши заяву приватного акціонерного товариства «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» (далі - ПАТ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року у справі за позовом ПАТ до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 вересня 2016 року залишив без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог у зазначеній справі.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ПАТ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 1 квітня 2013 року (справа № К/9991/59150/12), 18 травня 2016 року (справа № К/800/48960/14), 29 червня 2016 року (справа № К/800/28251/15), 13 липня 2016 року (справа № К/800/18439/15), чотири від 5 жовтня 2016 року (справи №№ К/800/6391/16, К/800/18623/16, К/800/1007/15, К/800/14640/16), 12 жовтня 2016 року (справа № К/800/33660/15), три від 19 жовтня 2016 року (справи №№ К/800/9707/16, К/800/8362/16, К/800/29244/15).

Посилається також на постанову Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року, яка, з погляду заявника, підтверджує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у ній висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (пункт 5 частини першої статті 237 КАС).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У рішенні, про перегляд якого подана заява, суд касаційної інстанції, погодившись з рішенням апеляційного суду, дійшов висновку, що первинні документи, надані ПАТ на підтвердження реальності господарських операцій з придбання товару, не доводять факт використання такого товару у межах власної господарської діяльності; погодився з правомірністю висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту та заниження сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) по господарським операціям з контрагентами.

Натомість із висновків рішень того самого суду від 1 квітня 2013 року, 18 травня, 29 червня, чотири від 5, 12 і три від 19 жовтня 2016 року, наданих для порівняння, висновується, що кожен із них ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справ, які залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення визнані як такі, що підтверджують фактичність і товарність господарських операцій, здійснення яких давало право платнику ПДВ віднести його суми до податкового кредиту.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, ПАТ посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2016 року. Проте це рішення не може братися до уваги, оскільки у зазначеній справі суд касаційної інстанції не ухвалив остаточного рішення, а з огляду на неповноту фактичних обставин справи скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Посилання на постанову Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року є неприйнятним, оскільки за наслідками розгляду цієї справи встановлено дотримання позивачем визначених законом умов для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій на підставі належно оформлених первинних документів фактичної поставки та оплати товару за спірними угодами, що спричинило реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.

З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом приватного акціонерного товариства «ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.В. Кривенда