ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2015 р. Справа № 820/5206/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
представника позивача Петрова О.Г.
представника відповідача Рязанцева В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі № 820/5206/15
за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИЛА:
Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
-скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 19 грудня 2014 року № 0000284200 та від 19 грудня 2014 року № 0000294200.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено у повному обсязі.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 19.12.2014 року № 0000284200 та № 0000294200.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з такими контрагентами: ТОВ «Укрпапір» (код ЄДРПОУ 32152800) з податку на прибуток за 2013 р. та з податку на додану вартість за період квітень, травень, серпень 2013 р.; ТОВ «Альтер Его Україна» (код ЄДРПОУ 37270061) з податку на додану вартість за період лютий 2014 р.
За результатами вищезазначеної документальної позапланової виїзної перевірки було складено Акт від 09 грудня 2014 р. № 372/28-09-42-10/00383231 яким встановлені порушення позивачем вимог:
1. п. 185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6. ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме завищення суми податкового кредиту у розмірі 423 357,0 грн., а саме:
за квітень 2013 р. - 59 225,0 грн.;
за травень 2013 р. -13 605,0 грн.;
за серпень 2013 р. - 9 072,0 грн.;
лютий 2014 р., на суму 341 455,0 грн., що призвело до порушення п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на суму 423 357,0 грн., а саме:
за квітень 2013 р. - 59225,0 грн.;
за травень 2013 р. -13605,0 грн.;
за серпень 2013 р. - 9 072,0 грн.;
лютий 2014 р. на суму 341455,0 грн. та підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 423 357,0 грн., а саме:
за квітень 2013 р. - 59225,0 грн.;
за травень 2013 р. -13 605,0 грн.;
за серпень 2013 р. - 9 072,0 грн.;
лютий 2014 р. на суму 341 455,0 грн.
2. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями за 2013 рік на 73606,0 грн.
На підставі вище зазначеного акту перевірки відповідачем відносно позивача були винесені податкові повідомлення-рішення:
-податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № 0000284200 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 423 357,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 211 680,00 грн.;
-податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року № 0000294200 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 73 606,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 36 803,00 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку відповідно до вимог ст. ст. 55, 56 Податкового кодексу України.
Так, не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивач в порядку передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України звернувся зі скаргою до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, проте рішенням Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про результати розгляду скарги від 27 лютого 2015 р. № 4474/10/28-10-10-4-33 податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 р. № 0000284200 та № 0000294200 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишено без змін.
12 березня 2015 р. позивач направив в порядку адміністративного оскарження скаргу до Державної фіскальної служби України, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 08 травня 2015 р. № 9815/6/99-99-10-00-04-25 про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення теж були залишені без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.
Отже, податковий кредит складається із сум податку на додану вартість нарахованого (сплаченого) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.
Між тим, колегія суддів зазначає, що податкова накладна не є вичерпним первинним документом для нарахування податкового кредиту з ПДВ, оскільки визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є придбання товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено придбання товарів за спірними господарськими операціями з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.
Згідно інформації про види діяльності, які мав право здійснювати позивач, видами діяльності, зокрема, є: 16.00.0- виробництво тютюнових виробів, 51.35.0-оптова торгівля тютюновими виробами
Фактично у періоді, що перевірявся, позивач здійснював господарську діяльність з виробництва та оптової реалізації тютюнових виробів, а також експорт/імпорт тютюнової сировини та тютюнових виробів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період здійснював фінансово-господарські операції з ТОВ «Укрпапір» та ТОВ «Альтер ЕГО Україна».
Так, між ПрАТ «ФМУ» та ТОВ «Альтер Его Україна» було укладено Договір поставки № PMU/12-042 від 07 травня 2012 року (в подальшому також - «Договір № PMU/12-042»), відповідно до якого Продавець (тобто ТОВ «Алътер Его Україна») зобов'язався поставляти Покупцю товар, на підставі та у відповідності до замовлення Покупця (тобто ПрАТ «ФМУ»), а Покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.
Таким чином, між сторонами цього договору мали місце господарські правовідносини щодо поставки (купівлі-продажу) товару.
Згідно матеріалів справи, позивачем на підставі вказаного договору у лютому 2014 р. придбано у ТОВ «Альтер Его Україна» зокрема Рукавички BLUETOOTH (жіночі та чоловічі), Шарфи чоловічі «Буковель», сувенірні мапи світу, Рукавички TOUCH SCREEN, флеш-накопичувачі та інше на загальну суму 2 048 727, 72 грн., в тому числі ПДВ -341454,62 грн.
На підтвердження фактичного отримання вказаного товару позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення.
Позивачем зазначено, що товари, придбані ПрАТ «ФМУ» у ТОВ «Альтер Его Україна» використовувалися ПрАТ «ФМУ» в господарській діяльності з метою інформування повнолітніх споживачів тютюнових виробів про продукцію позивача, під час проведення інформаційних заходів передбачалася безоплатна роздача подарунків з метою просування продукції (тютюнових виробів) позивача.
Проте, позивачем не надано доказів, що товари отримані ним від ТОВ «Альтер Его Україна» мали логотипи Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» та не зазначено, яким чином вказані товари інформували споживачів про продукцію (тютюнові вироби), що реалізує позивач, про її якість та властивості, а також не надано доказів, що роздача товарів отриманих від ТОВ «Альтер Его Україна» споживачам тютюнових виробів вплинула на позитивний результат від продажу тютюнових виробів.
Таким чином, позивачем не доведено доцільність використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а тому позивачем не підтверджено мету їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Альтер Его Україна» та заниження податку на додану вартість на суму 341455,00 за лютий 2014 року.
Також, як вбачається з матеріалів справи, між ПрАТ «ФМУ» та ТОВ «Укрпапір» було укладено Договір поставки № PMU/12-051 від 19 червня 2012 року (в подальшому також - «Договір № PMU/12-051»), відповідно до якого Продавець (тобто ТОВ «Укрпапір») зобов'язався поставляти Покупцю товар, на підставі та у відповідності до замовлення Покупця (тобто ПрАТ «ФМУ»), а Покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього визначену договором ціну.
Згідно матеріалів справи, позивачем в квітні, травні та серпні 2013 р. р. придбано у ТОВ «Укрпапір», зокрема, вечірні сукні жіночі, піджаки, сорочки та штани чоловічі, комбінезони, куртки, шапки, пояси, жилетки, футболки.
На підтвердження отримання вказаного товару позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти прийняття-передачі виконаних робіт з виготовлення уніформи.
Позивачем зазначено, що товари, придбані у ТОВ «Укрпапір» використовувалися ПрАТ «ФМУ» в господарській діяльності з метою інформування повнолітніх споживачів тютюнових виробів про продукцію позивача, під час проведення інформаційних заходів особи, які безпосередньо контактували зі споживачами тютюнових виробів повинні були бути одягнені в уніформу, яка дозволяла ідентифікувати таких людей, як осіб, що представляють інтереси позивача.
Проте, позивачем не надано доказів, що на підприємстві позивача введено спеціальну уніформу для працівників.
Доказів наявності логотипів, товарних знаків позивача на товарах отриманих від ТОВ «Укрпапір» позивачем не надано.
Позивачем також не зазначено та не надано доказів, яким чином отримані від ТОВ «Укрпапір» вечірні сукні жіночі, піджаки, сорочки та штани чоловічі, комбінезони, куртки, шапки, пояси, жилетки, футболки інформували споживачів про продукцію (тютюнові вироби), що реалізує позивач, про її якість та властивості, а також не надано доказів, що товари отримані від ТОВ «Укрпапір», в які, згідно пояснень позивача, під час проведення інформаційних заходів були одягнені робітники позивача, вплинули на позитивний результат від продажу тютюнових виробів.
Отже, позивачем не доведено доцільність використання придбаного у ТОВ «Укрпапір» товару у власній господарській діяльності, а тому позивачем не підтверджено мету їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по постачальнику ТОВ «Укрпапір» та заниження податку на додану вартість на суму 81 902 грн за квітень, травень, серпень 2013 року.
Щодо заниження позивачем податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Укрпапір», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пп.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Згідно з пп.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати понесені позивачем за спірними господарськими операціями з ТОВ «Укрпапір» є витратами на проведення інформаційних заходів та промакцій щодо просування продукції позивача.
Відповідно до п. 139.1.1. п.139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження використання отриманої від ТОВ «Укрпапір» продукції в межах власної господарської діяльності для просування тютюнових виробів.
За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову.
Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі № 820/5206/15 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 06.10.2015 р.
Суд | Харківський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.10.2015 |
Оприлюднено | 15.10.2015 |
Номер документу | 52119239 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Харківський апеляційний адміністративний суд
Макаренко Я.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні