Постанова

від 25.06.2015 по справі 9/202-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року Справа № 9/202-08 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівДанилова Т.Б., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.15 у справі№9/202-08 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нертус" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" простягнення 8 436 120, 03 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 23.06.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: Добролюбова Т.В. (доповідач), Данилова Т.Б., Швець В.О.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нертус" у травні 2008 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" 8 436 120, 03 грн з яких : 1 027 878, 40 грн основного боргу, 6 873 189, 04 грн процентів за користування грошовими коштами, 127 038, 87 грн неустойки та 408 013, 72 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" зобов'язань за дистриб'юторськими договорами № 3/05 від 17.01.05 та № 1/01 від 01.01.07 з оплати товару, у зв'язку з чим відповідач, також, зобов'язаний сплатити зазначені проценти, штрафні санкції та відшкодувати спричинені позивачу збитки. При цьому, позивач посилався на приписи статей 15, 16, 22, 536, 549, 550, 551, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 225, 230, 231 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.08 , ухваленим суддею Подобєд І.М. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохимтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус" 1 027 878, 40 грн основного боргу, 6 873 189, 04 грн процентів за користування грошовими коштами, 127 038, 87 грн неустойки та 408 013, 72 грн збитків. Суд першої інстанції керувався приписами статей 9, 16, 525, 526, 530, 536, 549 - 551, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 231, 232, 233 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" оскаржило його в апеляційному порядку.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С. - головуючого, Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М., постановою від 25.07.08 , перевірене рішення змінив , зменшивши суму стягнутої неустойки до 105 655,60 грн, з відмовою у стягненні 21 383,27 грн неустойки через невірно здійснений позивачем розрахунок. В частині стягнення 1 027878,40 грн основного боргу, 6 873 189,04 грн процентів за користування грошовими коштами та 408 013,72 грн збитків рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохимтранс" задоволено частково.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нертус" у вересні 2008 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.08 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.08, в якій просило змінити спосіб виконання рішення суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нертус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" подано до суду спільну заяву від 06.10.08, в якій вони просили затвердити між сторонами мирову угоду № 1 від 06.10.08.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.08 , ухваленою суддею Подобєд І.М. затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нертус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" № 1 від 06.10.08 на умовах викладених сторонами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" оскаржило його в апеляційному порядку.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Пархоменко Н.В. - головуючого, Коваль Л.А., Чередка А.Є., ухвалою від 04.02.15 , відмовив Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" у поновленні строку на звернення з апеляційною скаргою та повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано з пропуском процесуального строку встановленого для її подання, а доводи викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження визнав необґрунтованими.

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду від 04.02.15 скасувати, а матеріали справи скерувати для розгляду по суті до апеляційного суду. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статті 93 Господарського процесуального кодексу України, статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження у даній справі). Скаржник наголошує на безпідставності посилань суду апеляційної інстанції на те, що маючи рішення суду у іншій справі №33/121-07 на стягнення з відповідача 23 328,97 грн він мав-би його виконувати через судового виконавця, що б унеможливило його необізнаність про справу № 9/202-08. Вважає невірним і посилання суду на те, що Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" мало можливість раніше ознайомитись з оскаржуваною ухвалою суду, оскільки скаржник не був обізнаний щодо наявності оскаржуваного рішення.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

До початку судового засідання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, , яке задоволенню не підлягає з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання касаційної інстанції обов'язковою не визнавалась, водночас, враховується і те, що ухвала Вищого господарського суду України від 12.06.15 про призначення справи до розгляду скерована сторонам у справі 12.06.15 і згідно з даними автоматизованої системи "Документообіг господарських судів" електронна копія цієї ухвали розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.06.15, отже сторони були належно та завчасно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Клопотань про продовження строку розгляду скарги сторони не заявили.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Частиною 2 статті 111 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд касаційної скарги на ухвалу апеляційного господарського суду проводиться у порядку, передбаченому для розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного господарського суду.

Як убачається з матеріалів справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд ухвалою від 04.02.15 відмовив Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Павлоградвугілля" у задоволенні клопотання про відновлення строку на звернення з апеляційною скаргою з посиланням на те, що наведені скаржником причини пропуску процесуального строку не є поважними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Право апеляційного оскарження стороною рішення господарського суду передбачено приписами статей 22, 91 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент винесення ухвали) сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 №2453-VI, який набрав чинності з 30.07.10, судові рішення, прийнятті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку упродовж строків, що діяли до набрання чинності цим Законом. Так, за приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент винесення ухвали) до апеляційного суду рішення може бути оскаржено упродовж 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, при цьому, відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги можливе упродовж трьох місяців з дня прийняття рішення. При цьому, з урахуванням припису абзацу сьомого пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень, щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення. Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки цим особам норми ГПК, до набрання чинності названим Законом, не передбачали право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги. При цьому, відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, а клопотання про поновлення цього строку відхилено.

Судом апеляційної інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що оскаржувана в апеляційному порядку ухвала господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирової угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нертус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтранс" прийнята 06.10.08 ,. З матеріалів справи убачається, що з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали від 06.10.08 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось у січні 2015 року , тобто більше ніж через шість років з моменту винесення оскаржуваної ухвали. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження скаржник вказував на те, що він не є стороною у справі та не брав участі у судовому розгляді справи №9/202-08, а тому про наявність рішення від 06.10.08 він дізнався лише в липні 2014 року, що і стало підставою для звернення з апеляційною скаргою у січні 2015 року.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.06, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.10) .

У пункті 41 рішення від 03.04.08 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Враховуючи наведене відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та повертаючи апеляційну скаргу господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що з клопотання скаржника не вбачається обставин, які б підтверджували поважність пропуску процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою більше ніж через шість років з моменту винесення оскаржуваної ухвали. При цьому, як вірно зазначив апеляційний господарський суд, що з моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення у іншій справі № 33/121-07 та до моменту винесення ухвали від 06.10.08 у даній справі пройшло майже 11 місяців, упродовж цього терміну скаржник не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що стадія вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження не передбачає дослідження апеляційним судом доказів по суті, а тому питання стосовно того, чи відбулося з боку місцевого суду вирішення питання про права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", яке на той час не брало участь у справі, підлягає з'ясуванню лише під час апеляційного розгляду скарги по суті. Таким чином у разі повернення у визначених Господарським процесуальним кодексом України випадках апеляційної скарги поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи, відсутні і підстави для з'ясування судами чи порушено права такої особи оскаржуваним судовим рішенням та чи наявний правовий зв'язок між скаржником та сторонами у справі.

Інші доводи, касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду, оскільки ґрунтуються на непогодженні скаржника з установленими судами обставинами. Виходячи з того, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм процесуального законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 ,111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.15 у справі №9/202-08 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Данилова

В.Швець