Рішення

від 15.06.2015 по справі 911/1395/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2015 р. Справа № 911/1395/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" до Фізичної-особи підприємця Шевченка Вадима Віталійовича та Закритого акціонерного товариства "Продсервіс" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Скляров Д.М. (дов. № 3 від 08.06.2015);

відповідача 1: Пасацька В.В. (дов. № 13 від 12.01.2015);

відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит" до Фізичної-особи підприємця Шевченка Вадима Віталійовича та Закритого акціонерного товариства "Продсервіс" про стягнення суми.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем-1 та відповідачем-2 своїх зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 94-08 від 05.09.2008 та додатковими договорами до нього, та договором поруки № 57 від 05.09.2008 відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2015 порушено провадження та призначено її до розгляду на 21.04.2015.

Ухвалою від 21.04.2015 розгляд справи відкладено на 29.04.2015.

Ухвалою від 29.04.2015 розгляд справи відкладено на 28.05.2015.

28.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою від 28.05.2015 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а розгляд справи відкладено на 09.06.2015.

В судовому засіданні 09.06.2015 було оголошено перерву до 15.06.2015.

15.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача, в якій останній уточнив позовні вимоги, тож вони розглядаються судом у їх кінцевій редакції, а саме стягнення з відповідача:

162357,07 доларів США заборгованості за кредитом,

24655,88 доларів США заборгованості за процентами,

10202,11 грн заборгованості по комісії,

2218,76 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів,

15656,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту,

520,69 грн пені за несвоєчасну сплату комісії,

308,75 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів,

2003,95 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту,

55,86 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісії.

В судовому засіданні 15.06.2015 суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 15.06.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

05.09.2015 між Акціонерним комерційним банком "Національний Кредит" (Публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит") (банк) та Фізичною-особою підприємцем Шевченком Вадимом Віталійовичем (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 94-08. Крім того, сторонами укладались численні договори про внесення змін до даного договору, тож умови останнього цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Так, відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 164359,80 доларів США на умовах передбачених цим договором. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 28.11.2014.

Відсоткова ставка за користування кредитом встановлено у розмірі 17% річних. Відсотки за користування кредитом сплачуються щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, а при повернення суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості (п. 3.2. договору).

За надання та управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку плату, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 1 відсоток річних від ліміту кредитної лінії, відповідно до п. 2.1. цього договору.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050, 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Фізичною-особою підприємцем Шевченком Вадимом Віталійовичем за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 94-08 від 05.09.2008, 05.09.2008 між Акціонерним комерційним банком "Національний Кредит" (кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Продсервіс" (поручитель) було укладено договір поруки № 57. Крім того, сторонами укладались договори про внесення змін до даного договору, тож умови останнього цитуються судом у їх кінцевій редакції.

Так, за змістом п.п. 1.2., 2.1. договору поруки поручитель, відповідно до умов договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 94-08 від 05.09.2008 по сплаті кредитору: заборгованості по наданому до 28.11.2014 кредиту в розмірі 164359,80 доларів США, відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних від суми кредиту, плати за надання та управління фінансовим кредитом у розмірі 1 % річних від ліміту кредитної лінії, відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 17% річних, неустойки (пені, штрафів), а також збитків завданих кредитору, зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених постачальником сум кредитору.

Строк дії договору поруки встановлено до 28.11.2019 (п. 5.4. договору поруки).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Як встановлено судом, надання кредитних коштів за договором підтверджується виписками з рахунку (копії містяться в матеріалах справи). Тож, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Оскільки боржником допущено порушення зобов'язання в частині повернення кредитних коштів у встановлені строки, не сплачувались у передбаченому розмірі проценти за користування кредитом у встановлений договором строк, позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 162357,07 доларів США заборгованості за кредитом, 24655,88 доларів США заборгованості за процентами, 10202,11 грн заборгованості по комісії.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, зазначав, що позивачем складено розрахунок суми заборгованості за курсом НБУ станом на 01.03.2015, що не відповідає курсу на момент подачі позову, і позивачем не надано такого розрахунку. Вказані заперечення не приймаються судом, оскільки позивачем було уточнено зміст позовним вимог та заявлено до стягнення суму заборгованості саме у доларах США (за виключенням комісії та пов'язаних із нею сум до стягнення), розрахунок якої міститься в матеріалах справи саме в доларах США із зазначенням еквіваленту в гривні.

Оскільки факт наявності заборгованості боржника перед банком у заявлених розмірах підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи, доказів сплати такої заборгованості відповідачами не надано, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 162357,07 доларів США заборгованості за кредитом, 24655,88 доларів США заборгованості за процентами, 10202,11 грн заборгованості по комісії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2218,76 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 15656,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту, 520,69 грн пені за несвоєчасну сплату комісії, 308,75 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 2003,95 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 55,86 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісії.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3. договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних , наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 2218,76 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 15656,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту, 520,69 грн пені за несвоєчасну сплату комісії, 308,75 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 2003,95 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 55,86 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісії підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Солідарно стягнути з Фізичної-особи підприємця Шевченка Вадима Віталійовича (код 2331610914) та Закритого акціонерного товариства "Продсервіс" (код ЄДРПОУ 20581789) 162357,07 доларів США заборгованості за кредитом, 24655,88 доларів США заборгованості за процентами, 10202,11 грн заборгованості по комісії, 2218,76 доларів США пені за несвоєчасну сплату процентів, 15656,37 доларів США пені за несвоєчасну сплату кредиту, 520,69 грн пені за несвоєчасну сплату комісії, 308,75 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 2003,95 доларів США 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту, 55,86 грн 3% річних за несвоєчасну сплату комісії (всього 207200,78 доларів США (що станом на день прийняття рішення еквівалентно 4363648,43 грн) та 10778,66 грн).

3. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Шевченка Вадима Віталійовича (код 2331610914) в доход Державного бюджету України 36540,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Продсервіс" (код ЄДРПОУ 20581789) в доход Державного бюджету України 36540,00 грн судового збору.

5. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 25.06.2015

Суддя А.Ф. Черногуз