Постанова

від 25.06.2015 по справі 910/1145/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа№ 910/1145/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Кобцов І.А.;

відповідача: не з'явився;

ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 12.05.2015р.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА"

на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного

управління юстиції у місті Києві

у справі №910/1145/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС

КИЇВ"

про стягнення 38 338,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/1145/13 скаргу позивача на дії державного виконавця щодо винесення постанови ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/1145/13 скасувати, а справу направити до Господарського суду міста Києва для розгляду скарги позивача на дії державного виконавця по суті.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, що на думку позивача призвело до безпідставного залишення скарги без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.06.2015р.

В судовому засіданні 25.06.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №910/1145/13 від 12.05.2015р. скасувати та направити справу№910/1145/13 до Господарського суду міста Києва на розгляд по суті спору.

Представники відповідача та Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві в судове засідання 25.06.2015р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також приймаючи до уваги наявність доказів належного повідомлення сторін та Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача та Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25.06.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС КИЇВ" (далі - відповідач) 38 338,28 грн., перерахованих в оплату вартості комплектуючих для офісної техніки на підставі рахунку №26 від 26.09.2012р., які за усною домовленістю повинен був поставити відповідач. Оскільки товар поставлений не був, а відповідач відмовився повернути кошти, посилаючись на виконання своїх зобов'язань перед позивачем, останній звернувся за захистом своїх прав до суду (том справи - 1, аркуші справи - 5-7).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2013р. у справі №910/1145/13 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 38 338,28 грн. боргу та 1 720,50 грн. судового збору (том справи - 2, аркуші справи - 38-41).

16.10.2013р. було видано наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2013р. у справі №910/1145/13 (том справи - 2, аркуш справи - 60).

22.10.2013р. Господарським судом міста Києва було прийнято додаткове рішення у справі №910/1145/13, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 520,00 грн. за проведення судової експертизи (том справи - 2, аркуш справи - 65).

Постановою Київського апеляційного господарського суду було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2013р. у справі №910/1145/13 (том справи - 2, аркуші справи - 133-138).

24.12.2013р. було видано наказ на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2013р. у справі №910/1145/13 (том справи - 3, аркуш справи - 10).

В травні 2015 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві. В своїй скарзі позивач просив суд визнати незаконною та скасувати вищезгадану постанову, а також зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження ВП №41237932 (том справи - 3, аркуші справи - 42-44).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/1145/13 скаргу позивача на дії державного виконавця щодо винесення постанови ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві було залишено без розгляду. При цьому суд зазначив про те, що позивачем було пропущено 10-денний строк на оскарження дій державного виконавця, встановлений в ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, а клопотання щодо відновлення вказаного строку позивач не подавав (том справи - 3, аркуші справи - 28-29).

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають наявним у справі матеріалам, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження". Даний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Відповідно до ч.1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як уже зазначалося вище, місцевий господарський суд в своїй ухвалі зазначив про те, що оскаржувана позивачем постанова була винесена державним виконавцем 30.01.2015р., тоді як позивач звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця лише 30.04.2015р. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як сторона виконавчого провадження, мав можливість знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та отримувати інформацію про його хід.

Однак поза увагою місцевого господарського суду було залишено те, що позивач отримав постанову ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві та оригінал наказу суду у справі №910/1145/13 лише 23.04.2015р.

На підтвердження викладеного позивачем до скарги на дії державного виконавця було додано супровідний лист №114/3 від 30.01.2015р. та постанову Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ВП №41237932 від 30.01.2015р., а також конверт, в якому вказані документи надійшли (том справи - 3, аркуші справи - 45-48).

Наданий позивачем конверт містить відбиток календарного штампу відділення поштового зв'язку - 21.04.2015р., а також зазначення номеру супровідного листа Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві №114/3.

Таким чином, позивач дізнався про вчинення державним виконавцем оскаржуваної позивачем дії, а саме: винесення постанови ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві, лише 23.04.2015р., коли він отримав названу постанову, і звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця 30.04.2015р., що підтверджується відбитком календарного штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла скарга до Господарського суду міста Києва (том справи - 3, аркуш справи - 59).

З наведеного вбачається, що позивач оскаржив дії державного виконавця щодо винесення постанови ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві в межах десяти днів з дня, коли позивачу стало відомо про винесення цієї постанови, а відтак з дотриманням вимог ч.1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Однак вказані обставини були залишені поза увагою місцевого господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, в даному конкретному випадку правові підстави для повернення скарги позивача на дії державного виконавця без розгляду у місцевого господарського суду були відсутні.

Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про невірне застосування Господарським судом міста Києва норм процесуального права при прийнятті ухвали №910/1145/13 від 12.05.2015р.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. - скасуванню, з направленням справи №910/1145/13 до місцевого господарського суду для розгляду по суті скарги позивача на дії державного виконавця щодо винесення постанови ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Відносно витрат позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Як уже зазначалось вище, у справі №910/1145/13 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями)).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 101-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2015р. у справі №910/1145/13 скасувати.

3. Справу №910/1145/13 передати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА" вих.№463 від 29.04.2015р. на дії державного виконавця щодо винесення постанови ВП №41237932 від 30.01.2015р. про повернення виконавчого документу стягувачеві.

4. Матеріали справи №910/1145/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков