Постанова

від 08.01.2009 по справі 5020-11/453

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

02

лютого 2009 року  

Справа

№ 5020-11/453

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

,

за участю

представників сторін:

позивача:

Вертій Н. А.,

довіреність № б/н від 17.06.08 (товариство з обмеженою відповідальністю

"Мортрансмаркет-Юг");

відповідача: Плужніков О. С., довіреність №

3-12/08 від 08.10.08 (житлово-будівельний кооператив

"Південнобережний");

                              Трофімова Г. І.,

довіреність № 8-1/9 від 26.01.09 (житлово-будівельний кооператив

"Південнобережний");

третіх

осіб: 1) не з'явився

(ОСОБА_1);

                              2) не з'явився

(ОСОБА_2);

розглянувши

апеляційну скаргу

житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" на рішення

господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 26 листопада

2008 року у справі № 5020-11/453

за

позовом           товариства з обмеженою відповідальністю

"Мортрансмаркет-Юг" (вул. Корчагіна, 34, місто Севастополь, 99014)

до житлово-будівельного кооперативу

"Південнобережний" (пр. Гер. Сталінграду, 7, місто Севастополь,

99014)

треті

особи: 1)

ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, місто Севастополь,

99014)

2)

ОСОБА_2  АДРЕСА_2, місто Севастополь,

99014)

про

визнання недійсним договору та стягнення подвійної суми збитків

ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою

відповідальністю «Мортрансмаркет-Юг»звернулось з позовом до

житлово-будівельного кооперативу «Південнобережний», треті особи, які не

заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання

договору, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю  «Мортрансмаркет-Юг»та житлово-будівельним

кооперативом  «Південнобережний»на

будівництво двох квартир, недійсним, як укладеного при застосуванні омани з

боку відповідача, та стягнення подвійної суми збитків, завданих у зв'язку з

вчиненням правочину.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що норми статті 230

Цивільного кодексу України вказує, що відповідач навмисно замовчав існування

обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, у зв'язку з чим він

повинен відшкодувати завдані позивачу збитки у подвійному розмірі та суму

грошових коштів, як відшкодування за прострочення виконання грошового

зобов'язання, у вигляді інфляції та трьох процентів річних, у повному обсязі.

                    У процесі розгляду справи позивач

уточнив свої позовні вимоги та просив визнати недійсним договір № 11 від 12

серпня 1998 року між товариством з обмеженою відповідальністю

"Мортрансмаркет-Юг" та житлово-будівельним кооперативом

"Південнобережний" на підставі статті 230 Цивільного кодексу України,

як укладений при застосуванні оману з боку житлово-будівельного кооперативу

"Південнобережний"; стягнути з 

житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" на користь

товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" подвійну

суму збитків, завданих у зв'язку з вчиненням цього правочину у розмірі

539767,78 грн.; стягнути з  житлово-будівельного

кооперативу "Південнобережний" на користь

товариства

з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" судові витрати.

                    Рішенням господарського

суду міста Севастополя від 26 листопада 2008 року  у справі № 5020-11/453 позов задоволено.

                    Визнано недійсним договір №

11 від 12 серпня 1998 року про пайову участь у будівництві двох квартир,

укладений між товариством з обмеженою відповідальністю

"Мортрансмаркет-Юг" та житлово-будівельним кооперативом

"Південнобережний".

                    Стягнуто з

житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" на користь

товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" подвійну

суму збитків у розмірі 539 767,78 грн.

                    Вирішено питання розподілу

судових витрат.

                    Не погодившись з рішенням

суду, житлово-будівельний кооператив "Південнобережний" звернувся до

Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в

якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Доводи

апеляційної скарги обґрунтовані порушенням господарським судом норм

матеріального та процесуального права, а саме -пункт 2 частини 1 статті 62

Господарського процесуального кодексу України та статті 256 Цивільного кодексу

України.

За

твердженням заявника апеляційної скарги, господарським судом міста Севастополя

вже вирішувався господарський спір, між тими ж сторонами, про той же предмет із

тих же підстав.

Також,

позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності у 2008 році.

Розпорядженням

заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського

суду від 12 січня 2009 року змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В.

замінено на суддю Градову О.Г.

До

Севастопольського апеляційного господарського суду надійшли клопотання

житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" та товариства з

обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг"  про відкладення слухання справи.

У

судовому засіданні 12 січня 2009 року представник відповідача підтримав

клопотання про відкладення слухання справи, представники третіх осіб не

з'явились.

Судова

колегія відклала розгляд справи на 26 січня 2009 року.

До

Севастопольського апеляційного господарського суду надійшло доповнення до

апеляційної скарги житлово-будівельного кооперативу

"Південнобережний".

У

судовому засіданні 26 січня 2009 року представник відповідача підтримав

доповнення до апеляційної скарги, представник позивача заперечував та просив

рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші сторони не з'явились.

Судова

колегія відклала розгляд справи на 02 лютого 2009 року.

У

судове засідання 02  лютого 2009 року

представники третіх осіб  не з'явились,

про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що

підтверджується матеріалами справи.

                    Враховуючи, що відповідно

до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України

апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги

(подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає  можливим розглянути скаргу за відсутністю

сторін, що не з'явились.

Повторно

розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального

кодексу України, судова колегія встановила наступне.

12

серпня 1998 року між товариством з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” та житлово-будівельним кооперативом „Південнобережний” був

укладений договір № 11 на будівництво двох квартир у кооперативі.

Відповідно

до пункту 1.1 вказаного Договору товариство з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” зобов'язувалось сплатити житлово-будівельному кооперативу

„Південнобережний” повну вартість заявлених ним на будівництво двох квартир:

двокімнатної та чотирикімнатної, яка складає суму, що еквівалентна  27490,00 доларів США. Перша сторона

становиться пайовиком. Сплата здійснюється коштами у гривневому еквіваленті на

день сплати.

Житлово-будівельний

кооператив „Південнобережний”, в свою чергу, зобов'язався за свій ризик та на

кошти пайовика збудувати йому ці дві квартири до кінця 1998 року. У разі

затримки здачі квартир в обумовлені терміни кооператив повинен відшкодувати

пайовику неустойку у розмірі 0,2% від вартості квартир за кожен день затримки.

Розділом

4 Договору встановлено, що 50% вартості квартир товариство з обмеженою

відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг” сплачує до 15 вересня 1998 року.

Також,

товариство з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг” виступило

поручителем за договором № 8 від 08 липня 1998 року на будівництво квартири між

житлово-будівельним кооперативом „Південнобережний” та громадянином ОСОБА_3

(договір поручительства № 1 від 01 травня 1999 року).

23

жовтня 1998 року товариство з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг” та

житлово-будівельний кооператив „Південнобережний” уклали Доповнення до Договору

№ 11 від 12 серпня 1998 року та договору № 8 від 18 липня 1998 року на

будівництво квартир, у відповідності до умов якого, товариству з обмеженою

відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг” надано право погасити договірні суми

шляхом виставлення векселя (як простого, так і перевідного) (пункт 1 Доповнення

до Договору) та сплачувати заборгованість перед кооперативом будівельними

матеріалами (пункт 5 Доповнення до Договору).

31

грудня 1998 року між товариством з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” та житлово-будівельним кооперативом „Південнобережний” було

укладено Додаткову угоду до Договору № 11 від 12 серпня 1998 року, якою

підтверджено вартість квартир за Договором -27490,00 доларів США, уточнено строки

оплати: - 50%  вартості до 15 вересня

1998 року, 50% - до 15 травня 1999 року, та встановлено строк завершення

будівництва та здачі квартир -1 жовтня 1999 року.

Протягом

1998-1999 років товариство з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг”

здійснило декілька платежів грошовими коштами на загальну суму 45017,20 грн.,

що еквівалентно 15332,81 доларів США, поставило певну кількість будівельних

матеріалів (піску) на суму 22490,00 грн., що еквівалентно 5440,54 доларів США

та передало два векселі на суму 70903,00 грн., що еквівалентно 20500,00 доларів

США.

Даний

факт встановлений рішенням господарського суду міста Севастополя від 29

листопада 2007 у справі № 20-9/182-11/362-5/372, яким було відмовлено у

задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” до житлово-будівельного кооперативу „Південнобережний” про

визнання права власності на пай. Судове рішення 

постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня

2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 03 квітня 2008

року залишено без змін.

Судовими

рішеннями встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” не може бути членом житлово-будівельного кооперативу

„Південнобережний”, оскільки, членом кооперативу можуть бути тільки фізичні

особи (пункт 2.1.3 статуту житлово-будівельного кооперативу

„Південнобережний”).

Відповідно

до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені

рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться

знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Актом

звірки взаємних розрахунків станом на 01 квітня 2000 року від 05 квітня 2000

року, проведеної між товариством з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг”

та житлово-будівельним кооперативом „Південнобережний”, встановлена переплата

за квартири з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг”

у сумі 2337,42 доларам США (арк. 20).

Проаналізувавши

обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваного рішення

судом першої інстанції, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла

висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на

наступне.   

Відповідно

до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства.

Згідно

з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності

правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)

вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203

цього Кодексу.

Частиною

1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське

зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками

господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині.

Вирішуючи

спір про визнання недійсним договору господарський суд зобов'язаний  встановити наявність саме тих обставин, з

якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків,

а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та

відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно

з статтею 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно

ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина

перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть

перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона,

яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у

подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього

правочину.

Відповідно

до вимог статті 230 Цивільного кодексу України під обманом мається на увазі як

активна так і пасивна поведінка сторони правочину, яка полягає в тому, що особа

замовчує існування істотних обставин. Визначальною ознакою обману є умисні дії

сторони правочину. Необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також

те, щоб приховувані (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли

перешкодити вчиненню правочину, якби інша особи дізналась про їх існування.

Як

вже встановлено судовими інстанціями, при укладені договору на будівництво

квартир була порушена природа та мета правочину, права сторони - товариство з

обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг”.

Відповідно

до статуту Кооперативу його членом може бути тільки фізична особа.

Судова

колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що житлово-будівельного

кооператив "Південнобережний" укладаючи з товариством з обмеженою

відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг” договір на будівництво квартир умисно ввів

позивача в оману щодо обставин, які унеможливлюють виконанню договору в натурі

та не мало на меті фактичної передачі цих квартир позивачу.

Посилання

заявника на те, що оскаржений договір був визнаний недійсним судовим рішенням у

справі № 20-11/293-7/277 не приймається судовою колегією з тих підстав, що

ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17 січня 2008 року

провадження у справі № 20-11/293-7/277 за позовом до житлово-будівельного

кооперативу „Південнобережний” до товариства з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” про визнання договору № 11 від 12 серпня 1998 року

припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського

процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Заявник

апеляційної скарги, також посилається на порушення господарським судом статті

256 Цивільного кодексу України.

Згідно

з статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах

якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права

або інтересу.

Відповідно

до частини 1 статі 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності

починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення

свого права або про особу, яка його порушила.

Факт

встановлення обставин, які перешкоджають вчиненню правочину, а саме: те, що

відповідач замовчував існування істотних обставин, яким унеможливлюють

укладання пайового договору на будівництво квартир між позивачем, як юридичною

особою та відповідачем, як особою, яка за статутом є кооперативом, було вказано

у судових рішеннях у справі № 20-9/182-11/362-5/372, стало відомо стороні у

2007 році.

Тому,

ствердження скаржника стосовно пропуску позовної давності є необґрунтованим.

Також,

після укладення договорів купівлі-продажу квартир із фізичними особами

відповідач також не здійснив будь-яких дій, направлених на повернення грошових

коштів, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” у рахунок сплати вартості цих же квартир.

Відповідно

до статей 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин,

який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення

господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту,

права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати,

зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не

одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного

виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської

діяльності другою стороною.

Суд

першої інстанції встановив, що позивач мав на меті використовувати придбані

квартири на першому поверсі для здійснення господарської діяльності для

розміщення офісу, який він мав отримати у кінці 1998 року.

Оскільки,

відповідач не виконав у встановлені строки умови договору №11 від 12 серпня

1998 року, позивач вимушений був взяти в оренду приміщення для здійснення

господарської діяльності на строк, поки не отримує у розпорядження придбані

квартири за спірним договором, та сплачував за це орендну плату, які

підтвердження платіжними дорученнями на загальну суму 95396,06 грн. (арк.

62-96). 

Судова

колегія погоджується з висновком господарського суду, що завдані збитки

товариству з обмеженою відповідальністю „Мортрансмаркет-Юг” у зв'язку з

вчиненням договору складають: вартість квартир, сплачена за договором у розмірі

27490 доларів США або 160816,50грн (з курсу НБУ 5,85 грн. за 1 долар США на

момент подачі позову), переплату в сумі 2336,98 доларів США або 13671,33грн.

(по курсу НБУ 5,85грн. за 1 долар США на момент подання позовної заяви),

вимушена оренда плата офісу 95396,06грн, а всього 269883,89грн.

Внаслідок

того, що сторона правочину, яка вводить в оману іншу сторону, вчиняє тим самим

протиправну дію, на неї покладається відповідальність у вигляді відшкодування

іншій стороні (яка введена в оману) збитків у подвійному розмірі.

Отже,

сума збитків завданих товариству з обмеженою відповідальністю

„Мортрансмаркет-Юг” складає 539767,78 грн.

Доводи

апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права не

підтверджений матеріалами справи тому, що скаржник був повідомлений про час та

місце судового засідання належним чином (арк. 40-41, 57-58) так,  на зворотному боці ухвал, у лівому нижньому

куті міститься відмітка відповідальної особи канцелярії, з посиланням на

реєстраційний номер, кількість відправлених примірників (по 4 кожної ухвали) та

дату відправки (05 листопада 2008 року та 21 листопада 2008 року), що

відповідає приписам п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах.

Розгляд справи суд першої інстанції неодноразово відкладався у зв'язку з

неявкою відповідача 04 листопада 2008 року та 17 листопада 2008 року.

                    Враховуючи вищезазначене,

судова колегія дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції

прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального

права, підстав для його скасування не вбачається.

                    Керуючись статтями 101,

пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального

кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

                    1. Апеляційну скаргу

житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" залишити без

задоволення.

                    2. Рішення господарського

суду міста Севастополя від 26 листопада 2008 року у справі № 5020-11/453

залишити без змін.

Головуючий

суддя                                                 

Судді