Постанова

від 02.07.2015 по справі 902/1216/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 902/1216/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі№902/1216/14 Господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" проповернення майна та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" повернути обладнання, передбачене договором №15/02/11 оренди обладнання від 15.02.2011 у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу; стягнення 55038,31 грн, в т.ч.: основний борг у розмірі 27532,26 грн, неустойка у розмірі 23226 грн, 3% річних у розмірі 825,33 грн, втрати від інфляції у розмірі 3454,72 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.12.2014 (суддя Маслій І.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (судді: Юрчук М.І. - головуючий, Бучинська Г.Б., Крейбух О.Г.), позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" 27532,26 грн основного боргу, 23226 грн неустойки, 825,33 грн 3% річних, 3454,72 грн індексу інфляції та 4906,78 грн витрат пов'язаних із сплатою судового збору; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" повернути ТОВ "Ремспецсервіс" орендоване по договору оренди № 15/02/11 від 15.02.2011 обладнання за переліком, зазначеним у резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" (орендарем) 15.02.2011 було укладено договір №15/02/11 оренди обладнання (далі за текстом - Договір), за умовами п.1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування обладнання, визначене Договором, та сплачувати за нього орендну плату.

В п.1.2 та 1.2.1 Договору зазначено характеристики майна та найменування майна, що орендується.

Згідно з п.3.1 та п.3.2 Договору майно, що орендується, повинно бути передано Орендодавцем та прийнято Орендарем протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором. Передання майна, що орендується, в оренду здійснюється Сторонами за Актом приймання-передачі.

Відповідно до Договору майно, що орендується, вважається переданим Орендареві з дати підписання Акта приймання-передачі (п.4.1). Строк оренди складає 12 календарних місяців з дати прийняття майна за Актом приймання-передачі (п.4.2).

Відповідно до п.5.1 Договору ставка щомісячної орендної плати з урахуванням її індексації складає 3000 грн, в т.ч. ПДВ - 500 грн.

Орендна плата сплачується поквартально (квартал складає 3 місяці) на підставі виставлених Орендодавцем рахунків в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця в строк 10 банківських днів (п.5.2 Договору).

Згідно з п.5.3 Договору розмір орендної плати є фіксованим протягом усього строку дії договору.

Після закінчення строку оренди Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно, що орендується, за Актом приймання передачі (п.8.1 Договору).

За умовами п.10.1 Договору цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього Договору та закінчується 31.12.2013 (п.10.2).

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.03.2011 між сторонами підписано Акт приймання-передачі до Договору оренди обладнання № 15/02/11 від 15.02.2011.

За твердженням позивача, згідно з умовами Договору обладнання було прийнято відповідачем та розміщено в приміщенні колишнього комбікормового заводу, що знаходиться в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області.

01.09.2011 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору, згідно якої внесено зміни до п.5.1 Договору, а саме зазначено, що ставка місячної орендної плати з урахуванням її індексації складає 2500 грн без ПДВ. Крім того, змінено банківські реквізити орендаря, інші умови договору залишились не змінними.

02.03.2012 сторони уклали Додаткову угоду №2 до Договору, якою внесено зміни до п.4.2 Договору, а саме зазначено, що строк оренди складає 24 календарних місяців з дати прийняття майна, що орендується, за Актом приймання-передачі, інші умови договору залишились не змінними.

З огляду на відсутність заперечень щодо користування відповідачем обладнанням, дія договору, на підставі ч.4 ст.284 ГК України та ст.764 ЦК України, продовжена на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В обґрунтування заявлених у даній справі позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач з 2012 року неодноразово прострочував оплату орендних платежів, а з 08.11.2013 відповідач взагалі припинив оплату орендних платежів. 07.03.2014 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №1 про відмову та розірвання Договору. Повідомлення відповідач отримав 19.03.2014. Відтак, позивач вважає, що Договір оренди обладнання розірвано з 19.03.2014, у зв'язку з чим відповідач орендні платежі повинен був сплатити у термін до 26.03.2014 (семиденний строк з дня отримання вимоги про сплату, згідно норм ст.530 ЦК України) та повернути обладнання з оренди протягом 10 календарних днів, згідно умов п.8.1. Договору, тобто не пізніше 28.03.2014. Натомість відповідач оплату заборгованості за оренду обладнання не здійснив, обладнання з оренди не повернув, а лише 26.03.2014 здійснив часткову оплату за оренду за квітень 2013 у розмірі 1000 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про повернення обладнання, стягнення боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.629 вказаного Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до його статті 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що у п.8.1 Договору сторони погодили, що після закінчення строку оренди Орендар зобов'язаний протягом 10 календарних днів повернути майно, що орендується, за актом передання-приймання.

Враховуючи викладене, спірні правовідносини мають бути врегульовані з урахуванням положень ст.ст.627, 629, 785 Цивільного кодексу України та пункту 8.1 Договору.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів, допустивши заборгованість за період з січня 2012 року по 19.03.2014 (день розірвання договору) у розмірі 27532,26 грн, ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в зазначеному розмірі.

Також з огляду на встановлення судами відсутності належних доказів повернення орендованого майна у порядку, визначеному законодавством та умовами договору, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог щодо повернення орендованого обладнання.

Предметом заявленого позивачем позову також є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, нарахованої згідно ст.785 ЦК України.

Приймаючи рішення у справі в цій частині, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору та норми чинного законодавства, безпідставно продовжував користуватися орендованим майном після розірвання Договору оренди обладнання від 15.02.2011, а тому згідно ст.785 ЦК України зобов'язаний сплати неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об'єкта оренди орендодавцю.

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Що стосується заявлених на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, суд, здійснивши арифметичну перевірку правильності розрахунку, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 825,33 грн та інфляційних втрат в розмірі 3454,72 грн.

Скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що судами попередніх інстанцій не оглядалися оригінали Договору оренди та акту прийому-передачі обладнання.

Доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції питання наявності оригіналів договору, акту прийому-передачі досліджувалося.

Так, твердження відповідача про відсутність оригіналів договору оренди, акту прийому-передачі у позивача, та як наслідок відсутність підстав для звернення до суду та задоволення позовних вимог апеляційний господарський суд спростував з посиланням на матеріали як даної справи, так і матеріали адміністративної справи №2а/0270/4851/12 Вінницького окружного адміністративного суду, яка судом першої інстанції витребовувалася та оглядалася, а із матеріалів адміністративної справи виготовлені (у тому числі) копії Договору оренди та акту приймання передачі майна. Адже, саме позивачем в адміністративній справі - ТОВ "Електроальянс" в обґрунтування своїх позовних вимог до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових рішень-повідомлень в обґрунтування реальності операцій надавалися копії Договору оренди від 15.02.2011 та акт прийому-передачі обладнання (а.с.184-199 т.1), належним чином засвідчені (виготовлені із оригіналів). Зазначені докази адміністративним судом були оцінені поряд із іншими доказами та постановлене судове рішення про задоволення позовних вимог, яке набрало законної сили 28.02.2013 на підставі ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Посилання відповідача на те, що за актом прийому-передачі від 12.04.2013 обладнання було повернуто, не заслуговують на увагу, оскільки це питання досліджувалося судами, і ними встановлено протилежне. А в силу ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України не наділений повноваженнями щодо переоцінки доказів та обставин справи. Так, відповідно до цієї статті, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Вказаний акт відповідач подав лише до суду апеляційної інстанції, неможливість його подання суду першої інстанції скаржник не обґрунтував, вимогу апеляційного господарського суду щодо надання оригіналу цього документа не виконав, тоді як у відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує складання та підписання зазначеного вище акта.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі №902/1216/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда