Постанова

від 25.06.2015 по справі 902/143/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 902/143/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Кирилюк О.С. сільський голова, посвідчення № 041, б/д

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Вишеньківської сільської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 р. у справі № 902/143/15 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

до Вишеньківської сільської ради

про стягнення 20000 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Хмільницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі - Хмільницька ОДПІ) звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Вишеньківської сільської ради про стягнення 20000 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами п.п. 19 1 .1.45, 19 1 .1, ст. 19 Податкового Кодексу України, положеннями Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави (наказ ДПА України від 19.01.2007 р. № 18), Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним (постанова КМУ від 25.08.1998р. № 1340), Порядку взаємодії між підрозділами органу доходів і зборів під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави (наказ Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 1570).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 р. (суддя Мельник П.А.) позов задоволено в сумі 11600,00 грн. Підлягає до стягнення з Вишеньківської сільської ради на користь Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області 11600,00 грн. збитків. Підлягає до стягнення з Вишеньківської сільської ради в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач - Вишеньківська сільська рада звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 року у справі №902/143/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Демянчук О.Г., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.06.2015 року.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України та не направив до апеляційного суду письмового відзиву на апеляційну скаргу. Представник останнього у судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 25.06.2015 року представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити з наведених у ній підстав, а оскаржуване рішення - скасувати.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення на /а.с. 70-71/, явка представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В статті 99 ГПК України зазначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Вишеньківської сільської ради № 116 від 12.05.2015 року (вх. № 1468/15 від 19.05.2015 року) слід задовольнити, а рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 р. у справі № 902/143/15 скасувати, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 25.06.2007 між Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - позивач, замовник) та Вишеньківською сільською радою (далі - відповідач, виконавець) укладено угоду № 1/2 про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави (далі за текстом - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого та акту опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 25.06.2007 р., замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок зберігати передане йому за актом опису і попередньої оцінки майно, а саме: плити бетонні ПК - 42.12 б/н в кількості 24 шт. на загальну суму 8400 грн. та незавершене будівництво на суму 11600 грн.

Згідно п. 3.1. договору Виконавець зобов'язаний провести зберігання переданого Замовником майна в термін, передбачений чинним законодавством, яке діє на дату передачі майна на зберігання.

Відповідно до п. 5.1 договору, з моменту прийому майна представником Виконавця, відповідальність за його цілісність і збереження несе Виконавець. У випадку недостачі або псування отриманого майна Виконавець сплачує до бюджету в десятиденний термін від дня подання вимоги Замовнику суми вартості пошкодженого майна або майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті опису та попередньої оцінки майна.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та припиняє дію після повного виконання сторонами своїх обов'язків.

10.08.2009 року рішенням № 42 Вишеньківської сільської ради Хмільницького району було взято на баланс сільської ради незавершене будівництво по вул.Зарічна, буд. 15а.

За результатами проведених 15.11.2011 р. інвентаризацій безхазяйного майна, переданих на відповідальне зберігання Вишеньківській сільській раді, комісією Хмільницької ОДПІ встановлено факт наявності майна та його зберігання.

14.12.2012 року спірний об'єкт нерухомості був проданий на аукціоні філії "Вінницький аукціонний центр" ПАТ Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" жителю с. Вишенька гр. Бойку С.П. за грошові кошти у розмірі 25628,80 грн.

Таким чином, Вишеньківська сільська рада, вважаючи, що вказаний об'єкт нерухомості є безхазяйним, та таким, що належить до комунальної власності взяла його на свій баланс та продала на аукціоні.

17.01.2014 року Хмільницькою ОДПІ було направлено претензію Вишеньківському сільському голові про сплату вартості проданого майна.

Вимога про повернення переданого на зберігання майна відповідачем виконана не була.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що Вишеньківська сільська рада порушила встановлений законом порядок та без законних на те підстав взяла майно на баланс як комунальне, в той час, як повинна була подати оголошення до друкованих засобів масової інформації, а потім зі спливом одного року звернутися до суду за рішенням про передачу безхазяйного майна у комунальну власність і тільки після отримання відповідного рішення суду сільська рада мала б законні підстави для поставлення спірного об'єкту нерухомості на баланс та можливості його майбутнього відчуження.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Згідно частини другої зазначеної статті безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Безхазяйні рухомі речі згідно частини третьої ст. 335 ЦК України можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм, можна зробити висновок, що законодавством встановлена спеціальна процедура переходу безхазяйного майна у комунальну власність.

Повноваження органів податкової служби щодо безхазяйного майна визначені у Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним (постанова КМУ № 1340 від 25.08.1998р.). Відповідно до п. 5 ст. 1 вказаного Порядку його дія поширюється лише на майно, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що спірне майно не визнано безхазяйним у встановленому порядку, не було взято на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, як це передбачено ч. 2. ст. 335 ЦК України.

Відповідно до п.п. 19 1 .1.23 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують функції щодо організування роботи з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

Відповідно до п.7 розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затв. наказом ДПА України від 19 січня 2007 р. № 18 виявлене майно, яке має ознаки безхазяйного, передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання, включеному до Єдиного реєстру торговельних організацій, або суб'єкту господарювання, а не органу місцевого самоврядування, яким є селищна рада.

Частиною 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 55 ГК України унормовано, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з ч. 4 ст. 43 ГК України здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

Відповідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відтак, Вишеньківська селищна рада не є суб'єктом господарювання, а, отже, не може бути стороною (зберігачем) за договором про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача були відсутні правові підстави для передання спірного майна на зберігання селищній раді як безхазяйного та покладення на останню відповідальності за його нестачу.

За наведеного, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, в повній мірі не врахував норми матеріального права і належним чином не встановив всі обставини справи, дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з Вишеньківської сільської ради збитків у розмірі 11600,00 грн.

Відповідно до статті 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Вишеньківської сільської ради підлягає задоволенню, рішення місцевого суду, відповідно до ст.ст. 103 та 104 ГПК України, - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, приймаючи рішення про відмову у позові, керується нормами ст. 49 ГПК України та роз'ясненнями п. 4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Тому судові витрати не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вишеньківської сільської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 р. у справі № 902/143/15 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.