Постанова

від 21.12.2015 по справі 902/143/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р. Справа № 902/143/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 сільська рада на рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.15 р.

у справі № 902/143/15 (суддя Мельник П.А. )

позивач ОСОБА_2 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області

відповідач ОСОБА_1 сільська рада

про стягнення 20000 грн. збитків

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність №2144 від 17.09.2015р.);

відповідача - не з'явився.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 року у справі №902/143/15 позов ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до ОСОБА_1 сільської ради про стягнення збитків задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 сільської ради на користь ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції 11 600,00 грн. збитків. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 сільської ради в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - ОСОБА_1 сільська рада звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 року у справі № 902/143/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року у справі №902/143/15 апеляційну скаргу ОСОБА_1 сільської ради задоволено; рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 року у справі № 902/143/15 скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року у справі № 902/143/15 касаційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 року у справі № 902/143/15 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 року у справі №902/143/15 апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., судя ОСОБА_4

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі № 902/143/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Мамченко Ю.А., суддя Демянчук Ю.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у справі № 902/143/15 задоволено заяву про самовідвід судді Крейбух О.Г. та судді Демянчука Ю.Г. у справі № 902/143/15.

Розпорядженням керівника апарату суду № 01-07/197 від 26.11.2015 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 902/143/15, відповідно до якого визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Мамченко Ю.А., суддя Демянчук Ю.Г.

Розпорядженням в.о.голови Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі № 902/143/1 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Відповідно до вказаного розпорядження, у справі №902/143/15 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 року у справі №902/143/15 апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М.; розгляд скарги призначено на 21.12.2015 року.

Позивач - ОСОБА_2 ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області у відзиві на апеляційну скаргу та його представник безпосередньо в судовому засіданні вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 26.11.2015 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2007 року між ОСОБА_2 об’єднаною державною податковою інспекцією (замовник/позивач) та ОСОБА_1 сільською радою (виконавець/відповідач) було укладено угоду № 1/2 про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави (далі - угода, а.с. 8-10), відповідно до п.п. 1.1-1.2 якої та акту опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 25.06.2007 р., замовник доручає, а виконавець бере на себе обов’язок зберігати передане йому за актом опису і попередньої оцінки майно, а саме: плити бетонні ПК - 42.12 б/н в кількості 24 шт. на загальну суму 8400 грн. та незавершене будівництво на суму 11600 грн. Замовник в свою чергу передає, а виконавець приймає майно, що знаходиться на обліку у першого.

Згідно п.3.1. угоди виконавець зобов'язаний провести зберігання переданого замовником майна в термін, передбачений чинним законодавством, яке діє на дату передачі майна на зберігання.

Відповідно до п. 5.1 угоди, з моменту прийому майна представником виконавця, відповідальність за його цілісність і збереження несе виконавець. У випадку недостачі або псування отриманого майна виконавець сплачує до бюджету в десятиденний термін від дня подання вимоги замовнику суми вартості пошкодженого майна або майна, якого не вистачає, за сумами, зазначеними в акті опису та попередньої оцінки майна.

Пунктом 8.1 угоди передбачено, що ця угода набуває чинності з моменту його підписання сторонами та припиняє дію після повного виконання сторонами своїх обов’язків.

10.08.2009 року рішенням № 42 ОСОБА_1 сільської ради Хмільницького району було взято на баланс сільської ради незавершене будівництво по вул.Зарічна, буд. 15а.

За результатами проведених 15.11.2011 року інвентаризацій безхазяйного майна, переданих на відповідальне зберігання ОСОБА_1 сільській раді, комісією ОСОБА_2 ОДПІ встановлено факт наявності майна та його зберігання (а.с.11).

ОСОБА_1 сільська рада, вважаючи, що вказаний об'єкт нерухомості є безхазяйним, та таким, що належить до комунальної власності взяла його на свій баланс.

14.12.2012 року спірний об'єкт нерухомості був проданий на аукціоні філії "Вінницький аукціонний центр" ПАТ Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" жителю с. Вишенька гр. ОСОБА_5 за грошові кошти у розмірі 25628,80 грн. (а.с.12).

При цьому, ОСОБА_2 ОДПІ дозволу на відчуження безхазяйного майна ОСОБА_1 сільській раді не надавала.

17.01.2014 року ОСОБА_2 ОДПІ звернулася до Вишеньківського сільського голови з вимогою відшкодувати збитки в розмірі вартості безхазяйного майна 20 000,00 грн. (а.с.13), яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 ОДПІ звернулася до господарського суду Вінницької області з відповідним позовом.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 сільської ради збитків в розмірі 11 600,00 грн. на підставі ст.ст. 949-951 ЦК України.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що ОСОБА_1 сільська рада порушила встановлену законом процедуру переходу безхазяйного майна у комунальну власність, а саме, без законних на те підстав взяла майно на баланс як комунальне.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно ст.327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством встановлена спеціальна процедура переходу безхазяйного майна у комунальну власність.

Повноваження органів податкової служби щодо безхазяйного майна визначені у Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним (постанова КМУ № 1340 від 25.08.1998р.). Відповідно до п.5 ст.1 вказаного Порядку його дія поширюється лише на майно, яке вже визнано безхазяйним відповідно до чинного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що спірне майно не визнано безхазяйним у встановленому порядку, не було взято на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, як це передбачено ч. 2. ст. 335 ЦК України.

Відповідно до п.п. 191.1.23 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують функції щодо організування роботи з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження безхазяйним майном та іншим майном, що переходить у власність держави, а також з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення митного і податкового законодавства.

Відповідно до п.7 розділу ІІ Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави, затв. наказом ДПА України від 19 січня 2007 р. № 18 виявлене майно, яке має ознаки безхазяйного, передається на відповідальне зберігання суб'єкту господарювання, включеному до Єдиного реєстру торговельних організацій, або суб'єкту господарювання, а не органу місцевого самоврядування, яким є селищна рада.

Частиною 1 ст.8 та ч.2 ст.55 ГК України унормовано, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з ч.4 ст.43 ГК України здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

Відповідно ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відтак, ОСОБА_1 селищна рада не є суб'єктом господарювання, а, отже, не може бути стороною (зберігачем) за договором про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача були відсутні правові підстави для передання спірного майна на зберігання селищній раді як безхазяйного та покладення на останню відповідальності за його нестачу.

Як вже зазначалося вище, постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 року у справі №902/143/15 касаційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі №902/143/15 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначив у своїй постанові, що апеляційний суд дослідивши той факт, що ОСОБА_1 селищна рада не може бути стороною (зберігачем) за договором про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, апеляційний суд не скористався правом на вихід за межі позовних вимог, передбаченим п.1 ст.83 ГПК України, та не визнав вказаний договір недійсним, відтак, передчасно дійшов висновку про необґрунтованість задоволення позовних вимог про стягнення збитків, які (вимоги) ґрунтуються на неналежному виконанні наразі дійсного договору зберігання. При цьому, зважаючи на відсутність заявлення відповідачем зустрічного позову про визнання недійсним договору зберігання та відсутність встановлення його недійсності за результатами розгляду інших господарських спорів, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої ст.204 ЦК України, вказаний договір на даний час є чинним та обов'язковим до виконання його сторонами.

Колегія суддів, виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 13.10.2015 року у справі №902/143/15, зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству

В пункті 2.3. постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи, що ОСОБА_1 селищна рада не може бути стороною (зберігачем) за договором про зберігання безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, тобто даний договір про зберігання безхазяйного та іншого майна від 25.06.2007 року суперечить вимогам чинного законодавства, апеляційний господарський суд, керуючись ст.83 п.1 ГПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, вважає за необхідне визнати його недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки підставами позовних вимог ОСОБА_2 ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області у даній справі є неналежне виконання умов угоди про зберігання безхазяйного та іншого майна, яка визнана апеляційним судом недійсною, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області прийняте з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 83 п.1,99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 сільської ради - задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14.04.2015 р. у справі № 902/143/15 - скасувати. Прийняти нове рішення.

"Визнати недійсною угоду № 1/2 про зберігання безхазяйного та іншого майна від 25.06.2007 року, укладену між ОСОБА_2 об’єднаною державною податковою інспекцією та ОСОБА_1 сільською радою.

В позові відмовити."

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Мамченко Ю.А.