Постанова

від 30.06.2015 по справі 804/11119/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" червня 2015 р. справа 804/11119/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:                                                                       головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

                     судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

                              при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко Дніпро» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко Дніпро» 19.08.2013 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними дії щодо проведення перевірки; визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302204 від 13.03.2013 про податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 98767гр50коп та податкове повідомлення-рішення №0000292204 від 13.03.2013 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76930гр (ас4).

          Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 позов задоволений (ас152).

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказують на непідтвердженість господарських операцій у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Шляховик Авто» (ас163).

          Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно акту №475/224/35112687 від 19.02.2013 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грінко Дніпро» з питань взаємовідносин з ТОВ «Шляховик Авто» за січень, березень, квітень, травень 2010 року, проведеної ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, встановлено нереальність здійснення господарських операцій. Від ДПІ в Дніпровському районі м.Києва надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик Авто». ТОВ «Грінко Дніпро» здійснювало господарські операції з використанням підприємства з ознаками фіктивності, що призвело до безпідставного формування валових витрат і податкового кредиту (ас16).

ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська 13.03.2013, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000302204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток основний платіж 79014гр, штрафні санкції 19753гр50коп, а всього 98767гр50коп; та №0000292204 від 13.03.2013, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість основний платіж 61544гр, штрафні санкції 15386гр, а всього 76930гр (ас43-62).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, втому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

          Відповідно до пункту 11.2.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платнику податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

          Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

          Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

          Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно реєстраційних документів, одним з видів діяльності ТОВ «Грінко Дніпро» є збирання, транспортування, утилізація відходів (ас63-71).

Між ТОВ «Грінко Дніпро» і ТОВ «Шляховик Авто» укладений договір від 01.03.2009 про надання послуг з вивезення негабаритних відходів. Згідно замовлень, актів надання послуг, податкових накладних, - ТОВ «Шляховик Авто» на замовлення позивача здійснювалось вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 379263гр. За отримані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (ас111-131,142-145,187-207).

          Відповідно до частини 4 пункту 5.3.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

          Відповідно до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а витрати віднесені до складу валових у відповідності до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська протиправно робить висновок про нереальність здійснення господарських операцій лише на підставі акту ДПІ в Дніпровському районі м.Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик Авто».

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації і проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011, в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

          При складанні такого акту не передбачено надання висновків про непідтвердженість господарських відносин.

          Виходячи з положень пунктів 7.2.3, 7.2.6 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість у ціні товару постачальникам продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відповідно до пунктів 7.3, 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) , що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт). В судовому засіданні представник податкової інспекції не заперечував що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету (ас183).

          Реальність надання послуг позивачу підтверджена господарським договором, платіжними документами про перерахунок коштів, податковими накладними, актами виконаних робіт, які є в матеріалах справи та на які є посилання в акті перевірки. Відповідно до положень пунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Грінко Дніпро» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

          Відповідно до пункту 7.2.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

          Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація осіб як платників податку на додану вартість здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.          

          Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          Перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податку на додану вартість.

          Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

          Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою ПДВ, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по ПДВ, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по ПДВ і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи ПДВ, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по ПДВ і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пені.

          Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ТОВ «Грінко Дніпро» при отриманні послуг. Позивач не має відношення до діяльності інших суб'єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно визнав протиправними дії податкової інспекції стосовно проведення перевірки. Суб'єктом владних повноважень дотримані положення статті 78 Податкового Кодексу України при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грінко Дніпро» з питань взаємовідносин з ТОВ «Шляховик Авто» за січень, березень, квітень, травень 2010 року.

Керуючись статтями 198, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська задовольнити частково.

          Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко Дніпро» та в позові в цій частині відмовити.

          В частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000302204 від 13.03.2013 та №0000292204 від 13.03.2013, прийнятих Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко Дніпро», - постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 30.06.2015.

В повному обсязі постанова складена 01.07.2015.

Головуючий:                                                                      А.В. Суховаров

          Суддя:                                                                      Т.І. Ясенова

          Суддя:                                                                      О.В. Головко