Постанова

від 13.11.2018 по справі 804/11119/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

Київ

справа №804/11119/13-а

адміністративне провадження №К/9901/6516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 (суддя - Борисенко П.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенов Т.І.) у справі № 804/11119/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Грінко-Дніпро до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Грінко-Дніпро (далі - ТОВ Грінко-Дніпро ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська), які полягають в проведенні перевірки ТОВ Грінко-Дніпро , за результатами якої складено акт від 19.02.2013 № 475/224/3511268 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ Грінко-Дніпро під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Шляховик-Авто їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, березень, квітень, травень 2010 року;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 13.03.2013 № 0000302204 та № 0000292204.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправними дій ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Грінко Дніпро та в позові в цій частині відмовлено. В іншій частині залишено без змін.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2013, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств .

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальника ТОВ Грінко-Дніпро , а також вимоги законодавчих норм, первинні документи складені позивачем за наслідками господарських операцій із його контрагентом складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних послуг.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та з податку на прибуток ТОВ Грінко-Дніпро під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Шляховик-Авто , їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, березень, квітень, травень 2010 року про що складено акт від 19.02.2013 № 475/224/35112687.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ; пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні у ТОВ Шляховик Авто послуг з вивезення негабаритних відходів за договором підряду від 01.03.2009 №31/03/2009 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію контролюючий орган посилався на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Шляховик-Авто з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам покупцям за період з 01.10.2009 по 30.06.2011 від 29.10.2012 № 3863/22-222-35976724, в якому зазначено про незнаходження товариства за адресою реєстрації, відсутність у нього в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань та, як наслідок, вчинення з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків.

На підставі названого акту перевірки 13.03.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 79014,00 грн. та штрафних санкцій на загальну суму 19753,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000292204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 61544,00 грн. та штрафних санкцій на загальну суму 15386,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

За змістом пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: договору підряду, податкових накладних; актів надання послуг, платіжних доручень, замовлення на вивіз твердих побутових відходів.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Грінко Дніпро розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його постачальник були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Стосовно ненадання позивачем під час перевірки доказів щодо транспортування твердих побутових відходів з'ясовано, що згідно договору № 31/03/09 від 01.03.2009 про надання послуг щодо вивезення негабаритних відходів обов'язок по вивезенню відходів покладено на виконавця (ТОВ Шляховик-Авто), тому в ТОВ Грінко-Дніпро як замовника послуг по вивезенню відходів за вказаним договором відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують транспортування відходів.

Посилання контролюючого органу на акт про неможливість проведення зустрічної звірки щодо постачальника позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду