Ухвала

від 30.06.2015 по справі 814/3183/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/40176/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014

у справі № 814/3183/13-а

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру» управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2012 № 0000070221; в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової документальної перевірки ДП «Сільськогосподарське підприємство Новобузького виправного центру» управління державної пенітенціарної служби України у Миколаївській області відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій по справі не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань виконання покарань у Миколаївській області (№103) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Южнийрегіон» за період з 01.04.2010 по 31.10.2010, складено акт № 18/22-08680566 від 07.12.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем: ст. 203 , 215 , 216 Цивільного кодексу України , а саме - відсутність реального вчинення господа операцій; п. 198.1 , 198.3 , ст. 198 , п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу Україні від 02.12.10 №2755-УІ зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 615 636,13 грн.

На підставі акта перевірки, 20.12.2012 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000070221 про застосування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 615636,13 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 153909,03 грн.

Скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Южнийрегион» на виконання умов договорів поставки та купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними, ракунками-фактури.

Крім того, встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Южнийрегион» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Южнийрегион», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль