Ухвала

від 18.06.2015 по справі 2а-14159/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/9991/37483/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року

у справі № 2а-14159/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000474310 від 06 травня 2011 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПАТ «КБ «Надра» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року скасовано. В задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ «КБ «Надра» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф», за результатами якої складено акт № 183/43-10/20025456 від 20 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000474310 від 06 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 765 453,75 грн. (1 412 363,00 грн. - основний платіж, 353 090,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 412 363,21 грн. на підставі податкової накладної № 20 від 31 грудня 2009 року, виписаної на його адресу ТОВ «Тріумф» за підписом неуповноваженої особи - ОСОБА_3.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 12 лютого 2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про визнання юридичної особи ТОВ Тріумф» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За правилами частини 2 статті 23 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

При цьому, як зазначив Київський апеляційний адміністративний суд, доказів щодо призначення нового керівника ТОВ «Тріумф» після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16 грудня 2009 року запису про припинення провадження у справі про банкрутство контрагента позивача до матеріалів справи не додано, що обумовлює відсутність повноважень у ОСОБА_3 на підписання спірної податкової накладної та, відповідно, виключає право ПАТ «КБ «Надра» на формування податкового кредиту на підставі такого документа.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду апеляційної інстанції неправомірним, виходячи з таких підстав.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання товарів (основних фондів) з метою їх використання в оподатковуваних операціях (у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій), а також оформлення відповідної операції первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

Водночас певні недоліки первинного документа, зокрема, його підписання неуповноваженою особою, є свідченням недобросовісності контрагента та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідної господарської операції (зокрема, за відсутності фактів, що ставлять під сумнів її реальність), не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.

Як з'ясовано судом першої інстанції, не спростовано судом апеляційної інстанції та по суті не заперечується контролюючим органом, операція з передачі ТОВ «Тріумф» позивачу комплексу будівель за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, с. Широка Балка, вул. Садова, 1-а, мала реальний характер, що, зокрема, підтверджується довідкою-характеристикою від 14 січня 2010 року та реєстраційним посвідченням від 18 грудня 2009 року, виданими Долинською дільницею Кіровоградського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації.

А відтак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.