Постанова

від 01.07.2015 по справі 908/2861/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року Справа № 908/2861/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Завіров О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Азовбудкомплекс" на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2014 року Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року у справі№ 908/2861/14 за позовомкомунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради доприватного підприємства "Азовбудкомплекс" про стягнення 18 553,16 грн ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 р. комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради звернулось до господарського суду із позовом до приватного підприємства "Азовбудкомплекс" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012 у розмірі 18 553,16 грн, з яких 10 358,21 грн - основний борг, 7 605,46 грн - пеня, 62,51 грн - 3 % річних, 526,98 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.10.2014 (суддя - Боєва О.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (головуючий - Здоровко Л.М., судді - Плахов О.В., Шутенко І.А.), позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 358,21 грн основного боргу, 7 605,46 грн пені, 62, 51 грн 3 % річних, 108, 92 грн інфляційних втрат та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У справі оголошувалася перерва з 17.06.2015 р. до 01.07.2015 р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.05.2012 між КП "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (виконавець) та ПП "Азовбудкомплекс" (абонент) було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти абонента питною водою, згідно з графіком водопостачання в об'ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об'ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах.

Згідно з п. 7.1 договору його укладено на строк до 31.12.2012. Він вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не надходить заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору або його перегляду.

За умовами п. п. 2.10, 2.11 договору знімання показань водолічильників представником виконавця здійснюється останнього числа кожного місяця, про що складається акт у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові виконавця у цьому, а також в забезпеченні безперечного проведення робіт, а також підписати акт. У разі відмови представника абонента підписати акт, він підписується виконавцем у присутності не менш як двох осіб і робиться напис "Відмова від підпису". Оформлений таким чином акт є дійсним і тому є підставою для проведення взаєморозрахунків. Абонент має право оскаржити цей акт в адміністрацію виконавця або до суду у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 4.4. договору об'єми поданої води та об'єми прийнятих стоків щомісяця встановлюються підписаним сторонами договору актом. Акт підписується уповноваженими особами виконавця та абонента. У разі відсутності уповноваженої особи абонента при складенні акту, виконавець складає акт у присутності будь-яких двох осіб, зазначаючи в акті "Відмова від підпису". Оформлений таким чином акт є дійсним і обов'язковим до взаєморозрахунків.

Пунктом 4.5. договору визначено, що на підставі акту абоненту виставляється рахунок за надані послуги. Рахунок вручається уповноваженій особі абонента за місцезнаходженням виконавця.

Згідно з п. 4.6. договору абонент протягом десяти календарних днів з початку звітного періоду сплачує виконавцю суму у розмірі 50 % від фактично отриманих в попередньому місяці послуг. Остаточний рахунок за отриманні послуги абонент здійснює протягом п'яти банківських днів із моменту отримання рахунку.

На виконання умов договору, 30.04.2014 представником позивача було знято показники лічильника відповідача та складено акт від 30.04.2014 яким зафіксовано, що позивачем було використано 1 012 м. куб. води. Вказаний акт складено у присутності трьох осіб - представників виконавця; представник абонента (відповідач) від підписання акту відмовився, про що в акті було зроблено відповідний запис.

08.05.2014 позивач надіслав відповідачу рахунок № 185188 від 30.04.2014 за квітень 2014 р. на суму 10 892, 53 грн, з терміном оплати до 18.05.2014, який було отримано відповідачем 20.05.2014, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлення відділення поштового зв'язку.

Відповідач отримані послуги за квітень 2014 року оплатив частково, на суму 534, 32 грн, внаслідок чого станом на момент розгляду справи у нього утворилася заборгованість у розмірі 10 358, 21 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник основний борг у розмірі 10 358, 21 грн, на який нараховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми та згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Проте, погодитися повністю з такими висновками суду неможливо, оскільки він дійшов до них в порушення вимог ст.43 ГПК України без всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи.

Зокрема, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на довідку відділу метрології ЗАТ "Теплосервіс" від 08.05.2014 р., згідно якої водомір типу МТК -UА-25 № 20090409365 з показами 02436,0490м 3 продефектований, виявлено несправність лічильного механізму. Замінений блок вимірювальний на новий (а.с.36).

Відхиляючи ці доводи суд вказав на те, що у довідці вказаний інший тип водоміру та з іншим номером, ніж той, що зазначений в акті КП "Бердянськводоканал" від 01.06.2012 р. - тип МТК -UА-35 № 2009040365, але при цьому поза увагою суду залишився той факт, що згідно зразка технічного паспорту лічильника води багатоструменевого крильчастого МТК -UА, МТW - UА, наданого представником позивача, цифри 35 у цьому типі лічильника відсутні, існують 15, 20, 25, 32, 40, 50 (а.с.59).

Що стосується наявності чи відсутності у номері лічильника восьмої цифри "9", то суду слід було звернути увагу, на те, що номер викарбовується на лічильнику і на фото лічильника ця цифра є (а.с.64), а метрологічна організація у довідці від 15.10.2014 р. (а.с.67) пояснила, що при повірці цього лічильника в травні 2012 р. ця цифра була помилково не вказана.

За таких обставин для належної ідентифікації лічильника суду слід було з'ясувати чи існує точна кількість цифр у номері лічильника даного типу, чи їх кількість є довільною, з'ясувати у позивача у зв'язку з чим зазначений у його акті номер лічильника не співпадає з викарбуваним номером на лічильника.

Крім того, відповідно до 5.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., у разі виникнення у споживача обгрунтованих сумнівів щодо правильності показів засобу обліку він може звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку, що і мало місце в даному випадку (показники за квітень 2014 р. в десятки разів перевищували споживання води за попередні місяці, 07.05.2014 р. лічильник був знятий для повірки).

Відповідно до п.3.3 Правил, п.2.12 договору у випадку безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу, тобто вираховується максимально можливе споживання води конкретним споживачем.

Крім того, цим же пунктом договору передбачено можливість нарахування згідно з нормами водоспоживання. Спосіб визначається виконавцем самостійно.

Враховуючи всі вищезазначені обставини суд мав з'ясувати чи технічно можливо з урахуванням перерізу труби вводу відповідача споживання ним за місяць 1012 м 3 води, чи не перевищує ця кількість води ту кількість, яка могла б бути йому нарахована згідно вищевказаних норм.

Що стосується посилань суду на те, що акт від 30.04.2014 р. про водоспоживання відповідача (а.с.17) в силу п.2.11 договору є дійсним, оскільки останній не оскаржив його в адміністрацію виконавця чи до суду, як це передбачено, то слід зазначити, що акт, в якому відображені показники водолічильника не є актом, який може бути оскаржено до суду, навіть при зазначенні про це в договорі, а наявне в матеріалах листування сторін свідчить про те, що відповідач повідомляв позивача про свою незгоду з зазначеними в акті показниками.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, ретельно з'ясувати питання щодо типу і номера водолічильника, який обладнаний на вводі відповідача, наявність у ЗАТ "Теплосервіс" повноважень на здійснення повірки водолічильників, максимально можливу кількість споживання відповідачем води з урахуванням перерізу труби вводу, технічну можливість споживання більшої кількості води, ніж обрахованої за п.3.3 Правил та п.2.12 договору і в залежності від встановленого вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства "Азовбудкомплекс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року у справі за № 908/2861/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко