Рішення

від 05.10.2015 по справі 908/2861/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/78/14-/107/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 Справа № 908/2861/14

За позовом: Комунального підприємства В«БердянськводоканалВ» Бердянської міської ради (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарський, 97, ідентифікаційний код 37622628)

до відповідача: Приватного підприємства В«АзовбудкомплексВ» (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34158008)

про стягнення в сумі 18553,16 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, начальник юридичного відділу, довіреність № 595 від 20.02.2014р.

від відповідача: ОСОБА_2, директор, НОМЕР_1 від 22.12.2000р.; наказ № б/н від 02.10.2009р.

11.08.2014р. КП В«БердянськводоканалВ» Бердянської міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП В«АзовбудкомплексВ» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р. в сумі 18553,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України та умовами договору № 45 б/в від 22.05.2012р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2014р. (суддя Боєва О.С.) позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 908/2861/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 03.09.2014р. о 12 год. 00 хв.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі № 908/2861/14 (суддя Боєва О.С.) позов задоволений частково.

Стягнуто з Приватного підприємства В«АзовбудкомплексВ» (69096, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 34158008) на користь Комунального підприємства В«БердянськводоканалВ» Бердянської міської ради (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Пролетарський, б. 97; код ЄДРПОУ 37622628) суму 10358 грн. 21 коп. основного боргу, суму 7605 грн. 46 коп. пені, суму 62 грн. 51 коп. - 3 % річних, суму 108 грн. 92 коп. інфляційних втрат, суму 1785 грн. 83 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015р. у справі № 908/2861/14 апеляційну скаргу Приватного підприємства В«АзовбудкомплексВ» , м. Запоріжжя залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі № 908/2861/14 залишено без змін.

12.03.2015р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. у справі № 908/2861/14 виданий наказ № 908/2861/14.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р. у справі № 908/2861/14 касаційну скаргу ПП В«АзовбудкомплексВ» задоволено частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року у справі № 908/2861/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2015р. справу розподілено судді Соловйову В.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2015р. справу 908/2861/14 прийнято до розгляду суддею Соловйовим В.М., справі присвоєно номер провадження 9/78/14-3/107/15, судове засідання призначене на 08.09.2015р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 08.09.2015р. розгляд справи відкладений на 21.09.2015р. о 12 год. 20 хв.

Ухвалою від 21.09.2015р. судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про припинення провадження у справі в частині суми основного боргу у розмірі 10358,21 грн. по п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмета спору.

Цією ж ухвалою, за заявою відповідача, строк розгляду спору по справі продовжено на 15 днів - до 05.10.2015р., розгляд справи відкладений на 28.09.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 28.09.2015р. в зв’язку неявкою відповідача розгляд справи відкладений на 05.10.2015р. о 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 05.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено про те, що повне рішення буде складено 12.10.2015р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 05.10.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (т.1, а.с.3-4) та в поясненнях по справі від 01.09.2015р., від 01.10.2015р., та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р. в сумі 18553,16 грн., а саме: 10358,21 грн. основного боргу, 7605,46 грн. пені за період з 28.05.2014р. по 06.08.2014р., 62,51 грн. - 3 % річних від суми боргу за період з 28.05.2014р. по 06.08.2014р. та 526,98 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з травня-червня 2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на те, що між ним та відповідачем укладений договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р.

01.06.2012р. на мережі відповідача був встановлений та опломбований водомір МТК-UA-35 № НОМЕР_2 (про що свідчить акт від 01.06.2012р.). При цьому відповідач надав КП В«БердянськводоканалВ» Бердянської міської ради "Паспорт СИТ параметров и характеристик среды", який складений відділом метеорології ЗАТ В«ТеплосервісВ» . Відповідно до цього акту зазначений водомір 27.05.2012р. пройшов держповірку.

Саме в цьому паспорті вказаний тип та номер водоміру, які представники позивача зазначили в ОСОБА_3 від 01.06.2012р.

Відповідно до п. 2.10 Договору позивач щомісяця знімались показання водоміра відповідача, про що складались акти.

Відповідно до акту від 31.03.2014р. показання водоміру відповідача були 1418 м.куб.

Актом обстеження водоспоживання та водовідведення від 28.04.2014р. представниками позивача були зафіксовані показання водоміру відповідача 2430 м.куб.

Відповідно до п.2.10-2.12 Договору 30.04.2014р. представниками позивача був складений акт, яким зафіксовано показання водоміру відповідача 2430 м.куб., тобто зафіксовано, що за квітень 2014 року відповідач спожив 1012 м.куб. води.

ОСОБА_3 від підпису цього акту відмовився.

На підставі п. 4.4, 4.5 Договору відповідачу був направлений рахунок № 185188 від 30.04.2014р., який отримано відповідачем 20.05.2014р.

На підставі заяви відповідача від 07.05.2014р. водомір був знятий. При цьому зафіксовано, що цілісність пломби не була порушена (про що свідчить акт обстеження водоспоживання та водовідведення від 07.05.2014р.), тобто з моменту встановлення водоміру 01.06.2012р. до моменту зняття водоміру 07.05.2014р. на відповідній мережі відповідача водомір не замінювався.

19.05.2014р. відповідач звернувся до позивача з листом в якому просив зареєструвати водомір після заміни лічильного механізму та надав позивачу "Паспорт СИТ параметров и характеристик среды" та довідку від 08.05.2014р. З цих документів вбачається, що 08.05.2014р. водомір МТК-UA-25 № 20090409365 пройшов держповірку.

Цей водомір було встановлено на мережі відповідача та опломбовано 29.05.2014р. представниками позивача.

Відповідно до п.п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України та п. 2.12 Договору, у випадку безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек. та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу, тобто вираховується максимально можливе споживання води конкретним споживачем.

ОСОБА_4 зазначених норм максимальне можливе споживання відповідачем води за один місяць складає 2812,3 м.куб.

Таким чином технічно можливо з урахуванням перерізу труби вводу відповідача споживання ним за один місяць 1012 м.куб. води.

14.07.2014р. відповідач частково сплатив заборгованість за спожиту воду за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р. в сумі 534,32 грн.

За отримані у лютому 2015р. послуги з водопостачання відповідачу був направлений рахунок № 185198 від 27.02.2015р. на загальну суму 10409,99 грн. У цьому рахунку вказана вартість послуг за лютий 2015р. (51,78 грн.) та заборгованість за минулі періоди (10410,91 грн. (з урахуванням оплати у лютому 2015р. 52,70 грн. заборгованість за минулі періоди становила 10358,21 грн.).

18.03.2015р. відповідач оплатив отримані послуги за лютий 2015р. та заборгованість за спожиту воду у квітні 2014р. у сумі 10409,99 грн.

У зв’язку із простроченням виконання грошового зобов’язання відповідачу також нараховано пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

В зв’язку з чим позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2015р. проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема відповідач зазначив, що після зняття представниками позивача показань водоміру у квітні 2014р. були підстави до сумніву відповідності показників фактичному споживанню води. Тому було прийнято рішення зняти лічильник для перевірку його технічного стану у відповідній установі.

Після перевірки водоміру ЗАТ В«ТеплосервісВ» у місті Запоріжжі була встановлена несправність лічильного механізму, що підтверджується довідкою від 08.05.2014р.

При знятті лічильника представниками водоканалу було обстежено територію на відсутність проривів чи слідів ремонту, про що був складений акт від 07.05.2014р.

Показання лічильника у квітні 2014р. (1012 м.куб) набагато перевищують середньомісячні витрати води Приватним підприємством В«АзовбудкомплексВ» , тому представник відповідача відразу відмовився від підписання акту на спожиту воду від 30.04.2014р.

У зв’язку з цим, згідно п. 2.6 договору № 45 б/в від 22.05.2012р. розрахунок за послуги водопостачання у квітні 2014р. був проведений по розрахунковій величині, яка становить 534,32 грн. (48,67 куб.м/сек.), про що позивач був повідомлений заявою від 16.07.2014р.

Додатково представником відповідача зазначено, що у зв’язку з тим, що постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015р. у справі № 908/2861/14 судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідач з червня 2015р. не оплачує позивачу отримані послуги за договором № 45 б/в від 22.05.2012р. та просить врахувати поточну заборгованість в рахунок переплати у сумі 10385,21 грн., здійсненої на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р.№ 908/2861/14, про що повідомив позивача відповідними листами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між КП В«БердянськводоканалВ» Бердянської міської ради (Виконавець) та ПП В«АзовбудкомплексВ» (ОСОБА_3) укладений договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р.

ОСОБА_4 п. 1.1 Договору, Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечувати об’єкти ОСОБА_3 питною водою, яка відповідає державним санітарним нормам та правилам «ó㳺нічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиноюВ» (ДСанПіН 2.2.4-171-10) або дозволу Держспоживстандарту України, виданого на підставі висновку Міністерства охорони здоров’я України на відхилення від стандарту, згідно з Графіком водопостачання в об’ємі встановленого ліміту, а також приймати від нього стічні води в об’ємі встановленого ліміту та в межах встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах.

У випадках, визначених законодавством, Виконавець надає вказані послуги із дотриманням тимчасових норм споживання, а також режиму надання, які затверджені уповноваженими органами.

Відповідно до п.1.2 Договору, ОСОБА_3 бере на себе зобов’язання своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, виконувати усі приписи Виконавця, направлені на поліпшення якості обліку наданих послуг, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, а також виконувати інші умови цього договору та нормативних актів стосовно водопостачання та водовідведення.

Споживання питної води із міської централізованої мережі і скидання стічних вод в міську централізовану мережу допускається лише на основі договору між Виконавцем та ОСОБА_3 (п.1.3 Договору).

Як зазначено у п. 2.3 Договору, ОСОБА_3 повинен виконувати усі рекомендації (які відповідають чинному законодавству) Виконавця, спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережі. У разі відмови ОСОБА_3 виконати ці рекомендації його водокористування вважається безобліковим і витрата води розраховується у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. При цьому цей розрахунок здійснюється за період з моменту закінчення строку виконання рекомендацій, встановленого Виконавцем, до моменту виконання рекомендацій Виконавця.

ОСОБА_4 п. 2.4 Договору, ОСОБА_3 повинен мати водолічильник, який повинен бути повірений у встановленому порядку. Встановлений на мережі ОСОБА_3 водолічильник знаходиться у нього (ОСОБА_3) на балансі й обслуговуванні. Встановлення водолічильника може бути виконано Виконавцем за рахунок ОСОБА_3.

Усі водолічильники підлягають повірці представником Держстандарту з встановленням пломби з перевірочним тавром. При цьому повірка турбінних водолічильників здійснюється один раз на два роки, а повірка крильчатих водолічильників здійснюється один раз на три роки. Водолічильники, що не мають відповідного тавра Держстандарту, до встановлення та експлуатації не допускаються і їхні показання вважаються нікчемними. Зобов'язання по своєчасній перевірці засобу обліку покладається на ОСОБА_3. Водолічильник є засобом для взаєморозрахунків коли він відповідає усім вищенаведеним нормам, та зареєстрований у Виконавця як засіб обліку, про що складено відповідний акт (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 2.6. Договору, ОСОБА_3 відповідає за цілісність та збереження водолічильників, пломб і з'єднань водолічильника, запірної арматури, манометра та іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його знаходження. У разі пропажі або виходу з ладу водолічильника чи його з'єднань (стрілок, скла, циферблата, корпусу, зриву пломб, порушення з'єднань труб зі з'єднуючими частинами водолічильника тощо), а також псування від морозу або гарячої води, а також у разі самовільних дій з приладом обліку (знімання засобу обліку, здійснення будь-якої заміни його частини, або зміни положення на водомірному вузлі, де його встановлено, зняття пломби, накладену органами Держспоживстандарту, або виробником), та штучного впливу на нього, ОСОБА_3 зобов'язаний придбати новий водолічильник. З моменту виявлення вказаних вище пошкоджень і до моменту встановлення нового повіреного лічильника Виконавець розраховує витрату води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. При цьому цей розрахунок здійснюється за весь термін, коли водолічильник не працював. Якщо дату виходу з ладу водолічильника встановити неможливо цей розрахунок здійснюється за останніх 30 календарних днів з моменту виявлення виходу з ладу водолічильника представником Виконавця.

ОСОБА_4 п. 2.7 Договору, у випадку, коли витрата води у ОСОБА_3 значно знизилася, збільшилася або витрата води у ОСОБА_3 не відповідає каліброві встановленого водолічильника, ОСОБА_3 зобов'язаний здійснити переобладнання вузла обліку із встановленням засобу обліку відповідного діаметра. Якщо в зазначений термін умови Виконавця не виконані або ОСОБА_3 переобладнав водомірний вузол на свій лад, водокористування вважається безобліковим з вини ОСОБА_3 й розрахунок за воду виконується у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

При цьому цей розрахунок здійснюється за наступний період: початок - за тридцять днів які передують виявленню представником Виконавця обставин, які вказані в першому абзаці цього пункту договору, закінчення - усунення ОСОБА_3 обставин, які вказані в першому абзаці цього пункту договору.

Знімання показань водолічильників представником Виконавця здійснюється останнього числа кожного місяця, про що складається акт у присутності представника ОСОБА_3, який повинен сприяти представникові Виконавця у цьому, а також в забезпеченні безперечного проведення робіт, а також підписати акт. У разі відсутності представника ОСОБА_3 при складанні акту, Виконавець складає акт з будь-яким робітником ОСОБА_3, зазначаючи у акті його прізвище та посаду. У цьому разі цей акт є дійсним (п. 2.10 Договору).

Як зазначено у п. 2.11 Договору, у разі відмови або відсутності представника ОСОБА_3 підписати ОСОБА_3, він підписується Виконавцем у присутності не менш як двох осіб і робиться напис "Відмова від підпису". Оформлений таким чином акт є дійсним і тому є підставою для проведення взаєморозрахунків. ОСОБА_3 має право оскаржити цей акт в Адміністрацію Виконавця або до суду у встановленому законодавством України порядку.

Пунктом 2.12 Договору встановлено, що кількість води, використаної ОСОБА_3, визначається за показниками повірених водолічильників та інших приладів обліку, які мають бути опломбовані та зареєстровані у Виконавця. У разі відсутності водолічильника, або у разі прострочення державної повірки водолічильника, Виконавець робить нарахування згідно з нормами водоспоживання, або у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Спосіб нарахування визначається Виконавцем самостійно.

Тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, що надаються Виконавцем, встановлюється відповідно до чинного законодавства, та є обов’язковими для обох сторін із моменту введення його в дію. У разі зміни тарифів, абонент сплачує послуги за новими тарифами без внесення будь-яких змін та доповнень до Договору. Про зміну тарифів Виконавець сповіщає ОСОБА_3 листом, чи телефонограмою (п. 4.2 Договору).

ОСОБА_4 п. 4.4 Договору, об’єми поданої води та об’єми прийнятих стоків щомісяця встановлюється підписаним сторонами Договору актом. Порядок визначення об’ємів наданих послуг визначається цим Договором, В«Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах УкраїниВ» та В«Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. БердянськВ» . Акт підписується уповноваженими особами Виконавця та ОСОБА_3. У разі відсутності уповноваженої особи ОСОБА_3 при складанні акту Виконавець складає акт у присутності будь-яких двох осіб, зазначених у акті «³дмова від підписуВ» . Оформлений таким чином акт є дійсним і обов’язковим до взаєморозрахунків.

За приписами п. 4.5 Договору, на підставі ОСОБА_3 виставляється рахунок за надані йому послуги. Рахунок вручається уповноваженій особі ОСОБА_3 за місцезнаходженням Виконавця в період _____ число місяця, наступного за звітним. У реєстрі вручення рахунків представник Виконавця робить запис про те, кому вручено рахунок та дату вручення.

Відповідно до п. 4.6 Договору, ОСОБА_3 протягом десяти календарних днів з початку звітного періоду сплачує Виконавцю суму у розмірі 50 % від фактично отриманих в попередньому місяці послуг. Остаточний рахунок за отримані послуги ОСОБА_3 здійснює протягом п’яти банківських днів із моменту отримання рахунку.

ОСОБА_4 п.5.1 Договору, за порушення умов цього Договору сторони несуть відповідальність відповідно до норм діючого законодавства та умов цього Договору.

Цей Договір укладений на строк до 31 грудня 2012р. Він вступає в силу після його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору не поступає заяви однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляду. У разі перегляду цього договору він діє на цих умовах до підписання сторонами нового договору та узгодження розбіжностей (п.7.1 Договору).

Відповідно до ОСОБА_4 від 01.06.2012р. представник КП В«БердянськводоканалВ» БМР, обслідуючи водомір Абонента ПП В«АзовбудкомплексВ» за адресою: вул. Літке-Баранова встановив водомір МТК-UA-35 № НОМЕР_2 до трубопроводу та опломбував зазначений водомір у присутності представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 Шифр пломби - 2977КПБВА від 27.05.2012р.

У Паспорті "СИТ параметров и характеристик среды" та довідці від 08.05.2014р. зазначено, що 08.05.2014р. водомір МТК- UA -35 № 20090409365 пройшов держповірку.

ОСОБА_4 від 31.03.2014р., складеного представниками позивача та відповідача, протягом місяця з 28.02.2014р. по 31.03.2014р. КП В«БердянськводоканалВ» відпустив ПП В«АзовбудкомплексВ» 69 м.куб. води (попередні показники - 1349 м.куб., наступні показники 01418 м.куб.).

Як зазначено в ОСОБА_4 обстеження водоспоживання та водовідведення від 28.04.2014р., при плановому зніманні показань водоміра ПП В«АзовбудкомплексВ» представники ОСОБА_3 були відсутні. В телефонному режимі представник ОСОБА_3 дозволив представникам КП В«БердянськводоканалВ» БМР зняти показання водоміру без його присутності. Показання водоміра відповідача становили 02430 м.куб.

Актом обстеження водоспоживання та водовідведення від 30.04.2014р. у присутності представника ПП В«АзовбудкомплексВ» та представників КП В«БердянськводоканалВ» БМР встановлено, що водомір ОСОБА_3 знаходиться у робочому стані. Пломба КПБВА2977 порушена не була. Показання водоміра 02431 м.куб.

30.04.2014р. КП В«БердянськводоканалВ» БМР складено акт відповідно до якого протягом місяця з 31.03.2014р. по 30.04.2014р. КП В«БердянськводоканалВ» відпустив ПП В«АзовбудкомплексВ» 1012 м.куб. води (попередні показники - 1418 м.куб., наступні показники 02430 м.куб.). ОСОБА_3 від підпису зазначеного акту відмовився.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок № 185188 від 30.04.2014р. за спожиту воду обсягом 1012 м.куб. на суму 10892,53 грн.

07.05.2015р. відповідач звернувся до позивача з проханням направити представника для зняття пломби з водоміру відповідача з метою перевірки правильності показань водоміра у повірочній майстерні.

Актом обстеження водоспоживання та водовідведення від 07.05.2014р. представником КП В«БердянськводоканалВ» БМР було знято пломбу 2977КПБВА з водоміра відповідача та зазначено, що з моменту зняття пломби та до моменту реєстрації водоміра, нарахування будуть проводитись відповідно до договору.

ОСОБА_5 обстеження водоспоживання та водовідведення від 07.05.2014р. представниками КП В«БердянськводоканалВ» БМР проведена експертиза водоміру відповідача МТК- UA-35 № НОМЕР_2 в держперевірочній майстерні. Експертизою встановлено, що водомір знаходиться у справному стані та придатний до експлуатації, похибка в допустимих межах.

Відповідно до довідки ЗАТ В«ТеплосервісВ» від 08.05.2014р. водомір МТК-UA-25 № 20090409365 з показаннями 02436, 0490 м.куб. при прийомці продефектований, виявлена несправність лічильного механізму. Замінено блок лічильний на новий з показаннями 00004, 2898 м.куб.

З відповіді Державного підприємства "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 17.09.2015р. № 04/3692 вбачається, що 16.12.1999р. Закрите акціонерне товариство В«ТеплосервісВ» повідомило ДП "Запоріжжястандартметрологія" про діяльність, пов’язану з монтажем, ремонтом та продажем засобів вимірювальної техніки. Даний лист було зареєстровано в журналі обліку суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність, пов’язану з виробництвом, ремонтом, продажем і прокатом засобів вимірювальної техніки за вхідним номером 7391 від 16.12.1999р.

У листі № 186 від 14.12.1999р. повідомлено, що до переліку сфер діяльності ЗАТ В«ТеплосервісВ» відносяться:

- установка теплолічильників, водомірів холодної та гарячої води;

- ремонт та налагодження теплолічильників, водомірів холодної та гарячої води;

- продаж теплолічильників, водомірів холодної та гарячої води.

ОСОБА_4 довідки ЗАТ В«ТеплосервісВ» від 15.10.2014р., при повірці в травні 2012р. помилково було зазначено номер прибору (водоміру) як НОМЕР_2. В номері була пропущена цифра "9".

Отже, водомір перевірявся за № 20090409365.

Дана обставина підтверджена також витягом з відповідного Журналу ЗАТ В«ТеплосервісВ» (т.1. а.с.63).

19.05.2015р. відповідач звернувся до позивача з проханням направити представника КП В«БердянськводоканалВ» БМР для реєстрації водоміра після заміни лічильного механізму.

Відповідно до ОСОБА_4 від 30.05.2014р. представник КП В«БердянськводоканалВ» БМР, обслідуючи водомір Абонента ПП В«АзовбудкомплексВ» за адресою: вул. Літке-Баранова встановив водомір МТК-UA-25 № 20090409365 до трубопроводу та опломбував зазначений водомір у присутності представника ОСОБА_3 ОСОБА_2 Шифр пломби - 32481КПБВА

ОСОБА_4 Паспорту "СИТ параметров и характеристик среды" та довідки від 08.05.2014р., складених відділом метеорології ЗАТ В«ТеплосервісВ» водомір МТК-UA-25 заводський номер 20090409365, межа вимірювання - 3,5 м.куб., пройшов держповірку 08.05.2014р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.05.2014р. з вимогою сплатити на протязі 3 робочих днів рахунок № 185188 від 30.04.2014р. на суму 10892,53 грн.

У відповіді на претензію відповідач зазначив, що відповідно до довідки ЗАТ В«ТеплосервісВ» від 08.05.2014р. лічильний механізм водоміра відповідача не справний. Виходячи з цього відповідач запропонував провести розрахунок за використану воду у квітні 2014р. відповідно до договору (48,67 м.куб.).

Відповідачем надано суду довідку про щомісячне споживання води за 2013-2014, 2015 роки, згідно якої спожито:

у лютому 2013р. - 2 м.куб. води;

у березні 2013р. - 3 м.куб. води;

у квітні 2013р. - 2 м.куб. води;

у травні 2013р. - 97 м.куб. води;

у червні 2013р. - 44 м.куб. води;

у липні 2013р. - 182 м.куб. води;

у серпні 2013р. - 58 м.куб. води;

у вересні 2013р. - 22 м.куб. води;

у жовтні 2013р. - 7 м.куб. води;

у листопаді 2013р. - 3 м.куб. води;

у грудні 2013р. - 3 м.куб. води;

у січні 2014р. - 3 м.куб. води;

у лютому 2014р. - 3 м.куб. води;

у березні 2014р. - 69 м.куб. води;

у червні 2014р. - 40 м.куб. води;

у липні 2014р. - 53 м.куб. води;

у серпні 2014р. - 40 м.куб. води;

у вересні 2014р. - 8 м.куб. води;

у жовтні 2014р. - 4 м.куб. води;

у листопаді 2014р. - 5 м.куб. води;

у грудні 2014р. - 5 м.куб. води;

у січні 2015р. - 5 м.куб води;

у лютому 2015р. - 5 м.куб води;

у березні 2015р. - 10 м.куб води;

у квітні 2015р. - 10 м.куб води;

у травні 2015р. - 26 м.куб води;

у червені 2015р. - 125м.куб води;

у липні 2015р. - 71 м.куб води;

у серпні 2015р. - 55 м.куб води.

Зазначені відомості підтверджуються рахунками, наданими позивачем в якості додатків до пояснень від 01.10.2015р. № 3046.

Крім того відповідачем надано суду декларацію про початок будівництва від 02.07.2011р. готельного комплексу котеджного типу по вул. Баранова-вул. Литке, м Бердянськ, замовником якого є ПП В«АзовбудкомплексВ» .

Декларацію про готовність зазначеного об’єкта будівництва до експлуатації відповідачем суду не надано.

14.07.2014р. відповідач частково сплатив заборгованість за спожиту воду за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р. в сумі 534,32 грн., що підтверджується квитанцією від 14.07.2014р. № 8802.105.1 на суму 534,32 грн.

За отримані у лютому 2015р. послуги з водопостачання відповідачу був направлений рахунок № 185198 від 27.02.2015р. на загальну суму 10409,99 грн. У цьому рахунку вказана вартість послуг за лютий 2015р. (51,78 грн.) та заборгованість за минулі періоди (10410,91 грн. (з урахуванням оплати у лютому 2015р. 52,70 грн. заборгованість за минулі періоди становила 10358,21 грн.).

18.03.2015р. відповідач оплатив отримані послуги за лютий 2015р. та заборгованість за спожиту воду у квітні 2014р. у сумі 10409,99 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача та довідкою головного бухгалтера КП В«БердянськводоканалВ» БМР від 19.09.2015р.

Відповідач звертався до позивача щодо оплати за використану воду у червні 2015р. на суму 1225,46 грн. та липні 2015р. на суму 735,28 грн. зарахувати у рахунок переплати у сумі 10385,21 грн., здійсненої ним на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2014р. № 908/2861/14

У відповідь позивач повідомив, що вказане питання буде вирішено після набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

ОСОБА_4 ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

ОСОБА_4 ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір № 45 б/в від 22.05.2012р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

ОСОБА_4 ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами статті 1 Закону України від 10.01.2002р. N 2918-III "Про питну воду та питне водопостачання", споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" зокрема визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Статтею ст. 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" унормовано, що істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є:

режим надання послуг;

обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання;

порядок надання послуг з водовідведення;

розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення;

права та обов'язки сторін договору;

відповідальність сторін договору.

За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за N 936/15627 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (надалі - Правила № 190), які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4 Правил № 190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

В даному випадку безоблікове водокористування з боку ПП В«АзовбудкомплексВ» у квітні 2014 року відсутнє, оскільки за приписами пункту 3.2 Правил № 190 водокористування вважається безобліковим лише у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У відповідності до пункту 5.1 Правил № 190, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.16 Правил № 190 встановлено, що у разі виникнення у споживача обґрунтованих сумнівів щодо правильності показів засобу обліку він може звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку.

За приписами п.5.18 Правил № 190, споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Позивачем не доведено суду, що ПП В«АзовбудкомплексВ» у квітні 2014 року припустився порушень, вказаних у пункті 5.18 Правил № 190. Відтак, нарахування йому витрат води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил є неприпустимим.

Водночас, суд вважає, що з урахуванням щомісячного споживання відповідачем води протягом 2013-2015 років (від 2 до 182 м.куб.) у підприємства виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності показів засобу обліку. Це, в свою чергу, дозволяло відповідачу звернутися до виробника або спеціалізованої організації з заявою про його позачергову повірку.

Наявність неправильності показів лічильника відповідача внаслідок несправності лічильного механізму підтверджена довідкою сторонньої спеціалізованої організації - ЗАТ В«ТеплосервісВ» , м. Запоріжжя від 08.05.2014р.

Акти обстеження водоспоживання та водовідведення від 30.04.2014р., від 07.05.2014р., згідно яких КП В«БердянськводоканалВ» БМР встановлено, що водомір ОСОБА_3 (відповідача у справі) знаходиться у робочому стані та придатний до експлуатації, в цій частині не приймається судом до уваги, оскільки дані акти складені заінтересованою особою - позивачем у справі.

Крім того, дані висновки держповірочної майстерні КП В«БердянськводоканалВ» Бердянської міської ради не узгоджуються з матеріалами справи, зокрема, з фактичним споживанням води відповідачем протягом тривалого періоду часу (кількох років), як до квітня 2014 року, так і після встановлення справного лічильного механізму до лічильника відповідача.

ОСОБА_4 пункту 2.6 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р., укладеного між КП В«БердянськводоканалВ» Бердянської міської ради (Виконавець) та ПП В«АзовбудкомплексВ» (ОСОБА_3), у разі виходу з ладу водолічильника чи його з'єднань (стрілок, скла, циферблата, корпусу, зриву пломб, порушення з'єднань труб зі з'єднуючими частинами водолічильника тощо), ОСОБА_3 зобов'язаний придбати новий водолічильник. З моменту виявлення вказаних вище пошкоджень і до моменту встановлення нового повіреного лічильника Виконавець розраховує витрату води у такому порядку: за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Якщо дату виходу з ладу водолічильника встановити неможливо цей розрахунок здійснюється за останніх 30 календарних днів з моменту виявлення виходу з ладу водолічильника представником Виконавця.

Додатком № 1 до договору № 45 б/в сторонами визначено "Розрахунок водопостачання на будівництво готельного комплексу котеджного типу "ПП "Азовбудкомплекс". ОСОБА_4 з цим Розрахунком щорічна норма водоспоживання відповідача становить на будівництво по діаметру крану:

2 од. х 0,2 м.куб. х 4 г. х 365 дн. = 584 м.куб.

Як пояснив позивач в письмових поясненнях від 01.10.2015р.,

2 од. - це 2 водопровідних крана, які розташовані на території відповідача;

0,2 м.куб. - це норма використання води за добу одного водопровідного крану (підстава - рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 306 від 11.06.1998р., пункт 22 додатку до цього рішення);

4 г. - це час користування водою протягом доби (встановлений за домовленістю між сторонами);

365 дн. - це кількість днів у році.

На сьогоднішній день зміни до вищевказаного Розрахунку сторонами не вносились.

Господарський суд вважає, що в даному випадку правомірним є нарахування відповідачу у квітні 2014 року наступної суми за водокористування:

584 м.куб. х 6 (оскільки в Додатку № 1 до договору № 45 б/в від 22.05.2012р. розраховано водокористування лише за 4 години) = 3504 м.куб. за рік;

3504 : 365 х 30 (кількість днів у квітні) = 288 м.куб.;

288 х 9,16 грн. (тариф) = 2638,08 грн. + 20 % ПДВ = 3165,70 грн.

ОСОБА_4 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

З урахуванням сплати відповідачем 14.07.2014р. суми 534,32 грн. правомірним є заявлення до стягнення з нього 2 631,38 грн.

Позивачем заявлено 10358,21 грн. Відтак, в задоволенні позову в цій частині в сумі 7726,83 грн. слід відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 7605,46 грн. пені за період з 28.05.2014р. по 06.08.2014р., 62,51 грн. - 3 % річних від суми боргу за період з 28.05.2014р. по 06.08.2014р. та 526,98 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з травня-червня 2014р.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

ОСОБА_4 ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В пункті 5.6 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 22.05.2012р. № 45 б/в сторони передбачили, що у разі прострочення оплати виставленого рахунку ОСОБА_3 зобов’язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі, встановленому діючим законодавством.

В абзацах 3, 4 пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» вказано, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Статтею 1 Закону України від 20.05.1999р. № 686-XIV В«Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територійВ» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідний правовий висновок стосовно нарахування пені на підставі Закону України від 20.05.1999р. № 686-XIV зробив Верховний Суд України у постанові від 16.04.2013р. № 3-6гс13, де зазначив наступне:

За змістом частини 3 статті 1 Закону України В«Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територійВ» суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановленою угодою сторін. але не більше 100 % загальної суми боргу.

Отже, цей Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб’єктами підприємницької діяльності.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормою частини 1 статті 1 Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг. Кредитор має право на стягнення цієї законної неустойки у тому числі й за відсутності у договорі умови про неустойку. Той факт, що сторони у Договорі зафіксували неустойку саме в тому розмірі, який встановлено Законом, не перетворює цю неустойку на договірну, що набуває обов’язковості за відсутності домовленості сторін про інше.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем (т.1, а.с.8), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 3165,70 грн. за період з 28.05.2014р. по 13.07.2014р. (47 днів прострочки) пеня складає 1487,88 грн.

Після сплати 14.07.2014р. відповідачем 534,32 грн.:

від суми боргу 2631,38 грн. за період з 14.07.2014р. по 06.08.2014р. (24 дні прострочки) пеня складає 631,53 грн.

Всього правомірним є нарахування пені в сумі 2119,41 грн., у зв’язку із чим в задоволенні позову в частині 5486,05 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем (т.1, а.с.9), з урахуванням роз’яснень пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 3165,70 грн. за період з 28.05.2014р. по 13.07.2014р. (47 днів прострочки) 3 % річних складає 12,23 грн.;

Після сплати 14.07.2014р. відповідачем 534,32 грн.:

від суми боргу 2631,38 грн. за період з 14.07.2014р. по 06.08.2014р. (24 дні прострочки) 3 % річних складає 5,19 грн.

Всього правомірним є нарахування річних в сумі 17,42 грн., у зв’язку із чим в задоволенні позову в частині 45,09 грн. річних слід відмовити.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

ОСОБА_4 з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до В«Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справВ» № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем (т.1, а.с.10), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 3165,70 грн. за період червень 2014 року (101 %) втрати від інфляції грошових коштів складають 31,66 грн.

Позивачем заявлено інфляційні в сумі 526,98 грн., у зв’язку із чим в задоволенні позову в цій частині в сумі 495,32 грн. слід відмовити.

Отже, за розрахунком суду, правомірним є нарахування до стягнення з відповідача на користь позивача 2631,38 грн. основного боргу, 2119,41 грн. пені, 17,42 грн. - 3 % річних та 31,66 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз’яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оскільки сторонами надано докази про сплату відповідачем 18.03.2015р. боргу за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р. за отримані послуги у квітні 2014 року в сумі 1009,99 грн., провадження у справі в частині стягнення 2631,38 грн. основного боргу, 2119,41 грн. пені, 17,42 грн. - 3 % річних, 31,66 грн. втрат від інфляції грошових коштів слід припинити за відсутністю предмета спору.

В задоволенні позову в частині 7726,83 грн. основного боргу, 5486,05 грн. пені, 45,09 грн. - 3 % річних та 495,32 грн. втрат від інфляції грошових коштів слід відмовити.

Розподіляючи судові витрати господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

ОСОБА_4 із статтею 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI В«Про судовий збірВ» (в редакції від Закону № 484-VIII від 22.05.2015р., який набув чинності 01.09.2015р.), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в підпунктах 5.1, 5.2 пункту 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 В«Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , статтею 7 Закону України В«Про судовий збірВ» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Отже судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 3081 від 05.08.2014р. в розмірі 1827,00 грн., може бути повернутий позивачу у сумі 472,64 грн. за його клопотанням у зв’язку із припиненням провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4799,87 грн.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 18553,16 грн. в частині 13753,29 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відтак, судовий збір в розмірі 1354,36 грн. покладається на позивача.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також зазначає наступне.

Скасовуючи рішення господарського суду Запорізької області від 15 жовтня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року у справі за № 908/2861/14 з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, суд касаційної інстанції в постанові від 01.07.2015р. зазначив, що суд дійшов висновку в порушення вимог ст.43 ГПК України без всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин, що мають істотне значення для справи.

Як зазначив Вищий господарський суд України, при новому розгляді справи суду слід ретельно з’ясувати питання щодо типу і номера водолічильника, який обладнаний на вводі відповідача, наявність у ЗАТ "Теплосервіс" повноважень на здійснення повірки водолічильників, максимально можливу кількість споживання відповідачем води з урахуванням перерізу труби вводу, технічну можливість споживання більшої кількості води, ніж обрахованої за п.3.3 Правил та п.2.12 договору і в залежності від встановленого вирішити спір.

ОСОБА_4 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Виконавши вказівки суду касаційної інстанції, з урахуванням:

- вимог статті 34 ГПК України щодо належності і допустимості доказів;

- частини 1 статті 35 ГПК України, згідно якої обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання;

- статті 43 ГПК України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом,

суд вважає, що матеріалами справи № 908/2861/14 безумовно підтверджено, що на вводі Абонента ПП В«АзовбудкомплексВ» за адресою: м. Бердянськ, вул. Літке-Баранова був встановлений саме водомір МТК-UA-35 № 20090409365.

Саме цей водомір був встановлений у відповідача 01.06.2012р. представником КП В«БердянськводоканалВ» БМР та опломбований пломбою № 2977КПБВА від 27.05.2012р.

Саме цей, а не будь-який інший водомір був предметом обстеження та дослідження спочатку КП В«БердянськводоканалВ» БМР, а потім ЗАТ В«ТеплосервісВ» . Відповідно, в цьому водомірі виявлена несправність лічильного механізму та замінено блок лічильний на новий з показаннями 00004, 2898 м.куб.

Номер водоміру викарбовується на лічильнику і на фото лічильника цифра "9" є (т.1, а.с.64). Більш того, метрологічна організація у довідці від 15.10.2014р. (т.1, а.с.62) пояснила, що при повірці цього лічильника в травні 2012р. ця цифра була помилково не вказана.

ОСОБА_4 зразка технічного паспорту лічильника води багатоструменевого крильчастого МТК-UА, МТW-UА (т.1, а.с.59), цифри 35 у цьому типі лічильника відсутні, існують лічильники з діаметром 15 мм, 20 мм, 25 мм, 32 мм, 40 мм, 50 мм.

Цифри 3,5 в даному випадку означають номінальну об'ємну витрату води, м.куб/год.

Під час нового розгляду справи сторони також визнали дану обставину належної ідентифікації лічильника і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

Господарським судом також перевірено та підтверджено наявність у ЗАТ "Теплосервіс" повноважень на здійснення повірки водолічильників.

Даний факт позивачем не спростований та підтверджений відповіддю Державного підприємства "Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 17.09.2015р. № 04/3692 та листом № 186 від 14.12.1999р. про те, що до переліку сфер діяльності ЗАТ В«ТеплосервісВ» відносяться:

- установка теплолічильників, водомірів холодної та гарячої води;

- ремонт та налагодження теплолічильників, водомірів холодної та гарячої води;

- продаж теплолічильників, водомірів холодної та гарячої води.

Судом також з’ясовано, що технічно можливо з урахуванням перерізу труби вводу відповідача споживання ним за місяць 1012 м.куб. і що ця кількість води не перевищує ту кількість, яка могла б бути йому нарахована згідно вищевказаних норм.

Проте, така технічна можливість не може впливати на висновки суду, оскільки в даному випадку, за відсутності факту безоблікового водокористування, не застосовуються приписи п.3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та п.2.12 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р.

В даному випадку нарахування повинно здійснюватися на підставі пункту 2.6 договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 45 б/в від 22.05.2012р. та Додатку № 1 до цього Договору, яким сторонами визначено "Розрахунок водопостачання на будівництво готельного комплексу котеджного типу "ПП "Азовбудкомплекс". Саме цей Розрахунок і основою для вирахування водоспоживання відповідача у випадку поломки лічильника.

Керуючись ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 2631 (дві тисячі шістсот тридцять одна) грн. 38 коп. основного боргу, 2119 (дві тисячі сто дев’ятнадцять) грн. 41 коп. пені, 17 (сімнадцять) грн. 42 коп. - 3 % річних, 31 (тридцять одна) грн. 66 коп. втрат від інфляції грошових коштів провадження у справі припинити.

2. В частині стягнення 7726 (сім тисяч сімсот двадцять шість) грн. 83 коп. основного боргу, 5486 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 05 коп. пені, 45 (сорок п’ять) грн. 09 коп. - 3 % річних, 495 (чотириста дев’яносто п’ять) грн. 32 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

3. Повне рішення складено 12.10.2015р.

Суддя В.М. Соловйов