Постанова

від 17.10.2011 по справі 31/190-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2011 року Справа № 31/190-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді : Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів: Пруднікова В.В., Чимбар Л.О.,

секретар судового засідання: Алексєєв О.В.,

представники сторін:

позивач: ОСОБА_1, ФОП, свідоцтво про державну реєстрацію серії ВО2№012596;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.08.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №62/юр-1/67 від 23.06.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №62/юр-1/64 від 23.06.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі №31/190-10

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків

до відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод», м.Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

В травні 2010 року позовниця звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання договору поставки продукції №598/05 від 08.08.2005 року, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (далі по тексту СПД-ФО ОСОБА_1В.) та відкритим акціонерним товариством «Дніпропетровський трубний завод»(далі по тексту ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»), недійсним та стягнення з відповідача на свою користь понесених судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на ті обставини, що вищезазначений договір нею не підписувався, про його існування їй стало відомо в грудні 2008 року від свого чоловіка, ОСОБА_5, який повідомив, що за власною ініціативою уклав оспорюваний договір, скористався печаткою СПД-ФО ОСОБА_1 та підробив її підпис.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі №31/190-10 (суддя Єременко А.В.) позов задоволено: визнано недійсним договір поставки продукції №598/05 від 08.08.2005 року, укладений між ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»та СПД-ФО ОСОБА_1; стягнуто з відповідача на користь позовниці 2 953 грн. 50 коп. витрат на проведення судової експертизи, 85грн. витрат на сплату держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В основу рішення покладений висновок судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010року у справі №31/190-10, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. заслуженого професора ОСОБА_6.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі №31/190-10 скасувати.

Скаржник зазначає, що:

- рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2007 року у справі №29/114-07 встановлений факт укладення між сторонами спірного договору, існування заборгованості СПД-ФО ОСОБА_1 перед ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»за ним, що мають преюдиційне значення при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони;

- на протязі 2006 року позивачем здійснені численні фінансові операції по перерахуванню грошових коштів в якості оплати отриманої за спірним договором продукції; діючи правила проведення безготівкових розрахунків унеможливлюють розпорядження грошовими коштами сторонньою особою;

- висновок експертизи судового експерта, згідно ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, для господарського суду не є обов'язковим та оцінюється судом за правилами, встановленими ст.43 цього кодексу;

- при призначенні почеркознавчої експертизи судом не дотримано правил, встановлених наказом Вищого арбітражного суду України та Міністерства юстиції України №11/40/5 від 14.07.1998 року «Про довідник з підготовки матеріалів, що направляється на судову експертизу арбітражними судами».

Позивач проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд в її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги позовницею подані клопотання щодо призначення у справі повторної почеркознавчої експертизи та щодо витребування у відповідача додаткової угоди до спірного договору, а також надання ним вичерпної інформації стосовного того, з ким і коли вона була укладена і хто приймав особисту участь в її укладенні.

Вищезазначені клопотання колегією суддів не задовольняються з підстав, що будуть наведені нижче.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2011року здійснено заміну відповідача ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»на його правонаступника публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод».

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях позовниці та представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства та на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься договір поставки продукції №598/05 від 08.08.2005року, укладений між ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»та ПП ОСОБА_1 строком до 31.12.2006 року, а в частині взаєморозрахунків -до повного його виконання, за умовами якого постачальник (відповідач у справі) прийняв на себе зобов'язання виготовити та поставити покупцю (позовниці у справі) продукцію, та покупець, відповідно, зобов'язання прийняти її та сплатити.

Позовниця стверджує, що вищезазначений договір нею не підписувався, про його існування їй стало відомо в грудні 2008 року, тому, посилаючись на ст.203, п.2 ст.207 Цивільного кодексу України, просить суд визнати договір недійсним.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №31/190-10 призначено судову експертизу щодо встановлення оригінальності підпису позовниці на оригіналі спірного договору, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора ОСОБА_6.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №11482 від 04.02.2011 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у примірнику договору СПД-ФО ОСОБА_1, примірнику договору ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»(господарська справа №31/190-10), розташовані на першому, другому, третьому та четвертому аркушах у графах: „Покупатель:В» (всього вісім підписів), - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1

Відповідно ч.5 ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 наведеного кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок експерта в даному випадку не може бути покладений в основу судового рішення з огляду на наступне.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п.1 ст.202 Цивільного кодексу України), який може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України, а саме зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (п.1 ст.638 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.3 ст.639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ст.181 Господарського кодексу України).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2007 року у справі №29/114-07 за позовом ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»до СПД-ФО ОСОБА_1 про стягнення 133 680 грн. 12 коп., яке на момент пред'явлення позову до суду набрало законної сили, встановлені факти укладення між сторонами у зазначеній справі договору №598/05 від 08.08.2005 року, наявності заборгованості відповідачки (СПД-ФО ОСОБА_1В.) за ним. В описовій частині судового рішення зазначено, що відповідачкою надано відзив на позов, в якому вона проти позову в частині стягнення з неї основного боргу не заперечує та нею заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позовниця посилається на ті обставини, що її чоловік ОСОБА_5 у грудні 2008року повідомив, що за власною ініціативою уклав оспорюваний договір, скористався печаткою СПД-ФО ОСОБА_1 та підробив її підпис.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (п.п.1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України).

Для того, щоб дії представника створили юридичні права і обов'язки для особи, яку представляють, необхідно, щоб представник мав відповідні повноваження, якими визначаються зміст і межі дій, які представник може вчиняти від імені особи, котру він представляє. За своєю сутністю повноваження -немайнове цивільне право, основним елементом якого є право на власні позитивні дії.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ст.241 Цивільного кодексу України).

Якщо ж схвалення не відбудеться, то такий правочин правових наслідків для того, кого представляють, не спричиняє і має бути визнаний недійсним.

З урахуванням суб'єктивного ставлення представника до своїх дій та його мети, можна відокремити такий вид перевищення повноважень, як навмисне перевищення повноважень з метою отримання схвалення вчинення дій від особи, яку представляють.

Схвалення дій представника можливе, в тому числі, шляхом здійснення конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.

В матеріалах справи містяться докази існування між позовницею та її чоловіком відносин щодо надання СПД-ФО ОСОБА_1 ОСОБА_7 повноважень бути її представником з усіх питань здійснення нею підприємницької діяльності. Крім того, як вбачається з довідки Першого Українського Міжнародного банку DNI-22/1421 від 10.06.2011 року (а.с.3 т.3) на підставі оспорюваного договору позовницею на протязі 2005-2006 років здійсненні численні випадки перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів, що свідчить про схвалення нею правочину.

З огляду на вищевикладені обставини, у відповідності із ч.2 п.1 ст.16 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає доречним застосувати в даному випадку аналогію права (ст.241 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи достатніх доказів для вирішення спору по суті, позовниці відмовлено у клопотанні щодо повторного призначення судової почеркознавчої експертизи. Ії клопотання щодо витребування у відповідача додаткової угоди до оспорюваного договору та надання ним вичерпної інформації стосовно обставин її укладання колегією суддів не задоволено, оскільки умови додаткової угоди конкретизують сам договір та на результат вирішення спору не впливають.

Отже, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, внаслідок чого оскаржене рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року у справі №31/190-10 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»2 953 грн. 50 коп. витрат на проведення судової експертизи, 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд справи апеляційною інстанцією.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.О. Чимбар

(Повний текст постанови складено 21.10.2011р.)