Постанова

від 30.06.2015 по справі 908/178/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2015 р. справа №908/178/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівСкакуна О.А. , Стойка О.В. за участю представників сторін: від позивача:Кравченко В.В. - за довіреністю, від відповідача:не з"явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСільського (фермерського) господарства "Карпенко М.І.", с.Максимівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 року по справі№908/178/15-г за позовомСільського (фермерського) господарства "Карпенко М.І.", с.Максимівка Запорізької області доДержавного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)" простягнення 67 138,47 грн.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 24.03.2015р. у справі №908/178/15-г відмовив Сільському (фермерському) господарству "Карпенко М.І.", с.Максимівка Запорізької області (далі - Фермерське господарство) у задоволенні позову про стягнення з Державного підприємства "Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №1", с.Дружелюбівка Запорізької області (далі - Державне підприємство) основного боргу в сумі 38160 грн., пені в розмірі 18248,19 грн., 3% річних - 3365, 40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7364, 88 грн.

Оскаржене рішення суду винесено щодо Державного підприємства "Підприємство Дружелюбівського виправного центру Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №1", с.Дружелюбівка Запорізької області, однак з матеріалів справи вбачається (копія виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №800834 від 10.03.2015р. - а.с. 50, копія статуту відповідача - а.с. 51-56, перелік найменувань підприємств, установ виконання покарань, що належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, затверджений наказом Державної пенітенціарної служби України від 18.11.2011р. №540 - а.с. 75), що назву відповідача змінено з 18.11.2011р. на Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Дружелюбівського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№1)"

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі №908/178/15-г просить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності, оскільки спірний договір діяв до 31.12.2011р., на думку апелянта, до цієї дати відповідач міг виконати своє зобов"язання з оплати в розумінні ст. 631 Цивільного кодексу України.

При цьому, позивач одночасно вважає, що строк позовної давності відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перервався підписанням відповідачем у 2012 та 2013 роках актів звіряння розрахунків на загальну суму за двома договорами 136 760,06 грн., що свідчить про визнання відповідачем боргу і за спірним договором.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі №908/178/15-г вважає законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки в договорі було визначено строк виконання зобов"язання щодо розрахунків - до 30.11.2011р. На думку Державного підприємства, підстави для переривання строку позовної давності відсутні, оскільки зазначені акти звірки підписані з боку відповідача неуповноваженими особами: акт звірки за травень 2011 - червень 2012 років - бухгалтером Молодожон Л.М.; а акт звірки з травня 2011 року по 3 вересня 2013 року - директором Прокопій С.М., який призначений директором підприємства наказом Державної пенітенціарної служби України від 23.09.2013р. Крім того, акт від 03.09.2013р. не містить посилань на спірний договір, суму заборгованості та виконані сільськогосподарські роботи з дискування. З огляду на вказане, відповідач просить суд залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фермерське господарство звернулось до суду з вимогою про стягнення з Державного підприємства заборгованості у розмірі 67 138,47 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на договір про виконання сільськогосподарських робіт від 15.09.2011р. (далі - Договір), предметом якого є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських робіт: дискування (п. 1.1 Договору).

У пунктах 1.2 - 1.5 Договору закріплено, що замовник (Державне підприємство) зобов'язується прийняти і оплатити (Фермерське господарство) виконану роботу. Виконавець виконує роботу, використовуючи власну техніку: трактор «Caase-130». Заправка сільськогосподарської техніки виконавця проводиться пальним замовника. Поточний ремонт та обслуговування техніки проводиться за рахунок виконавця.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що роботи здійснюються виконавцем на площах замовника у таких обсягах: дискування - площа 318,00 га, вартість 38160,00 грн. Період виконання робіт: 26.10.2011 р.

Згідно з п. 3.2 Договору оплата послуг становить 120,00 грн. за 1 га посівів озимих зернових.

За умовами пунктів 3.3, 3.4 Договору розрахунок з виконавцем здійснюється у безготівковій або в іншій не забороненій законом формі. Остаточний розрахунок - до 30.11.2011 р. Після закінчення робіт сторони складають акт про виконані роботи. Цей акт є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору замовник зобов'язується своєчасно і у повному обсязі оплатити надані виконавцем послуги згідно умов договору.

Цей договір набирає чинності у день його підписання і діє до 31.12.2011 р. та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Договору).

На виконання умов договору про виконання сільськогосподарських робіт від 15.09.2011 р. позивач провів наступні роботи: дискування на площі 318,00 га, загальна вартість виконаних робіт складає 318,00 х 120,00 = 38160,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 27.10.2011 р. В акті зазначено, що претензій за цим актом сторони не мають.

Відповідач свої зобов"язання з оплати наданих послуг своєчасно не виконав, тому Фермерське господарство звернулось за захистом свого порушеного права до суду.

Господарський суд першої інстанції правильно та обгрунтовано визнав, що право позивача було порушено і з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за виконані роботи з дискування у розмірі 38160,00 грн.

При цьому, господарським судом Запорізької області перевірені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, надані позивачем, і встановлено, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3365,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 7364,88 грн. пред'явлені обґрунтовано.

Крім того, судом першої інстанції зроблено вірний перерахунок пені та встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 2451,77 грн.

12.03.2015р. відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності відповідно до положень ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Суд з посиланням на ст. ст. 256, 257, 261, 266 Цивільного кодексу України визнав, що позивач звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку позовної давності в один місяць, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. Таким чином, законодавцем не встановлена форма такої заяви.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову саме через сплив позовної давності із посиланням на ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України. Він заявив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв"язку зі спливом позовної давності.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано визнав зазначене заявою про застосування строку позовної давності.

При цьому суд першої інстанції правильно визначив початок відліку строку позовної давності за спірними вимогами відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Доводи заявника апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки не грунтуються на діючому законодавстві. Зокрема, згідно ч. 1 ст. ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки сторони в договорі визначили, що остаточний розрахунок з Виконавцем здійснюється до 31.11.2011р. (п. 3.3. Договору), посилання позивача на строк дії договору не змінює початку перебігу позовної давності.

Господарським судом Запорізької області також надана належна правова оцінка запереченням позивача щодо переривання строку позовної давності.

Колегія суддів вважає доводи, викладені в судовому рішенні щодо недоведеності переривання строку позовної давності, обгрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, оскільки визнання боржником свого боргу має бути безперечним та безумовним. Акти звіряння суд першої інстанції обгрунтовано такими доказами визнання боргу не визнав.

Колегія суддів враховує, що акт звіряння за період з 01.05.2011р. по 03.09.2013р. не містить дати складання, тому заперечння відповідача щодо підписання його директором Прокопієм С.М., який призначений на цю посаду лише 23.09.2013р. до уваги судом не приймається. Втім, зазначений акт судом першої інстанції правомірно не прийнятий як належний доказ визнання боргу з підстав, викладених в судовому рішенні.

Додана до відзиву на апеляційну скаргу копія наказу Державної пенітенціарної служби України №73/ОС-13 від 23.09.2013р. повертається судом у зв"язку з тим, що такий доказ міститься в матеріалах справи (а.с. 57).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фермерського господарства задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі №908/178/15-г підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільського (фермерського) господарства "Карпенко М.І.", с.Максимівка Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. по справі №908/178/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: О.А. Скакун

О.В. Стойка

Надруковано: 5 прим.