Постанова

від 30.06.2015 по справі 920/139/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 920/139/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Короткевича О.Є. розглянувши касаційну скаргуДПІ у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року господарського суду Сумської області від 26.01.2015 року у справі господарського суду№ 920/139/15 Сумської області за заявоюДПІ у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області доТОВ "Креатех" провизнання банкрутом за відсутності явки у судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.01.2015 року (суддя Соп'яненко О.Ю.) відмовлено у прийнятті заяви ДПІ у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ТОВ "Креатех" (далі - боржника) , повернено ініціюючому кредитору заяву за вих. №3926/9/18-19-10 від 23.01.2015 року про порушення справи про банкрутство з доданими до неї документами на 45-ти аркушах (а.с. 1 - 2).

Ухвала суду мотивована недодержанням заявником вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року, чинній з 19.01.2013 року, (далі - Закон про банкрутство) щодо надання до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство доказів безспірності грошових вимог до боржника, що є підставою для відмови у її прийнятті відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 14 цього Закону.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ініціюючий кредитор звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2015 року, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи неповнотою дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шутенко І.А., судді: Гетьман Р.А., Плахов О.В.) апеляційну скаргу ініціюючого кредитора залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2015 року у даній справі - без змін з тих же підстав (а.с. 89 - 93).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 15.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2015 року, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 95 - 99 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , статей 2, 10, 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, та неналежною оцінкою доказів, наданих ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності його вимог до боржника. Скаржник зазначив про особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу у відповідності з положеннями статті 95 ПК України, згідно яких податкова інспекція, як контролюючий орган, є уповноваженим органом на виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків в банківських установах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 15.04.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) , провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Також, абзацом 4 частини 7 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку .

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом , рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно з частиною 41.2. статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків визначено положеннями статей 95 - 99 ПК України.

Відповідно до частин 95.1., 95.3., 95.4. статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі . Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу визначено главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція) . Так, пунктом 12.4. Інструкції передбачено, що для стягнення коштів орган доходів і зборів, як стягувач, оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження), у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, при цьому, судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Відтак, виходячи з положень статті 95 ПК України, частини 3 статті 10 та частини 7 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, доказами безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів до боржника-платника податків, є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу подані податковим органом до банків, у яких відкриті рахунки боржника та докази вжиття відповідних заходів до отримання податкової заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України. При цьому, постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання судового рішення про стягнення податкової заборгованості до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів із рахунків боржника на погашення податкового боргу здійснюється в порядку, визначеному Податковим кодексом України, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанови №15/081 від 29.04.2015 року у справі №920/629/14.

Положеннями абзацу 7 частини 1 статті 14 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство відмовляє у її прийнятті, якщо до боржника заявлено вимоги, які не є безспірними.

Отже, у разі неподання ініціюючим кредитором належних та достатніх доказів на підтвердження безспірності вимог до боржника господарським судом приймається ухвала про відмову у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2015 року до місцевого господарського суду надійшла заява ДПІ у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Креатех" відповідно до положень статей 10, 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року (вх. №224) (а.с. 23 - 68).

Перевіривши зазначену заяву на предмет додержання ініціюючим кредитором вимог статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, щодо її форми та змісту, суд першої інстанції встановив обставини відсутності серед додатків до заяви органу доходів і зборів про порушення щодо боржника справи про банкрутство документів, що підтверджують безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника в розумінні положень частини 3 статті 10 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року. Зазначене стало підставою для відмови у прийнятті заяви податкової інспекції про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Креатех".

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з такими висновками суду першої інстанції та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали від 26.01.2015 року.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження безспірності грошових вимог до боржника органом доходів і зборів надано розрахунок суми податкового боргу станом на 21.01.2015 року, витяги з інтегрованих карток ТОВ "Креатех" по платежах "податок на прибуток приватних підприємств" та "податок на додану вартість", копії розрахунків штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, копії податкових повідомлень-рішень, а також копії актів про проведення податкової перевірки ТОВ "Креатех" та акта про неможливість вручення податкового повідомлення-рішення (а.с. 23 - 63). При цьому, доказів вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу в порядку, передбаченому положеннями статті 95 ПК України, шляхом виставлення інкасових доручень на списання коштів з рахунків боржника, прийняття судового рішення про звернення стягнення на активи боржника, які передано в податкову заставу та доказів вчинення дій по зверненню стягнення на майно боржника, податковою інспекцією суду надано не було, що спростовує доводи апеляційної скарги про доведення ініціюючим кредитором безспірності його вимог до боржника.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у прийнятті заяви органу доходів і зборів про порушення щодо боржника справи про банкрутство у зв'язку з ненаданням суду, як обов'язкового додатка до зазначеної заяви згідно абзацу 4 частини 7 статті 11 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, доказів вжиття заходів до отримання податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, зокрема, шляхом оформлення інкасових доручень (розпоряджень) відповідної форми та змісту та направлення їх до установ банків, які обслуговують рахунки підприємства-боржника, для примусового стягнення із такого (таких) рахунка (рахунків) необхідної для погашення податкового боргу суми грошових коштів платника податків в порядку, передбаченому положеннями статті 95 ПК України та Глави 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 від 21.01.2004 року.

Доводи скаржника за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет безспірності вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів до боржника-платника податків з посиланням на положення статті 95 ПК України, якими визначено особливий порядок виконання контролюючими органами судових рішень про стягнення з платника податків грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу, що не передбачає залучення до їх виконання органів державної виконавчої служби, колегія суддів касаційного суду відхиляє з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини ненадання податковою інспекцією доказів вжиття заходів до отримання спірної податкової заборгованості у встановленому податковим законодавством порядку.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно положень статей 111 5 , 111 9 ГПК України, вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року та ухвала господарського суду Сумської області від 26.01.2015 року прийняті з дотриманням норм законодавства про банкрутство, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій за змістом оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у місті Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2015 року справі №920/139/15 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич