Ухвала

від 01.09.2014 по справі 2а-1888/10

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 вересня 2014 року м. Київ В/800/3797/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Кравцова О.В.,

Зайця В.С.,

Єрьоміна А.В.,

Логвиненка А.О.,

Маслія В.І.,

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року (К/9991/16751/11-К/9991/16763/11-к/9991/16838/11) у справі за позовом ОСОБА_6 до Київської міської ради, Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, треті особи: Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», закрите акціонерне товариство «Екостандарт», Національна комісія регулювання електроенергетики України, ОСОБА_8, про визнання дій неправомірними, розпоряджень нечинними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Київського міського голови щодо прийняття розпоряджень № 1332 від 30 листопада 2009 року про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення, № 1333 від 30 листопада 2009 року щодо затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення, № 1335 від 30 листопада 2009 року про подовження дії розпоряджень виконавчого органу КМР № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, № 191 від 30 березня 2010 року щодо подовження дії розпоряджень КМР № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року, № 392 від 31 травня 2010 року про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення; визнання зазначених розпоряджень незаконними та нечинними з моменту прийняття.

10 грудня 2010 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва позов задоволений: дії Київського міського голови визнані неправомірними; Розпорядження № 1332, № 1333, № 1335, № 191, № 392 визнані незаконними та нечинними з моменту прийняття.

9 березня 2011 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року скасована, у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2011 року скасовано, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2010 року - залишено без змін.

В заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали суду касаційної інстанції від 19 червня 2014 року заявник посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: Указу Президента України № 493/92 від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2012 року у справі № К/9991/14255/11, від 20 листопада 2012 року у справі № К/9991/29600/12, від 11 грудня 2012 року у справі № К/9991/16573/11, від 7 лютого 2013 року у справі № К/9991/79833/13-К/800/3835/13.

Відповідно до положень статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.

Згідно з нормою пункту 1 частини першої статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року, про перегляд якої ставить питання заявник, суд касаційної інстанції, скасувавши рішення апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення першої інстанції, прийшов до висновку, що розпорядження Київського міського голови № 1332 від 30 листопада 2009 року про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення, № 1333 від 30 листопада 2009 року щодо затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення, № 1335 від 30 листопада 2009 року про подовження дії розпоряджень виконавчого органу КМР № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, № 191 від 30 березня 2010 року щодо подовження дії розпоряджень КМР № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року, № 392 від 31 травня 2010 року про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення є нормативно-правовими актами і підлягають державній реєстрації відповідно до пункту 3 Указу Президента України № 493/92 від 3 жовтня 1992 року «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», оскільки нормативно-правові акти зазначені в пункті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. А тому Київський міський голова був зобов'язаний подати оскаржувані розпорядження до Міністерства юстиції України для їх відповідної реєстрації.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, суд зазначив, що нормативно-правові акти виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, не можуть визнаватись не чинними за відсутності їх реєстрації в органах Міністерства юстиції України.

Оскільки, зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, суд дійшов висновку допустити до провадження Верховного Суду України дану справу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року.

Керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Київської міської ради, Київського міського голови Черновецького Леоніда Михайловича, треті особи: Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», закрите акціонерне товариство «Екостандарт», Національна комісія регулювання електроенергетики України, ОСОБА_8, про визнання дій неправомірними, розпоряджень нечинними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Кравцов О.В. Заєць В.С. Єрьомін А.В. Логвиненко А.О. Маслій В.І.