Рішення

від 10.12.2014 по справі 317/2570/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 337/2570/14-ц

№ п 2/317/1222/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Громової І.Б.,

при секретарі: Гаврюшиній В.І.

за участю прокурора: Тихонської Є.М.,

представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби ОСОБА_3 районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року прокурор Запорізького району Запорізької області звернувся до суду з позовом, в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби ОСОБА_3 районного управління юстиції Запорізької області, третя особа Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач зазначив, що прокуратурою Запорізького району було проведено перевірку та встановлено, що розпорядженням голови ОСОБА_3 районної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33 було затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам ОСК «Козацька садиба» для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради, за межами населеного пункту на 49 років. На підставі вказаного розпорядження 06.04.2006 між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК «Козацька садиба» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 31.05.2006 за № 040626000005.

Відповідно до пунктів 1.7 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0004 за рахунок земель запасу Долинської сільської ради Запорізького району, розташовану за межами населеного пункту.

Згідно п. 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8969 га, в тому числі: 4,8969 га - сіножаті.

Розпорядженням голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 06.12.2006 № 14/486 внесено зміни до розпорядження від 03.03.2006 № 14/33 в частині площі земельної ділянки, а саме зменшено загальну площу земельної ділянки з 4,8969 га на 4,7263 га.

На виконання вказаного розпорядження 14.12.2006 між ОСОБА_3 райдержадміністрацією та ОСК «Козацька садиба» укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, яким пункт 2 договору оренди від 06.04.2006 викладений в наступній редакції: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7263 га, в тому числі: 4,7263 га - сіножаті».

Пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки 20.09.2010 розірвано, про що ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Розпорядженням голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га (сади) за рахунок земель обслуговуючого кооперативу «Козацька садиба», розташованих за межами населених пунктів Долинської сільської ради.

У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_4 передано земельну ділянку площею 0,0859 га для ведення садівництва.

На підставі розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 відповідачем ОСОБА_4 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0439 серії ЯГ № 710720 від 05.04.2007р.

Разом з тим, прокурор вважає, що розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 в частині передачі земельної ділянки (кадастровий номер 2322183500:10:001:0439) площею 0,0859 га для ведення садівництва відповідачу ОСОБА_4 є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на його підставі - визнанню недійсним.

Так, у вказаному розпорядженні зазначено, що за рахунок земель ОК «Козацька садиба» у власність громадян передаються земельні ділянки, які перебували у користуванні останніх з підстав їх членства у кооперативі.

Однак, прокурор вважає, що відповідно до вимог ч.2 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття розпорядження № 2/12 від 09.02.2007) право оренди землі повинно було оформлятися договором, який реєструється відповідно до закону.

З вищенаведеного вбачається, що оскільки стороною - орендарем договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 є ОСК «Козацька садиба», а не члени зазначеного кооперативу, членство ОСОБА_4 у кооперативі не є підставою для виникнення у останнього права користування спірною земельною ділянкою та на момент приватизації ОСОБА_4 земельної ділянки (кадастровий номер 2322183500:10:001:0439) площею 0,0859 га, остання у його користуванні не перебувала.

Прокурор вважає, що межі земельної ділянки, переданої розпорядженням голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 09.02.2007 № 2/12 у власність ОСОБА_4Г, до її передачі останньому, визначені не були.

Так, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСК «Козацька садиба» земельної ділянки загальною площею 4,8969 га, затвердженим розпорядженням голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 03.03.2006 № 14/33 було сформовано єдину земельну ділянку кадастровий номер 2322183500:10:001:0004 площею 4,8969 га, частина якої (площею 3,6541 га) в подальшому була розподілена на 42 окремі земельні ділянки, до числа яких входить і спірна земельна ділянка.

Тому, прокурор вважає, що спірна земельна ділянка до її передачі у власність ОСОБА_4, в користуванні останнього не перебувала, приватизація вказаної земельної ділянки мала здійснюватись із розробленням проекту землеустрою.

Прокурор в позові вказав, що ні проект землеустрою, ні технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялися, та ОСОБА_3 районною державною адміністрацією не затверджувались. Більш того, навіть дозвіл на розробку проекту землеустрою або технічної документації ОСОБА_3 райдержадміністрацією не надавався. Свої твердження вважає підтвердженими листами ОСОБА_3 районної державної адміністрації № 0993/05-25, № 0993/05-25/1 від 15.04.2014, листом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № 10-8-0.3-1568/2-14 від 17.04.2014 та є вважає порушенням порядку безоплатної передачі земельних ділянок, встановленого Земельним кодексом України.

Також прокурор вважає, що крім того, відповідно до пункту 3.40 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затвердженого наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 17.04.1992 № 44 будівництво нових дачних та садівницьких поселень на територіях, де діють планувальні обмеження, встановлені чинним законодавством, санітарними нормами та правилами, а також на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною планувальною документацією для подальшого розвитку міст та поселень, інженерної і транспортної інфраструктури, не допускається.

Враховуючи що, розпорядження ОСОБА_3 райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 в частині передачі у власність ОСОБА_4Г земельної ділянки площею 0,0859 га є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710720, виданий 05.04.2007 у порушення ст. 116, 118 ЗК України, та на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання його недійсним.

З урахуванням викладеного, прокурор зазначає, що запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710720 від 05.04.2007 під № 010726000397 підлягає скасуванню.

Крім того, в судовому засіданні було з*ясовано, що спірна земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі - продажу від 22.08.2010 № 2143, посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_6 та перейшла у власність ОСОБА_5.

Прокурор зазначив, що оскільки незаконним відчуженням спірної земельної ділянки порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, охорони та забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, захист яких покладено на органи прокуратури ст. 121 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 45 ЦПК України, прокуратура району звертається до суду з цим позовом.

Згідно акту Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області №68 від 17.04.2014 спірна земельна ділянка є вільною від забудови.

На підставі викладеного, земельна ділянка (кадастровий номер 2322183500:10:001:0439) площею 0,0859 га, розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № 39 підлягає витребуванню у ОСОБА_5 та поверненню Головному управлінню Держземагентства у Запорізькій області, оскільки правова підстава для її використання відпала.

Тому, на підставі вищевикладеного, прокурор прокуратури Запорізького району Запорізької області звернувся до суду в інтересах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області та просить суд:

- Визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 09.02.2007 № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0859 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради.

- Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710720, виданий ОСОБА_4 05.04.2007.

- Скасувати запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 710720 від 05.04.2007 під № 010726000397.

- Витребувати у ОСОБА_5 (місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та зобов'язати його повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер 2322183500:10:001:0439) площею 0,0859 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. № 39.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позов, просив суд його задовольнити, пояснивши суду, що земельна ділянка незаконно була передана ОСОБА_4, розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації є незаконним та підлягає скасуванню, відповідно і державний акт на право власності на земельну ділянку є недійсним, та запис про державну реєстрацію державного акта підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає витребуванню та поверненню.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 позов прокурора не визнала, заперечувала проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні, пояснила суду, що ОСОБА_5, є добросовісним набувачем земельної ділянки, який у передбачений законом спосіб придбав земельну ділянку та зареєстрував її належним чином. Наголошувала на тому, що Розпорядження голови районної державної адміністрації від 09.02.2007 року є таким, що відповідає чинному законодавству та відповідно членство ОСОБА_4 у кооперативі є підставою для виникнення у нього права користування земельною ділянкою та на підставі ч. 1 ст. 118 ЗК України її приватизація мала здійснюватись на підставі технічних матеріалів та документів, які підтверджують розмір земельної ділянки, без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вважає, що вимоги Прокурора є незаконними з огляду на положення ч. п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про прак тику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», абз. 2 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 та п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009, ст. ст. 140, 143 ЗК України, оскільки ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, то права власності він може бути позбавлений виключно за наявності випадків, встановлених ст. ст. 140, 143 ЗК України. Додатково зазначає, що прокурор не обґрунтовує свої позовні вимоги нормами ст. ст. 140, 143 ЗК України, а єдиною підставою для припинення права власності визначає ви знання незаконним та скасування розпорядження голови ОСОБА_3 РДА № 2/12 від 09.02.2007, що не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку. Зазначає у запереченні, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду, і таким чином розпорядження голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації № 2/12 від 09.02.2007 може бути оскаржене виключно у межах строку позовної давності, який встановлено ст. 257 ЦК України, та який натепер сплинув. Враховуючи наведене, на підставі ст. 267 ЦК України просить суд застосувати позовну давність до вимог прокурора та позивача та відмовити у позові. Вважають, що таким чином позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими та просять у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_7 зазначила, що наявність у прокурора, який звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, не є безумовною підставою для задоволення позову. Відсутність факту порушення або оспорювання права, є підставою для відмови у задоволенні позову через безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 особисто у судове засідання не з'явилися, про час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача - Реєстраційної служби ОСОБА_3 районного управління юстиції Запорізької області у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надіслав до суду лист, у якому просив суд розглянути справу без їх участі, на розсуд суду.

Представник обслуговуючого садівничий кооператив «Козацька садиба» у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі та просили врахувати надані заперечення, відповідно до яких проти позову заперечували в повному обсязі.

Представник Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації ОСОБА_2, який був присутній в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволені вимог та зауважив, що відповідно до п. 1.7. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 року №325 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 року за №735/16751 (в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження), організація підписання заповнених бланків державних актів здійснюється територіальними органами Держкомзему, які протягом 5 робочих днів з дня отримання передають такі бланки, підписані начальником відповідного територіального органу Держкомзему, для підписання органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Тобто, згідно вимог цієї Інструкції, державні акти на право власності на земельні ділянки спочатку підписуються начальником відділу Держкомзему (а в даному випадку особою в інтересах якої прокуратурою Запорізького району подано позов), а вже потім головою райдержадміністрації.

От же, та обставина, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 були підписані відділом Держкомзему у ОСОБА_3 районі Запорізької області, тобто органом - попередником Головного управління Держземагентства у Запорізькій області в частині його прав та обов'язків, спростовує обґрунтованість вимог позивача в частині незаконності прийняття оспорюваного розпорядження.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України ,правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України , на момент виникнення правовідносин було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Положення статті 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» визначає, що розпорядження землями державної власності відповідно до закону, є одним з їх повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля (п. 2).

Щодо твердження позивача про порушення відповідачами положень ст. 116 ЗК України , при реалізації права на землю, суд зазначає наступне.

Стаття 3 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» , який відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій зазначає, що місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що …. «голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження»… Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Разом з тим, ч. 1 ст. 38 цього ж Закону на місцеві державні адміністрації покладений обов'язок забезпечувати додержання прав і свобод громадян.

Статтею 43 даного Закону встановлено, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

За своєю правовою природою, вищезазначене Розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації № 2/12 від 09.02.2007, є ненормативним правовим актом органу виконавчої влади індивідуальної дії та одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання (втрачає чинність). Саме такі висновки містить мотивувальна частина Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у Справі № 1-9/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями п. «а» статті 17 ЗК України , дії щодо розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом належать до повноваженнями місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. «а» ч. 3).

У ст. 121 ЗК України наголошено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: …. для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п.«в» ч. 1).

Статтею 122 ЗК України «Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування» на час виникнення правовідносин було передбачено, що Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування… за межами населених пунктів для… сільськогосподарського використання (п. «а» ч. 3)

Статтею 118 ЗК України (в редакції яка діяла на момент прийняття розпорядження) був законодавчо визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами в межах норм визначених ст. 121 ЗК України . Пунктом 2 даної статті передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади….… в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2). Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4).

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в п. 5 Рі шення від 16.04.2009 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Украї ні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в Конституції Украї ни закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого са моврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією пев них суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних від носин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш піз нього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пун кту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові ак ти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені орга ном місцевого самоврядування після їх виконання.

Що і відбулося при передачі зальної ділянки ОСОБА_8

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (в редакції із змінами від 19 березня 2010 року.) роз'яснено, що рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування перероз поділити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевос ті), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю так і частково, оскільки визначений ст. ст. 140, 141 Земельного кодексу України перелік підстав для цьо го є вичерпним.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Євро пейського суду з прав людини» закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколів до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Євро пейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованих За коном України від 17.07.1997 року, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності (права власності) інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами між народного права. Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 року «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії», визнання недійсним правового акту органу влади, згідно якого особа набула права власності на май но та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що орган влади порушив за кон є неприпустимим.

Відповідно до ст. 14 Конституції України визначено, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Окрім того, вимагаючи повернення земельних ділянок, прокурором не зазначено наявність чи відсутність на цих ділянках будь-яких будівель та не ставиться питання про компенсацію понесених витрат.

Відповідно до ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, пе редбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку встановлено у ст. 140 ЗК України, вичерпний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділян ку встановлено у ст. 143 ЗК України.

До того ж , прокурор в судовому засіданні не пояснив, з яких підстав витребування земельної ділянки повинно проводитися у ОСОБА_5, не обґрунтував це в позовних вимогах та не підкріпив це посиланням на норми матеріального права. Договір купівлі-продажу не було визнано недійсним. Питання про визнання правочину, що укладено нотаріально, не ставилося.

Враховуючи наведене, вимоги Прокурора є незаконними з огляду на положення ч. п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про прак тику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», абз. 2 п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 та п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009, ст. ст. 140, 143 ЗК України.

Оскільки Особа-2 є власником земельної ділянки, то права власності він може бути позбавлений виключно за наявності випадків, встановлених ст. ст. 140, 143 ЗК України.

Прокурор не обґрунтовує свої позовні вимоги нормами ст. ст. 140, 143 ЗК України, Єдиною підставою для припинення права власності особи-2 визначає ви знання незаконним та скасування розпорядження голови ОСОБА_3 РДА № 2/12 від 09.02.2007, що не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду. Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах яко го особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інте ресу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вимоги, на які позовна давність не поширюється, встановлено у ст. 268 ЦК України.

У позовній заяві прокурор вказує, що незаконним відчуженням земельної ділянки порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, охорони та забезпечення раціо нального використання земельних ресурсів, захист яких покладено на органи прокуратури ст. 121 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру», ст. 45 ЦПК України. Таким чином, із матеріалів позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до су ду Прокурор визначив порушення оскаржуваним розпорядженням встановленого порядку передачі у власність земельної ділянки відповідачу 2, а не порушення права власності по зивача.

У позові прокурор не посилається на порушення права власності Позивача та не надає доказів на порушення права власності Позивача з боку відповідачів. У матеріалах позовної заяви відсутнє звернення позивача на адресу прокурора щодо необхідності за хисту його порушеного права власності.

З огляду на це посилання прокурора на п. 5 при кінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» є незаконним, оскільки його позов не спрямований на захист права власності чи іншого речового права позивача.

Таким чином розпорядження голови ОСОБА_3 районної державної адміністрації № 2/12 від 09.02.2007 може бути оскаржене виключно у межах строку позовної давності, який встановлено ст. 257 ЦК України. Клопотання про понов лення строку позовної давності прокурором не заявлялось.

Нормами ст. 267 ЦК України встановлено наслідки спливу позовної давності. Від повідно до ч. 2 названої статті, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рі шення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є під ставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відсутність факту порушення або оспорювання права, є підставою для відмови у задоволенні позову через безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи той факт, що зі змісту позовної заяви та наданих позивачем доказів не вбачається наявність факту порушення або оспорювання права позивача - Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, або інших осіб, то заявлені прокурором позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не доведено тих обставин на які він посилається в позовних вимогах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7 , 10 , 11 , 60 , 74 , 209 , 212-215 , 218 ЦПК України , ст.ст. 16 , 21 , 45 , 257 , 261 , 321 , 387 , 393 , 1212 Цивільного кодексу України , ст. ст. 2 , 4 , 22 , 116 , 118 , 122 , 152 , 153 Земельного кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Реєстраційної служби ОСОБА_3 районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження ОСОБА_3 районної адміністрації, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя: І.Б. Громова