Рішення

від 16.11.2015 по справі 317/2570/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/2570/14 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Провадження № 22-ц/778/1232/15 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року по справі за позовом прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області,треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, про визнання частково незаконним та скасування розпорядження Запорізької районної адміністрації, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію державного акта, витребування та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3, Реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, треті особи: Обслуговуючий садівничий кооператив «Козацька садиба», Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перевіркою прокуратури Запорізького району встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 року № 14/33 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) та на підставі вказаного розпорядження 06.04.2006 року між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК «Козацька садиба» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки на 49 років.

Пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 року передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га (сади) за рахунок земель обслуговуючого кооперативу «Козацька садиба», розташованих за межами населених пунктів Долинської сільської ради.

У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0859 га для ведення садівництва.

На підставі розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 ОСОБА_3 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 05.04.2007 року.

Спірна земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі - продажу від 22.08.2010 року № 2143, посвідченого приватним нотаріусом Чорненькою О.М., та перейшла у власність ОСОБА_4

Вважає, що розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 року №2/12 в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_3 є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку. виданий на його підставі - визнанню недійсним з наступних підстав.

У вказаному розпорядженні зазначено, що за рахунок земель ОК «Козацька садиба» у власність громадян передаються земельні ділянки, які перебували у користуванні останніх з підстав їх членства у кооперативі. Оскільки стороною - орендарем договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 року є ОСК «Козацька садиба», а не члени зазначеного кооперативу, членство ОСОБА_3 у кооперативі не є підставою для виникнення у останнього права користування спірною земельною ділянкою.

Оскільки спірна земельна ділянка до її передачі у власність ОСОБА_3 в користуванні останнього не перебувала, межі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_3, до її передачі останньому, визначені не були, приватизація вказаної земельної ділянки мала здійснюватись із розробленням проекту землеустрою.

Проте ні проект землеустрою, ні технічна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялися, та Запорізькою районною державною адміністрацією не затверджувались. Дозвіл на розробку проекту землеустрою або технічної документації Запорізькою райдержадміністрацією не надавався.

На підставі зазначеного остаточно просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0859 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_3 05.04.2007 року; скасувати запис про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 05.04.2007 року під № 010726000397; витребувати у ОСОБА_4 та зобов'язати його повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0859 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. НОМЕР_5.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, заступник прокурора Запорізької області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року замінено первісного позивача Головне управління Держземагенства у Запорізькій області правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався положеннями статей 116, 126 ЗК України, якими передбачені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності; порядок оформлення речових прав на земельну ділянку та на статтю 152 ЗК України, якою визначені способи захисту прав на земельні ділянки та посилався також на п. 12 Перехідних положень ЗК України (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якого до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Взявши до уваги приписи статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", суд, посилаючись на те, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономічними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, КМУ, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку, та дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації є ненормативним правовим актом органу виконавчої влади індивідуальної дії та одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності на земельну ділянку наступними власниками цієї ділянки, суд посилався на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки у відповідача вже був Державний акт на право власності на земельну ділянку, який був належним чином зареєстрований.

З такими висновками суду повністю не можна погодитись з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі проведеної перевірки за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області встановлені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок на території Долинської сільської ради Запорізького району, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 квітня 2014 року.

Відповідно до перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 виключено з числа позовних вимог, на які не поширюється позовна давність, вимоги щодо визнання незаконними правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, якими порушено право власності або інше речове право (п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, п. 5 прикінцевих та перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без урахування позовної давності.

Оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність з урахуванням, водночас, викладеного в п.п. 3 п.5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року.

Тобто, до 15.01.2015 року на позовні вимоги щодо визнання незаконними правових актів органів державної влади, якими порушено право власності або інше речове право, не поширюються строки позовної давності, визначені ст. 257 ЦК України.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції щодо пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду колегія суддів вважає безпідставним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 173 ЗК України визначено, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до вимог частини 2 статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 № 14/33 затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 4,8969 га (сіножаті) в оренду громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» для ведення садівництва, розташованої на землях запасу Долинської сільської ради, за межами населеного пункту на 49 років (т.1, а.с.8).

На підставі вказаного розпорядження 06.04.2006 між Запорізькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСК «Козацька садиба» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 31.05.2006 за № 040626000005 ( т.1, а.с.10-12).

Відповідно до пунктів 1, 7 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 за рахунок земель запасу Долинської сільської ради Запорізького району, розташовану за межами населеного пункту.

Згідно з п. 2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8969 га, в тому числі: 4,8969 га - сіножаті .

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 06.12.2006 № 14/486 внесено зміни до розпорядження від 03.03.2006 № 14/33 в частині площі земельної ділянки, а саме зменшено загальну площу земельної ділянки з 4,8969 га на 4,7263 га (т.1, а.с.9).

На виконання вказаного розпорядження 14.12.2006 між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК «Козацька садиба» укладено додатковий договір про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, яким пункт 2 договору оренди від 06.04.2006 викладений в наступній редакції: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,7263 га, в тому числі: 4,7263 га - «сіножаті» (т.1, а.с.13).

Пунктом 14 договору оренди земельної ділянки від 06.04.2006 передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення садівництва.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки 20.09.2010 розірвано, про що Запорізькою районною державною адміністрацією та ОСК «Козацька садиба» складено договір про розірвання договору оренди земельної ділянки (т.1 а.с.14).

Розпорядженням голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 передано безоплатно у власність 42 громадянам земельні ділянки загальною площею 3,6541 га (сади) за рахунок земель обслуговуючого кооперативу «Козацька садиба», розташованих за межами населених пунктів Долинської сільської ради (т.1, а.с.15).

У додатку до вказаного розпорядження визначено, що у власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0859 га для ведення садівництва.

На підставі розпорядження голови Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 ОСОБА_3 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 від 05.04.2007 року (т.1, а.с.16).

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Натомість процедура приватизації земельних ділянок громадянами, зацікавленими в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, визначена частинами 6-11 статті 118 Земельного кодексу України та передбачає формування земельної ділянки шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, розроблення проекту розпочинається з надання відповідною місцевою державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою дозволу на його розроблення.

Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на момент прийняття розпорядження № 2/12 від 09.02.2007 визначав Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 (далі-Порядок).

За змістом положень ч.ч.1-2 ст.118 Земельного кодексу України рішення щодо приватизації Земельної ділянки приймається «на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки» , виходячи з правомірності фактичного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2 Порядку, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, зокрема, земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення).

Для з'ясування того чи набула особа право користування земельною ділянкою, а отже, чи може вона приватизувати її за спрощеною процедурою, необхідним є підтвердження такого права користування.

Факт користування може підтверджуватись правовстановлюючим документом (державний акт на право користування земельною ділянкою - стаття 23 Земельного кодексу України в ред.1992 року, витяг із земельно-шнурової книги, реєстрової книги, погосподарської книги - стаття 20 Земельного Кодексу України 1970 року, матеріали інвентаризації земель, дані бюро технічної інвентаризації).

Так, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСК «Козацька садиба» земельної ділянки загальною площею 4,8969 га, затвердженим розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2006 № 14/33 було сформовано єдину земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4 площею 4,8969 га, частина якої (площею 3,6541 га) в подальшому була розподілена на 42 окремі земельні ділянки, до числа яких входить і спірна земельна ділянка.

Відповідно до Довідки про правовий статус земельної ділянки, виданої Запорізьким районним відділом земельних ресурсів 11.11.2005 року, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4 площею 4,8969 га, частина якої (площею 3,6541 га) передана в оренду ОСК «Козацька садиба», відноситься до земель сіножатті ( т.2, а.с.59).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що межі земельної ділянки , площею 0,0859 га, переданої розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 № 2/12 у власність ОСОБА_3 на момент її передачі останньому, були визначені.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачами в суді апеляційної інстанції, на момент винесення головою Запорізької райдержадміністрації розпорядження від 09.02.07 про безоплатну передачу земельних ділянок, не було розроблено ані проекту землеустрою, ані технічної документації із землеустрою, оскільки договір на її розроблення №15 укладено після винесення розпорядження, а саме 15.02.2007 року (т.3, а.с.58).

Таким чином, враховуючи зазначене, та те, що спірна земельна ділянка до її передачі у власність ОСОБА_3, в користуванні останнього не перебувала, приватизація вказаної земельної ділянки мала здійснюватись із розробленням проекту землеустрою.

Крім того, ОСОБА_3 згідно розпорядження від 09.02.2007 року, державного акта на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,0859 га надавалась для садівництва , проте як відповідно до п.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Запорізькою райдержадміністрацією та ОСК «Козацька садиба» від 03.03.2006 року земельна ділянка виділена кооперативу мала правовий статус сіножатті.

Згідно положень Земельного кодексу України у випадку передачі громадянам у приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (ст..21 ЗК України, Постанова Верховного Суду України від 15.05.2014 року у цивільній справі №6-35цс14).

Земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Частинами 1,2 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502 і який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, проект відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної державної адміністрації для прийняття рішення.

Сільська, селищна, міська рада розглядає проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту. рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

За положеннями ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання(передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, можуть передаватися у власність та надаватися у користування для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, ведення фермерського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Абз.2 ч.5 ст.20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного види використання, встановлених ст.ст.31, 33-37 цього Кодексу.

Виходячи з принципу земельного законодавства щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі, визначеному ст..ст.20, 123 ЗК України (постанова ВСУ від 05.03.2013 року у справі №21-417а12).

Всупереч вищенаведеному, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблявся, та Запорізькою районною державною адміністрацією не затверджувався. Дозвіл на розробку проекту землеустрою Запорізькою райдержадміністрацією не надавався.

Зазначене підтверджується листами Запорізької районної державної адміністрації № 0993/05-25, № 0993/05-25/1 від 15.04.2014, листом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області № 10-8-0.3-1568/2-14 від 17.04.2014 та є порушенням порядку безоплатної передачі земельних ділянок, встановленого Земельним кодексом України (т.1, а.с. 25-27).

Враховуючи вищевикладене, розпорядження Запорізької райдержадміністрації від 09.02.2007 № 2/12 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0859 га є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданий 05.04.2007 у порушення ст. 116, 118 ЗК України та на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання його недійсним.

Оскільки позовна вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку є похідною та пов'язаною з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження, на підставі якого його видано, більш того обидві позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, то їх слід розглядати одночасно.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Спірна земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі - продажу від 22.08.2010 № 2143, посвідченого приватним нотаріусом Чорненькою О.М., та перейшла у власність ОСОБА_4 (т.1, а.с.55-56).

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України .

Статтею 14 Конституції України визначено, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ч. З ст. 1 ЗК України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до інформації Головного управління Держземагентства у Запорізькій області спірна земельна ділянка відносить до земель сільськогосподарського призначення. Крім того, вона розташована за межами населених пунктів.

Згідно акту Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області № 68 від 17.04.2014 спірна земельна ділянка є вільною від забудови.

З огляду на викладені обставини, земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0859 га, розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. НОМЕР_5 підлягає витребуванню у ОСОБА_4 та поверненню Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області, оскільки правова підстава для її використання відпала.

Вимога позивача про скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 05.04.2007 року під № 010726000397 задоволенню не підлягає, оскільки не узгоджується з положеннями ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції не можливо визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішенням про часткове задоволення позовних вимог прокурора.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити по справі нове рішення наступного змісту.

Позов заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 09.02.2007 року № 2/12 «Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК «Козацька садиба» у власність земельних ділянок для ведення садівництва» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0859 га за рахунок земель ОК «Козацька садиба», розташованої за межами населених пунктів Долинської сільської ради.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_3 05.04.2007 року.

Витребувати у ОСОБА_4 (місце проживання АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та зобов'язати його повернути на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,0859 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (за межами населених пунктів), ОСК «Козацька садиба» діл. НОМЕР_5.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: